Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

До Комісії 19 серпня 2024 року надійшла дисциплінарна скарга керівника Херсонської обласної прокуратури Гриценка С.М. (далі – скаржник) про вчинення дисциплінарного проступку прокурором ОСОБА-1, яку автоматизованою системою розподілено члену Комісії Житному О.О., яким        27 серпня 2024 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-637дс-89дп-24 та розпочато перевірку в межах цього дисциплінарного провадження.

Копію рішення надіслано прокурору, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, та скаржнику.

Надалі у зв’язку з припиненням повноважень Житного О.О. дисциплінарну скаргу повторно розподілено члену Комісії Степановій Т.В. (протокол розподілу від 05 грудня 2024 року).

На підставі матеріалів, зібраних за результатами перевірки, членом Комісії Степановою Т.В. 07 січня 2025 року складено висновок про наявність дисциплінарного проступку прокурора ОСОБА-1.

Скаржника, прокурора ОСОБА-1 своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

Від скаржника надійшли заяви про неможливість взяти участь у засіданні Комісії з об’єктивних причин, підтримання ним доводів викладених у дисциплінарній скарзі  та надання згоди на розгляд висновку за його відсутності.

У засіданні Комісії взяв участь прокурор ОСОБА-1, який заявив клопотання про проведення засідання Комісії у закритому режимі, оприлюднення рішення, прийнятого Комісією за результатами розгляду цієї дисциплінарної скарги без зазначення відомостей про нього (знеособлено), а також долучення до матеріалів дисциплінарного провадження окремих документів та здійснення у ході засідання Комісії опитування його дружини ОСОБА-2, які Комісією задоволено.

3. Зміст дисциплінарної скарги

4. Обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

Заслухавши доповідача – члена Комісії Степанової Т.В., прокурора  ОСОБА-1, громадянки ОСОБА-2, вивчивши висновок, дослідивши матеріали дисциплінарного провадження, Комісія встановила таке.

28 червня 2024 року вранці прокурор ОСОБА-1 повідомив начальника відділу обласної прокуратури ОСОБА-3 та заступника керівника обласної прокуратури ОСОБА-8 про те, що 27 червня 2024 року у період часу з 18 год. 10 хв. до 21.00 год. у м. Миколаєві невідомі особи викрали з автомобіля його матері «F», державний номерний знак (конфіденційна інформація), яким він користувався, його особисті речі, а саме рюкзак, у якому знаходилися: службове посвідчення прокурора на його ім’я, паспорти громадянина України та громадянина України для виїзду за кордон, КЕП до ЄРДР, службовий ноутбук і зарядний пристрій до нього, флеш-накопичувач, а також низку особистих документів, грошові кошти та банківські картки.

Відсутність рюкзака він виявив увечері 27 червня 2024 року, проте вважав, що залишив його на своєму робочому місці, за місцем дислокації підрозділу  у м. Миколаєві. Наступного дня (28 червня 2024 року), переконавшись у відсутності вищевказаних речей і документів, повідомив про це свого безпосереднього керівника та керівництво обласної прокуратури, а також звернувся із заявою до поліції (ВП № 1 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області). За результатами розгляду цієї заяви зареєстровано  кримінальне провадження (конфіденційна інформація) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

За фактом втрати прокурором ОСОБА-1 службового посвідчення, КЕП до ЄРДР та інших особистих документів і матеріальних цінностей Херсонською обласною прокуратурою проведено службове розслідування, висновок якого     31 липня 2024 року затверджено керівником Херсонської обласної прокуратури Гриценком С.М.

За результатами службового розслідування встановлено факт неналежного виконання прокурором ОСОБА-1 своїх службових обов’язків, які призвели до втрати службового посвідчення, КЕП до ЄРДР, службового ноутбука з відповідними комплектуючими до нього та інформацією, яка у ньому зберігалася,  а також інших особистих документів та матеріальних цінностей. 

4.1. Пояснення прокурора та інших осіб

Дружина ОСОБА-1 – ОСОБА-2  пояснила, що у червні 2024 року, точної дати вона не пам’ятає, ОСОБА-1 повідомив їй по телефону, що втратив свій рюкзак з речами і документами. Наступного дня вони разом ходили по місту, у тих місцях, де напередодні був ОСОБА-1, та шукали його рюкзак, але не знайшли. Також ОСОБА-2 пояснила, що ОСОБА-1 постійно брав додому робочий ноутбук, на якому працював. Де саме він зберігав службове посвідчення та КЕП до ЄРДР їй невідомо. Крім цього вона зазначила, що свій рюкзак             ОСОБА-1 завжди носив із собою, та у разі прийняття Комісією рішення про його притягнення до дисциплінарної відповідальності, це суттєво може вплинути на його подальшу «службову діяльність та кар’єрний зріст».  

4.2. Обставини, встановлені під час опрацювання документів та інших матеріалів

5. Правові джерела, що підлягають застосуванню, та юридична оцінка встановлених обставин

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи прокуратури України та їх посадові особи зобов’язані діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації й діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права і обов’язки прокурора визначено Законом.

Згідно зі статтею третьою Закону № 1697-VII діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, справедливості, неупередженості та об’єктивності.

Відповідно до вимог пунктів 3, 4 частини четвертої статті                                     19 Закону  № 1697-VII прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до вимог пункту 2 наказу Генерального прокурора від                   07 серпня 2020 року № 365 «Про загальні засади організації роботи в органах прокуратури України», прокурори усіх рівнів здійснюють свої повноваження лише в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. Прокурори зобов’язані забезпечувати діяльність органів прокуратури на засадах верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об’єктивності.

Статтею 15 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів передбачено, що прокурор повинен здійснювати службові повноваження сумлінно, компетентно, вчасно і відповідально, постійно підвищувати свій професійний рівень, культуру спілкування, виявляти ініціативу, відповідальне ставлення та творчий підхід до виконання своїх службових обов’язків, фахово орієнтуватися у чинному законодавстві, передавати власний професійний досвід колегам. Він має усвідомлювати, що його діяльність оцінюється з урахуванням рівня підготовки, знання законодавства, компетентності, ініціативності, комунікативних здібностей, здатності вчасно і якісно виконувати службові обов’язки та завдання.

Згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов’язків прокурорів, прийнятими 23 квітня 1999 року Міжнародною Асоціацією прокурорів, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правилами та етикою їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті Восьмим конгресом Організації Об’єднаних Націй з попередження злочинності та поводженню з правопорушниками (Гавана, Куба, 27.08-07.09.1990) особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

ОСОБА-1 має статус прокурора і за загальними правилами,  викладеними у статті 19 Закону № 1697-VII, на нього покладено обов’язок неухильного дотримання присяги прокурора. Він має діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зобов’язаний додержуватись правил прокурорської етики, зокрема, не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Згідно із статтею 21 Закону № 1697-VII прокурори, у тому числі прокурори - стажисти окружних прокуратур, мають службове посвідчення. Положення про службове посвідчення та його зразок затверджуються Генеральним прокурором.

Згідно з Положенням про службове посвідчення, затвердженим наказом Генерального прокурора від 12 грудня 2022 року № 280 (далі - Положення), службове посвідчення є офіційним документом, який засвідчує належність працівника до системи органів прокуратури України, підтверджує його посаду, а також повноваження, визначені законодавством.

Відповідно до розділу IV Положення передбачає, що працівник органу прокуратури, якому видано посвідчення, зобов’язаний забезпечити його належне зберігання та правомірне використання, унеможливити втрату, псування або його використання сторонніми особами. Передавати посвідчення іншим особам чи використовувати його не за призначенням забороняється.

Втрачене посвідчення вважається недійсним. Про втрату посвідчення працівник органу прокуратури повинен негайно письмово повідомити  керівника органу прокуратури, в якому він обіймає посаду.

Згідно з розділом VII Положення, посвідчення виготовляється, видається, використовується та зберігається у порядку, визначеному цим Положенням.

За кожним фактом втрати, передачі посвідчення іншим особам, використання його з корисливою чи іншою метою, не пов’язаною зі службовою діяльністю, за дорученням керівника відповідного органу прокуратури проводиться службове розслідування. Нове посвідчення може видаватися лише після затвердження висновку за результатами службового розслідування.

Пунктами 23, 26, 27 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIІІ (далі – Закон № 2155-VІІІ) передбачено, що кваліфікований електронний підпис – удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

Компрометація особистого ключа – це будь-яка подія, що призвела або може призвести до несанкціонованого доступу до особистого ключа. Користувачі електронних довірчих послуг – це підписувачі, створювачі електронних печаток, відправники та отримувачі електронних даних, інші фізичні та юридичні особи, які отримують електронні довірчі послуги у надавачів таких послуг відповідно до вимог цього Закону.

Згідно з частиною другою статті 12 Закону № 2155-VІІІ користувачі електронних довірчих послуг зобов’язані забезпечувати конфіденційність та неможливість доступу інших осіб до особистого ключа; невідкладно повідомляти надавача електронних довірчих послуг про підозру або факт компрометації особистого ключа.

Одним із основних напрямів державної інформаційної політики, згідно зі статтею 3 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року № 2657‑ХІІ є забезпечення інформаційної безпеки України. Відповідно до статті 27 цього закону порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України.

Регламентом роботи кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг органів прокуратури України, який 10 лютого 2022 року затверджено Генеральним прокурором та погоджено головою Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України (далі – Регламент), передбачено обов’язковість його норм для усіх користувачів кваліфікованих електронних довірчих послуг, у тому числі підписувачів – працівників органів прокуратури.

Згідно з пунктом 4.20.1 Регламенту компрометація ключа підписувача – це факт, або обґрунтована підозра того, що особистий ключ став відомий або доступний до використання іншим особам.

Відповідно до приписів Інструкції щодо поводження з ключовими документами і носіями, затвердженої заступником Генерального прокурора України 05 листопада 2012 року:  носій ключової інформації разом з особистим ключем є об’єктом суворого зберігання; посадова особа, яка є власником ЕЦП, несе персональну відповідальність за збереження цілісності ключового носія і відповідного ключа, а також за недопущення доступу до ключового носія інших осіб; ключовий носій повинен зберігатись у службовому сейфі посадової особи або належної користувачу чарунці сейфа, яка повинна надійно зачинятись і опечатуватись; під час тимчасового припинення виконання своїх службових обов’язків посадовою особою – власником особистого ключа (у зв’язку з відпусткою, хворобою тощо), він повинен подати в ЦСК або регіональний центр реєстрації заяву про блокування сертифіката (може бути подано усно за телефоном з використанням фрази-паролю).

Власник особистого ключа зобов’язаний: вживати всіх заходів до забезпечення безпечного зберігання ключового носія; зберігати в таємниці пароль доступу до особистого ключа; використовувати ключ тільки особисто та лише в службових цілях.

Категорично заборонено копіювати ключові дані з ключового носія на будь-які інші носії, передавати ключовий носій іншим особам. Розголошення пароля, а також втрата ключового носія або його потрапляння до інших осіб є фактом компрометації особистого ключа.

Відповідно до пунктів 1, 4 глави 1, пунктів 5, 6, 7 глави 2  розділу І, пункту 6 глави 1 розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року № 298 (далі – Положення № 298), це Положення № 298 визначає порядок формування та ведення ЄРДР, а також надання відомостей з нього. ЄРДР утворений та ведеться відповідно до вимог КПК України з метою забезпечення, зокрема, оперативного контролю за додержанням законів під час проведення досудового розслідування; аналізу стану та структури кримінальних правопорушень, вчинених у державі; інформаційно-аналітичного забезпечення правоохоронних органів. Реєстраторами та користувачами ЄРДР є прокурори, у тому числі керівники органів прокуратури, які мають доступ до відомостей внесених до ЄРДР у межах кримінальних правопорушень, щодо яких слідчими піднаглядних їм органів проводиться досудове розслідування. Обмін інформацією, що міститься у ЄРДР та інших державних інформаційних системах, реєстрах та базах даних, здійснюється відповідно до вимог законодавства.

Згідно із пунктом 2 розділу VII Положення № 298 реєстратори та Користувачі відповідають за порушення вимог цього Положення, отримання, призупинення, поновлення та припинення доступу до ЄРДР відповідно до службових повноважень, компрометацію особистих ключів електронного підпису для доступу до ЄРДР (втрату або пошкодження носія ключової інформації, розголошення ідентифікаторів тощо).

Ураховуючи зазначені вище вимоги законодавства та нормативних актів Генерального прокурора, встановлених у дисциплінарному провадженні обставин,  Комісія дійшла висновку про те, що доводи дисциплінарної скарги про вчинення прокурором ОСОБА-1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, знайшли своє підтвердження.

Усвідомлюючи необхідність забезпечення належного зберігання власного КЕП, будучи ознайомленим із правилами поводження з ключовими документами і носіями, нехтуючи правилами інформаційної безпеки, прокурор ОСОБА-1 допустив компрометацію особистого ключа, що  могло  призвести до несанкціонованого доступу до ЄРДР сторонніх осіб.

Враховано й те, що КЕП для доступу до ЄРДР видається прокурорам з метою унеможливлення стороннього несанкціонованого доступу до цієї системи і саме тому на них покладено обов’язок щодо належного зберігання та поводження з персональними ключами доступу. Проте, прокурором ОСОБА-1 не забезпечено його належне зберігання.     

Таким чином, через неналежне виконання службових обов’язків        ОСОБА-1 не вжито заходів щодо належного зберігання та використання особистого КЕП, службового посвідчення та матеріальних цінностей органів прокуратури, а саме ноутбука «НР 250 G9 (***)» у комплекті з сумкою та мишею, ідентифікаційний номер № ****, загальною вартістю 21900 грн.

Будучи ознайомленим з Інструкцією (правилами) поводження з ключовими документами і носіями, а також Положенням № 280 фактично усвідомлюючи необхідність забезпечення належного зберігання власних КЕП,  службового посвідчення та матеріальних цінностей виданих йому у тимчасове користування, проте нехтуючи вказаними інструкціям та правилам допустив їх втрату, яка могла призвести до компрометацію особистого ключа, несанкціонованого доступу до ЄРДР сторонніх осіб та використання ними службового посвідчення прокурора.

Отже, прокурором ОСОБА-1 порушено вимоги пункту 3 частини четвертої статті 19, 21 Закону № 1697-VII, статті 12 Закону № 2155-VІІІ, пункту 4.20.1 Регламенту, а також Інструкції щодо поводження з ключовими документами і носіями, а також Положення про службове посвідчення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 12 грудня 2022 року № 290, чим вчинено дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII (неналежне виконання службових обов’язків).

Неналежне виконання прокурором ОСОБА-1 своїх службових обов’язків підтверджено:

– дисциплінарною скаргою керівника Херсонської обласної прокуратури;

– матеріалами та висновком службового розслідування, проведеного на підставі наказу керівника Херсонської обласної прокуратури від 28 червня 2024 року;

– витягом з ЄРДР (конфіденційна інформація) від 28 червня 2024 року;

– довідками  начальника відділу інформаційних технологій Херсонської обласної прокуратури ОСОБА-9;

– витягом із книги обліку виданих посвідчень Херсонської обласної прокуратури;

– накладною № **** про отримання ОСОБА-1 службового ноутбука «НР 250 G9;

– поясненнями прокурорів ОСОБА-1,ОСОБА-3, ОСОБА-4, ОСОБА-5, ОСОБА-7,  ОСОБА-9 та ОСОБА-2.

Згідно з частиною 4 статті 48 Закону № 1697-VII рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про можливість подальшого перебування на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.

Дисциплінарний проступок прокурором ОСОБА-1 вчинено 27 червня 2024 року. З огляду на викладене, строк його притягнення до дисциплінарної відповідальності не сплинув.

Надаючи комплексну оцінку встановленим під час перевірки у дисциплінарному провадженні обставинам, Комісія вважає доводи дисциплінарної скарги обґрунтованими й такими, що знайшли своє об’єктивне та повне підтвердження.

За результатами перевірки у дисциплінарному провадженні встановлено та підтверджено вчинення прокурором ОСОБА-1 дисциплінарного проступку, а саме неналежного виконання службових обов’язків, тобто дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII та наявні підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Під час прийняття рішення у дисциплінарному провадженні щодо виду дисциплінарного стягнення, з огляду на вимоги частини третьої статті  48 Закону № 1697-VII, Комісією береться до уваги характер проступку, його наслідки, очевидність порушень, те, що вони підривають авторитет прокурора, органів прокуратури й держави в цілому, а також особа прокурора, ступінь його вини, позитивна службова характеристика, професійний досвід та період роботи в органах прокуратури.

Із урахуванням зазначених обставин Комісія дійшла висновку, що дисциплінарний проступок, який вчинено прокурором ОСОБА-1, є підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді догани, що відповідає  учиненому дисциплінарному проступку.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення у дисциплінарному провадженні, не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 47–50, 77, 78 Закону № 1697-VII, пунктами 108, 110–112, 115–117 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія

Притягнути прокурора відділу ***** Херсонської обласної прокуратури ОСОБА-1 до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді догани.

Копії рішення направити Генеральному прокурору для застосування накладеного дисциплінарного стягнення, керівнику Херсонської обласної прокуратури та прокурору ОСОБА-1.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.