Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Скаржника та прокурора Кириліна Є.Ю. своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

У засіданні Комісії взяв участь прокурор Кирилін Є.Ю. Представники скаржника – заступник начальника відділу кадрової роботи та державної служби Одеської обласної прокуратури ОСОБА-1 та прокурор відділу захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Одеської обласної прокуратури ОСОБА-2, на підставі рішення голови Комісії від 17 травня 2024 року № 13зп-24 взяли участь в засіданні у режимі відеоконференції.

 

3. Зміст дисциплінарної скарги

 

Скаржник зазначив, що прокурором Кириліним Є.Ю. неналежно виконано службові обов’язки під час здійснення нагляду за додержанням законів у формі процесуального керівництва на стадії досудового розслідування та під час підтримання публічного обвинувачення у суді у кримінальному проваджені (конфіденційна інформація) стосовно ОСОБА-3.

Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у скарзі зазначено пункт 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі – Закон № 1697-VII) – неналежне виконання службових обов’язків.

 

4. Обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

 

Заслухавши доповідача – члена Комісії Житного О.О., пояснення прокурора Кириліна Є.Ю., який провину у вчиненні дисциплінарного проступку не визнав та із висновком про наявність підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності не погодився, представників скаржника ОСОБА-1 та ОСОБА-2, які у повному обсязі підтримали доводи дисциплінарної скарги, Комісією встановлено таке.

У ході засідання Біляївського районного суду Одеської області (далі – Біляївський районний суд) у кримінальному провадженні (конфіденційна інформація) виявлено, що неповнолітня ОСОБА-3, 2006 року народження, під час її допиту 06 листопада 2019 року як свідка у кримінальному провадженні надала органу досудового розслідування завідомо неправдиві показання.

На підставі рапорта прокурора Кириліна Є.Ю. від 02 березня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) внесено відомості про реєстрацію кримінального провадження  (конфіденційна інформація) про вчинення ОСОБА-3 кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 384 Кримінального кодексу (далі – КК) України.

Постановою заступника керівника Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області від 02 березня 2021 року призначено групу прокурорів у зазначеному кримінальному провадженні та її старшим визначено Кириліна Є.Ю.

Проведення досудового розслідування у цьому провадженні доручено Одеському РУП № 2 ГУНП в Одеській області (далі – Одеське РУП № 2).

За результатами досудового розслідування 16 квітня 2021 року                         начальником сектору дізнання Одеського РУП ОСОБА-4 матеріали кримінального провадження та клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру надіслано до Біляївської окружної прокуратури.

Прокурором Кириліним Є.Ю. у цей же день затверджено клопотання про застосування стосовно неповнолітньої ОСОБА-3 примусових заходів виховного характеру за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого частиною першою статті 384 КК України.

Листом прокурора Кириліна Є.Ю. від 20 квітня 2021 року № 56-388вих-21 клопотання та реєстр матеріалів досудового розслідування відповідно до вимог статті 301 Кримінального процесуального кодексу (далі – КПК) України надіслано голові Біляївського районного суду для розгляду.

Ухвалою Біляївського районного суду від 20 грудня 2021 року у справі          (конфіденційна інформація) клопотання прокурора Кириліна Є.Ю. задоволено. До ОСОБА-3 застосовано примусові заходи виховного характеру у вигляді направлення до спеціальної навчальної-виховної установи для дітей і підлітків строком на один рік.

Участь у цьому судовому засіданні взяв прокурор Кирилін Є.Ю., який підтримав своє клопотання та просив суд застосувати до неповнолітньої   ОСОБА-3 зазначений вище захід виховного характеру.

Ухвалою суду обов’язок доставити неповнолітню ОСОБА-3 до приймальника-розподільника для дітей ГУ НП у м. Києві покладено на Одеське РУП № 2.

За результатами судового розгляду прокурором Кириліним Є.Ю. 20 грудня 2021 року складено та погоджено з керівником Біляївської окружної прокуратури висновок про результати розгляду судом першої інстанції кримінального провадження  (конфіденційна інформація), яким ухвалу суду визнано законною.

На виконання ухвали Біляївського районного суду від 20 грудня 2021 року неповнолітню ОСОБА-3 16 січня 2023 року поміщено до приймальника-розподільника для дітей ГУНП у м. Києві, а з 09 лютого 2023 року переведено до Макіївського професійного училища соціальної реабілітації ім. А.С. Макаренка.

Під час проведеної прокурорами Офісу Генерального прокурора перевірки зазначеного закладу встановлено, що з 09 лютого 2023 року з порушенням вимог чинного законодавства у ній утримується неповнолітня ОСОБА-3.

03 листопада 2023 року заступником Генерального прокурора до Одеського апеляційного суду подано апеляційну скаргу на ухвалу Біляївського районного суду від 20 грудня 2021 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора задоволено, ухвалу Біляївського районного суду від 20 грудня 2021 року скасовано. Постановлено нове рішення, яким у застосуванні примусових заходів виховного характеру щодо ОСОБА-3 відмовлено та кримінальне провадження  (конфіденційна інформація) стосовно неї закрито на підставі пункту другого частини першої статті 284 КПК України у зв’язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

У зазначеній ухвалі Одеський апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції, розглядаючи клопотання прокурора про застосування примусових заходів виховного характеру щодо неповнолітньої ОСОБА-3 за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого частиною першою статті 384 КК України, не дотримався положень КПК України та зазначив, що згідно з вимогами статті 22 КК України суб’єктом кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 384 КК України, є фізична осудна особа, яка на момент його вчинення досягла 16-тирічного віку. До осіб у віці від 11 до 16 років не можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру за відмову давання показань і за завідомо неправдиві показання, оскільки вони не попереджаються про настання будь-яких кримінально-правових наслідків за такі діяння.

Апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, допустив неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, застосувавши закон, який не підлягав застосуванню, а також істотні порушення кримінального процесуального закону, оскільки за наявності підстав для закриття кримінального провадження не закрив його.

Окрім того апеляційний суд констатував, що кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 384 КК України, належить до кримінальних проступків та за його вчинення не передбачено покарання у виді  позбавлення волі. Проте суд першої інстанції застосував до неповнолітньої ОСОБА-3 захід примусу, пов’язаний із обмеженням її особистої свободи, та піддав її необґрунтованому примусу.

 

5. Пояснення прокурора та інших осіб

 

Прокурор Кирилін Є.Ю. пояснив, що 02 березня 2021 року заступником керівника Іллічівської місцевої прокуратури ОСОБА-5 зареєстровано кримінальне провадження за ознаками суспільно небезпечного діяння, передбаченого статтею 384 КК України, а його визначено старшим групи прокурорів у цьому провадженні.

Особисто він вважав і вважає, що свідок у кримінальному провадженні зобов’язаний давати правдиві показання під час досудового розслідування та відповідно до вимог частини першої статті 67 КПК України за завідомо неправдиві показання несе кримінальну відповідальність. Випадки уникнення за давання неправдивих показань заходів впливу малолітньою особою, яка не досягла віку кримінальної відповідальності, законом не передбачені.

Оскільки застосування примусових заходів виховного характеру не є притягненням до кримінальної відповідальності, попередження про неї жодним нормативним джерелом не передбачено. У зв’язку з цим передбачено спеціальний порядок забезпечення виконання обов’язку давати правдиві показання особою, що не досягла 16 років, при її допиті як свідка.

На його думку, якщо б закон не передбачав можливості застосування заходів примусу за давання неправдивих показань до свідка, що не досяг                16-ти річного віку, то не передбачав би й необхідності роз’яснення цьому ж свідку обов’язку про давання правдивих показань. Таким чином, на його думку, фактично існує відповідальність за порушення вказаного обов’язку.

Також Кирилін Є.Ю. зазначив, що ним за результатами моніторингу судової практики не знайдено однозначного вирішення зазначеної правової проблеми. Клопотання до суду про застосування примусових заходів виховного характеру він особисто погодив із керівником прокуратури, яким далі також підписано довідку про законність ухвали суду першої інстанції.

Чинним законодавством не передбачено, що примусовий захід виховного характеру у вигляді направлення до спеціальної навчально-виховної установи повинен застосовуватися лише за вчинення суспільно небезпечного діяння, за яке може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі.

Також Кирилін Є.Ю. зазначив, що стосовно неповнолітньої ОСОБА-3 будь-які заходи, що обмежували або порушували її права, не застосовувались. Усі обмежувальні заходи застосовано виключно на підставі відповідної ухвали суду.

Окрім того, Кирилін Є.Ю. вважав, що на теперішній час закінчилися строки його притягнення до дисциплінарної відповідальності та дисциплінарне провадження стосовно нього підлягає закриттю.

Колишній заступник керівника Біляївської окружної прокуратури          ОСОБА-5 пояснив, що на підставі рапорта прокурора Кириліна Є.Ю. від                  02 березня 2021 року ним внесено відомості та зареєстровано кримінальне провадження  (конфіденційна інформація) стосовно неповнолітньої ОСОБА-3, яка надала органу досудового розслідування неправдиві показання у кримінальному провадженні  (конфіденційна інформація).

Далі, у цей же день, ним призначено групу прокурорів у вказаному кримінальному провадженні, старшим якої визначено прокурора Кириліна Є.Ю.

Подальші обставини здійснення цього кримінального провадження, у т.ч. направлення до суду клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру стосовно ОСОБА-3, йому невідомі.

Начальник галузевого відділу Одеської обласної прокуратури  ОСОБА-6  пояснила, що ураховуючи обставини кримінального провадження  (конфіденційна інформація) стосовно неповнолітньої ОСОБА-3, обласною прокуратурою встановлено, що прокурор Кирилін Є.Ю. неналежно виконав службові обов’язки, не забезпечив належного здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва, а також підтримання публічного обвинувачення в суді у цьому провадженні, що призвело до порушення прав неповнолітньої та її основоположних свобод.

Прокурор галузевого відділу Одеської Обласної прокуратури ОСОБА-2 пояснила, що за наслідком здійснення Офісом Генерального прокурора у жовтні 2023 року моніторингового візиту до Макіївського професійного училища соціальної реабілітації встановлено, що на підставі ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 20 грудня 2021 року в установі з 09 лютого 2023 року утримувалася неповнолітня ОСОБА-3, 2006 року народження, до якої застосовано примусові заходи виховного характеру у виді поміщення до спеціальної навчально-виховної установи за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого частиною першою статті 384 КК України.

Водночас встановлено, що ухвала Біляївського районного суду Одеської області від 20 грудня 2021 року про застосування до ОСОБА-3 примусових заходів виховного характеру, а також довідка з висновком прокурора         Кириліна Є.Ю. про результати розгляду судом першої інстанції кримінального провадження  (конфіденційна інформація) про законність вказаного рішення суду до Одеської обласної прокуратури у період з грудня 2021 року до жовтня 2023 року не направлялись, що позбавило прокурорів обласної прокуратури можливості здійснити моніторинг ухваленого судом першої інстанції рішення.

Після втручання Офісу Генерального прокурора обласною прокуратурою витребувано та вивчено матеріали вказаного кримінального провадження та ухвалу суду першої інстанції. Встановлено, що досудове розслідування та судовий розгляд у кримінальному провадженні  (конфіденційна інформація) стосовно малолітньої ОСОБА-3 проведено з порушенням кримінального та кримінального процесуального законів і не відповідають принципам правосуддя, дружнього до дитини, та виявлено наявність підстав для подачі апеляційної скарги.

У зв’язку з цим на ухвалу суду першої інстанції Офісом Генерального прокурора подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду.

Обласною прокуратурою встановлено, що працівниками Біляївської окружної прокуратури допущено порушення вимог пункту 31 наказу Генерального прокурора від 20 вересня 2021 року № 309 «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» (далі – Наказ № 309) щодо своєчасного направлення копії судового рішення та довідки про його законність до прокуратури вищого рівня. Крім того, рішення суду не розміщено на сайті «Статистика» у папці «Копії рішень суду» Одеської обласної прокуратури, що призвело до відповідних наслідків та позбавило можливості обласну прокуратуру перевірити законність цього рішення у межах строку апеляційного оскарження та вжити відповідних заходів реагування.

Обласною прокуратурою констатовано наявність порушень кримінального та кримінального процесуального закону під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні  (конфіденційна інформація) та підтримання публічного обвинувачення в суді, наявність підстав для апеляційного оскарження ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 20 грудня 2021 року, а також вжито скоординованих заходів з метою поновлення прав неповнолітньої ОСОБА-3.

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА-7 надав пояснення аналогічного змісту.

Прокурор галузевого відділу Департаменту захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Офісу Генерального прокурора ОСОБА-8 пояснила, що за результатами вивчення матеріалів кримінального провадження  (конфіденційна інформація) встановлено, що Біляївською окружною прокуратурою не забезпечено належного нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування та підтримання публічного обвинувачення у ньому.

Поза увагою прокурів залишено те, що неповнолітню особу, яка не досягла 16-тирічного віку, під час проведення допиту не потрібно попереджати про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, що унеможливлює притягнення такої особи до кримінальної відповідальності за статтею 384 КК України. Крім того, до таких осіб не можна застосовувати примусові заходи виховного характеру.

Водночас, прокурор Кирилін Є.Ю. усупереч вимог частини третьої статті 226 КПК України 20 квітня 2021 року направив до суду клопотання про застосування до неповнолітньої ОСОБА-3, якій виповнилося лише 13 років,  примусових заходів виховного характеру та просив помістити її до спеціалізованої навчально-виховної установи, що відповідно до вимог частини другої статті 105 КК України є найбільш суворим примусовим заходом виховного характеру.

Окрім того, кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 384 КК України, належить до кримінальних проступків, за його вчинення не передбачено покарання у виді позбавлення волі. Незважаючи на зазначені обставини, суд першої інстанції задовільнив клопотання прокурора             Кириліна Є.Ю.

З огляду на це, заступником Генерального прокурора подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду на ухвалу Біляївського районного суду від 20 грудня 2021 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора задоволено, ухвалу Біляївського районного суду від 20 грудня 2021 року скасовано. Постановлено нове рішення, відповідно до якого у застосуванні примусових заходів виховного характеру до ОСОБА-3 відмовлено, а кримінальне провадження  (конфіденційна інформація) закрито на підставі пункту другого частини першої статті 284 КПК України.

Також ОСОБА-8 зазначила, що апеляційним судом констатовано, що дізнавачем ОСОБА-4, прокурором Кириліним Є.Ю. та суддею ОСОБА-9 допущено порушення прав неповнолітньої ОСОБА-3, яку затримано та направлено до професійного училища соціальної реабілітації, де вона тривалий час утримувалася та фактично відбула застосований до неї захід примусу.

Лише 14 грудня 2023 року неповнолітню ОСОБА-3 звільнено з Макіївського професійного училища соціальної реабілітації.

Офісом Генерального прокурора вжито низку заходів щодо недопущення подібних порушень у подальшому, а саме заступником Генерального прокурора надіслано листи керівнику Одеської обласної прокуратури; до Національної поліції України про притягнення начальника сектору дізнання ОСОБА-4 до дисциплінарної відповідальності, однак у зв’язку із її звільненням з органів поліції питання дисциплінарної відповідальності не вирішувалося. До Вищої Ради правосуддя подано скаргу щодо вчинення дисциплінарного проступку суддею Біляївського районного суду ОСОБА-9.

Пояснення аналогічного змісту надала начальник галузевого відділу Департаменту захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Офісу Генерального прокурора ОСОБА-10.

 

6. Правові джерела, що підлягають застосуванню, та мотиви ухваленого Комісією рішення

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи прокуратури України та їх посадові особи зобов’язані діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації й діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права і обов’язки прокурора визначено Законом № 1697-VII.

Відповідно до вимог пункту 3 частини четвертої статті 19 Закону  № 1697-VII прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до вимог пункту 2 наказу Генерального прокурора від                   07 серпня 2020 року № 365 «Про загальні засади організації роботи в органах прокуратури України», прокурори усіх рівнів здійснюють свої повноваження лише в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. Прокурори зобов’язані забезпечувати діяльність органів прокуратури на засадах верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об’єктивності.

Статтею 15 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів передбачено, що прокурор повинен здійснювати службові повноваження сумлінно, компетентно, вчасно і відповідально, постійно підвищувати свій професійний рівень, культуру спілкування, виявляти ініціативу, відповідальне ставлення та творчий підхід до виконання своїх службових обов’язків, фахово орієнтуватися у чинному законодавстві, передавати власний професійний досвід колегам. Він має усвідомлювати, що його діяльність оцінюється з урахуванням рівня підготовки, знання законодавства, компетентності, ініціативності, комунікативних здібностей, здатності вчасно і якісно виконувати службові обов’язки та завдання.

Згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов’язків прокурорів, прийнятими 23 квітня 1999 року Міжнародною Асоціацією прокурорів, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті Восьмим конгресом Організації Об’єднаних Націй з попередження злочинності та поводження з правопорушниками (Гавана, Куба,  27 серпня – 07 вересня 1990 року) особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Керівними принципами Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей, 2010 року (п. «Е» розділу III) встановлено, що принцип верховенства права повинен повною мірою відноситись як до дітей, так і до дорослих. Елементи належної правової процедури, такі як принципи законності та пропорційності, презумпція невинуватості, право на справедливий судовий розгляд, право на доступ до судів і право на апеляцію, мають бути гарантовані для дітей так само, як і для дорослих, і не повинні бути зведені до мінімуму або заборонені під приводом кращих інтересів дитини.

Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до положень статті 7 КПК України зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Так, стаття 9 КПК України вимагає від прокурора під час кримінального провадження неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, а також всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Статтею 18 КК України встановлено, що суб'єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність. Поряд із цим закон передбачає, що спеціальним суб'єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, кримінальне правопорушення, суб'єктом якого може бути лише певна особа (частина друга цієї ж статті). Згідно з положеннями статті 22 КК України суб’єктом кримінального правопорушення, передбаченого статтею 384 КК України, може бути особа, яка до моменту його вчинення діяння досягла 16-тирічного віку.

Правовий статус свідка у кримінальному провадженні регулюється перш за все кримінальним процесуальним законодавством України. Так, у частині першій статті 65 КПК України визначено, що свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань.

Стаття 67 КПК України передбачає у частині першій, що за завідомо неправдиві показання слідчому, прокурору, слідчому судді чи суду або за відмову від давання показань слідчому, прокурору, слідчому судді чи суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, свідок несе кримінальну відповідальність. Жодних інших, окрім кримінальної відповідальності, кримінально-правових наслідків введення свідком в оману слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду закон не передбачає. Тому відповідно до положень частини третьої статті 226 КПК України особам, які не досягли 16-тирічного віку, під час їх допиту роз’яснюється обов’язок про необхідність давання правдивих показань, не попереджуючи про кримінальну відповідальність за відмову давання показань і за завідомо неправдиві показання. Не попереджаються такі особи й про настання будь-яких інших кримінально-правових наслідків за такі дії.

Згідно зі ст. 498 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Частиною другою статті 97 КК України визначено можливість застосування судом примусових заходів виховного характеру до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.

Із системного тлумачення наведених положень однозначно випливає, що загрози кримінальної відповідальності (тобто передбачених законом обмежень прав і свобод особи) за завідомо неправдиві показання слідчому, прокурору, слідчому судді чи суду як елемент кримінального процесуального статусу свідка, який не досяг 16-тирічного віку, законом не передбачено. Відповідно, під час допиту такого свідка не може бути попереджено про таку відповідальність за завідомо неправдиві показання. Неповнолітня (у т.ч. малолітня) особа не може розглядатися ані як суб’єкт кримінального правопорушення, передбаченого статтею 384 КК України, ані як особа, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого цією статтею та, відповідно, до якої може бути застосовано примусові заходи виховного характеру на підставі частини другої статті 97 КК України.

ОСОБА-3 на час її допиту як свідка у кримінальному провадженні  (конфіденційна інформація), у ході якого нею повідомлено неправдиві відомості, виповнилося 13 повних років.

При наданні оцінки обставинам цього дисциплінарного провадження Комісія діє виключно в рамках компетенції, встановленої Законом, тобто оцінює лише факти, які можуть свідчити про наявність або відсутність в діях прокурора складу дисциплінарного проступку та ступінь його вини.

Дисциплінарний проступок – це винне, протиправне діяння (бездіяльність), яке порушує трудову дисципліну у відповідному організованому колективі шляхом невиконання чи неналежного виконання своїх трудових обов’язків, за яке передбачене застосування дисциплінарних санкцій, визначених у чинному законодавстві.

Дії прокурора Кириліна Є.Ю., зазначені у дисциплінарній скарзі, слід розглядати крізь призму їх відповідності чи невідповідності вимогам законів та нормативно-правових актів.

Прокурор Кирилін Є.Ю., здійснюючи процесуальне керівництво та підтримуючи публічне обвинувачення у суді у кримінальному провадженні            (конфіденційна інформація), реалізуючи свої процесуальні повноваження, мав виконувати завдання кримінального провадження, визначені статтею 2 КПК України, дотримуватись загальних засад судочинства.

Відповідно, на нього покладався обов’язок уважно вивчити матеріали зазначеного кримінального провадження. Так, зважаючи на особливості застосування кримінальної відповідальності свідка за ст. 384 КК України, підстава якої утворюється лише за умови його попередження про таку відповідальність за введення в оману суду (чи іншого уповноваженого органу) шляхом давання завідомо неправдивих показань, суб’єктом зазначеного кримінального правопорушення може бути особа, яка має процесуальний статус свідка та належним чином попереджена про кримінальну відповідальність за порушення обов’язків під час допиту. Отже,ОСОБА-3, яка на час її допиту не досягла 16-тирічного віку та у цьому зв’язку не була і не могла бути попередженою про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань, не могла визнаватися такою, що вчинила передбачене статтею 384 КК України суспільно небезпечне діяння. Відповідно, не існувало будь-яких законних підстав для застосування до неї примусових заходів виховного характеру за давання завідомо неправдивих показань.

За належного, уважного застосування норм процесуального й матеріального кримінального права прокурор Кирилін Є.Ю. мав ще на стадії досудового розслідування вжити заходів до закриття кримінального провадження  (конфіденційна інформація) у зв’язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, а загалом не мав й ініціювати реєстрації цього кримінального провадження стосовно ОСОБА-3. Далі для прокурора не існувало будь-яких перешкод для висловлення й обґрунтування під час судового розгляду 20 грудня 2021 року правової позиції щодо відсутності у діях неповнолітньої ОСОБА-3  складу кримінального правопорушення (а отже – й для орієнтування суду на наявність законних підстав для закриття кримінального провадження  (конфіденційна інформація) на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КК України).

Натомість прокурором Кириліним Є.Ю. ці вимоги не виконано.

Окрім того, зазначеним прокурором безпідставно затверджено й надалі підтримано в суді клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру стосовно неповнолітньої ОСОБА-3 за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого частиною першою статті 384 КК України, а після винесення Біляївським районним судом ухвали від 20 грудня 2021 року про застосування до ОСОБА-3 примусових заходів виховного характеру не вжито заходів до апеляційного оскарження такого рішення у встановлений частиною другою статті 395 КПК України строк.

Комісія не уповноважена надавати оцінку рішенню місцевого суду, яким було застосовано примусові заходів виховного характеру стосовно неповнолітньої ОСОБА-3. Водночас, КДКП відзначає, що внаслідок неналежного застосування кримінального й кримінального процесуального законодавства представниками держави, у тому числі й прокурором Кириліним Є.Ю., неповнолітня ОСОБА-3 у період часу з 16 лютого 2023 року до 14 грудня 2023 року безпідставно зазнала передбачених кримінальним законодавством примусових заходів та зумовлених їх застосуванням обмежень особистої свободи, свободи пересування, була позбавлена можливості вибору місця проживання. Крім того, безпідставно витрачено організаційні й матеріальні ресурси органів кримінальної юстиції на здійснення кримінального переслідування й реалізацію заходів кримінально-правового впливу за відсутності законних підстав.

Обов’язки прокурора характеризують сутність його службової діяльності, адже саме через них виявляється його роль у реалізації повноважень держави.

Невикористання прокурором наданих йому законодавством повноважень під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні та підтримання публічного обвинувачення у суді без поважних причин, що зумовило неправомірне застосування до неповнолітньої ОСОБА-3 примусових заходів виховного характеру та обмеження у період з 16 січня 2023 року до             14 грудня 2023 року її конституційних прав свідчить про невиконання та неналежне виконання прокурором Кириліним Є.Ю. своїх службових повноважень.

Оцінивши діяльність прокурора Кириліна Є.Ю. на предмет відповідності наведеним вимогам чинного законодавства, Комісія дійшла висновку про наявність їх порушень, тобто про невиконання та неналежне виконання прокурором Кириліним Є.Ю. своїх службових обов’язків при здійсненні процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення у суді в кримінальному провадженні  (конфіденційна інформація).

Прокурор Кирилін Є.Ю. порушив вимоги статей 2, 7, 9, 36, 67, 226, 395, 498 КПК України, статей 18, 22, 97, 105 КК України, тобто вчинив дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII (невиконання та неналежне виконання службових обов’язків).

Доводи, викладені в дисциплінарній скарзі, знайшли своє повне підтвердження. Зокрема, вчинення дисциплінарного проступку прокурором Кириліним Є.Ю. підтверджено:

– дисциплінарною скаргою керівника Одеської обласної прокуратури;

– рапортом прокурора Кириліна Є.Ю. від 02 березня 2021 року;

– постановою заступника керівника Іллічівської місцевої прокуратури від 02 березня 2021 року про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні  (конфіденційна інформація);

– протоколом допиту ОСОБА-3 від 07 квітня 2021 року;

– клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітньої ОСОБА-3 від 16 квітня 2023 року, затвердженим прокурором Кириліним Є.Ю.;

– листом прокурора Кириліна Є.Ю. про направлення до Біляївського районного суду клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру від 20 квітня 2021 року;

– ухвалою Біляївського районного суду від 20 грудня 2021 року про застосування до ОСОБА-3 примусових заходів виховного характеру;

– апеляційною скаргою заступника Генерального прокурора від                       03 листопада 2023 року;

– ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року у справі   (конфіденційна інформація);

– листом керівника Одеської обласної прокуратури від 28 лютого 2023 року №07-316вих-24 та долученими до нього копіями документів;

– листом Офісу Генерального прокурора від 18 березня 2024 року;

– поясненнями прокурорів Кириліна Є.Ю., ОСОБА-2, ОСОБА-5,     ОСОБА-7, ОСОБА-9, ОСОБА-10.

Згідно з частиною четвертої статті 48 Закону № 1697-VII рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.

Оцінивши діяльність прокурора Кириліна Є.Ю. на предмет відповідності наведеним вимогам, Комісія дійшла висновку про наявність порушень прокурором приписів чинного законодавства, які мають форму триваючого дисциплінарного проступку. Днем його початку варто вважати 02 березня 2021 року, тобто час внесення відомостей та реєстрації у ЄРДР кримінального провадження  (конфіденційна інформація), а закінчення – 20 січня 2022 року (дата, до настання якої прокурор Кирилін Є.Ю. мав можливість подати апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції).

Прокурор Кирилін Є.Ю. з березня 2021 року до часу ухвалення Комісією рішення перебував у відпустці упродовж 23 днів та увільнявся від роботи у зв’язку із захворюванням на 9 днів (загалом упродовж 32 днів).

Встановлений законодавством строк для прийняття Комісією рішення про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності закінчився 23 лютого  2023 року ще до скерування дисциплінарної скарги в КДКП.

Відповідно до вимог частини п’ятої статті 48 Закону № 1697-VII, у разі відсутності підстав для накладення на прокурора дисциплінарного стягнення Комісія своїм рішенням закриває дисциплінарне провадження.

Інших, аніж повідомлених у скарзі обставин, що мають значення для прийняття рішення у дисциплінарному провадженні, під час перевірки не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 47–49, 77, 78 Закону № 1697-VII, пунктами 108, 110–112, 115–117 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія

 

В И Р І Ш И Л А:

 

Дисциплінарне провадження № 07/3/2-104дс-16дп-24 стосовно прокурора Біляївської окружної прокуратури Одеської області Кириліна Євгенія Юрійовича закрити.

Копії рішення направити прокурору Кириліну Є.Ю. та керівникам Одеської обласної прокуратури й Біляївської окружної прокуратури Одеської області.