Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів (далі – Комісія), у складі: головуючого Гнатіва А.Я., членів – Житного О.О., Захарової О.С., Поліщука В.В., Отвіновського П.Л., Стуконога О.І., Томак М.В., Цуркана М.І., Юзькова О.В., розглянувши висновок про наявність дисциплінарного проступку прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області Мамедова Р.А. у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-140дс-20дп-24,

 

ВСТАНОВИЛА :

 

1. Відомості про прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження

Мамедов Руслан Алхан огли в органах прокуратури працює з 2013 року. У 2013-2020 роках працював на посадах прокурора/начальника Баришівського відділу Бориспільської/Броварської місцевої/окружної прокуратури Київської області.

Із березня 2021 року до 13 жовтня 2023 року працював на посаді прокурора Баришівського відділу Броварської окружної прокуратури Київської області, а з 13 жовтня 2023 року працює на посаді прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області.

Присягу працівника прокуратури склав 13 червня 2014 року, з положеннями Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів ознайомлений 30 серпня 2017 року. Характеризується позитивно.

2. Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

До Комісії 22 лютого 2024 року надійшла дисциплінарна скарга першого заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області Сайнога О.М. про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Мамедовим Р.А.

Автоматизованою системою скаргу цього ж дня розподілено члену Комісії Стуконогу О.І., яким 26 лютого 2024 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження№ 07/3/2-140дс-20дп-24, а 22 травня 2024 року складено висновок про наявність дисциплінарного проступку прокурора Мамедова Р.А.

Скаржника та прокурора Мамедова Р.А. своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

Від скаржника надійшло повідомлення про підтримання доводів дисциплінарної скарги та її розгляд на засіданні Комісії без його участі.

Прокурор Мамедов Р.А. на засідання Комісії не з’явився, письмово повідомив про згоду на розгляд висновку за його відсутності, надав письмові пояснення, у яких, серед іншого, частково погодився з висновком члена Комісії та не погодився з рішеннями судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій за результатами розгляду кримінального провадження № конфіденційна інформація.

За таких умов Комісією, ураховуючи вимоги пункту 1 частини третьої статті 47 Закону України «Про прокуратуру» від  14 жовтня 2014 року № 1697- VII (далі – Закон № 1697-VII), прийнято рішення про розгляд висновку за відсутності прокурора Мамедова Р.А.

3. Зміст дисциплінарної скарги

У кримінальному провадженні № конфіденційна інформація досудове розслідування здійснювалось СВ Броварського РУП ГУНП в Київській області, а процесуальне керівництво – прокурором Мамедовим Р.А., яким 10 квітня 2021 року погоджено повідомлення про підозру особі.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні Мамедов Р.А. затвердив 29 червня 2021 року та того ж дня стороні захисту та потерпілій надано доступ до матеріалів кримінального провадження. Строк досудового розслідування у кримінальному провадженні закінчився 12 липня 2021року.

Мамедов Р.А. з обвинувальним актом звернувся до суду лише 13 липня 2021 року, внаслідок чого судом прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу (далі – КПК) України.

На думку скаржника, прокурор Мамедов Р.А. неналежно виконував службові обов’язки та підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності на підставі пункту 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII.

4. Обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

Заслухавши доповідача – члена Комісії Стуконога О.І., вивчивши висновок, дослідивши інші матеріали дисциплінарного провадження, Комісією встановлено таке.

Відповідно до вимог статті 222 КПК України старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні № конфіденційна інформація Оксамитом П.В. Комісії надано дозвіл на розголошення, використання під час дисциплінарного провадження відомостей досудового розслідування кримінального провадження.

У зазначеному кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) 09 квітня 2021 року, досудове розслідування здійснювалось СВ Броварського РУП ГУНП в Київській області, а процесуальне керівництво, згідно з постановами керівника Броварської окружної прокуратури Київської області від  09  та 20 квітня 2021 року, групою прокурорів у складі Оксамита П.В. (старший групи), Мамедова Р.А., Сонька М.М. та Перетятько І.С.

Постановою керівника Броварської окружної прокуратури Київської області від 01 червня 2021 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 10 липня 2021 року.

Прокурором Мамедовим Р.А. 29 червня 2021 року затверджено обвинувальний акт, того ж дня стороні захисту та потерпілій надано доступ до матеріалів кримінального провадження та вручено під розписку обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування.

У ЄРДР у вкладці «Рух провадження» в графі «Результат досудового розслідування» 29 червня 2021 року о 17.01 год. Мамедовим Р.А. зроблено запис «Баришівський районий суд Київської області. Направлено до суду з обвинувальним актом»

Наказом заступника керівника Київської обласної прокуратури від 30 червня 2024 року № 234в Мамедова Р.А. з 02 липня 2021 року до 31 липня 2021 року відряджено до Київської обласної прокуратури

Мамедов Р.А. 01 липня 2021 року підписав супровідний лист за № 52-01-1889-вих.21 щодо скерування обвинувального акта та матеріалів кримінального провадження до Баришівського районного суду Київської області

Згідно зі штампом вхідної кореспонденції та підпису уповноваженої особи суду, зазначені матеріали фактично надійшли до суду 13 липня 2021 року.

Спосіб та дату фактичного направлення матеріалів кримінального провадження до суду не встановлено.

Під час судового розгляду кримінального провадження захисником обвинуваченого подано клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 11 листопада 2022 року  (справа № 355/942/21) задоволено клопотання сторони захисту та кримінальне провадження № конфіденційна інформація закрито на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України.

Сторона захисту вважала, що оскільки, з урахуванням часу ознайомлення сторін з матеріалами кримінального провадження, строк досудового розслідування закінчувався у вихідний день, неділю 11 липня 2021 року, останній день строку досудового розслідування припадав на наступний за ним день – 12 липня 2021 року, то обвинувальний акт надійшов до суду поза межами строку досудового розслідування 13 липня 2021 року.

Прокурор Оксамит П.В., який брав участь у судовому засіданні, надав до суду письмове клопотання прокурора Мамедова Р.А. про відмову у задоволенні клопотання сторони захисту, підтримав його та просив у задоволенні клопотання сторони захисту відмовити.

За результатами участі в суді Оксамитом П.В. складено довідку про незаконність судового рішення.

На зазначену ухвалу 16 листопада 2022 року Мамедовим Р.А. подано апеляційну скаргу.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 26 червня 2023 року, прийнятою у засіданні за участі Мамедова Р.А., апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 11 листопада 2022 року – без змін.

На ухвалу суду апеляційної інстанції Мамедовим Р.А. 22 вересня 2023 року подано касаційну скаргу.

Постановою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 грудня 2023 року касаційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвали Баришівського районного суду Київської області від 11 листопада 2022 року та Київського апеляційного суду від 26 червня 2023 року – без змін.

4.1. Стислий виклад матеріалів службового розслідування

Членом Комісії ініційовано проведення службового розслідування щодо перевірки викладених у дисциплінарній скарзі обставин.

За результатами службового розслідування, проведеного на підставі наказу керівника Київської обласної прокуратури від 05 квітня 2024 року № 25 складено висновок, який 25 квітня 2024 року затверджено керівником Київської обласної прокуратури.

Під час службового розслідування перевірено обставини несвоєчасного направлення Мамедовим Р.А. обвинувального акта у кримінальному провадженні № конфіденційна інформація до Баришівського районного суду Київської області, опитано членів групи прокурорів у кримінальному провадженні, керівників Баришівського відділу Броварської окружної прокуратури Київської області.

Як пояснив прокурор Оксамит П.В., старший групи прокурорів у кримінальному провадженні № конфіденційна інформація, до складу групи прокурорів у цьому провадженні включено, окрім нього, ще три прокурора Баришівського відділу Броварської окружної прокуратури, у тому числі Мамедова Р.В.

У суботу, 10 квітня 2021 року, Мамедов Р.В. зателефонував йому та повідомив, що у кримінальному провадженні встановлено особу, причетну до вчинення кримінального правопорушення, а оскільки він проживає у смт Баришівка, то зможе самостійно розглянути зібрані слідством матеріали кримінального провадження.

Оксамит П.В. не заперечував проти такої ініціативи прокурора, і у подальшому процесуальне керівництво під час досудового розслідування у кримінальному провадженні здійснював безпосередньо прокурор Мамедов Р.В.

Причини тривалого ненаправлення обвинувального акта з матеріалами кримінального провадження до суду йому невідомі.

Як пояснив Оксамит П.В., направлення обвинувального акта до суду, як правило, здійснює спеціаліст Баришівського відділу, а контроль за своєчасністю його направленням (у межах строку досудового розслідування) та наявністю відмітки суду про його отримання – прокурор, який його затвердив. 

Оксамит П.В. вважав, що Мамедов Р.В., як процесуальний керівник, який приймав усі процесуальні рішення, у тому числі і щодо направлення обвинувального акта до суду, був зобов’язаний також контролювати питання направлення обвинувального акта з матеріалами кримінального провадження до суду в межах строку досудового розслідування.

Прокурори – члени групи прокурорів Сонько М.М. та Перетятько І.С., пояснили, що вказівки в межах кримінального провадження старший групи прокурорів їм не надавав, процесуальні рішення у вказаному кримінальному провадженні вони не приймалися і їм невідомі причини тривалого ненаправлення Мамедовим Р.В. обвинувального акта до суду.

Прокурор Приймак Р.Я., який у період з травня 2021 року до січня 2022 року виконував обов’язки начальника Баришівського відділу Броварської окружної прокуратури пояснив, що всі процесуальні рішення у кримінальному провадженні № конфіденційна інформація, у тому числі щодо направлення обвинувального акта до суду, приймалися прокурором Мамедовим Р.В., причини тривалого ненаправлення ним обвинувального акта до суду йому невідомі.  

За результатами службового розслідування підтверджено неналежне виконання прокурором Мамедовим Р.А. службових обов’язків у кримінальному провадженні № конфіденційна інформація, що призвело до несвоєчасного направлення обвинувального акта разом з іншими матеріалами кримінального провадження до суду та закриття судом кримінального провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України.

4.2 Пояснення прокурора

У поясненні, наданому під час перевірки, Мамедов Р.А. зазначив наступне.

Через те, що ним забезпечено процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні, здійснено погодження повідомлення про підозру, саме він, а не старший групи прокурорів, затвердив обвинувальний акт.

Мамедов Р.А. погодився з тим, що неподання до Баришівського районного суду Київської області обвинувального акта у період з 29 червня 2021 року, дати затвердження обвинувального акта, до 13 липня 2021 року, фактичного надходження до суду, частково сталося з його вини, та припустив, що була можливість скерування обвинувального акта до суду у строк до 13 липня 2021 року.

Не в останню чергу це сталось через його завантаженість у роботі та територіальну віддаленість приміщення Баришівського районного суду Київської області від обласної прокуратури, до якої його відряджено з 02 липня 2021 року.

Через те, що його відрядили до обласної прокуратури, всі матеріали кримінального провадження він залишив уповноваженим працівникам Баришівського відділу Броварської окружної прокуратури для подальшого підтримання публічного обвинувачення.

Яким чином залишені ним матеріали кримінального провадження потрапили до суду Мамедов Р.А. пояснити не зміг, зазначивши, що, як правило, матеріали кримінального провадження доставляються до суду безпосередньо прокурорами.

Рішення про апеляційне та касаційне оскарження ухвал Баришівського районного та Київського апеляційного судів прийнято ним самостійно через їх ймовірну незаконність та необгрунтованість, а також неповноту судового розгляду.

Його позицію щодо наявності підстав для оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанції підтримано прокурором, який брав участь у розгляді справи у суді першої інстанції та представником Офісу Генерального прокурора, який брав участь у Верховному Суді, а також автором дисциплінарної скарги.

Зазначене засвідчило про його намагання встановити об’єктивну істину у зазначеній справі.

На думку Мамедова Р.А., датою закінчення строку досудового розслідування у кримінальному провадженні є 12 липня 2021 року, а не 13 липня 2021 року, а строки притягнення його до дисциплінарної відповідальності закінчилися 12 липня 2021 року– через рік після направлення обвинувального акту до суду.

Мамедов Р.А. вважав, що до винесення колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду постанови від 12 грудня 2023 року правової позиції Верховного Суду щодо обрахування строків досудового розслідування за аналогічних обставин, не існувало.

У поясненні, наданому до засідання Комісії, Мамедов Р.А. зазначив, що згідно з пунктом 9.5. наказу Генерального прокурора від 30 вересня 2021 року № 309 «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні», відповідальним за направлення обвинувального акта у кримінальному провадженні до суду є старший групи прокурорів Оксамит П.В., оскільки саме старший групи прокурорів здійснює контроль за своєчасністю та повнотою проведення процесуальних і слідчих дій, виконання завдань кримінального провадження, реагування на факти порушень вимог кримінального процесуального законодавства, у тому числі за строками скерування обвинувального акта до суду та його фактичним отриманням судом .

Він вважав, що, будучи з 02 липня 2021 рокувідрядженим до Київської обласної прокуратури, не мав можливості скерувати обвинувальний акт до суду, оскільки не мав доступу до матеріалів кримінального провадження, а тому контроль за своєчасністю проведення таких дій покладався саме на старшого групи прокурорів, який у подальшому підтримував публічне обвинувачення у кримінальному провадженні у Баришівському районному суді Київської області.

За таких підстав у його діях відсутній прямий причинново-наслідковий зв’язок з наслідками, що настали.

5. Правові джерела, що підлягають застосуванню, та мотиви ухваленого рішення

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Конституції України та Закону № 1697-VII основними функціями прокуратури є нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; підтримання державного обвинувачення в суді.

Згідно з частиною четвертою статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частиною другою статті 9 цього ж Кодексу передбачено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Проведення досудового розслідування кримінального провадження у розумні строки забезпечує прокурор.

Зміст повідомлення у кримінальному провадженні регламентовано частиною першою статті 111 КПК України, а саме: повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.

Частиною третьою статті 111 КПК України передбачено, що повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

Статями 113, 115 КПК України визначено поняття процесуальних строків та порядок обчислення процесуальних строків. Частиною другою статті 113 цього Кодексу установлено, що будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу

Частиною першою статті 219 КПК України визначено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесення постанови про початок досудового розслідування у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу, до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 219 КПК України з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців.

Відповідно до статті 283 КПК України особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження. Прокурор зобов’язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: закрити кримінальне провадження; звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Відповідно до вимог пункту 10 частини першої статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи.

Встановлений процесуальним законом обов’язок прокурора якнайшвидше, але не пізніше визначеного законом процесуального строку після повідомлення особі про підозру звернутись до суду з обвинувальним актом або закрити кримінальне провадження є гарантією фундаментального права людини на розгляд її справи упродовж розумного строку, закріпленого у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), передбаченого статтею 7, частиною першою статті 21 КПК, що підтверджується усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ).

Велика палата ЄСПЛ у пункті 68 рішення у справі Карт проти Туреччини (Kart v. Turkey, заява № 8917/05) зазначила, що право на розгляд справи протягом розумного строку базується на необхідності гарантувати, що обвинуваченим не доведеться залишатись занадто довго у стані невизначеності щодо результатів кримінальних звинувачень проти них. Так само ЄСПЛ у пункті 18 рішення в справі Вемхофф проти Німеччини (Wemhoff v. Germany, заява № 2122/64) вказував, що чітка мета відповідного положення пункту 1 статті 6 Конвенції у кримінальних справах полягає у забезпеченні того, щоби обвинувачені особи не перебували занадто довго під обвинуваченням та обвинувачення було визначене.

Тому застосування передбачених законом наслідків пропуску строку досудового розслідування, не є формалізмом, оскільки ці строки є граничними, а положення частини п’ятої статті 294 КПК України виключають можливість суду поновити строк досудового розслідування, що завершився.

Повноваження та обов’язки прокурора у кримінальному провадженні, серед інших, визначено статтями 36, 37, 283, 219, 290, 294 КПК України.

Відповідно до пункту  3 розділу Порядку організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні, затвердженому наказом Генерального прокурора № 51 від 28 березня 2019 року, чинного до 30 вересня 2021 року, (далі – Порядок № 51) прокурор у кримінальному провадженні, здійснюючи процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, відповідно до вимог законодавства, забезпечує виконання завдань кримінального провадження з дотриманням його загальних засад, здійснює інші повноваження, передбачені КПК України.

Відповідно до вимог пунктів 5.4.1, 5.4.4. Тимчасової інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 12 лютого 2019 року № 27 (далі – Інструкція з діловодства), матеріали кримінальних проваджень реєструються у книгах обліку централізовано службою діловодства у загальному порядку відповідно до форм, передбачених додатками 7, 8, та окремо в кожному структурному підрозділі як такі, що надійшли у зв’язку з реалізацією прокурором повноважень, передбачених КПК України. Пересилка (доставляння) матеріалів кримінальних проваджень здійснюється лише фельд’єгерським зв’язком або кур’єром (уповноваженим працівником прокуратури).

На час викладених у дисциплінарній скарзі обставин службові обов’язки прокурора Мамедова Р.А. на посадах прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області та прокурора Баришівського відділу Броварської окружної прокуратури Київської області визначено наказом керівника цієї прокуратури про розподіл обов’язків між прокурорами цієї прокуратури від 17 травня 2021 року № 63.

Оцінивши діяльність прокурора Мамедова Р.А. щодо відповідності наведеним вимогам, Комісія вважає, що в його діяннях наявні порушення приписів чинного законодавства з огляду на таке.

Дисциплінарне провадження стосовно прокурора Мамедова Р.А. відкрито у зв’язку з можливим неналежним виконанням чи невиконанням ним службових обов’язків.

Дисциплінарний проступок – це винне, протиправне діяння (дія чи бездіяльність), яке порушує трудову дисципліну у відповідному організованому колективі шляхом невиконання чи неналежного виконання своїх трудових обов’язків, за яке передбачене застосування дисциплінарних санкцій, визначених у чинному законодавстві.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2018 року (справа № 800/433/17 (П/9901/112/18) зазначила, що службовими обов’язками працівника прокуратури слід вважати нормативно визначені вид та міру необхідної поведінки, котрі забезпечують реалізацію завдань, поставлених перед прокуратурою суспільством і державою, та повноважень, наданих для ефективного здійснення професійних функцій.

Згідно із правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною у рішенні від 04 березня 2019 року у справі № 9901/5/19, неналежним виконанням службових обов’язків як дисциплінарним проступком, за який прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження, є неналежне виконання чи невиконання вимог Конституції, Законів України, зокрема КПК України, підзаконних нормативно-правових актів.

Для встановлення наявності чи відсутності факту невиконання чи неналежного виконання прокурором службових обов’язків потрібно установити, зокрема, факт ухилення прокурора від вчинення дій, передбачених законодавством, у рамках виконання ним спеціальних повноважень або завідомо неякісне, із порушенням норм законодавства та правил професійної етики, виконання прокурором посадових обов’язків.

Підставою для юридичної відповідальності прокурора – процесуального керівника є винесення ним незаконних і необґрунтованих процесуальних рішень, вчинення незаконних дій, бездіяльність, неналежне реагування на скарги учасників процесу, потурання порушенням закону з боку осіб, на яких поширюються його процесуальні повноваження.

Обов’язки прокурора характеризують сутність його службової діяльності, адже саме через них виявляється його роль у реалізації повноважень держави.

Невикористання прокурором наданих йому законодавством повноважень під час процесуального керівництва у кримінальному провадженні без поважних причин, що зумовлює, зокрема, закриття судом кримінального провадження у зв’язку із закінченням строків, свідчить про неналежне виконання прокурором своїх службових повноважень.

Зазначені у дисциплінарній скарзі дії Мамедова Р.А. слід розглядати крізь призму їх відповідності чи невідповідності вимогам законів та нормативно-правових актів.

Відповідно до розподілу обов’язків між прокурорами Броварської окружної прокуратури Київської області та Баришівського відділу цієї окружної на Мамедова Р.А., серед інших, покладено обов’язок здійснення нагляду за додержанням законів у діяльності ВП № 1 та Сектора поліцейської діяльності№ 1 Броварського РУП ГУНП в Київській області при провадженні оперативно-розшукової діяльності, під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, у тому числі, у формі процесуального керівництва ним, підтримання публічного обвинувачення, оскарження незаконних судових рішень; забезпечення взаємодії з цих питань з відповідними прокурорами окружної прокуратури.

Кримінальним процесуальним законодавством не передбачено можливості спрямування обвинувального акта до суду поза межами строків досудового розслідування.

Статтею 28 КПК України обовʼязок забезпечення проведення досудового розслідування кримінального провадження у розумні строки покладено на прокурора.

За правилами частини другої статті 113 КПК України, будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Так, у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 991/6516/20 Верховним Судом вказано, що відповідно до вимог частини першої статті 290 КПК України досудове розслідування вважається завершеним після повідомлення стороні захисту про його завершення та відкриття матеріалів. Дії слідчого і прокурора, передбачені частиною першою статті 291 та статтею 293 КПК України (складення обвинувального акта, його затвердження, вручення стороні захисту та направлення до суду), є формою завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні й не є підставою для зупинення процесуальних строків після ознайомлення сторонами з матеріалами кримінального провадження.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 711/3111/19, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов’язує у часі із зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). Тому у межах строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складений, затверджений та вручений, а й безпосередньо направлений до суду.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в ухвалі від 15 березня 2021 року (справа № 676/6116/18) моментом звернення до суду з обвинувальним актом є дата його надходження безпосередньо до суду, якщо такий обвинувальний акт доставлений до суду нарочно.

Обов’язок прокурора якнайшвидше, але не пізніше визначеного законом процесуального строку, після повідомлення особі про підозру звернутися до суду з обвинувальним актом є гарантією фундаментального права людини на розгляд її справи впродовж розумного строку, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції, передбаченого статтею 7, частиною першою статті 21 КПК України.

Отже, прокурор Мамедов Р.А., здійснюючи процесуальне керівництво у кримінальному провадженні  № конфіденційна інформація, реалізуючи свої процесуальні повноваження, мав виконувати завдання кримінального провадження, визначені статтею 2 КПК України, дотримуватись загальних засад судочинства та вимог Порядку № 51.

Відповідно, виходячи із загальних вимог щодо обов’язків прокурора у кримінальному провадженні, він мав у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру звернутися до суду з обвинувальним актом, переконатися, зокрема, у направленні обвинувального акту до суду та в отриманні його судом у визначені КПК України строки.

Мамедов Р.А не надав, як доказів своїх дій щодо направлення обвинувального акта та реєстра матеріалів кримінального провадження до суду у межах строку досудового розслідування, так і доказів того, що існували обставини, які б перешкоджали йому своєчасно направити обвинувальний акт до суду й отримати його судом у межах строків досудового розслідування, визначених КПК України. Не встановлено таких обставин і під час дисциплінарного провадження.

Натомість, прокурор Мамедов Р.А., затвердивши обвинувальний акт 29 червня 2021 року, знаючи, що строк досудового розслідування закінчується лише направленням обвинувального акта до суду та усвідомлюючи, що у кримінальному провадженні строк досудового розслідування закінчується у неділю 11 липня 2021 року, а фактично спливає у наступний за нею робочий день, понеділок – 12 липня 2021 року, будучи заздалегідь обізнаним про своє відрядження з 02.07.2021 до Київської обласної прокуратури, підготував 01 липня 2021 року супровідний лист, але належним чином не забезпечив направлення обвинувального акта з реєстром кримінального провадження до Баришівського районного суду Київської області та не переконався в отриманні його судом у визначені КПК України строки.

Унаслідок неналежного виконання службових обов’язків прокурором Мамедовим Р.А. втрачено можливість розгляду судом й вирішення по суті питання про кримінальну відповідальність особи, яка обвинувачувались у скоєнні кримінального правопорушення, не виконано завдання кримінального провадження, неефективно витрачено організаційні й матеріальні ресурси на розкриття й розслідування кримінального правопорушення.

Несвоєчасне виконання процесуальних дій не може бути обґрунтовано будь-якими обставинами.

Як зазначено у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 грудня 2023 року, судами не встановлено підстав, які б перешкоджали прокурору скерувати обвинувальний акт до суду після його затвердження 29 червня 2021 року. Сторона обвинувачення повинна своєчасно виконати визначені КПК дії, зокрема й направлення обвинувального акта до суду.

Пояснення Мамедова Р.А. щодо відсутності правової позиції Верховного Суду щодо обрахування строків досудового розслідування за аналогічних обставин до винесення постанови від 12грудня 2023 року, спростовано постановами Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 556/1381/18, від 01 липня 2021 року у справі № 752/3218/20, ухвалами Верховного Суду від  26 травня 2020 року у справі № 712/6375/18, від 15 березня 2021 року у справі № 676/6116/18, від 05 квітня 2021 року у справі № 676/804/20, від 21 квітня 2021 року у справі № 991/6516/20.

До того ж, як зазначив суд, прокурор був ознайомлений з положеннями КПК, які регулюють строк досудового розслідування у кримінальному провадженні в силу своєї професійної діяльності. Тому, з метою недопущення таких випадків, саме стороні обвинувачення слід вживати заходів для належної організації своєї роботи, оскільки часові межі строку досудового розслідування є чітко визначеними кримінальним процесуальним законом і прокурор точно обізнаний із тими наслідками, які потягне пропуск цих строків.

Комісія висновує, що перекладання Мамедовим Р.А. у своєму поясненні відповідальності за несвоєчасне направлення обвинувального акта до суду з себе на старшого групи прокурорів, з посиланням на нечинний на час подій, що охоплені дисциплінарною скаргою, наказ Генерального прокурора від 30 вересня 2021 року № 309 «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні», згідно з пунктом 9.5. якого на старшого групи прокурорів покладено обов՚язок контролювати своєчасність та повноту вчинення процесуальних дій, є безпідставним виходячи з такого.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2019 року (справа № 629/847/15-к), прокурор - член групи прокурорів у конкретному кримінальному провадженні володіє всім обсягом прав прокурора (оскільки він визначений керівником органу прокуратури для здійснення таких повноважень у цьому провадженні) незалежно від того, чи брав він участь у ньому на попередніх етапах.

Всі прокурори, визначені у групі прокурорів для здійснення процесуального керівництва (за винятком старшого прокурора, на якого, крім іншого, покладається додаткове повноваження з керівництва діями інших прокурорів групи), є взаємозамінні та рівнозначні між собою в межах визначеного кримінального провадження. Протилежне розуміння нівелювало б саму мету створення такої групи прокурорів у кримінальному провадженні.

Повноваження прокурора (в т. ч. того, який входить у групу прокурорів) в межах конкретного кримінального провадження не припиняються і жодною нормою кримінального процесуального закону України не звужуються.

Реалізуючи повноваження старшого групи прокурорів, прокурор Оксамит П.В. погодився з проханням Мамедова Р.В. надати йому можливість самостійно розглянути зібрані слідством матеріали кримінального провадження, оскільки він проживав у смт Баришівка, а у кримінальному провадженні вже встановлено особу, причетну до вчинення кримінального правопорушення, що поклало на прокурора Мамедова Р.В. обов՚язок здійснювати самостійно процесуальне керівництво під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, приймати процесуальні рішення, затвердити обвинувальний акт, у межах строку досудового розслідування направити його до суду та здійснити контроль за наявністю відмітки суду про його отримання, а також дозволило йому сформувати власну правову позицію під час судового провадження, яку він у подальшому виклав при підготовці клопотання та скарг до судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Комісія діє виключно у межах встановленої законом компетенції, а саме надає оцінку тільки фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у діях прокурора складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини.

Оцінивши діяльність прокурора Мамедова Р.А. на предмет відповідності наведеним вимогам чинного законодавства Комісія дійшла висновку що прокурор Мамедов Р.А. під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 12021116070000045 не вжив заходів щодо своєчасного направлення до суду обвинувального акта та, як наслідок, не забезпечив виконання завдань кримінального провадження, зокрема, щодо притягнення обвинуваченого до відповідальності, а також захист суспільства та держави від кримінальних правопорушень, права потерпілих на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди у порядку, передбаченому законом.

Також він безпідставно відстоював у суді необґрунтовану позицію щодо законності своїх дій під час спрямування обвинувального акту до суду, яку також виклав у апеляційній та касаційній скаргах, які 16 листопада 2022 року та 22 вересня 2023 року подав до Київського  апеляційного суду та Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, та продовжував підтримувати таку позицію до ухвалення рішень.

Не посягаючи на процесуальну самостійність прокурора, проте комплексно оцінюючи доводи дисциплінарної скарги про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та обставини, встановлені під час дисциплінарного провадження, Комісія вважає, що Мамедовим Р.А. порушено вимоги статті 19 Закону № 1697-VII, статей 2, 7, 9, 28, 36, 111, 135, 136, 219, 283, 290 КПК України, тобто вчинено дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачено пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, і наявні підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання службових обов’язків.

Неналежне виконання прокурором Мамедовим Р.А. своїх службових обов’язків підтверджено:

- матеріалами дисциплінарної скарги;

- поясненнями прокурора Мамедова Р.А.;

- наказом керівника Броварської окружної прокуратури Київської області про розподіл обов’язків між  прокурорами цієї прокуратури від 17 травня 2021 року № 63;

- матеріалами наглядового провадження у кримінальному провадженні № конфіденційна інформація;

- матеріалами службового розслідування;

- рішеннями судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій у кримінальному провадженні № конфіденційна інформація (справа № 355/942/21), а саме: ухвалами Баришівського районного суду Київської області від 11 листопада 2022 року, Київського апеляційного суду від 26 червня 2023 року та постановою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 грудня 2023 року;

- іншими матеріалами дисциплінарного провадження.

Щодо питання строків для прийняття Комісією рішення про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення Комісія враховує таке.

Відповідно до рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 серпня 2018 року у справі № 800/422/17, триваюче правопорушення – це проступок, пов’язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов’язків, передбачених правовою нормою, яке припиняється, або виконанням регламентованих обов’язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Зазначені дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов’язків.

У випадку, який є предметом дисциплінарного провадження, прокурором Мамедовим Р.А. вчинено триваючий проступок, початковим та кінцевим етапом якого варто вважати факти першої та останньої дій прокурора, охоплених єдиним умислом.

Днем початку вчинення дисциплінарного проступку є 13 липня 2021 року (день отримання Баришівським районним судом Київської області обвинувального акта у кримінальному провадженні поза межами строку досудового розслідування).

Надалі термін його дії продовжився спочатку до 11 листопада 2022 року (дата винесення ухвали Баришівським районним судом, яким розглянуто письмове клопотання Мамедова Р.А. з обґрунтуванням правомірності направлення кримінального провадження до суду 13 липня 2021 року), надалі – до 26 червня 2023 року (дата ухвалення рішення Київським апеляційним судом за участі Мамедова Р.А., який продовжував безпідставно послідовно обстоювати хибну правову позицію), потім – до 22 вересня 2023 року (дата подання Мамедовим Р.А. касаційної скарги, в якій він продовжував підтримувати таку позицію).

Днем завершення вчинення Мамедовим Р.А. дисциплінарного проступку є 12 грудня 2023 року (дата прийняття постанови колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду).

Відтак, встановлений частиною четвертою статті 48 Закону № 1697-VII строк для прийняття рішення про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, не минув.

Під час прийняття рішення у дисциплінарному провадженні щодо виду дисциплінарного стягнення, з огляду на вимоги частини 3 статті  48 Закону № 1697-VII, Комісією взято до уваги характер проступку, його наслідки, очевидність порушень, їх негативний вплив на професійний авторитет прокурора та органів прокуратури, особу прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення, службову характеристику, професійний досвід та період роботи в органах прокуратури.

З урахуванням зазначених обставин Комісія дійшла висновку, що застосування до прокурора Мамедова Р.А. дисциплінарного стягнення у виді догани є пропорційним вчиненому ним дисциплінарному проступку.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення, під час дисциплінарного провадження не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 47–50, 77, 78 Закону України «Про прокуратуру», пунктами 108, 110–113, 115 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія,

 

ВИРІШИЛА :

 

Притягнути прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області Мамедова Руслана Алхан огли за дії, вчинені під час його перебування на посаді прокурора Баришівського відділу Броварської окружної прокуратури Київської області, до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді догани.

Копію рішення направити керівнику Київської обласної прокуратури для застосування дисциплінарного стягнення, керівнику Броварської окружної прокуратури Київської області та прокурору Мамедову Р.А.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.