Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів, у складі: головуючого Радзівона М.О., членів – Бобровник С.В., Булулукова О.Ю., Гарбузи Н.В., Коваль К.П., Куриленка Д.В., Мавроді В.В., Мнишенко Є.С., Степанової Т.В., розглянувши висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області Козлової І.В. у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-710дс-93дп-24,

 

В С Т А Н О В И Л А:

 

1. Відомості про прокурора, стосовного якого здійснюється дисциплінарне провадження

Козлова Інна Василівна в органах прокуратури працює з 01 квітня 2002 року, а з 12 березня 2021 року до цього часу – на посаді прокурора Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області.

Присягу працівника прокуратури склала 08 лютого 2011 року. З  положеннями Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів ознайомлена 27 вересня 2019 року.

Характеризується позитивно. Дисциплінарних стягнень не має.

 

До Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі – Комісія)  06 грудня 2024 року надійшла дисциплінарна скарга керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області Мамона О.Є. про вчинення прокурором Козловою І.В. дисциплінарного проступку.

          4. Обставини, встановлені під час дисциплінарного провадження

         Заслухавши доповідача – члена Комісії Гарбузу Н.В., пояснення скаржника Мамона О.Є., вивчивши висновок та дослідивши матеріали перевірки, Комісією встановлено таке.

У провадженні дізнавача сектору дізнання відділення поліції № 3 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області перебувало кримінальне провадження № (конфіденційна інформація) з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за частиною першою статті 125 КК України про нанесення ОСОБА 2 тілесних ушкоджень ОСОБА 1.

Нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва забезпечувався групою прокурорів Західної окружної прокуратури міста Дніпра у складі Козлової І.В. (старша групи),   ОСОБА 3 та ОСОБА 4.

Дізнавачем 30.04.2024 винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, у зв’язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, яку прокурором Козловою І.В. 10.05.2024 скасовано.

Дізнавачем цього ж дня винесено постанову про перекваліфікацію діяння особи, що скоїла кримінальне правопорушення з частини першої статті 125 КК України на частину першу статті 126 КК України.

Під час досудового розслідування на підставі отриманих доказів дізнавачем за погодженням з прокурором Козловою І.В. о 16 год 00 хв 10.05.2024 повідомлено про підозру ОСОБА 2 за частиною першою статті 126 КК України.

Дізнавачем 13.05.2024 здійснено повідомлення потерпілої ОСОБА 1,  підозрюваного ОСОБА 2, адвоката ОСОБА 5 про завершення досудового розслідування та направлення матеріалів кримінального провадження № (конфіденційна інформація) прокурору для складання обвинувального акта.

Прокурором Козловою І.В. 13.05.2024 роз’яснено потерпілій і підозрюваному вимоги частини другої статті 302 КПК України та вручено копію матеріалів кримінального провадження сторонам.

Цього ж дня прокурором затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА 2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КК України.

Начальником сектору дізнання відділення поліції № 3 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області 13.05.2024 за вих. № 43.3/637СД матеріали кримінального провадження, обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування направлено прокурору та 14.05.2024 за № 3009-24 зареєстровано у Західній окружній прокуратурі міста Дніпра.

Надалі обвинувальний акт з матеріалами кримінального провадження 14.05.2024 направлено до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська для розгляду по суті, куди він надійшов того ж дня.

За результатами розгляду у відкритому підготовчому судовому засіданні вказаного обвинувального акта, ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.05.2024 кримінальне провадження № (конфіденційна інформація) за обвинуваченням ОСОБА 2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 126 КК України, закрито на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України у зв’язку з закінченням строку досудового розслідування, визначеного статтею 219 КПК України.

Ухвалу суду аргументовано тим, що строки досудового розслідування у даному кримінальному провадженні закінчились 13.05.2024, а обвинувальний акт фактично направлений та отриманий судом лише 14.05.2024, тобто обвинувальний акт направлено поза межами строку досудового розслідування.

Згідно з частиною першою статті 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня звернення до суду з обвинувальним актом.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчене протягом сімдесяти двох годин – у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що як слідує з матеріалів кримінального провадження, о 16.00 год 10.05.2024 ОСОБА 2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 126 КК України, тому строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні спливав 13.05.2024 о 16.00 год.

Проте після затвердження прокурором 13.05.2024 обвинувального акта, його згідно супровідного листа направлено до суду тільки 14.05.2024.

Суд зазначив, що питання щодо застосування положень статті 219 КПК України при визначенні строку досудового розслідування раніше неодноразово було предметом розгляду у судових рішеннях Верховного Суду.

Так, у постанові колегії суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі – ККС ВС) від 15.09.2021 сформульовано правовий висновок про те, що кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов’язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в межах строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду. Направлення прокурором обвинувального акта після закінчення досудового розслідування до суду поза межами строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров’я, виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого (підсудного), а отже, унеможливлює розгляд у суді кримінального провадження по суті та тягне за собою закриття кримінального провадження на підстав пункту 10 частини першої статті 284 КПК України.

Аналогічні висновки щодо правильного застосування положень процесуального закону сформульовані ККС ВС також в постановах від 25.11.2021 у справі № (конфіденційна інформація), від 01.07.2021 у справі № (конфіденційна інформація), від 15.12.2021 у справі № (конфіденційна інформація), від 21.04.2021 у справі № (конфіденційна інформація), від 16.01.2023 у справі № (конфіденційна інформація), а також у пунктах 18-20 мотивувальної частини постанови Об’єднаної палати ККС ВС від 24.10.2022 у справі № (конфіденційна інформація) та інших. 

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, прокурором Козловою І.В. 28.05.2024 подано апеляційну скаргу, яку ухвалою Дніпропетровського апеляційного суду від 18.06.2024 залишено без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.05.2024 року – без змін.

Вирішуючи питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпропетровського апеляційного не знайшла підстав для визнання обґрунтованими доводів прокурора про незаконність рішення суду про закриття кримінального провадження.

Колегія суддів зазначила, що висновок про необхідність закриття кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА 2 на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України та те, що звернення прокурора з обвинувальним актом до суду відбулось поза межами строку досудового розслідування, повністю відповідає фактичним обставинам цього кримінального провадження, є законним та обґрунтованим, і узгоджується та відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 15.03.2021 у справі № (конфіденційна інформація), згідно з якою у даному випадку моментом звернення до суду з обвинувальним актом є саме дата його надходження до суду.

Приймаючи до уваги зазначені судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, є підстави вважати, що під час здійснення дисциплінарного провадження, так і судами першої та апеляційної інстанцій встановлено порушення строків досудового розслідування, визначених статтею 219 КПК України, що призвело до закриття кримінального провадження, та як наслідок – уникнення обвинуваченим кримінальної відповідальності за вчинення ним злочину.

 

Згідно з письмовими поясненнями Козлової І.В., наданими у дисциплінарному провадженні, вбачається, що вона входила до групи прокурорів, які здійснювали процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) та була визначена старшим цієї групи прокурорів.

Під час досудового розслідування дізнавачем правову кваліфікацію у кримінальному провадженні 10.05.2024 змінено з частини першої статті 125 на частину першу статті 126 КК України та ОСОБА 2 цього ж дня о 16.00 год повідомлено про підозру у скоєнні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 126 КК України.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні закінчено 13.05.2024 о 14 год 54 хв та матеріали досудового розслідування з повідомленням про підозру направлено прокурору, яким того ж дня, приблизно о 16 год встановлено про беззаперечне визнання підозрюваним ОСОБА 2 своєї винуватості, не оспорювання ним встановлених досудовим розслідуванням  обставин та згоду з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а також про не заперечення потерпілою проти такого розгляду.

Цього ж дня прокурором роз’яснено потерпілій та підозрюваному вимоги частини другої статті 302 КПК України, про що відібрано у них відповідні заяви та вручено сторонам копії матеріалів кримінального провадження, після чого із додержанням вимог статей 291, 302 КПК України затверджено обвинувальний акт, який разом матеріалами кримінального провадження 14.05.2024 направлено для розгляду до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська.

Несвоєчасне направлення обвинувального акта до суду пояснила своїм знаходженням 13.05.2024 в Ленінському районному суді м. Дніпропетровська, де перебувало на розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу неповнолітньому ОСОБА 6 у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація), який призначено на 16 год 13.05.2024, однак через затримку захисника він фактично відбувся о 18 год.

Козлова І.В. зазначила, що оскільки суд працює до 17 год, а кореспонденцію завершує приймати о 16 год 45 хв, вона фізично не могла зареєструвати супровідний лист про направлення обвинувального акта та матеріалів кримінального провадження № (конфіденційна інформація) стосовно ОСОБА 2 у програмі СЕД та внести ці відомості в ЄРДР.

Крім того, після підписання нею близько 16 год 13.05.2024 обвинувального акта, через неналежне оформлення матеріалів провадження, їх повернуто дізнавачу для дооформлення та вони надійшли до прокуратури тільки 14.05.2024.

Надалі ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.05.2024 кримінальне провадження стосовно ОСОБА 2 закрито у зв’язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного статтею 219 КПК України, на яку нею подано апеляційну скаргу.

Вважала, що при постановленні вищевказаної ухвали судом не враховано положення глави 25 Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей досудового розслідування кримінальних проступків, яке відповідно з частиною другою статті 298 КПК України здійснюється згідно із загальними правилами досудового розслідування, з урахуванням положень цієї глави.

Однак ухвалою Дніпропетровського апеляційного суду від 18.06.2024 в задоволенні апеляційної скарги відмовлено.

При наданні юридичної оцінки діям прокурора Козлової І.В., Комісія виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 2 частини другої статті 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус  прокурорів, загальні права і обов’язки прокурора визначено Законом № 1697- VII.

Згідно зі статтею 3 Закону № 1697-VII діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, справедливості, неупередженості та об’єктивності.

Згідно з вимогами частини другої статті 16 Закону № 1697-VII, здійснюючи функції прокуратури, прокурор є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог пунктів 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а також додержуватись правил прокурорської етики, зокрема, не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити  авторитету прокуратури.

Згідно зі статтею 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до статті 9 КПК України, під час кримінального провадження прокурор зобов’язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Розумність строків є однією із засад кримінального провадження, передбачених статтею 7 КПК України.

Частиною першою статті 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Повноваження прокурора у кримінальному провадженні визначені частиною другою статті 36 КПК України, зокрема, передбачено, що прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною другою та третьою статтею 37 КПК України прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення.

Згідно з частиною першою статті 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня звернення до суду з обвинувальним актом.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчене протягом  сімдесяти двох годин – у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку. Досудове розслідування повинне бути закінчене протягом 2-х місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Статтею 283 КПК України визначено, що прокурор зобов’язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: закрити кримінальне провадження; звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Виходячи з приписів статті 92 КПК України, тягар доказування покладений на сторону обвинувачення.

Кримінальне провадження закривається у разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 КПК України (пункт 10 частини першої статті 284 КПК України).

Згаданими нормами визначено, що прокурор має право приймати процесуальні рішення у кримінальному провадженні виключно в межах процесуальних строків, зокрема, складати, затверджувати та направляти обвинувальний акт у кримінальному провадженні саме в межах строку досудового розслідування.

Кримінальним процесуальним законодавством не передбачено можливості спрямування обвинувального акту до суду поза межами строків досудового розслідування.

Обов’язок прокурора якнайшвидше, але не пізніше визначеного законом процесуального строку після повідомлення особі про підозру звернутись до суду з обвинувальним актом або закрити кримінальне провадження, є гарантією фундаментального права людини на розгляд її справи упродовж розумного строку, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), передбаченого статтею 7, частиною першою статті 21 КПК України, що підтверджується усталеною практикою Європейського суду з прав людини.

Так, Велика палата Європейського суду з прав людини у пункті 68 рішення у справі Карт проти Туреччини (Kart v. Turkey, заява № 8917/05) зазначила, що право на розгляд справи протягом розумного строку базується на необхідності гарантувати, що обвинуваченим доведеться не залишатись занадто довго у стані невизначеності щодо результатів кримінальних звинувачень проти них. Так само Європейський суд з прав людини у пункті 18 рішення в справі Вемхофф проти Німеччини (Wemhoff v. Germany, заява № 2122/64) вказував, що чітка мета відповідного положення пункту 1 статті 6  Конвенції у кримінальних справах полягає у забезпеченні того, щоби обвинувачені особи не перебували занадто довго під обвинуваченням та обвинувачення було визначене.

Тому, застосування передбачених законом наслідків пропуску такого строку, як строк досудового розслідування, не є зайвим формалізмом, оскільки строки досудового розслідування є граничними, а положення частини п’ятої статті 294 КПК України виключає можливість суду поновити строк досудового розслідування, що завершився.

Положеннями частини першої та другої статті 11 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого 27 квітня 2017 року всеукраїнською конференцією прокурорів (далі – Кодекс) прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність; своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов’язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї.

Статтею 15 Кодексу передбачено, що прокурор повинен здійснювати службові повноваження сумлінно, компетентно, вчасно і відповідально, постійно підвищувати свій професійний рівень, культуру спілкування, виявляти ініціативу, відповідальне ставлення та творчий підхід до виконання своїх службових обов’язків, фахово орієнтуватися у чинному законодавстві, передавати власний професійний досвід колегам. Він має усвідомлювати, що його діяльність оцінюється з урахуванням рівня підготовки, знання законодавства, компетентності, ініціативності, комунікативних здібностей, здатності вчасно і якісно виконувати службові обов’язки та завдання.

Окрім цього, згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав і обов’язків прокурорів, прийнятих Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, у будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.

Критерії, вимоги щодо ефективності виконання повноважень прокурором у сфері процесуального керівництва у кримінальних провадженнях встановлено відповідними нормами КПК України, наказом Генерального прокурора від 30.09.2021 № 309 (далі - наказ № 309) «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні».

Відповідно до пункту 7 наказу № 309 нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування слідчими та дізнавачами органів Національної поліції України в окружних прокуратурах забезпечують прокурори окружних прокуратур.

Безпосередні службові обов’язки прокурора Козлової І.В., на час викладених у дисциплінарній скарзі обставин, закріплено у розподілі функціональних обов’язків між керівництвом та працівниками Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області наказом керівника окружної прокуратури Мамона О.Є. від 10.04.2024 № 27.

Згідно цього розподілу серед іншого на неї покладено обов’язки із здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням, підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях, що розслідуються ВП № 3 Дніпровського РУП ГУНП у Дніпропетровській області, вирішення інших питань під час кримінального провадження, здійснення нагляду за додержанням законів при проведенні слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій, реалізації повноважень, передбачені статтею 36 КПК України.

Дисциплінарне провадження стосовно прокурора Козлової І.В. відкрито у зв’язку з невиконанням чи неналежним виконанням службових обов’язків під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація).

Тому, зазначені у дисциплінарній скарзі дії прокурора Козлової І.В. слід розглядати через призму їх відповідності чи невідповідності вимогам законів та нормативно-правових актів.

Для встановлення наявності чи відсутності факту невиконання чи неналежного виконання прокурором службових обов’язків потрібно установити, зокрема, факт ухилення прокурора від вчинення дій, передбачених законодавством, в рамках виконання ним спеціальних повноважень або завідомо неякісне, із порушенням норм законодавства та правил професійної етики, виконання прокурором посадових обов’язків, що тягне за собою настання негативних наслідків.

Козлова І.В. має статус прокурора та за загальними правилами, викладеними у статті 19 Закону № 1697-VII, на неї покладено обов’язки неухильного дотримання присяги прокурора.

Склавши Присягу, зміст якої наведено у статті 36 Закону № 1697-VII, прокурор Козлова І.В. серед іншого, взяла на себе обов’язок додержуватися Конституції, чинного законодавства України, нормативно-правових актів Генерального прокурора, вказівок керівництва, що прямо стосуються реалізації прокурором функцій прокуратури, виданих в письмовій формі в межах повноважень, визначених законом.

При наданні оцінки обставинам цього дисциплінарного провадження Комісія діє виключно в межах компетенції, встановленої Законом № 1697-VII, тобто надає оцінку тим фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність в діях прокурора складу дисциплінарного проступку та ступінь його вини.

Закон України «Про прокуратуру» не містить визначення дисциплінарного проступку прокурора. В той же час, у частині першій статті 43 цього Закону зазначені підстави за наявності яких прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Аналіз правової норми дає можливість прийти до висновку, що дисциплінарним проступком прокурора необхідно вважати протиправну, винну дію або бездіяльність, прийняття рішення чи його неприйняття, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні прокурором своїх посадових обов’язків та інших вимог, встановлених Законом України «Про прокуратуру» та іншими нормативно-правовими актами, за які до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Надаючи оцінку встановленим під час перевірки у дисциплінарному провадженні обставинам, Комісія вважає, що доводи дисциплінарної скарги знайшли своє підтвердження.

Прокурор Козлова І.В., здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) у формі процесуального керівництва, реалізуючи свої повноваження, мала забезпечити виконання завдань кримінального провадження з дотриманням його загальних засад, принципу законності, тобто неухильного додержання вимог Конституції України, КПК України, вимог інших нормативно-правових актів.

Підставою для юридичної відповідальності прокурора – процесуального керівника є винесення ним незаконних і необґрунтованих процесуальних рішень, вчинення незаконних дій, бездіяльність, неналежне реагування на скарги учасників процесу, потурання порушенням закону з боку осіб, на яких поширюються його процесуальні повноваження.

Отже, невикористання прокурором наданих йому законодавством повноважень під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні без поважних причин, що зумовлює, зокрема закриття судом кримінального провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК України у зв’язку із закінченням строку досудового розслідування, свідчить про неналежне виконання прокурором своїх службових повноважень.

Так, відповідно до правового висновку щодо застосування норм права (статті 219 КПК України) у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 711/3111/19, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов’язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в межах строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду.

Ураховуючи вимоги пункту 9 частини другої статті 36, пункту 10 частини першої статті 284 КПК України, закінчення 13 травня 2024 року у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) строку досудового розслідування єдиним законним способом дій прокурора у цьому разі є винесення постанови про закриття кримінального провадження, тоді як вказані дії Козловою І.В. не вчинені.

Прокурором Козловою І.В., у результаті своїх дій (бездіяльності) як старшого групи прокурорів та прокурора у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація), після затвердження та направлення обвинувального акта до суду поза межами строку досудового розслідування, порушено вимоги частини першої статті 28 КПК України, відповідно до якої процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийнятими в розумні строки, тобто такі, що є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень, а також частини другої статті 283 КПК України, якою передбачено, що прокурор зобов’язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: закрити провадження, звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Невиконання Козловою І.В. цих вимог закону мали наслідком порушення загальних завдань кримінального судочинства, закріплених частиною першою статті 2 КПК України, щодо забезпечення швидкого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, а також, прав підозрюваних, визначених частиною першою статті 283 КПК України, на розгляд обвинувачення проти них в суді в найкоротший строк або його припинення шляхом закриття провадження.

Такі дії та бездіяльність прокурора створили передумови для закриття Ленінським районним судом м. Дніпропетровська 22 травня 2024 року кримінального провадження стосовно ОСОБА 2 на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України та унеможливлення вирішення по суті питання про кримінальну відповідальність вказаної особи.

Однак, прокурор Козлова І.В., продовжуючи неналежно виконувати свої службові обов’язки, 22 травня 2024 року в засіданні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська безпідставно заперечила проти закриття судом кримінального провадження, направленого до суду поза межами строків досудового розслідування та без достатніх на це правових підстав внесла 28 травня 2024 року апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, яку ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Отже за обставин, встановлених у дисциплінарному провадженні, з огляду на закінчення строку досудового розслідування у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА 2, не посягаючи на процесуальну незалежність прокурора Козлової І.В., законною та безальтернативною її позицією в суді мало бути клопотання про закриття зазначеного кримінального провадження.

Наведені Козловою І.В. причини несвоєчасного направлення обвинувального акта до суду (знаходження 13.05.2024 в суді на розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу в іншому кримінальному провадженні; повернення 13.05.2024 дізнавачу матеріалів кримінального провадження № (конфіденційна інформація) та їх надходження до прокуратури 14.05.2024 Комісія не може визнати поважними та такими, що об’єктивно перешкоджали Козловій І.В. забезпечити направлення обвинувального акта до суду в межами строку досудового розслідування.

Таким чином, прокурор Козлова І.В., здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у кримінальному проваджені № (конфіденційна інформація) у формі процесуального керівництва, допустила порушення вимог статей 2, 7, 9, 28, 36, 219, 283 КПК України, пункту 7 наказу № 309.

Надавши оцінку діям Козлової І.В. на предмет відповідності наведеним вимогам Комісія приходить до висновку, що зазначені правові положення у сукупності з обставинами, встановленими в межах дисциплінарного провадження, свідчать про вчинення прокурором Козловою І.В. дисциплінарного проступку, а саме неналежного виконання службових обов’язків, відповідальність за який передбачено пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII.

Вчинення прокурором Козловою І.В. дисциплінарного проступку підтверджено матеріалами дисциплінарного провадження, зокрема:

–       інформацією, викладеною у дисциплінарній скарзі керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області Мамона О.Є.;

–       ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2024 року (справа № (конфіденційна інформація);

–       ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року (справа № (конфіденційна інформація);

–       матеріалами службового розслідування, проведеного Дніпропетровською обласною прокуратурою стосовно Козлової І.В.;

–        поясненнями Козлової І.В.

Згідно з частиною четвертою статті 48 Закону № 1697-VII рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про можливість подальшого перебування на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.

Датою вчинення прокурором Козловою І.В. дисциплінарного проступку є 14 травня 2024 року, тобто день направлення обвинувального акта у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) до суду поза межами строку досудового розслідування.

Отже, встановлений частиною четвертою статті 48 Закону № 1697-VII річний строк для прийняття Комісією рішення про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності не минув.

При обранні виду дисциплінарного стягнення стосовно прокурора Козлової І.В. Комісія з огляду на вимоги частини третьої статті 48 Закону № 1697-VII, враховує характер проступку, його наслідки, особу прокурора, ступінь її вини, обставини вчиненого діяння та позитивну характеристику прокурора, відсутність дисциплінарних стягнень, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.

З іншого боку, з урахуванням безпосередніх службових обов’язків, покладених на прокурора Козлову І.В. відповідним розподілом функціональних обов’язків між працівниками Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області, підлягає врахуванню очевидна її недбалість до виконання своїх службових обов’язків.

З огляду на викладене Комісія вважає, що застосування до прокурора Козлової І.В. дисциплінарного стягнення у виді догани є пропорційним вчиненому нею дисциплінарному проступку.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення, під час дисциплінарного провадження не встановлено.

В И Р І Ш И Л А:

 

Притягнути прокурора Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області Козлову Інну Василівну до дисциплінарної відповідальності та накласти на неї дисциплінарне стягнення у виді догани.

Копію рішення направити керівнику Дніпропетровської обласної прокуратури для застосування накладеного дисциплінарного стягнення, прокурору Козловій І.В. та скаржнику – керівнику окружної прокуратури, у якій прокурор обіймає посаду.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення чи отримання ним поштою копії рішення.