Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів (далі – Комісія), у складі: головуючого Гнатіва А.Я., членів – Війтовича Л.М., Житного О.О., Поліщука В.В., Отвіновського П.Л., Стуконога О.І., Томак М.В., Цуркана М.І., Юзькова О.В., розглянувши висновок про наявність дисциплінарного проступку прокурора Вижницької окружної прокуратури Чернівецької області Гараздюка В.Г. у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-509 дс-112 дп-23,

 

ВСТАНОВИЛА :

 

1. Відомості про прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження

Гараздюк Василь Георгійович працював в органах прокуратури у 2013-2015 роках, працює з жовтня 2019 року, на вказаній у дисциплінарній скарзі посаді – з 15 березня 2021 року.

Присягу працівника прокуратури склав, з положеннями Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів ознайомлений. Характеризується задовільно.

2. Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

До Комісії 19 червня 2023 року надійшла дисциплінарна скарга першого заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури Чорнея В.С. про вчинення прокурором Гараздюком В.Г. дисциплінарного проступку.

Автоматизованою системою розподілу дисциплінарну скаргу цього ж дня розподілено члену Комісії Стуконогу О.І., яким 21 червня 2023 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-509 дс-112 дп- 23, а 13 листопада 2023 року складено висновок про наявність дисциплінарного проступку прокурора Гараздюка В.Г.

На засідання Комісії 13 грудня 2023 року своєчасно та належним чином повідомлений прокурор Гараздюк В.Г. не з’явився, надіслав клопотання про перенесення розгляду висновку після розгляду Верховним Судом його касаційної скарги на рішення Чернівецького апеляційного суду від 19 квітня 2023 року у кримінальному провадженні № конфіденційна інформація.

Скаржника та прокурора Гараздюка В.Г. повторно своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

Від скаржника у засіданні взяв участь Долотко М.М., який підтримав доводи дисциплінарної скарги, надав пояснення.

Прокурор Гараздюк В.Г. на засідання Комісії не з’явився повторно, надіслав клопотання про перенесення розгляду висновку після розгляду його зазначеної касаційної скарги.

За таких умов Комісією, ураховуючи вимоги пунктів 1, 3 частини третьої статті 47 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697- VII (далі – Закон № 1697-VII), прийнято рішення про розгляд висновку за відсутності прокурора Гараздюка В.Г.

3. Зміст дисциплінарної скарги

Старший групи прокурорів Гараздюк В.Г. неналежно виконував службові обов’язки при здійсненні процесуального керівництва під час досудового розслідування та підтримання публічного обвинувачення у кримінальному провадженні № конфіденційна інформація, що призвело до постановлення Кіцманським районним судом Чернівецької області 15 лютого 2023 року вироку про визнання особи невинуватою у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.

На цей вирок Гараздюк В.Г. 15 березня 2023 року подав апеляційну скаргу, яку ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 19 квітня 2023 року залишено без задоволення, а зазначений вирок – без змін.

Скаржник вважав, що своїми діями прокурор Гараздюк В.Г. порушив вимоги статей 2, 9, 36, 91, 92, 242, 337 Кримінального процесуального кодексу (далі – КПК) України, пунктів 11.22, 22.3, 25.3, 25.4, 25.7 наказу Генерального прокурора України від 30 вересня 2021 року № 309 «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» (далі – наказ № 309), статей 11, 15 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, чим вчинив дисциплінарний проступок, передбачений пунктами 1, 5 (невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків; вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури) частини першої статті 43 Закону № 1697-VII.

4. Обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

Заслухавши доповідача – члена Комісії Стуконога О.І., представника скаржника, вивчивши висновок, дослідивши інші матеріали дисциплінарного провадження, Комісією встановлено таке.

Відповідно до вимог статті 222 КПК України старшим групи прокурорів Гараздюком В.Г. 29 червня 2023 року Комісії надано дозвіл на використання відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні № конфіденційна інформація.

Досудове розслідування зазначеного кримінального провадження здійснювалось СВ Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області.

Постановою керівника Вижницької окружної прокуратури Чернівецької області від 17 вересня 2021 року у кримінальному провадженні нагляд у формі процесуального керівництва доручено здійснювати групі прокурорів цієї прокуратури у складі Гараздюка В.Г. (старший групи), Бойко О.В., Вудвуда А.М.

Слідчим за погодженням з Гараздюком В.Г. 17 вересня 2021 року особі повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 (умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, каліцтво статевих органів, психічну хворобу або інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя) Кримінального кодексу (далі  –  КК) України.

Постановою керівника Вижницької окружної прокуратури Чернівецької області від 16 листопада 2021 року строки досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 17 грудня 2021 року.

За погодженням з прокурором Гараздюком В.Г. 24 листопада 2021 року слідчим дії підозрюваного перекваліфіковано на статтю 124 (умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення) КК України.

За результатами досудового розслідування Гараздюком В.Г. 29 листопада 2021 року затверджено обвинувальний акт, який того ж дня направлено для розгляду до Кіцманського районного суду Чернівецької області, в якому надалі він же підтримував публічне обвинувачення.

Постановою керівника Вижницької окружної прокуратури Чернівецької області від 04 січня 2022 року групу процесуальних керівників у кримінальному провадженні змінено, до її складу включено прокурорів Гараздюка В.Г., Вудвуда А.М., Мельничука О.І., з яких останнього визначено старшим групи.

За клопотанням представника потерпілої у кримінальному провадженні, ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 14 лютого 2022 року обвинувальний акт повернуто прокурору з мотивів невідповідності його вимогам КПК України, зокрема, зважаючи на те, що дії обвинуваченої особи слід кваліфікувати не за статтею 124 КК України, а за частиною першою статті 121 КК України.

Прокурор Гараздюк В.Г. та захисник обвинуваченого оскаржили зазначену ухвалу до Чернівецького апеляційного суду, який ухвалою від 22 березня 2022 року апеляційні скарги задовольнив, обвинувальний акт направив на новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

Постановою скаржника від 18 травня 2022 року групу прокурорів у кримінальному провадженні змінено – до неї включено Бойко О.В., Ротара С.Б., Остапчука І.І., Гараздюка В.Г., з яких останнього визначено старшим групи.

Вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15 лютого 2023 року (справа № 718/2919/21) у кримінальному провадженні № конфіденційна інформація особу визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 124 КК України, та виправдано за недоведеністю кримінального правопорушення, в якому вона обвинувачувалась.

Постановляючи виправдувальний вирок, суд звернув увагу на допущені під час досудового розслідування порушення при доведенні вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за статтею 124 КК України, на яких, попри очевидну невідповідність зазначеної кваліфікації зібраним під час досудового розслідування доказам, Гараздюк В.Г., як сторона обвинувачення, наполягав у судових засіданнях.

Судом докази обвинувачення визнано непереконливими та переважно неналежними, оскільки вони, як самі по собі, так і в сукупності, не підтверджували існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті та які підлягали доказуванню; встановлено, що сукупність доказів обвинувачення з точки зору достатності та взаємозв’язку не можуть бути покладені в основу обвинувального висновку; під час досудового розслідування органом досудового розслідування не виявлено та не вилучено знаряддя злочину; дії обвинуваченого кваліфіковано невірно; з урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку, що існує можливість іншої версії інкримінованої обвинуваченому події.

Зокрема, суд зазначив, що виявлені у потерпілого тілесні ушкодження, як легкі, так і небезпечні для життя – тяжкі (садна обличчя та волосистої частини голови; рубані лінійні рани м’яких тканин тім’яно-скроневої ділянки справа; лінійна рана над вушною раковиною справа; У-подібна рубана рана м’яких тканин тім’яної ділянки; дві забійні лінійні рани м’яких тканин потиличної ділянки; параорбітальні гематоми з обох сторін; множинні переломи склепіння черепа; багатоуламкові вдавлена переломи кісток тім’яно-скроневої ділянки справа з переходом на основу; перелом виличних кісток; забій головного мозку), разом з іншими встановленими судом обставинами суперечать версії обвинувачення про перевищення меж необхідної оборони обвинуваченим.

Ураховуючи характер та локалізацію тілесних пошкоджень потерпілого, суд вирішив, що виключена можливість виникнення їх у результаті падіння.

Окрім того, у вироку зазначено, що перебіг бійки між підсудним та потерпілим, яка відбувалась з різних боків та у салоні автомобіля, свідчить про її значну тривалість та активне переміщення її учасників навколо автомобіля, а відтак суперечить версії обвинувачення про раптовість виникнення небезпеки для підсудного від дій потерпілого.

Суд звернув увагу на те, що виявлені у потерпілого тілесні ушкодження, як легкі, так і небезпечні для життя – тяжкі (садна обличчя та волосистої частини голови; рубані лінійні рани м’яких тканин тім’яно-скроневої ділянки справа; лінійна рана над вушною раковиною справа; У-подібна рубана рана м’яких тканин тім’яної ділянки; дві забійні лінійні рани м’яких тканин потиличної ділянки; параорбітальні гематоми з обох сторін; множинні переломи склепіння черепа; багатоуламкові вдавлена переломи кісток тім’яно-скроневої ділянки справа з переходом на основу; перелом виличних кісток; забій головного мозку), разом з іншими встановленими судом обставинами суперечать версії обвинувачення про перевищення меж необхідної оборони обвинуваченим.

Виходячи з характеру, локалізації, кількості тілесних ушкоджень, спричинених потерпілому, суд дійшов до переконання, що дії підсудного не вірно кваліфіковано, як перевищення меж необхідної оборони, а підлягають кваліфікації за умисне тяжке тілесне пошкодження.

Зазначені обставини дали суду підстави для висновку про недоведеність обвинувачення підсудного у перевищенні меж необхідної оборони.

Відсутність будь-якої медичної документації, яка б описувала перебіг посттравматичного періоду у потерпілого та його амбулаторного лікування, вкрай поверхневий та малоінформативний у судово-медичному контексті опис тілесних ушкоджень, наведений в наданих медичних документах, не дали змогу комісії експертів сформулювати аргументовані відповіді на питання, які стосуються як кількості тілесних ушкоджень на тілі під експертного, так і їх характеру. 

Викладене унеможливило для експертів надати висновок щодо наявності чи відсутності прямого чи опосередкованого причинового зв’язку між травмуванням потерпілого та причиною його смерті, про що експерти прямо зазначили у висновку від 22 червня 2022 року.

Судом також встановлено очевидну невідповідність твердження Гараздюка В.Г. в обвинувальному акті щодо кількості ударів, завданих потерпілому (не менше двох ударів), висновку експерта від 27 жовтня 2021 року № 1045мд, оскільки такі відомості у ньому відсутні. Натомість суд вказав, що фактично виявлені тілесні ушкодження можуть свідчити про значно більшу кількість травмуючих дій.

Знарядь злочину органом досудового слідства не виявлено та не вилучено, в якості речового доказу не визнано.

Судом виснувано, що докази, представлені стороною обвинувачення на підтвердження вини особи у скоєнні злочину, передбаченого статтею 124 КК України, як самі по собі, так і в сукупності – прямо чи опосередковано, не підтверджують існування обставин, які зазначено в обвинувальному акті та підлягали доказуванню у кримінальному провадженні, а відтак, суд визнав їх непереконливими, переважно неналежними, та прийшов до висновку, що існує можливість іншої версії інкримінованої обвинуваченому події, що є підставою для розумного сумніву в доведеності вини обвинуваченого саме вчиненні злочині, передбаченого статтею 124 КК України.

На цей вирок прокурором Гараздюком В.Г. 15 березня 2023 року подано апеляційну скаргу, яку ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 19 квітня 2023 року залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції – без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що надані суду стороною обвинувачення докази не підтверджують існування обставин, які б давали підстави для кваліфікації дій обвинуваченого за статтею 124 КК України.

З-поміж іншого, судом констатовано, що під час досудового розслідування не проведено судово-медичної експертизи, під час якої був би оглянутий сам потерпілий (який на час направлення кримінального провадження до суду був живий) та були б досліджені фактично виявлені у нього тілесні ушкодження.

Проведення експертизи тіла потерпілого після його смерті, з метою встановлення її причин, та причинно-наслідкового зв’язку настання смерті з отриманими 16 вересня 2021 року тяжкими тілесними ушкодженнями, стороною обвинувачення не ініціювалося.

За клопотанням представника потерпілої таку комісійну судово-медичну експертизу на підставі ухвали суду призначено під час судового розгляду.

Водночас, попри те, що, як вказав суд, обов’язок встановлення причин смерті, її зв’язку з отриманими тілесними ушкодженнями, покладається саме на сторону обвинувачення, Гараздюк В.Г. щодо призначення цієї експертизи заперечував.

Апеляційним судом зазначено, що перед експертом, який проводив 27 жовтня 2021 року первинну судово-медичну експертизу, взагалі не ставилося питання про кількість травмуючих дій, внаслідок яких потерпілий отримав настільки тяжкі тілесні ушкодження.

Суд також зазначив, що у матеріалах кримінального провадження відсутні докази, які були б здобуті після повідомленої 17 вересня 2021 року підозри та давали б підстави для зміни кваліфікації діяння з частини першої статті 121 КК України на статтю 124 КК України, а під час апеляційного розгляду Гараздюк В.Г. не зміг пояснити підстави для таких дій.

Таким чином, оцінюючи наявні у справі та досліджені судом докази, апеляційний суд констатував, що вони не давали суду підстав для висновку про наявність суспільно-небезпечного посягання потерпілого на обвинуваченого та заподіяння обвинуваченим потерпілому тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони.

Інше обвинувачення особі не пред’явлено, а суд не міг вийти за межі обвинувачення в частині зміни кваліфікації на більш тяжкий злочин, оскільки такі дії є виключною компетенцією прокурора. 

За таких обставин апеляційний суд визнав необґрунтованими викладені в апеляційній скарзі доводи Гараздюка В.Г. щодо наявності підстав та доказів для визнання особи винуватою у вчиненні кримінального правопорушення за статтею 124 КК України та констатував, що суд першої інстанції обґрунтовано виправдав особу, оскільки юридична кваліфікація його дій за статтею 124 КК України не відповідала фактично встановленим у цьому провадженні обставинам та суперечила наявним у справі доказам, сукупність доказів обвинувачення з точки зору достатності та взаємозв’язку не можна покласти в основу обвинувального вироку, а докази обвинувачення є переважно неналежними, оскільки вони не підтверджували існування обставин, які підлягали доказуванню, а обвинувачення прокурор не змінював.

Питання стану досудового розслідування, нагляду у формі процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення у кримінальному провадженні № конфіденційна інформація обговорено на оперативній нараді у керівника Чернівецької обласної прокуратури 26 квітня 2023 року.

Згідно з протоколом № 13 цієї наради причиною ухвалення судом реабілітуючого рішення стали неналежне проведення досудового розслідування, неякісне здійснення процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення Гараздюком В.Г.

Висновком службового розслідування від 09 серпня 2023 року, затвердженого керівником Чернівецької обласної прокуратури Ковальским А.А. (пункт 2), встановлено порушення прокурором Гараздюком В.Г. кримінального процесуального законодавства України, відомчих наказів Офісу Генерального прокурора, Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів  під час здійснення нагляду у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні.

Згідно з пунктом 4 висновку факти, які можуть свідчити про можливе використання процесуальним керівником – прокурором Вижницької окружної прокуратури Гараздюком В.Г. своїх службових повноважень і службового статусу та пов’язаних з цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб, підтверджень не знайшли.

Пояснення прокурора Гараздюка В.Г.

Під час перевірки доводів дисциплінарної скарги прокурор Гараздюк В.Г. надав пояснення, в якому зазначив, що обвинувачена особа у кримінальному провадженні № конфіденційна інформація повинна нести відповідальність за статтею 124 КК України, а тому ним підготовлено касаційну скаргу на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 19 квітня 2023 року.

5. Правові джерела, що підлягають застосуванню, та мотиви ухваленого рішення

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями частини першої та другої статті 131¹ Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, їх загальні права і обов’язки визначено Законом № 1697- VII.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 25 Закону № 1697-VII встановлено, що прокурор здійснює нагляд за додержанням законів органами, що провадять досудове слідство, користуючись при цьому правами і виконуючи обов’язки, передбачені КПК України.

Згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов’язків прокурорів, прийнятих 23 квітня 1999 року Міжнародною Асоціацією прокурорів, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності, у  тому числі підтримувати професійну конфіденційність.

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації об’єднаних націй з попередження злочинності та поводженню з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня – 07 вересня 1990 року) особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Особи, які здійснюють судове переслідування, будучи найважливішими представниками системи відправлення кримінального правосуддя, завжди зберігають честь та гідність своєї професії.

Відповідно до статті 5 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів (далі – Кодекс), професійна діяльність прокурора має ґрунтуватися на неухильному дотриманні конституційних принципів верховенства права та законності.

При здійсненні повноважень він зобов’язаний діяти відповідно до закону, своєчасно вживати вичерпних заходів для їх належного виконання.

Згідно зі статтею 15 Кодексу, прокурор повинен здійснювати службові повноваження сумлінно, компетентно, вчасно і відповідально. Постійно підвищувати свій професійний рівень, культуру спілкування, виявляти ініціативу, відповідальне ставлення та творчий підхід до виконання своїх службових обов’язків, фахово орієнтуватися у чинному законодавстві, передавати власний професійний досвід колегам. Він має усвідомлювати, що його діяльність оцінюється з урахуванням рівня підготовки, знання законодавства, компетентності, ініціативності, комунікативних здібностей, здатності вчасно і якісно виконувати службові обов’язки та завдання.

Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду кримінального правопорушення.

Відповідно до статті 9 КПК України, під час кримінального провадження прокурор зобов’язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Повноваження прокурора у кримінальному провадженні визначені частиною другою статті 36 КПК України.

Згідно з частиною другою та третьою статті 37 КПК України прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених частинами четвертою та п’ятою статті 36, частиною третьою статті 313, частиною другою статті 341 цього Кодексу та частиною третьою цієї статті.

Згідно із частиною першою статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

За частиною другою статті 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Обов’язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора, а доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону обвинувачення (стаття 92 КПК).

Частиною першою статті 94 КПК України визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно з частиною третьою статті 43 Закону № 1697-VII виправдання особи або закриття стосовно неї судом кримінального провадження не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, який здійснював процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та/або підтримання державного обвинувачення у цьому провадженні, крім випадків умисного порушення ним вимог законодавства чи неналежного виконання службових обов’язків.

Згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов’язків прокурорів, прийнятих 23 квітня 1999 року Міжнародною Асоціацією прокурорів, прокурори зобов’язані завжди вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації об’єднаних націй з попередження злочинності та поводженню з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня – 07 вересня 1990 року) особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Особи, які здійснюють судове переслідування, будучи найважливішими представниками системи відправлення кримінального правосуддя, завжди зберігають честь та гідність своєї професії.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 жовтня 2018 року у справі № 800/433/17, службовими обов’язками працівника прокуратури слід вважати нормативно визначені вид та міру необхідної поведінки, котрі забезпечують реалізацію завдань, поставлених перед прокуратурою суспільством і державою, та повноважень, наданих для ефективного здійснення професійних функцій.

Повноваження та обов’язки прокурора при здійсненні процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні регламентовано Порядком організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 30 вересня 2021 року № 309 «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» (далі – Порядок).

На час викладених у дисциплінарній скарзі обставин службові обов’язки прокурора Гараздюка В.Г. визначено наказом керівника Вижницької окружної прокуратури Чернівецької області від 31 серпня 2022 року № 26 про розподіл обов’язків між керівництвом та працівниками цієї прокуратури, відповідно до якого Гараздюк В.Г., серед іншого, зобов’язаний здійснювати: процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях, досудове розслідування в яких проводиться слідчими СВ Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області, підтримання публічного обвинувачення в суді.

Дисциплінарне провадження стосовно прокурора Гараздюка В.Г. відкрито у зв’язку з його можливим неналежним виконанням чи невиконанням службових обов’язків, вчиненням дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

Згідно із усталеною практикою Комісії дисциплінарним проступком прокурора необхідно вважати протиправну, винну дію або бездіяльність, прийняття рішення чи його неприйняття, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні прокурором своїх посадових обов’язків та інших вимог, встановленими Законом № 1697-VII та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Тому зазначені у дисциплінарній скарзі дії прокурора Гараздюка В.Г. слід розглядати через призму їх відповідності чи невідповідності вимогам законів та нормативно-правових актів.

Для встановлення наявності чи відсутності факту невиконання чи неналежного виконання прокурором службових обов’язків потрібно установити, зокрема, факт ухилення прокурора від вчинення дій, передбачених законодавством, у межах виконання ним спеціальних повноважень або завідомо неякісне, із порушенням норм законодавства та правил професійної етики, виконання прокурором посадових обов’язків, що тягне за собою настання негативних наслідків.

Підставою для юридичної відповідальності прокурора – процесуального керівника є винесення ним незаконних і необґрунтованих процесуальних рішень, вчинення незаконних дій, бездіяльність, неналежне реагування на скарги учасників процесу, потурання порушенням закону з боку осіб, на яких  поширюються його процесуальні повноваження.

Отже, невикористання прокурором наданих йому законодавством повноважень під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні без поважних причин, що зумовлює, зокрема виправдання судом особи у зв’язку з недоведеністю вчинення особою кримінального правопорушення, свідчить про неналежне виконання прокурором своїх службових повноважень.

При наданні оцінки обставинам цього дисциплінарного провадження Комісія діє виключно в межах компетенції, встановленої Законом № 1697-VII, тобто надає оцінку тим фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність в діях прокурора складу дисциплінарного проступку та ступінь його вини.

Скаржник пов’язав факт неналежного виконання прокурором Гараздюком В.Г. службових обов’язків з порушенням ним вимог законодавства, що призвело до направлення до суду обвинувального акта з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченої особи та, як наслідок, постановлення судом вироку щодо визнання невинуватості цієї особи у вчинені інкримінованого їй кримінального правопорушення.

Надаючи комплексну оцінку встановленим під час перевірки у дисциплінарному провадженні обставинам, Комісія вважає обґрунтованими доводи дисциплінарної скарги та такими, які частково знайшли своє підтвердження.

Під час здійснення нагляду за додержанням законів у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № конфіденційна інформація прокурор Гараздюк В.Г. повинен був забезпечити виконання завдань кримінального провадження з дотриманням його загальних засад, принципу законності, тобто неухильного додержання вимог Конституції України, КПК України, вимог інших актів законодавства.

У Бордоській декларації «Судді та прокурори у демократичному суспільстві», яку спільно розроблено Робочою Групою Консультативної ради європейських суддів і Консультативної ради європейських прокурорів у місті Бордо (Франція) та офіційно прийнято у місті Брдо (Словенія) 18 листопада 2009 року, зазначено, що правоохоронні та, де це прийнятно, дискреційні повноваження прокуратури на етапі досудового слідства потребують, щоб статус прокурорів був гарантований законом на якомога вищому рівні, подібно до статусу суддів.

Комітет Міністрів Ради Європи, Венеційська комісія, Консультативна рада європейських прокурорів у численних документах, які стосуються відповідальності прокурора за постановлення виправдувальних вироків, зазначають, що така відповідальність може мати місце тільки, якщо прокурором допущено грубе порушення службових обов’язків, а не будь-які порушення норм законодавства, які стали, зокрема, причиною неприйняття судом доказів обвинувачення та виправдання обвинуваченого.

Відповідно до спільного коментаря Венеційської комісії та Директорату з прав людини Закон має «виключати можливість того, що виправдання особи, проти якої прокурор висунув обвинувачення, може призвести до дисциплінарного провадження стосовно цього прокурора, якщо тільки обвинувачення не було висунуто з грубої недбалості або зі злочинним наміром». Іншими словами, дисциплінарні санкції до прокурора в разі виправдання особи є допустимими хіба у виняткових випадках.

Під час процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальному провадженні № конфіденційна інформація прокурором Гараздюком В.Г. допущено грубі порушення службових обов’язків, про що вказано у вироку від 15 лютого 2023 року (справа № 718/2919/21), оскільки надані суду докази не доводять, що в діях обвинуваченої особи наявний склад кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачено статтею 124 КК України, а саме відсутні докази суб’єктивної сторони – вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та відсутні елементи об’єктивної сторони – знаряддя злочину, а виявлені у потерпілого тілесні ушкодження, як легкі, так і небезпечні для життя – тяжкі, разом з встановленими судом обставинами суперечать версії обвинувачення про перевищення меж необхідної оборони обвинуваченим.

Дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний зібраний під час досудового розслідування доказ з точки зору достатності та взаємозв’язку, суд дійшов висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувального вироку.

Докази, представлені стороною обвинувачення на підтвердження вини особи у скоєнні злочину, передбаченого статтею 124 КК України, суд визнав переважно неналежними, які, як самі по собі, так і в сукупності – прямо чи опосередковано, не підтверджували існування обставин, що зазначені в обвинувальному акті та підлягали доказуванню у кримінальному провадженні, що свідчить про неналежне виконання прокурором передбаченого статтею 91 КПК України обов’язку доказування обставин, у тому числі щодо способу та інших обставин вчинення кримінального правопорушення.

Отже, твердження прокурора Гараздюка В.Г., що обвинувачений повинен нести відповідальність за інкриміноване йому діяння, передбачене статтею 124 КК України, не відповідає фактично встановленим судом у провадженні обставинам та суперечить наявним у справі доказам.

Таким чином, прокурором Гараздюком В.Г. під час здійснення нагляду за додержанням законів під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, унаслідок неналежного виконання ним службових обов’язків, не забезпечено виконання завдань кримінального провадження з дотриманням його загальних засад, що стало однією з основних причин ухвалення судом виправдувального вироку стосовно особи.

Комплексно проаналізувавши матеріали дисциплінарного провадження, не посягаючи на процесуальну самостійність прокурора, проте оцінюючи доводи дисциплінарної скарги у сукупності з фактичними обставинами, встановленими під час дисциплінарного провадження, Комісія вважає, що з урахуванням зазначених вимог законодавства, прокурор Гараздюк В.Г. допустив порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 19 Закону № 1697- VII, статей 2, 9, 36, 94 КПК України, тобто ним вчинено дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачено пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, неналежне виконання службових обов’язків, і наявні підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Вчинення дисциплінарного проступку прокурором Гараздюком В.Г. підтверджено:

- матеріалами дисциплінарної скарги;

- наказом керівника Вижницької окружної прокуратури Чернівецької області від 31 серпня 2022 року № 26 про розподіл обов’язків між керівництвом та працівниками цієї прокуратури;

- протоколом № 13 оперативної наради у керівника Чернівецької обласної прокуратури від 26 квітня 2023 року;

- копіями матеріалів наглядового провадження у кримінальному провадженні № конфіденційна інформація;

-  матеріалами службового розслідування;

- вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15 лютого 2023 року (справа № 718/2919/21) у кримінальному провадженні № конфіденційна інформація;

- ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 19 квітня 2023 року у цій же справі.

Щодо думки скаржника про вчинення Гараздюком В.Г. дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, слід зазначити таке.

Відповідно до усталеної практики Комісії, до таких дій відносяться: вчинення дій, що містять ознаки корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших кримінальних правопорушень; керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння або відмова від проходження огляду з метою виявлення стану сп’яніння та ненадання документів, які підтверджують, що прокурор не перебував у такому стані; неподання або несвоєчасне подання прокурором без поважних причин анкети доброчесності прокурора; подання в анкеті доброчесності прокурора недостовірних (у тому числі неповних) тверджень; умисне приховування достовірної інформації про вчинення іншим прокурором дій, що порушують Присягу прокурора чи вимоги Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів; протиправні позаслужбові стосунки – використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов’язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб; порушення прокурором вимог, заборон та обмежень, встановлених Законами України «Про запобігання корупції», «Про прокуратуру».

У дисциплінарній скарзі не наведено доводів щодо вчинення Гараздюком В.Г. вищезазначених дій. Таких фактів не здобуто і під час дисциплінарного провадження.

Дії та бездіяльність прокурора Гараздюка В.Г. належать до триваючих правопорушень, а тому днем початку вчинення дисциплінарного проступку треба вважати 24 листопада 2021 року, тобто день погодження прокурором повідомлення особі про зміну раніше повідомленої підозри, а завершення – 19 квітня 2023 року, день ухвалення рішення Чернівецьким апеляційним судом, у якому прокурор Гараздюк В.Г. особисто брав участь.

Таким чином, встановлений частиною четвертою статті 48 Закону № 1697 строк для прийняття Комісією рішення про накладення на прокурора Гараздюка В.Г. дисциплінарного стягнення, не сплинув.

Комісія, обираючи вид дисциплінарного стягнення стосовно прокурора Гараздюка В.Г., враховує його особу та ступінь вини характер вчиненого дисциплінарного проступку, його наслідки, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення, характеристику прокурора. Тому Комісія вважає, що для досягнення мети дисциплінарного провадження застосування до прокурора Гараздюка В.Г. дисциплінарного стягнення у виді догани є пропорційним вчиненому ним дисциплінарному проступку.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення, під час дисциплінарного провадження не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 47–50, 77, 78 Закону України «Про прокуратуру», пунктами 108, 110–113, 115 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія,

ВИРІШИЛА :

 

Притягнути прокурора Вижницької окружної прокуратури Чернівецької області Гараздюка Василя Георгійовича до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді догани.

Копію рішення направити керівнику Чернівецької обласної прокуратури для застосування дисциплінарного стягнення, керівнику Вижницької окружної прокуратури Чернівецької області, прокурору Гараздюку В.Г.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.