Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів (далі – Комісія, КДКП) у складі: головуючого Гнатіва А.Я., членів – Війтовича Л.М., Житного О.О., Захарової О.С., Отвіновського П.Л., Стуконога О.І., Томак М.В., Цуркана М.І., Юзькова О.В., розглянувши висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора Окружної прокуратури міста Івано-Франківська Івано-Франківської області Манелюк Ірини Валеріївни у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-986дс-168дп-23,

 

ВСТАНОВИЛА:

 

Манелюк Ірина Валеріївна в органах прокуратури Івано-Франківської області працює з лютого 2014 року, посаду прокурора Окружної прокуратури міста Івано-Франківська Івано-Франківської області обіймає з 15 березня 2021 року, що підтверджено наказом керівника Івано-Франківської обласної прокуратури від 12 березня 2021 року № 173к.

Присягу прокурора склала 14 лютого 2015 року, з Кодексом професійної етики та поведінки прокурорів ознайомлена 12 квітня 2023 року.

Характеризується позитивно, дисциплінарних стягнень не має.

 

До Комісії 05 грудня 2023 року надійшла дисциплінарна скарга Особа 1 про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Манелюк І.В.

Автоматизованою системою розподілу для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження дисциплінарну скаргу розподілено голові КДКП Гнатіву А.Я., яким 07 грудня 2023 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження.

За результатами перевірки Гнатівим А.Я. 18 січня 2024 року складено висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора       Манелюк І.В., який того ж дня разом із матеріалами дисциплінарного провадження передано на розгляд КДКП.

Скаржника та прокурора своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

Із дисциплінарної скарги та додатків до неї вбачається, що 17 жовтня 2023 року Особа 1 прийшов до адміністративної будівлі Окружної прокуратури міста Івано-Франківська поцікавитися про рух кримінального провадження
№ (конфіденційна інформація), у якому він є потерпілим. Черговий прокуратури, який безпосередньо з ним спілкувався, здійснив дзвінок прокурору у цьому кримінальному провадженні Манелюк І.В. та повідомив їй про прибуття
Особа 1, на що вона у телефонній розмові з черговим прокуратури у присутності Особа 1 повідомила, що він є нібито психічно хворим.

За таких обставин скаржник вважав, що зазначені висловлювання прокурора Манелюк І.В. містять ознаки дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2, 5, 6, 9 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» – необґрунтоване зволікання з розглядом звернення; вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики; публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.

 

4.   Обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

 

Заслухавши доповідача – голову Комісії Гнатіва А.Я., представника прокурора Особа 2, який не погодився із висновком, вивчивши висновок, дослідивши матеріали дисциплінарного провадження, Комісія встановила таке.

Кримінальне провадження № (конфіденційна інформація) розпочато 04 липня 2023 року за фактом вчинення Особа 3 кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 383 Кримінального кодексу (далі – КК) України, стосовно Особа 1.

Заступник керівника Окружної прокуратури міста Івано-Франківська Особа 4 постановою від 05 липня 2023 року призначив у зазначеному кримінальному провадженні групу прокурорів, старшим якої визначив прокурора Манелюк І.В.

Після цього, 20 липня 2023 року старшим слідчим СВ Івано-Франківського РУП ГУ НП в Івано-Франківській області Особа 5 вручено пам’ятку Особа 1 про його процесуальні права та обов’язки як потерпілого.

         Далі, 17 жовтня 2023 року, Особа 1, зайшовши до приміщення Окружної прокуратури міста Івано-Франківська, підійшов до охоронника роти Управління поліції охорони (далі – УПО) Івано-Франківської області по охороні приміщення Окружної прокуратури міста Івано-Франківська Особа 6, який здійснював чергування, та запитав, як можна потрапити до прокурора Манелюк І.В., яка є процесуальним керівником у вказаному кримінальному провадженні.

         Охоронник Особа 6 здійснив телефонний дзвінок до прокурора
Манелюк І.В. та повідомив їй, що до неї на прийом прийшов громадянин
Особа 1.

         У відповідь на це прокурор Манелюк І.В. повідомила по телефону охороннику Особа 6, який увімкнув телефон на гучномовець, про те, що Особа 1 може знімати його на відео та є психічно хворим.

         У зв’язку з тим, що прокурор Манелюк І.В. на той час була відсутня у приміщенні Окружної прокуратури міста Івано-Франківська, охоронник          Особа 6 запропонував Особа 1 прийти в інший день. 

Вищенаведені обставини підтверджено відеозаписом зазначених подій.

Зокрема, переглядом відеофайлу «МP4» під назвою «Прокуратура Івано-Франківського округу Службовиця вчиняє протиправні дії та подає ознаки корупції», що міститься на диску DVD-R з написом «Манилюк» встановлено таке:

         - 01 хв 03 с – 01 хв 40 с: Особа 1 зайшов до приміщення Окружної прокуратури міста Івано-Франківська, підійшов до столу охорони та запитав, як він може потрапити до старшого прокурора по імені Ірина, прізвище якої він не пам’ятав. Особи, які перебували в приміщенні, назвали її прізвище «Манелюк» та Особа 1 згадав, що прізвище прокурора дійсно Манелюк і сказав, що він прийшов до неї у кримінальній справі.

-  01 хв 40 с – 02 хв 15 с: охоронник приміщення прокуратури, перевіривши списки, взяв свій мобільний телефон і повідомив Особа 1 про те, що він «зараз набере її».

- 03 хв 00 с – 03 хв 18 с: охоронник приміщення набрав на своєму мобільному телефоні номер і запитав Особа 1, з якого приводу він прийшов. На це Особа 1 зазначив, що він прийшов у кримінальній справі вже другий раз, але «вона то десь на перевірках, то закритий кабінет».

- 03 хв 20 с – 03 хв 35 с : набравши у присутності Особа 1 невідомий номер, охоронник запитав у абонента: «Ірина Валеріївна, ви де находитесь», та повідомив їй про те, що до неї прийшов громадянин, який вже приходив декілька разів, прізвище – «Особа 1» і що у нього «якась там кримінальна справа, він там щось хоче».

- 03 хв 38 с – 04 хв 20 с: на сказане охоронником абонент відповіла (було чутно поза межами телефону, який тримав охоронник): «дивіться, щоб він вас там на відео не знімав. То психічно хворий, нехай іде до …». Особа 1 у відповідь на почуте зазначив: «Пані Ірина…Ви за ці слова відповісте. Буду скаржитися в Генеральну прокуратуру. Ви безпідставно розказуєте, що я психічно хворий, я фільмував на відео якраз». У цей момент охоронник перервав телефонний дзвінок і сказав Особа 1 про те, щоб він «не кіпішував…може вона не так щось зрозуміла…вона ж не пам’ятає усіх по прізвищах».

- 04 хв 20 с – 06 хв 40 с: вбачається спілкування охоронника з
Особа 1, під час якого він сказав про те, що більше нічим не може допомогти скаржнику та запропонував йому спробувати прийти на наступний день. Особа 1 сказав охороннику про те, що він не є психічно хворою людиною, на жодному обліку, зокрема психічному чи наркологічному, не перебуває та не перебував. Після цього, Особа 1 запитав у охоронника чи є на місці керівництво, на що той повідомив скаржнику про те, що необхідно приходити у певні прийомні дні та години.

Далі на відео Особа 1 вийшов з приміщення прокуратури та розповів про обставини кримінального провадження, щодо якого він прийшов до прокурора Манелюк І.В. та надав свою оцінку поведінці прокурора.

Опитаний під час дисциплінарної перевірки охоронник роти УПО в Івано-Франківській області Особа 6 підтвердив, що він 17 жовтня 2023 року здійснював чергування в Окружній прокуратурі міста Івано-Франківська.

Приблизно о 17 год 10 хв у приміщення прокуратури прийшов громадянин Особа 1, який сказав, що йому потрібно на прийом до прокурора Манелюк І.В., оскільки вона є процесуальним керівником у кримінальному провадженні, у якому він є потерпілим.

Через те, що в кабінеті Манелюк І.В. був відсутній внутрішній телефонний зв'язок, він зателефонував їй на її особистий мобільний телефон зі свого особистого мобільного телефону.

Разом з тим, Особа 6 зазначив, що прокурор Манелюк І.В. під час їх спілкування по мобільному телефону не називала Особа 1 психічним, але сказала, що той поводиться як хвора людина. На його думку, відеозапис долучений Особа 1 до дисциплінарної скарги, неповною мірою відповідає обставинам, які відбувалися під час їх спілкування, оскільки містить лише ті моменти, які вигідні йому, але не містить його неадекватної поведінки.

 

5.   Пояснення прокурора

 

         Із пояснень прокурора Манелюк І.В., наданих під час перевірки у дисциплінарному провадженні, вбачається, що 17 жовтня 2023 року наприкінці робочого дня вона пішла до Івано-Франківського міського суду для отримання повного тексту судового рішення. У цей час до неї подзвонив охоронник приміщення Окружної прокуратури міста Івано-Франківська, який повідомив, що до неї на прийом бажав потрапити Особа 1, який є потерпілим у кримінальному провадженні, де нею, як старшим групи прокурорів, здійснено процесуальне керівництво досудовим розслідування.

         Враховуючи те, що вона була зайнята та згідно з графіком не була черговим прокурором, нею повідомлено охороннику про те, що поведінка
Особа 1 не є адекватною, а вона зайнята.

         Окрім того, прокурор Манелюк І.В. підтвердила, що на відеозаписі, який здійснено Особа 1 17 жовтня 2023 року у приміщенні Окружної прокуратури міста Івано-Франківська та долучено до його дисциплінарної скарги, зафіксовано її голос та вона дійсно назвала Особа 1 психічно хворим.

         Разом з тим, її слова щодо Особа 1 були адресовані охороннику приміщення Окружної прокуратури міста Івано-Франківська та не мали на меті образити скаржника, позаяк їй не було відомо, що вона розмовляє через ввімкнений гучномовець і їх розмову чують інші особи.

         Окрім цього, висловлена нею фраза про те, що Особа 1 не є психічно адекватною людиною, ґрунтувалася на основі думки, яка сформувалась у неї у зв’язку з його стабільною безпричинно конфліктною та незрозумілою поведінкою, що підтверджено опублікованими ним відеороликами на ютуб-каналі, а також відгуками осіб, які з ним спілкувалися, та є оціночним судженням без ознак образи чи наклепу.

         На цім вважала, що порушень статей 16 та 21 Кодексу професійної етики прокурорів у вказаній ситуації з її сторони не вбачалося.

         Також, на її думку, посилання у дисциплінарній скарзі Особа 1 на необґрунтоване зволікання з розглядом звернення; розголошення (потенційної) таємниці, що охороняється законом; вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його непідкупності органів прокуратури; систематичного або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики; публічного висловлювання, які є порушенням презумпції невинуватості, є надуманими та не підтвердженими звинуваченнями скаржника, з метою її дискредитації.

         Під час засідання Комісії представник прокурора Особа 2 підтримав пояснення, надані прокурором Манелюк І.В., та акцентував увагу на тому, що її вислів про те, що Особа 1 не є психічно адекватною людиною, ґрунтувався на основі думки, яка сформувалась у неї у зв’язку з його поведінкою, що передувала подіям 17 жовтня 2023 року, та було її оціночним судженням без ознак образи чи наклепу. На цім зазначив, що оціночні судження не потребують підтвердження їх достовірності, що, на його думку, підтверджено рішеннями Верховного Суду у справах № 344/16715/15-ц від 27 березня 2019 року та
№ 369/11909/20 від 28 вересня 2022 року.

         Також представник ствердив, що хоча Менелюк І.В. такий вислів сказала в робочий час, однак зробила це не у зв’язку із виконанням нею службових обов’язків.

 

6.     Інформація за результатами службового розслідування Івано-Франківської обласної прокуратури

 

         За результатами службового розслідування проведеного на підставі наказу керівника Івано-Франківської прокуратури від 18 грудня 2023 року № 77, комісією з його проведення складено висновок від 15 січня 2024 року, який затверджено керівником Івано-Франківської обласної прокуратури 16 січня 2024 року.

Під час проведення службового розслідування Манелюк І.В. надала пояснення про те, що деталей розмови з охоронником Особа 6 не пригадує, однак, зазначила, що вона лише намагалася попередити його про можливе проведення Особа 1 відеофіксації розмов, його неадекватну та агресивну поведінку.

Охоронник Особа 6 у своїх поясненнях, наданих під час службового розслідування, зазначив, що він не пам’ятає, щоб прокурор Манелюк І.В. під час їх спілкування назвала Особа 1 психічно хворим, а відео, зняте Особа 1 та викладене на його Youtube-каналі, є змонтованим.

У підсумку комісія виснувала про те, що відомості, які стали підставою для його призначення, зокрема, щодо можливого вчинення прокурором окружної прокуратури міста Івано-Франківська Манелюк І.В. дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, не знайшли свого підтвердження.

Зазначений висновок ґрунтовано на тому, що Манелюк І.В. не знала і не могла знати про те, що Особа 1 є свідком її приватної розмови з охоронником Особа 6, тобто вона не вела з ним особистої розмови.

Оскільки ж наслідки у вигляді доведення змісту розмови Манелюк І.В. та Особа 6 до відома Особа 1 настали не у зв’язку з діями Манелюк І.В., а у зв’язку з діями Особа 6 без згоди та повідомлення Манелюк І.В., то між діями
Манелюк І.В. та наслідками відсутній причиново-наслідковий зв'язок, що виключає об’єктивну сторону дисциплінарного проступку.

Також у висновку зазначено, що опубліковане Особа 1 на його Youtube-каналі відео зазначених подій не призвело до формування стійкої та переконливої суспільної думки про неправомірні дії прокурорів, не підірвало авторитету прокуратури та не знівелювало довіри громадян до неї, оскільки набрало 107 переглядів, а поширень та коментарів немає.

 

7.   Правові джерела, що підлягають застосуванню, та мотиви ухваленого Комісією рішення

 

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 131^-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка поміж іншим здійснює підтримання публічного обвинувачення в суді, організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Так, правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права і обов’язки прокурора визначено Законом України «Про прокуратуру».

У відповідності до пунктів 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов’язків прокурорів, прийнятих 23 квітня 1999 року Міжнародною Асоціацією прокурорів, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності, у тому числі підтримувати професійну конфіденційність.

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації об’єднаних націй з попередження злочинності та поводженню з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня – 07 вересня 1990) особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Особи, які здійснюють судове переслідування, будучи найважливішими представниками системи відправлення кримінального правосуддя, завжди зберігають честь та гідність своєї професії.

За рекомендаціями Консультативної Ради Європейських прокурорів, викладеними у пункті 22 висновку під назвою «Незалежність, підзвітність та етика прокурорів» від 23 листопада 2018 року № 13 (2018), поведінка прокурорів не може бути залишена на власний розсуд незалежно від того, чи це стосується робочого або вільного часу. Це особливо важливо при оцінці діяльності прокурорів і в дисциплінарних провадженнях проти них. 

Статтею 11 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів (далі – Кодекс) передбачено, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність.

За правилами статті 16 Кодексу, при виконанні службових обов’язків прокурор має дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності, вихованості та культури.

Водночас стаття 21 Кодексу вимагає від прокурора діяти на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання.

Коментар до Кодексу, затверджений Рішенням Ради прокурорів України від 23 листопада 2022 року № 36 (далі – Коментар), чітко окреслює вимоги   статті 21, зокрема те, що, зважаючи на завдання і функції, які покладені на прокуратуру, посада прокурора зобов’язує особу, яка її обіймає, до правомірної поведінки не лише при здійсненні своїх повноважень, але й поза тим.

Позаслужбова поведінка прокурора має вирізнятися коректністю і пристойністю. Неприпустимою є поведінка, що свідчить про зневагу прокурора до норм закону і моралі, а також порушує права та інтереси інших громадян чи службових осіб.

Коректність – підкреслено офіційна, переважно службова й дещо сухувата, холодна ввічливість, особливе вміння стримувати себе в будь-яких обставинах, конфліктах.

Окрім цього, згідно з правилами прокурорської етики прокурор повинен не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, включають у себе як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального й загального законодавства і моральні засади суспільного життя.

Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності, ввічливості, сприяти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури і представників цієї професії.

З огляду на це можна дійти висновку, що визначальним у розумінні цієї статті Кодексу є необхідність уникнення саме тих взаємовідносин, які можуть вплинути на неупередженість і об’єктивність виконання прокурором професійних обов’язків, дискредитувати його. На цім неважливо, з яким суб’єктом виникають такі відносини (колеги, керівництво, адвокати, родичі чи будь-які інші особи).

Відповідно до статті 27 Кодексу, у відносинах з іншими учасниками судочинства прокурор повинен дотримуватися ділового стилю спілкування, виявляти принциповість і витримку.

Коментар до цієї статті, роз’яснює, що у взаємовідносинах з іншими учасниками судочинства повинно бути усвідомлення прокурором того, що «єдиною метою розслідування є встановлення істини і фактичних обставин справи, з дотриманням прав людини і засадничих принципів, закріплених, зокрема, у статтях 2, 3, 5, 6 і 8 Конвенції, в установлені строки, об’єктивно, неупереджено і професійно».

Закон України «Про прокуратуру» зобов’язує прокурора виявляти повагу до осіб під час здійснення своїх повноважень (стаття 19). Обов’язок забезпечення поваги до людської гідності, прав і свобод кожної особи закріплено також в процесуальному законодавстві, зокрема, у статтях 7, 11 КПК України.

На цім, стаття 33 Кодексу, зобов’язує прокурорів неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу, позаяк їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарному проступку, як і будь якому противоправному діянню, притаманна визначена єдність об’єктивних і суб’єктивних ознак, сукупність яких називається складом правопорушення. Об’єктивну сторону дисциплінарного проступку характеризують такі елементи, як протиправне діяння (бездіяльність), а також час і місце діяння. Суб’єктивну сторону дисциплінарного проступку характеризує вина.

Оцінивши діяльність прокурора Манелюк І.В. на предмет відповідності наведеним вимогам Комісія дійшла висновку про наявність порушень нею приписів чинного законодавства, що обґрунтовується наступним. 

Дисциплінарне провадження стосовно прокурора Манелюк І.В. відкрито у зв’язку з вчиненням нею дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у її об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичного два або більше або одноразового грубого порушення прокурорської етики.

У зв’язку із цим, у дисциплінарному провадженні надається правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення прокурором Манелюк І.В. дисциплінарного проступку у частині порушення норм професійної етики.

Наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують доводи дисциплінарної скарги та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення у дисциплінарному провадженні, можуть встановлюватися письмовими, речовими електронними доказами та поясненнями посадових або службових осіб відповідних органів. Таку позицію викладено Верховним Судом у постанові від 20 травня 2020 року у справі № (конфіденційна інформація).

Як вбачається із відеозапису подій, які відбувалися у приміщенні Окружної прокуратури міста Івано-Франківська, прокурор Манелюк І.В. під час спілкування з охоронником Особа 6 назвала Особа 1 психічно хворим.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про психіатричну допомогу», кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Згідно з статтею 7 Закону України «Про психіатричну допомогу», діагноз психічного розладу встановлюється відповідно до загальновизнаних міжнародних стандартів діагностики та Міжнародної статистичної класифікації хвороб, травм і причин смерті, прийнятих центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я для застосування в Україні. Діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших підставах, безпосередньо не пов’язаних із станом її психічного здоров’я.

Відтак, зазначені прокурором Манелюк І.В. обставини, якими вона виправдовує у своїх поясненнях свої висловлювання на адресу Особа 1, не можуть свідчити про наявність у нього психічних розладів здоров’я.

Отже, очевидним порушенням правил професійної етики з боку прокурора Манелюк І.В. є її висловлювання щодо психічного здоров’я Особа 1 за відсутності відомостей, які це підтверджують, що є неприпустимим.

З приводу посилань прокурора Манелюк І.В. на те, що сказане нею висловлено в ході особистої розмови з охоронником Особа 6 поза межами спілкування в рамках виконання нею службових обов’язків, слід зазначити наступне.

Необхідно враховувати, що поведінка і спілкування прокурора повинні відповідати нормам моралі не тільки при виконанні службових повноважень, а й поза ними, у тому числі під час особистого спілкування з іншими особами.

Зазначений вислів про психічну хворобу Особа 1, у разі відсутності відомостей, які це підтверджують, впливає на сприйняття його особистості, зокрема й охоронником приміщення, який після такої суб’єктивної оцінки зі сторони прокурора Манелюк І.В., міг сприймати його саме як психічно хвору людину.

Окрім цього, вислів прокурора Манелюк І.В. про психічну хворобу
Особа 1 міг скласти враження у особи, яка є потерпілою у кримінальному провадженні, у якому вона була старшим групи прокурорів, про її необ’єктивність та упереджене ставлення до нього.

На цім, Комісія критично оцінює пояснення прокурора Манелюк І.В. та охоронника Особа 6, надані ними під час службового розслідування, оскільки такі містять істотні суперечності порівняно з тими, які прокурор та охоронник надали безпосередньо КДКП. Зокрема, Манелюк І.В. у своїх поясненнях під час службового розслідування повідомила, що деталей розмови з Особа 6 не пригадує, але вона намагалася лише попередити його про можливе проведення Особа 1 відеофіксації розмов, його неадекватну та агресивну поведінку. Однак у поясненнях, наданих нею до Комісії, Манелюк І.В. підтвердила, що на відеозаписі голос належить їй та під час розмови з охоронником Особа 6 вона дійсно назвала Особа 1 психічно хворим, але зазначила, що це було її оціночним судженням. Охоронник Особа 6 у своїх поясненнях до КДКП вказав, що Манелюк І.В. повідомила його, що Особа 1 поводиться як хвора людина, тоді як у поясненнях, наданих під час службового розслідування, він зазначив, що не пам’ятає, щоб вона таке говорила.

Щодо посилання у висновку службового розслідування на те, що опубліковане Особа 1 на його  Youtube-каналі відео не призвело до формування стійкої та переконливої суспільної думки про неправомірні дії прокурорів, не підірвало авторитету прокуратури та не знівелювало довіри громадян до неї, оскільки набрало 107 переглядів, а поширень та коментарів немає, то вказаний висновок у контексті порушення прокурором вимог професійної етики є необґрунтованим, оскільки навіть за умови його перегляду і меншою кількістю громадян, не можна виключати негативного громадського резонансу.

         І хоча прокурор Манелюк І.В. допустила вживання зазначеного вислову стосовно Особа 1 під час особистої телефонної розмови з охоронником Особа 6, а не безпосередньо під час спілкування зі скаржником, проте її позаслужбова поведінка у цьому випадку є неприпустимою, адже свідчить про зневагу до норм моралі. Водночас такі дії призвели до дискредитації особи прокурора перед іншими учасниками кримінального провадження, зокрема, потерпілим.

         Щодо посилань прокурора Манелюк І.В. та її представника на поведінку скаржника, що передувала подіям 17 жовтня 2023 року, у зв’язку з якою у неї склалося враження щодо психічних розладів здоров’я Особа 1, слід зазначити таке.

         Відповідно до Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість особистого життя, Манелюк І.В., будучи прокурором під час зазначених подій, була публічною особою, оскільки обіймала державну посаду і користувалася державними ресурсами, а також відігравала певну роль у суспільному житті.

         Згідно з положеннями Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнавати гострої або сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції.

         У зв’язку з цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

         Підсумовуючи викладене необхідно зазначити, що з огляду на публічну посаду прокурора, навіть безпричинно конфліктна та незрозуміла поведінка скаржника, яка передувала подіям 17 жовтня 2023 року, під час яких
Манелюк І.В. допущено вислів про те, що він є психічно хворим, не вказує на можливість порушення нею правил прокурорської етики.

         Окрім цього, посилання прокурора Манелюк І.В. та її представника Особа 2 на рішення Верховного Суду у справах № 344/16715/15-ц від 27 березня 2019 року та № 369/11909/20 від 28 вересня 2022 року щодо визначення поняття оціночного судження, не є релевантними до обставин зазначеного дисциплінарного провадження. У вказаних судових рішеннях предметом судового розгляду був позов про захист честі, гідності, ділової репутації через публікацію та розповсюдження недостовірної інформації. Отже, перш за все судам належало встановити чи була така інформація недостовірною, а у подальшому встановлювати інші важливі для вирішення позову обставини. Разом з цим, у цьому дисциплінарному провадженні предметом перевірки було встановлення наявності чи відсутності ознак порушення прокурором
Манелюк І.В. правил прокурорської етики.

         Також із вказаних рішень вбачається, що «ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності. Фактичне твердження – це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт – це явище об’єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часу за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об’єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом». З огляду на вказані висновки судів, Комісією взято до уваги, що наявність психічних розладів здоров’я особи можливо перевірити та встановити, у зв’язку з чим вислів Манелюк І.В. про те, що Особа 1 є психічно хворим, не можна віднести до оціночних понять. Поряд з цим, навіть якщо прокурор під час висловлення використала оціночне судження, вказане не свідчить про дотримання нею правил прокурорської етики.

Спростовано Комісією твердження представника прокурора Манелюк І.В. про те, що висловлювання нею стосовно Особа 1 здійснено поза виконанням нею службових обов’язків, оскільки вона призначена старшою групи прокурорів у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) від 04 липня 2023 року за фактом вчинення Особа 3 кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 383 КК України, та Особа 1 у ньому є потерпілим.

Також за результатами проведеної дисциплінарної перевірки не встановлено і діянь прокурора Манелюк І.В., які містять ознаки дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2, 9 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» – необґрунтоване зволікання з розглядом звернення; публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості. Будь-яких письмових звернень, відповідь на які надано чи не надано прокурором Манелюк І.В. з необґрунтованим зволіканням, матеріали дисциплінарного провадження не містять, а її вислови щодо Особа 1 не стосувалися питання встановлення винуватості або невинуватості особи.

Із урахуванням зазначених у дисциплінарній скарзі обставин та зібраних під час дисциплінарної перевірки доказів, не встановлено і ознак систематичного порушення прокурором правил прокурорської етики, позаяк систематичність передбачає вчинення такого діяння два і більше разів протягом одного року.

·        відомостями, викладеними у дисциплінарній скарзі та додатках до неї;

·        поясненнями охоронника роти УПО Івано-Франківської області по охороні приміщення Окружної прокуратури міста Івано-Франківська Особа 6;

·        поясненнями Манелюк І.В.

Днем вчинення дисциплінарного проступку слід вважати день, коли відбулося спілкування Манелюк І.В. з охоронником приміщення прокуратури, під час якого вона назвала Особа 1 психічно хворим, тобто 17 жовтня 2023 року, отже встановлений законодавством строк для прийняття Комісією рішення про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності не минув.

При виборі виду дисциплінарного стягнення стосовно Манелюк І.В., Комісія зважає на її характеристику, характер проступку, ступінь вини, яка залежала виключно від її діянь та умислу, а тому дійшла висновку про можливість накладення на неї найм’якшого стягнення з передбачених частиною першою статті 49 Закону України «Про прокуратуру» – догани.

ВИРІШИЛА:

 

Притягнути прокурора Окружної прокуратури міста Івано-Франківська Івано-Франківської області Манелюк Ірину Валеріївну до дисциплінарної відповідальності та накласти на неї дисциплінарне стягнення у виді догани.

Копію рішення направити керівнику Івано-Франківської обласної прокуратури для застосування накладеного дисциплінарного стягнення, прокурору Манелюк І.В. та особі, яка подала дисциплінарну скаргу.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення їй чи отримання нею поштою копії рішення.