Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів (далі – Комісія, КДКП) у складі: головуючого Гнатіва А.Я., членів – Війтовича Л.М., Житного О.О., Захарової О.С., Отвіновського П.Л., Стуконога О.І., Томак М.В., Цуркана М.І., Юзькова О.В., розглянувши висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону Гунька Владислава Миколайовича у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-80дс-11дп-24, 

 

ВСТАНОВИЛА:

 

Гунько Владислав Миколайович в органах прокуратури працює з березня 2015 року, посаду прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону обіймає з 22 березня 2023 року, що підтверджено наказом від 22 березня 2023 року № 66к.

         Присягу прокурора склав 31 березня 2015 року, з Кодексом професійної етики та поведінки прокурорів ознайомлений 17 листопада 2017 року, з Правилами внутрішнього службового розпорядку прокурорів Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ознайомлений у липні 2023 року.

         Характеризується позитивно. Дисциплінарних стягнень не має.

 

До Комісії 29 січня 2024 року надійшла дисциплінарна скарга керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону
Глумакова А.С. про вчинення дисциплінарного проступку прокурором
Гуньком В.М.

Автоматизованою системою розподілу для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження дисциплінарну скаргу розподілено голові КДКП Гнатіву А.Я., яким 31 січня 2024 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження.

За результатами перевірки, Гнатівим А.Я. 05 березня 2024 року складено висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора
Гунька В.М., який того ж дня разом із матеріалами дисциплінарного провадження передано на розгляд КДКП.

Скаржника та прокурора своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

У засіданні Комісії взяв участь прокурор Гунько В.М.

Скаржник надіслав 14 березня 2024 року до Комісії листа, яким просив провести розгляд висновку без його участі.

 

Скаржник вказав, що прокурор Гунько В.М. під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) від 20 вересня 2022 року за підозрою Особа 1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу (далі – КК) України, допустив порушення вимог статей 2, 9, 28, 36, 219, 283 Кримінального процесуального кодексу (далі – КПК) України та не вжив належних і своєчасних заходів щодо забезпечення надходження до суду у строки, визначені КПК України, обвинувального акта, що призвело до постановлення 17 жовтня 2023 року Вінницьким міським судом Вінницької області ухвали про закриття провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України.

За таких обставин скаржник вважав, що в діях прокурора Гунька В.М. вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» – невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків.

 

4.   Обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

 

Заслухавши доповідача – голову Комісії Гнатіва А.Я., прокурора
Гунька В.М., який не погодився із висновком, вивчивши висновок, дослідивши матеріали дисциплінарного провадження, Комісія встановила таке.

          Підрозділом дізнання відділу поліції № 2 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області 20 вересня 2022 року зареєстровано кримінальне провадження
№ (конфіденційна інформація) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України.

Заступником керівника Вінницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону постановою від 21 вересня 2022 року у зазначеному кримінальному провадженні призначено групу прокурорів, старшим якої визначено прокурора Гунька В.М.

13 січня 2023 року у вказаному кримінальному провадженні слідчою четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниця) Територіального управління Державного бюро розслідувань (далі – ТУ ДБР), розташованого у місті Хмельницькому, Особа 2 за погодженням із старшим групи прокурорів Гуньком В.М. Особа 1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України.

Того ж дня після ознайомлення сторін кримінального провадження з матеріалами досудового розслідування прокурором Гуньком В.М. затверджено обвинувальний акт стосовно Особа 1 та вручено йому примірник акта.

Відповідно до відомостей в Єдиному реєстрі досудових розслідувань             (далі – ЄРДР) інформацію про завершення досудового розслідування у виді скерування обвинувального акта до суду внесено Гуньком В.М. до ЄРДР
13 січня 2023 року о 17 год 19 хв.

Разом з тим, згідно з відомостями Інформаційної системи «Система електронного документообігу органів прокуратури» (далі – ІС «СЕД»), супровідний лист з обвинувальним актом зареєстровано прокурором
Гуньком В.М. 19 січня 2023 року та того ж дня скеровано до Вінницького міського суду Вінницької області за вихідним № 194 вих-23, що підтверджено вхідним № 4963 від 19 січня 2023 року канцелярії Вінницького міського суду Вінницької області.

У підготовчому судовому засіданні прокурор Гунько В.М. просив суд постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта, вважаючи, що під час досудового розслідування дотримано всіх вимог КПК України, підстав для закриття та повернення обвинувального акта не вбачав.

Проте судом вказано, що кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов’язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в межах строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено до суду.

Ураховуючи, що Особа 1 обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України, який відповідно до статті 12 КК України віднесено до кримінальних проступків, досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні повинно бути закінчене протягом сімдесяти двох годин з дня повідомлення особі про підозру.

Натомість судом встановлено, що обвинувальний акт про обвинувачення Особа 1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України, складено та затверджено прокурором 13 січня 2023 року, а направлено до Вінницького міського суду Вінницької області та отримано судом лише 19 січня 2023 року, тобто через 6 днів після повідомлення Особа 1 про підозру, що свідчить про порушення вимог визначених статтею 219 КПК України.

Відтак, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області закрито кримінальне провадження № (конфіденційна інформація) за обвинуваченням Особа 1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України, на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України у зв’язку з закінченням строку досудового розслідування, визначеного статтею 219 КПК України.

Не погоджуючись із цим рішенням прокурор Гунько В.М. оскаржив його в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду.

В апеляційній скарзі прокурор наголошував, що 13 січня 2023 року згідно з вимогами частини першої статті 301 КПК України за вих.№ 1368/14-01-04-23 слідчою Особа 2 направлено матеріали дізнання прокурору засобами поштового зв’язку.

На адресу Вінницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону вказані матеріали надійшли 19 січня 2023 року та того ж дня разом з обвинувальним актом направлені до суду.

Однак суд, постановляючи ухвалу про закриття кримінального провадження, позбавив прокурора можливості надати та дослідити будь-які докази, які мали істотне значення для кримінального провадження.

За наслідками розгляду апеляційної скарги прокурора та вивчення матеріалів вказаного кримінального провадження судом апеляційної інстанції 30 листопада 2023 року постановлено ухвалу, згідно з якою апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 17 жовтня 2023 року – без змін.

Постановляючи цю ухвалу, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно дослідив обставини справи щодо спливу строків досудового розслідування у кримінальному провадженні, а тому оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим.

За таких обставин суди зробили правильний висновок про те, що прокурор направив обвинувальний акт стосовно Особа 1 до місцевого суду поза межами строку досудового розслідування.

Вищенаведені обставини підтверджено здобутими під час перевірки у дисциплінарному провадженні матеріалами.

5.   Пояснення прокурора

 

Прокурор Гунько В.М., не погодившись із висновком про наявність у його діях дисциплінарного проступку, пояснив Комісії наступне.

Ним здійснено процесуальне керівництво у кримінальному провадженні
№ (конфіденційна інформація).

На підставі зібраних доказів ним, як процесуальним керівником, 13 січня 2023 року затверджено обвинувальний акт у зазначеному кримінальному провадженні, про що внесено відповідні відомості до ЄРДР.

Проте усупереч вимогам частини першої статті 301 КПК України, незважаючи на його неодноразові нагадування, слідча Особа 2 не забезпечила надходження матеріалів кримінального провадження до прокуратури у найкоротший строк, тобто того ж дня – 13 січня 2023 року.

Натомість слідчою Особа 2 матеріали вказаного кримінального провадження 13 січня 2023 року направлено до прокуратури засобами поштового зв’язку та надійшли до нього лише 19 січня 2023 року.

Далі, 19 січня 2023 року, після отримання зазначених матеріалів ним невідкладно зареєстровано в СЕД заздалегідь підготовлений супровідний лист до Вінницького міського суду Вінницької області та особисто доставлено обвинувальний акт з додатками до вказаного суду.

Тобто, ним не допущено порушення вимог КПК України, а саме статті 28 КПК України, оскільки після отримання матеріалів кримінального провадження з ТУ ДБР, вжито всіх можливих заходів, спрямованих на невідкладне звернення прокурора з обвинувальним актом до суду.

         На думку прокурора, вказані обставини свідчать про відсутність у його діях вини, яка є обов’язковою ознакою дисциплінарного проступку, а відтак і неналежного виконання службових обов’язків, що унеможливлює його притягнення до дисциплінарної відповідальності.

         Окрім цього, прокурор просив врахувати, що обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнавав і, незважаючи на те, що судом кримінальне провадження закрито, він, усвідомлюючи свою винуватість у вчиненому, задонатив через платформу United24 1000 грн, що є більше, ніж сума штрафу за можливим вироком суду, тобто фактично поніс відповідальність.

         Водночас донати на таку ж суму через платформу United24 зроблені ним та слідчою Особа 2, яка визнавала, що пропущення строку звернення до суду з обвинувальним актом відбулося з її вини.

Під час засідання Комісії прокурор Гунько В.М. повідомив, що після отримання матеріалів кримінального провадження, які надійшли засобами поштового зв’язку 19 січня 2023 року, він усвідомлював те, що строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні сплинув. Однак інших дій, зокрема, направлених на закриття кримінального провадження, він вчинити не міг, оскільки вже підписав та вручив обвинувальний акт Особа 1. У зв’язку з цим навіть, враховуючи сплив строків досудового розслідування, він направив матеріали кримінального провадження до суду.  

Згодом, під час підготовчого судового засідання він також усвідомлював те, що обвинувальний акт ним направлено до суду поза межами строку досудового розслідування. Разом із цим, висловити позицію щодо закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України він не міг, оскільки обвинувальний акт вже надійшов до суду та підлягав розгляду по суті.

Далі, незважаючи на те, що він вважав рішення суду першої інстанції щодо закриття кримінального провадження у зв’язку зі спливом строків досудового розслідування законним, ним, ураховуючи загальну практику щодо оскарження прокуратурою рішень суду першої інстанції, подано апеляційну скаргу, яка, за його словами, була «шаблонною».

Також Гунько В.М. вважав, що обставини, викладені у дисциплінарній скарзі, не можуть вважатися триваючим правопорушенням, оскільки йому у провину ставиться вчинення певного діяння саме 19 січня 2023 року, у зв’язку з чим строк притягнення повинен відраховуватися від указаної дати і такий строк вичерпаний. Подальші дії щодо підтримання державного обвинувачення у вказаному кримінальному провадженні в суді першої та апеляційної інстанції, на його думку, не можуть свідчити про неналежне виконання ним службових обов’язків, оскільки їх вчинено на іншому етапі кримінального провадження. На підставі викладеного, просив дисциплінарне провадження закрити через сплив строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.  

 

6.   Правові джерела, що підлягають застосуванню, та мотиви ухваленого Комісією рішення

 

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 131^-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка поміж іншим здійснює підтримання публічного обвинувачення в суді, організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Так, правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права і обов’язки прокурора визначено Законом України «Про прокуратуру».

Пункт 3 частини четвертої статті 19 Закону України «Про прокуратуру» зобов’язує прокурора діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов’язків прокурорів, прийнятих 23 квітня 1999 року Міжнародною Асоціацією прокурорів, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності, у тому числі підтримувати професійну конфіденційність.

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації об’єднаних націй з попередження злочинності та поводженню з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня – 07 вересня 1990) особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Особи, які здійснюють судове переслідування, будучи найважливішими представниками системи відправлення кримінального правосуддя, завжди зберігають честь та гідність своєї професії.

Відповідно до статті 5 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів (далі – Кодекс), професійна діяльність прокурора має ґрунтуватися на неухильному дотриманні конституційних принципів верховенства права та законності.

При здійсненні повноважень він зобов’язаний діяти відповідно до закону, своєчасно вживати вичерпних заходів для їх належного виконання.

Згідно зі статтею 15 Кодексу, прокурор повинен здійснювати службові повноваження сумлінно, компетентно, вчасно і відповідально.

Постійно підвищувати свій професійний рівень, культуру спілкування, виявляти ініціативу, відповідальне ставлення та творчий підхід до виконання своїх службових обов’язків, фахово орієнтуватися у чинному законодавстві, передавати власний професійний досвід колегам.

Він має усвідомлювати, що його діяльність оцінюється з урахуванням рівня підготовки, знання законодавства, компетентності, ініціативності, комунікативних здібностей, здатності вчасно і якісно виконувати службові обов’язки та завдання.

Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до статті 9 КПК України під час кримінального провадження прокурор зобов’язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Розумність строків є однією із засад кримінального провадження, передбачених статтею 7 КПК України.

За приписами частини першої та другої статті 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті у розумні строки. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор.

Повноваження прокурора у кримінальному провадженні визначені частиною другою статті 36 КПК України, зокрема, передбачено, що прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною другою та третьою статті 37 КПК України прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення.

Статтею 113 КПК України визначено поняття процесуальних строків, у межах яких учасники кримінального провадження зобов’язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії, які мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 116 КПК України процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у лікувально-профілактичному закладі охорони здоров’я чи закладі з надання психіатричної допомоги, спеціальній навчально-виховній установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення строку.

Відповідно до вимог статті 219 КПК України, строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

З дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом сімдесяти двох годин - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або затримання особи в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 298^-2 цього Кодексу.

Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею, крім дня прийняття відповідної постанови та дня повідомлення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Статтею 283 КПК України визначено, що прокурор зобов’язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: закрити кримінальне провадження; звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Відповідно до положень статті 293 КПК України одночасно з переданням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов’язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297^-1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Положення статті 302 КПК України передбачають, що встановивши під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, не заперечують проти такого розгляду, прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Окрім цього, до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані, зокрема, матеріали досудового розслідування.

Частиною п’ятою статті 294 КПК України визначено, що строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 284 КПК України кримінальне провадження підлягає закриттю в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи.

Згаданими нормами визначено, що прокурор має право приймати процесуальні рішення у кримінальному провадженні виключно в межах процесуальних строків, зокрема, складати, затверджувати та направляти обвинувальний акт у кримінальному провадженні саме у межах строку досудового розслідування. Окрім цього, кримінальним процесуальним законодавством не передбачено можливості передання обвинувального акта до суду поза межами строку досудового розслідування.

Таку ж позицію зазначено в постанові Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 991/6516/20, що відповідно до вимог частини першої статті 290 КПК України досудове розслідування вважається завершеним після повідомлення стороні захисту про його завершення та відкриття матеріалів.

Передбачення процесуальним законом обов’язку прокурора якнайшвидше, але не пізніше визначеного законом процесуального строку після повідомлення особі про підозру, звернутись до суду з обвинувальним актом або закрити кримінальне провадження – є гарантією фундаментального права людини на розгляд її справи упродовж розумного строку, закріпленого у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбаченого статтею 7, частиною першою статті 21 КПК, що підтверджується усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ).

Так, Велика палата ЄСПЛ у пункті 68 рішення у справі Карт проти Туреччини (Kart v. Turkey, заява № 8917/05) зазначила, що право на розгляд справи протягом розумного строку базується на необхідності гарантувати, що обвинуваченим не доведеться залишатись занадто довго у стані невизначеності щодо результатів кримінальних звинувачень проти них. Так само ЄСПЛ у пункті 18 рішення в справі Вемхофф проти Німеччини (Wemhoff v. Germany, заява № 2122/64) вказував, що чітка мета відповідного положення пункту 1 статті 6 Конвенції у кримінальних справах полягає у забезпеченні того, щоби обвинувачені особи не перебували занадто довго під обвинуваченням та обвинувачення було визначене.

Відповідно до пункту 21.4 наказу Генерального прокурора від 30 вересня 2023 року № 309 «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні», прокурор у судовому провадженні відповідно до вимог законодавства має висловлювати мотивовану позицію з приводу клопотань інших учасників судового провадження.

Оцінивши діяльність прокурора Гунька В.М. на предмет відповідності наведеним вимогам Комісія дійшла висновку про наявність порушень ним приписів чинного законодавства, що обґрунтовується наступним. 

Дисциплінарне провадження стосовно прокурора Гунька В.М. відкрито у зв’язку з його можливим неналежним виконанням чи невиконанням службових обов’язків.

Для встановлення наявності чи відсутності факту невиконання чи неналежного виконання прокурором службових обов’язків потрібно установити, зокрема, факт ухилення прокурора від вчинення дій, передбачених законодавством, у рамках виконання ним спеціальних повноважень або завідомо неякісне, із порушенням норм законодавства та правил професійної етики, виконання прокурором посадових обов’язків, що тягне за собою настання негативних наслідків.

Підставою для юридичної відповідальності прокурора – процесуального керівника є винесення ним незаконних і необґрунтованих процесуальних рішень, вчинення незаконних дій, бездіяльність, неналежне реагування на скарги учасників процесу, потурання порушенням закону з боку осіб, на яких поширюються його процесуальні повноваження.

Відповідно до розподілу обов’язків між оперативними працівниками Вінницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону від 28 грудня 2021 року № 42 та між керівництвом та працівниками Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони від 31 липня 2023 року № 23, на Гунька В.М., як прокурора цієї прокуратури, покладено обов’язок здійснення процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях, оскарження судових рішень щодо кримінальних правопорушень; достовірного відображення в ЄРДР відомостей щодо кримінальних правопорушень, осіб, які їх учинили, та прийнятих під час досудового розслідування рішень; у порядку, встановленому КПК України, здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням.

Під час здійснення нагляду за додержанням законів у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) прокурор Гунько В.М. мав забезпечити виконання завдань кримінального провадження з дотриманням його загальних засад, принципу законності, тобто неухильного додержання вимог Конституції України, КПК України, вимог інших актів законодавства.

Кримінальним процесуальним законодавством не передбачено можливості спрямування обвинувального акта до суду поза межами строків досудового розслідування.

Обов’язок прокурора якнайшвидше, але не пізніше визначеного законом процесуального строку після повідомлення особі про підозру звернутися до суду з обвинувальним актом є гарантією фундаментального права людини на розгляд її справи впродовж розумного строку, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції, передбаченого статтею 7, частиною першою статті 21 КПК України, що підтверджено усталеною практикою Європейського суду з прав людини.

Отже, прокурор Гунько В.М. мав невідкладно вчинити всі необхідні дії щодо направлення обвинувального акта до суду після його затвердження та проставлення відмітки в ЄРДР. Зволікання з його направленням не може бути обґрунтовано значною завантаженістю в роботі чи будь-якими іншими обставинами.

Ураховуючи, що 13 січня 2023 року Особа 1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України, який відповідно до статті 12 КК України віднесено до кримінальних проступків, досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні повинно бути закінчене протягом сімдесяти двох годин з дня повідомлення особі про підозру, тобто до 16 січня 2023 року включно.

На цім, 13 січня 2023 року Особа 1 повідомлено про завершення дізнання та затверджено обвинувальний акт стосовно нього, який разом із реєстром матеріалів досудового розслідування під розписку вручено йому та його захиснику. 

Разом з тим, склавши та затвердивши обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні 13 січня 2023 року та внісши відомості до ЄРДР щодо цього, прокурор лише 19 січня 2023 року направив матеріали кримінального провадження стосовно Особа 1 до Вінницького міського суду Вінницької області.

Далі, усвідомлюючи відсутність іншої, аніж закриття судом на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України, судової перспективи кримінального провадження № (конфіденційна інформація), прокурор
Гунько В.М. упродовж тривалого часу (аж до винесення Вінницьким апеляційним судом 30 листопада 2023 року відповідної ухвали) вчиняв процесуальні дії, які завідомо не могли забезпечити виконання завдань кримінального провадження, що позбавляло ці його дії процесуального змісту й за своєю суттю було невиправданою тяганиною, безцільним витрачанням своїх ресурсів та ресурсів органів прокуратури та суду.

Про усвідомлення відсутності іншої, аніж його закриття судом на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України, судової перспективи кримінального провадження № (конфіденційна інформація), можуть свідчити і його пояснення, надані під час засідання Комісії, відповідно до яких він усвідомлював сплив строку досудового розслідування ще 19 січня 2023 року, коли матеріали кримінального провадження безпосередньо надійшли до Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.

Разом із цим, Гунько В.М., навіть усвідомлюючи сплив строків досудового розслідування, направив обвинувальний акт до суду та впродовж розгляду в суді першої інстанції продовжував вчиняти дії, направлені на призначення кримінального провадження до розгляду та прийняття рішення по суті. 

У підсумку такі дії та бездіяльність Гунька В.М. призвели до закриття судом кримінального провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України.

Далі, незважаючи на те, що прокурор Гунько В.М. вважав рішення суду першої інстанції щодо закриття кримінального провадження у зв’язку зі спливом строків досудового розслідування законним, він, посилаючись на загальну практику оскарження рішень судів першої інстанції, подав апеляційну скаргу на вказану ухвалу та підтримував її в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, Гуньком В.М., незважаючи на його усвідомлення спливу строків досудового розслідування у кримінальному провадженні стосовно
Особа 1, вчинено дії щодо притягнення його до кримінальної відповідальності, що не ґрунтувалося на нормах КПК України.

За таких обставин, прокурором Гуньком В.М. порушено вимоги статті 19 Закону України «Про прокуратуру», статей 2, 7, 28, 36, 219, 283 КПК України, статей 5, 15 Кодексу, тобто ним вчинено дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачено пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», і наявні підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання службових обов’язків.

Окрім цього, посилання Гунька В.М. на те, що обвинувальний акт направлено до суду поза межами строків досудового розслідування через те, що у нього були відсутні матеріали кримінального провадження, а слідча
Особа 2 відправила їх йому засобами поштового зв’язку, не знімають з прокурора відповідальності за недотримання вимог КПК України. У разі, якщо на момент надходження до нього матеріалів кримінального провадження, прокурором виявлено сплив строків досудового розслідування у вказаному провадженні, то він не був жодним чином обмеженим у прийнятті рішення, передбаченого пунктом 10 частини першої статті 284 КПК України або висловлення позиції щодо необхідності такого закриття під час підготовчого судового засідання.

Також необхідно звернути увагу, що слідчий відділ ТУ ДБР та Вінницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону територіально розташовуються у межах одного міста (м. Вінниця), а тому надсилання матеріалів кримінального провадження засобами поштового зв’язку, враховуючи скорочені строки досудового розслідування, було недоцільним та ніяким чином не спростовують факту передання прокурором обвинувального акта у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) поза межами процесуальних строків, а відповідно порушення вимог чинного законодавства, яке підтверджено висновками судів.

Вчинення прокурором Гуньком В.М. вказаного дисциплінарного проступку підтверджено:

- відомостями, викладеними у дисциплінарній скарзі та додатках до неї;

- постановами про призначення групи прокурорів від 21 вересня 2022 року;

- матеріалами службового розслідування;

- матеріалами кримінального провадження № (конфіденційна інформація);

- ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 жовтня 2023 року про закриття кримінального провадження;

- ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 листопада 2023 року.

Відповідно до рішення Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 05 березня 2018 року у справі № 800/422/17, триваюче правопорушення – це проступок, пов’язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов’язків, передбачених правовою нормою, яке припиняється, або виконанням регламентованих обов’язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов’язків.

Комісія вважає, що дії та бездіяльність прокурора Гунька В.М. належать до триваючих правопорушень, а тому днем початку вчинення дисциплінарного проступку треба вважати 17 січня 2023 року, тобто наступний день після спливу законних строків для направлення обвинувального акта до суду та невчинення в цей день такої дії прокурором, далі його тривання продовжено 17 жовтня 2023 року в день ухвалення Вінницьким міським судом Вінницької області за його участі рішення про закриття кримінального провадження на підставі пункту десятого частини першої статті 284 КПК України, після чого тривання продовжено поданням ним апеляційної скарги та прийняття Вінницьким апеляційним судом за його участі 30 листопада 2023 року рішення про залишення в силі ухвали суду першої інстанції про закриття кримінального провадження, яке є днем завершення вчинення дисциплінарного проступку.

З огляду на викладене, Комісією спростовано доводи прокурора про те, що обставини, викладені у дисциплінарній скарзі, не можуть вважатися триваючим правопорушенням, оскільки йому у провину ставиться вчинення певних діянь саме 17 січня, 17 жовтня та 30 листопада 2023 року, у зв’язку з чим строк притягнення повинен відраховуватися і від указаних дат.

При виборі виду дисциплінарного стягнення стосовно Гунька В.М., Комісія зважає на його позитивну характеристику, характер проступку, ступінь вини, яка залежала виключно від його діянь та умислу, а тому дійшла висновку про можливість накладення на нього стягнення у виді догани.

ВИРІШИЛА:

 

Притягнути прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону Гунька Владислава Миколайовича до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді догани.

Копію рішення направити керівнику Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону для застосування накладеного дисциплінарного стягнення, керівнику Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону та прокурору Гуньку В.М.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.