Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів (далі – Комісія), у складі: головуючого Гнатіва А.Я., членів – Війтовича Л.М., Житного О.О., Захарової О.С., Поліщука В.В., Отвіновського П.Л., Стуконога О.І., Томак М.В., Цуркана М.І., розглянувши висновок про відсутність дисциплінарного проступку у діях прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області Дацюка О.І. у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-291дс-71дп-23,

 

ВСТАНОВИЛА :

 

1. Відомості про прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження

Дацюк Олексій Іванович в органах прокуратури працює з 2014 року, на зазначеній у дисциплінарній скарзі посаді – з березня 2021 року.

Присягу працівника прокуратури склав, з положеннями Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів ознайомлений, характеризується позитивно, до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

2. Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

До Комісії 11 квітня 2023 року надійшла дисциплінарна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабця І.Н. про вчинення прокурором Дацюком О.І. дисциплінарного проступку, яку автоматизованою системою розподілено члену Комісії Стуконогу О.І.

За результатами її розгляду Стуконогом О.І. 18 квітня 2023 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження, відповідно до вимог частини четвертої статті 46 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі – Закон № 1697-VII) проведено перевірку та 03 серпня 2023 року складено висновок про відсутність дисциплінарного проступку прокурора Дацюка О.І., який передано на розгляд Комісії.

Скаржника та прокурора Дацюка О.І. своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

Від скаржника надійшла письмова згода на розгляд висновку за його відсутності.

Прокурор Дацюк О.І. на засіданні погодився з висновком, надав пояснення та відповіді на запитання членів Комісії.

3. Зміст дисциплінарної скарги

На думку скаржника, прокурором Дацюком О.І. порушено вимоги Кримінального процесуального кодексу (далі – КПК) України під час процесуального керівництва досудовим розслідуванням, підтримання публічного обвинувачення у кримінальному провадженні № конфіденційна інформація.

За таких обставин скаржник вважав, що в діях прокурора Дацюка О.І. вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII (невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків).

4. Обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

Заслухавши доповідача – члена Комісії Стуконога О.І., прокурора Дацюка О.І., вивчивши висновок, дослідивши інші матеріали дисциплінарного провадження, Комісією встановлено таке.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2005 року стягнуто з ОСОБА-1 на користь ОСОБА-2 аліменти на утримання їх спільного сина, який народився 09 квітня 2004 року, до досягнення ним повноліття.

Відповідне виконавче провадження Білоцерківським МВ ДВС відкрито 07 серпня 2006 року, яке 24 липня 2012 року закрито державним виконавцем ОСОБА-3.

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області 15 липня 2019 року визнав дії ОСОБА-3 неправомірними та скасував його постанову про закриття виконавчого провадження.

На виконання ухвали слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2019 року в ЄРДР 29 липня 2019 року зареєстровано кримінальне провадження № конфіденційна інформація, досудове розслідування в якому здійснювалось слідчим Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області, а процесуальне керівництво – групою прокурорів Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області на підставі постанов заступників керівників цієї прокуратури від 04 лютого та 23 березня 2020 року.

Старшим групи прокурорів Дацюком О.І. 27 квітня 2023 року Комісії надано дозвіл на розголошення, використання під час дисциплінарного провадження відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні № конфіденційна інформація.

Допитана під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні потерпіла ОСОБА-2 показала, що не отримувала будь-яких коштів від ОСОБА-1 у період із закриття виконавчого провадження до його відновлення.

Під час досудового розслідування ОСОБА-3 відмовився від надання показань.

До матеріалів кримінального провадження долучено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, складений державним виконавцем Білоцерківського МВ ДВС ГУ ТУ юстиції у Київській області ОСОБА-4, відповідно до якого заборгованість зі сплати аліментів склала 138 923, 50грн.

На підставі зібраних доказів Дацюком О.І. прийнято рішення про повідомлення ОСОБА-3 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 364 Кримінального кодексу (далі – КК) України та направлення обвинувального акта до суду.

Під час судового розгляду ОСОБА-1 показав, що про закриття виконавчого провадження не знав і періодично сплачував колишній дружині аліменти, надавши суду 15 квитанцій про перерахування потерпілій із липня 2012 року до грудня 2014 року приблизно 6 тис. грн.

Вона також частково змінила надані на досудовому розслідування показання, та підтвердила, щодо періодично отримувала від ОСОБА-1 зазначені кошти.

Обвинувачений ОСОБА-3 від надання показань у суді відмовився.

Стороною захисту надано суду розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, виданий державним виконавцем ОСОБА-4, згідно з яким заборгованість зі сплати аліментів склала вже не 138 923, 50 грн, а 74, 8 тис. грн.

У зв’язку з цим Дацюком О.І. складено новий обвинувальний акт, в якому дії ОСОБА-3 перекваліфіковано з частини першої статті 364 КК України на частину першу статті 367 КК України, який затверджено заступником керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області Маційчуком О.А.

Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 червня 2022 року у справі № 357/6383/20 ОСОБА-3 у визнано невинуватим у вчиненні злочину та виправдано на підставі пункту 3 частини першої статті 373 КПК України, у зв’язку з недоведеністю у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 367 КК України.

Дацюк О.І. оскаржив вирок до Київського апеляційного суду, яким 22 лютого 2023 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а вказаний вирок – без змін.

Однією з підстав для прийняття судом рішення щодо виправдання особи стало те, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом спричинення істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам ОСОБА-2 внаслідок дій чи бездіяльності ОСОБА-3.

Зокрема, прокурором мала бути доведена шкода у розмірі, визначеному приміткою статті 364 КК України, що перевищує 107 300 грн.

Під час засідання судом встановлено, що ОСОБА-1, не знаючи про закриття виконавчого провадження, у липні 2012 року - грудні 2014 року сплатив колишній дружині аліменти на суму приблизно 6 тис. грн, що підтвердила потерпіла, а за прострочення сплати аліментів судом на користь потерпілої з нього стягнуто неустойку на суму 15 тис. грн.

Окрім того, суд вважав, що заборгованість зі сплати аліментів не є шкодою в розумінні примітки до статті 364 КК України, оскільки вона утворюється із сукупності періодичних платежів, які є обов’язковими для боржника, передбачає окремий спосіб її погашення, відмінний від порядку відшкодування шкоди.

А відтак, за наслідками неправомірних дій обвинуваченої особи суд не вбачав настання істотної шкоди.

У затвердженому 06 квітня 2023 року керівником Київської обласної прокуратури Кримом М.Ю. висновку щодо якості здійснення прокурорами повноважень у кримінальному провадженні (далі – висновок від 06 квітня 2023 року) та протоколі оперативної наради у скаржника від 06 квітня 2023 року, серед іншого, констатовано, що стан досудового розслідування та процесуального керівництва у кримінальному провадженні № конфіденційна інформація не відповідали вимогам КПК України та пунктам 24, 25 наказу Генерального прокурора від 30 вересня 2021 року № 309 (далі – наказ № 309), оскільки прокурор Дацюк О.І., не дивлячись на відсутність доказів винуватості особи, не прийняв рішення про відмову від обвинувачення.

Зазначено також, що якість підтримання публічного обвинувачення Дацюком О.І. в суді апеляційної інстанції не відповідала вимогам КПК України та пункту 26 наказу № 309, оскільки апеляційна скарга не містила належного і достатнього обґрунтування щодо незаконності виправдувального вироку суду першої інстанції; прокурором заявлено клопотання про повторне дослідження письмових доказів, які судом відхилені.

Скаржником визнано неналежним виконання службових обов’язків під час здійснення процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення в судах першої та апеляційної інстанції прокурором Дацюком О.І.

Прокурор Дацюк О.І. пояснив таке.

Він вважав, що належним чином здійснював процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № конфіденційна інформація, усвідомлював наслідки підтримання публічного обвинувачення у цьому провадженні та переконаний у правильності своєї правової позиції, а тому не відмовився від обвинувачення. Його позиція узгоджується із вимогами статті 22 КПК України щодо змагальності сторін та свободи у поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зокрема, відповідно до вимог статті 94 КПК України він прийняв рішення про повідомлення ОСОБА-3 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 364 КК України, спрямування обвинувального акта до суду, а надалі, у зв’язку з виникненням нових обставин під час судового розгляду – склав новий обвинувальний акт, який погоджено заступником керівника окружної прокуратури, в якому дії ОСОБА-3 перекваліфіковано на частину першу статті 367 КК України.

Дацюк О.І. не погодився з висновком від 06 квітня 2023 року, що у зміненому обвинувальному акті до суми загальної заборгованості безпідставно включено суму заборгованості, яка виникла після скасування 16 липня 2019 року рішення про закриття виконавчого провадження, ніби то у зв'язку із поновленням її прав, оскільки виконавчий лист направлено до виконавчої служби лише у листопаді 2019 року, а виконавче провадження відкрито на початку 2020 року. Таким чином, судове рішення не поновлює миттєво стягнення аліментів, а лише надає для цього підґрунтя. Тобто, початок здійснення виконавчих дій, на виконання зазначеного рішення і є граничним моментом включення сум заборгованості. Такі виконавчі дії почали вчинятись лише з 20 березня 2020 року.

Також він не згоден із твердженням скаржника щодо неврахування зміни розміру прожиткового мінімуму доходів громадян та невірного визначення істотної шкоди, оскільки зазначені обставини враховано, оскільки згідно з інформацією державного виконавця сума заборгованості складала близько 138 тис грн. Навіть враховуючи факт отримання у 2012-2014 роках потерпілою 6 тис. грн. від ОСОБА-1, наявної суми достатньо для істотної шкоди.

Дацюк О.І. вважав, що сплата з листопада 2020 року аліментів на користь ОСОБА-2 свідчить лише про ефективність дій нового державного виконавця (після поновлення виконавчого провадження) та зменшення загальної суми заборгованості завдяки його зусиллям. Сплата боржником коштів розпочалась саме в період судових засідань у провадженні, при налагодженні тісного контакту сторони захисту і боржника ОСОБА-1.

Судами не враховано, що суму заборгованості визначено до лютого 2020 року, а сплата заборгованості, яка фактично зменшила її, розпочалась лише в листопаді 2020 року.

Також Дацюк О.І. не погодився із твердженням скаржника, що утворення заборгованості зі сплати аліментів залежало від дій ОСОБА-1, оскільки воно не відповідало суспільним відносинам щодо примусового виконання рішень судів, гарантіям держави щодо обов’язковості виконання рішення суду.

Окрім того, він вважав необґрунтованим твердження скаржника про те, що заборгованість зі сплати аліментів не є шкодою у розумінні примітки до статті 364 КК України, оскільки при формулюванні відповідної думки не враховано обставини кримінального провадження.

На його думку, заборгованість зі сплати аліментів у розумінні примітки до статті 364 КК України дійсно не є шкодою стосовно ОСОБА-1. Однак Бабін Р.М. розумів, що при незаконному закритті виконавчого провадження не вжиті державою заходи щодо зобов’язання сплатити аліменти утворюють шкоду у виді нестягненої суми обов'язкових платежів.

Дацюк О.І. 23 червня 2022 року направив апеляційну скаргу до Київської обласної прокуратури, однак її керівники змін чи доповнень до неї в порядку статті 36 КПК України не подали, від апеляційної скарги не відмовилися.

5. Правові джерела, що підлягають застосуванню, та мотиви ухваленого рішення

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 2 частини першої статті 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, їх права і обов’язки визначено Законом № 1697-VII.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини третьої статті 43 Закону № 1697-VII виправдання особи або закриття стосовно неї судом кримінального провадження не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, який здійснював процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та/або підтримання державного обвинувачення у цьому провадженні, крім випадків умисного порушення ним вимог законодавства чи неналежного виконання службових обов’язків.

Згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов’язків прокурорів, прийнятих 23 квітня 1999 року Міжнародною Асоціацією прокурорів, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації об’єднаних націй з попередження злочинності та поводженню з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня – 07 вересня 1990 року) особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Особи, які здійснюють судове переслідування, будучи найважливішими представниками системи відправлення кримінального правосуддя, завжди зберігають честь та гідність своєї професії.

Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до статті 9 КПК України, під час кримінального провадження прокурор зобов’язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно із частиною першою статті 36 КПК України прокурор, прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.

Відповідно до частини другої статті 36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений: мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування; затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання; звертатися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 4 статті 36 КПК України визначено, що право на подання апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами мають також незалежно від їх участі в судовому провадженні прокурори вищого рівня: Генеральний прокурор, його перший заступник та заступники, керівник обласної прокуратури, його перший заступник та заступники.

Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники мають право доповнити, змінити або відмовитися від апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, внесених ними, керівниками, першими заступниками чи заступниками керівників або прокурорами прокуратур нижчого рівня.

У судовому провадженні з перегляду судових рішень в апеляційному чи касаційному порядку, за нововиявленими або виключними обставинами можуть брати участь прокурори органу прокуратури вищого рівня.

Стаття 91 КПК України встановлює, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов’язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Згідно з частиною третьою статті 43 Закону № 1697-VII виправдання особи або закриття стосовно неї судом кримінального провадження не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, який здійснював процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та/або підтримання державного обвинувачення у цьому провадженні, крім випадків умисного порушення ним вимог законодавства чи неналежного виконання службових обов’язків.

У Бордоській декларації «Судді та прокурори у демократичному суспільстві», яку спільно розроблено Робочою Групою Консультативної ради європейських суддів і Консультативної ради європейських прокурорів у місті Бордо (Франція) та офіційно прийнято у місті Брдо (Словенія) 18 листопада 2009 року, зазначено, що правоохоронні та, де це прийнятно, дискреційні повноваження прокуратури на етапі досудового слідства потребують, щоб статус прокурорів був гарантований законом на якомога вищому рівні, подібно до статусу суддів.

Комітет Міністрів Ради Європи, Венеційської комісія, Консультативна рада європейських прокурорів у численних документах, які стосуються відповідальності прокурора за постановлення виправдувальних вироків, зазначають, що така відповідальність може мати місце тільки, якщо прокурором допущено грубе порушення службових обов’язків, а не будь-які порушення норм законодавства, які стали, зокрема, причиною неприйняття судом доказів обвинувачення та виправдання обвинуваченого.

Відповідно до спільного коментаря Венеційської комісії та Директорату з прав людини про те, що Закон має «виключати можливість того, що виправдання особи, проти якої прокурор висунув обвинувачення, може призвести до дисциплінарного провадження стосовно цього прокурора, якщо тільки обвинувачення не було висунуто з грубої недбалості або зі злочинним наміром».

Іншими словами, дисциплінарні санкції до прокурора у разі виправдання особи є допустимими хіба у виняткових випадках.

Пунктами 25-26, 34 наказу № 309, зокрема, передбачено таке.

19. Діяльність прокурорів у судовому провадженні відповідно до компетенції організовувати керівникам прокуратур усіх рівнів, їх першим заступникам та заступникам, керівникам самостійних структурних підрозділів Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, їх заступникам та підпорядкованим прокурорам, а також прокурорам, яких визначено керівниками груп прокурорів у кримінальних провадженнях.

20. Участь у судовому провадженні з перегляду судових рішень забезпечувати:

1) в апеляційному порядку - керівнику органу прокуратури вищого рівня, який подав апеляційну скаргу, у разі наявності позиції щодо їх особистої участі в апеляційному розгляді; прокурорам підрозділів підтримання обвинувачення у суді обласних прокуратур (крім участі у перегляді рішень слідчих суддів, ухвалених за результатами оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування), а також прокурорам структурних підрозділів, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, обласних прокуратур (далі - спеціалізованих наглядових підрозділів), відповідно до спеціалізації; за необхідності прокурорам, які подали апеляційну скаргу.

25. Прокурорам під час судового розгляду відповідно до вимог законодавства:

25.3. При дослідженні доказів з’ясовувати обставини кримінального правопорушення та інші факти, що мають значення для кримінального провадження.

25.4. Доводити перед судом належність і допустимість доказів, зібраних стороною обвинувачення, об'єктивно оцінювати сукупність доказів щодо їх достатності для доведення винуватості.

25.7. У разі встановлення нових фактичних обставин кримінального правопорушення та переконання щодо необхідності зміни обвинувачення або висунення додаткового обвинувачення погоджувати відповідні процесуальні документи з прокурором вищого рівня та наводити у новому обвинувальному акті мотиви прийнятого рішення, а в разі отримання відомостей про можливе вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення заявляти клопотання про розгляд додаткового обвинувачення в одному провадженні з первісним обвинуваченням.

25.8. Після з’ясування всіх обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами відмовлятися від обвинувачення, якщо пред’явлене особі обвинувачення повністю не підтвердилось, про що виносити мотивовану постанову.

25.12. У судових дебатах висловлювати позицію з дотриманням принципу верховенства права, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини та правових висновків Верховного Суду.

25.14. Вживати заходів до відшкодування збитків, застосування спеціальної конфіскації та застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

25.16. Здійснювати інші повноваження, передбачені КПК України.

26. Прокурорам, які беруть участь в апеляційному провадженні, під час виконання своїх повноважень відповідно до вимог законодавства:

26.1. Висловлювати мотивовану позицію щодо законності оскаржуваного судового рішення в межах вимог, викладених в апеляційних скаргах, а за наявності підстав для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, ініціювати прийняття судом відповідного рішення.

26.2. Ініціювати повторне дослідження обставин кримінального провадження за умови, що вони досліджені судом першої інстанції неповністю або з порушеннями, а також ставити питання про дослідження доказів, клопотання про дослідження яких судом першої інстанції відхилені або про які стало відомо після ухвалення судового рішення.

26.3. Здійснювати інші повноваження, передбачені КПК України.

32. Керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам надсилати до відповідних спеціалізованих наглядових підрозділів, прокуратур вищого рівня через систему електронного документообігу:

копію процесуального документа про зміну обвинувачення, висунення нового обвинувачення, відмову від підтримання обвинувачення - не пізніше п’яти діб після його погодження або відмови в погодженні;

інформацію про реабілітуючі судові рішення з наданням не пізніше п’яти діб з дати постановлення судового рішення копій обвинувального акта, обвинувального акта, в якому сформульоване змінене обвинувачення, клопотання про розгляд додаткового обвинувачення в одному провадженні з первісним обвинуваченням та/або провадження щодо юридичної особи, постанови про відмову від обвинувачення, вироку або ухвали суду з одночасним скеруванням такої інформації та копій зазначених рішень до підрозділів підтримання обвинувачення в суді.

32.1. Одночасно зазначеними керівниками забезпечується надсилання до підрозділів підтримання обвинувачення в суді прокуратури вищого рівня через систему електронного документообігу:

інформації про підготовку проєктів апеляційних (касаційних) скарг на незаконні судові рішення у кримінальних провадженнях, ухвалені за участі прокурорів окружних та обласних прокуратур;

копії апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими, виключними обставинами, у тому числі повторно поданої, змін і доповнень до таких скарг і заяв, заперечень на апеляційні та касаційні скарги інших учасників провадження - не пізніше п'яти діб після її подання;

34. Керівникам обласних прокуратур особисто забезпечувати:

складання після набрання реабілітуючим судовим рішенням законної сили спеціалізованими наглядовими підрозділами та підрозділом підтримання обвинувачення в суді обласних прокуратур із залученням прокурора у кримінальному провадженні (старшого прокурора групи прокурорів) мотивованого висновку щодо належного виконання процесуальних обов'язків прокурором (прокурорами) у кримінальному провадженні та законності судового рішення, а також визначення осіб, винних у порушенні конституційних прав громадян під час здійснення провадження;

вирішення питання про притягнення до передбаченої законом відповідальності службових осіб, винних у порушенні конституційних прав громадян та невжитті заходів щодо відновлення їхніх прав.

Згідно з наказами керівника Білоцерківської окружної прокуратури про розподіл обов’язків між працівниками цієї прокуратури від 22 листопада 2021 року № 58, 03 лютого № 11, 16 лютого № 14, 18 серпня № 47, 05 вересня № 55 2022 року, 14 лютого 2023 року № 6 на Дацюка О.І. серед іншого, покладалось забезпечення виконання завдань кримінального провадження з дотриманням його загальних засад, здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях.

Оцінивши дії прокурора Дацюка О.І. на предмет відповідності наведеним вимогам, Комісія вважає, що в його діях відсутні порушення чинного законодавства з огляду на таке.

Дисциплінарне провадження стосовно нього відкрито у зв’язку з можливим невиконанням чи неналежним виконанням службових обов’язків.

Скаржник пов’язав факт неналежного виконання Дацюком О.І. службових обов’язків з неналежним процесуальним керівництвом під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № конфіденційна інформація, зокрема, невжиттям заходів щодо встановлення обставин кримінального правопорушення, які підлягають доказуванню, недоведенням перед судом належності зібраних за його процесуального керівництва доказів, об’єктивним неоціненням сукупності доказів щодо їх достатності для доведення винуватості ОСОБА-3, а після з’ясування всіх обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, невідмовою від обвинувачення.

Окрім того, на думку скаржника, у порушення вимог пункту 5 частини другої статті 396 КПК України Дацюк О.І. не подав клопотання про необхідність повторного дослідження доказів, а під час апеляційного перегляду кримінального провадження, у порушення вимог підпункту 26.2 наказу № 309, частини третьої статті 404 КПК України, ініціював повторне дослідження обставин кримінального провадження (доказів), не навівши належних мотивів та обґрунтувань для цього для цього, внаслідок чого судом їх не досліджено.

При наданні оцінки обставинам цього дисциплінарного провадження Комісія діє виключно в межах компетенції, встановленої Законом № 1697-VII, тобто надає оцінку тим фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність в діях прокурора складу дисциплінарного проступку та ступінь його вини

Згідно з усталеною практикою Комісії, дисциплінарним проступком прокурора необхідно вважати протиправну, винну дію або бездіяльність, прийняття рішення чи його неприйняття, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні прокурором своїх посадових обов’язків та інших вимог, встановленими Законом № 1697-VII та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Приписами частини третьої статті 43 Закону № 1697-VII визначено, що виправдання особи або закриття стосовно неї судом кримінального провадження не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, який здійснював процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та/або підтримання державного обвинувачення у цьому провадженні, крім випадків умисного порушення ним вимог законодавства чи неналежного виконання службових обов’язків.

Викладене означає, що притягнення до відповідальності Дацюка О.І. можливе лише у разі доведеності умисного порушення ним вимог законодавства чи неналежного виконання службових обов’язків.

За правилами частин четвертої та шостої статті 46 Закону № 1697-VII такий умисел встановлюється в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі на підставі долучених до неї доказів, отриманої на запит члена Комісії інформації, пояснень прокурора, тощо.

Як вбачається із пояснень Дацюка О.І., вчинені ним процесуальні дії, обумовлені службовими обов’язками та процесуальним статусом, а процесуальна самостійність давала підстави для визнання обсягу зібраних доказів достатніми для пред’явлення обвинувачення підозрюваному, обстоювання своєї процесуальної позиції під час підтримання публічного обвинувачення в судах першої та апеляційної інстанції.

Той факт, що Білоцерківським міськрайонним судом Київської області та Київським апеляційним судом прийняті рішення, відмінні від позиції Дацюка О.І., сам по собі не свідчить про неналежне виконання ним своїх службових обов’язків, ураховуючи принципову можливість альтернативної оцінки матеріалів кримінального провадження учасниками процесу.

Комісія не наділена правом оцінки законності прийнятих судами рішень, обставин та фактів, установлених судами під час ухвалення процесуальних рішень.

Водночас, Комісією взято до уваги, що у вироку від 02 червня 2022 року та ухвалі від 22 лютого 2023 року відсутні відомості про встановлення судами порушення закону чи прав громадян, які допущено з вини прокурора Дацюка О.І.

При прийнятті рішення про виправдання обвинуваченого, судом не спростовано оцінку його дій, як неправомірних, а лише зменшено суму несплачених потерпілій аліментів (з 138 923, 50 грн до 82 996, 06 грн).

Окрім того, Комісія ураховує, що повноваження прокурора щодо самостійного оскарження виправдувального вироку є субсидіарними до відповідних повноважень прокурора вищого рівня (частина четверта статті 36 КПК України).

Наявність у прокурора таких повноважень не означає, що прокурор вищого рівня, за умови подачі апеляційної чи касаційної скарги, позбавлений повноважень подати таку ж скаргу.

Водночас, з часу направлення копії апеляційної скарги до обласної прокуратури у червні 2022 року та до 22 лютого 2023 року (винесення ухвали судом апеляційної інстанції) керівник обласної прокуратури, його перший заступник або заступники змін та зауважень до апеляційної скарги Дацюка О.І. не подали, не реалізували своє право на відкликання апеляційної скарги та внесення апеляційної скарги самостійно.

Комісія також враховує, що рішення про зміну обвинувачення з частини першої статті 364 КК України на частину першу статті 367 КК України, прийнято Дацюком О.І. згідно з вимогами частини четвертої статті 341 КПК України за погодженням із заступником керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області Маційчуком О.А.

Зазначені у судових рішеннях недоліки у кримінальному провадженні могли б свідчити про недостатній професійний рівень прокурора, але є недостатніми для висновку про умисне порушення Дацюком О.І. вимог законодавства чи неналежне виконання службових обов’язків,  особливо з огляду на відсутність переконливих доказів про зворотнє.

Оцінюючі зібрані під час досудового розслідування докази, Дацюк О.І. керувався внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Під час затвердження обвинувальних актів та підтримання публічного обвинувачення Дацюк О.І. керувався наявними у нього матеріалами досудового розслідування, зокрема, показаннями потерпілої, які змінювалися під час досудового розслідування і судового розгляду та стали одним із визначальних факторів при ухваленні судом виправдувального вироку.

Під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції Дацюк О.І. подавав до суду для дослідження і надання оцінки наявні письмові докази, заявляв клопотання про допит свідків і потерпілої, які були задоволені.

Комісія також враховує таке.

В основу дисциплінарної скарги покладено, зокрема, обставини, викладені у висновку від 06 квітня 2023 року, в якому серед іншого, зазначено, що стан досудового розслідування та процесуального керівництва у кримінальному провадженні № конфіденційна інформація (не № конфіденційна інформація) не відповідали вимогам КПК України та пунктам 24, 25 наказу № 309, а якість підтримання публічного обвинувачення Дацюком О.І. в суді апеляційної інстанції не відповідала вимогам КПК України та пункту 26 наказу № 309, зокрема, апеляційна скарга не містила належного і достатнього обґрунтування щодо незаконності виправдувального вироку суду першої інстанції.

Однак скаржником матеріалів перевірки, на підставі якої затверджено висновок 06 квітня 2023 року, Комісії не надано.

Окрім зазначеного висновку, який майже повністю побудовано на описовій, мотивувальній та резолютивній частинах ухвали Київського апеляційного суду, упродовж 7 місяців прокурори вищого рівня ніяк не відреагували на факти прийняття судом виправдувального вироку та внесення прокурором апеляційної скарги.

Комісія вважає, що саме за таких умов прокурор Дацюк О.І. отримав можливість не тільки у повній мірі реалізувати свою процесуальну незалежність, як процесуального керівника у кримінальному провадженні, а й скористатися під час судового розгляду можливістю практичної реалізації однієї з основоположних засад кримінального процесу – змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, встановленою статтею 7 КПК України.

Враховуючи вищезазначені норми законодавства та встановлені обставини, Комісія висновує, що доводи дисциплінарної скарги про вчинення прокурором Дацюком О.І. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», не знайшли свого підтвердження.

Скаржником не доведено умисного невиконання прокурором Дацюком О.І. своїх службових обов’язків, або їх неналежного невиконання під час участі у судових засіданнях у кримінальному провадженні. Не здобуто таких доказів під час дисциплінарного провадження.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення, під час перевірки не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 47–50, 77, 78 Закону України «Про прокуратуру», пунктами 108, 110–113, 115 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія,

ВИРІШИЛА :

 

Дисциплінарне провадження № 07/3/2-291дс-71дп-23 стосовно прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області Дацюка О.І. закрити.

Копію рішення направити керівникам Київської обласної прокуратури та Білоцерківської окружної прокуратури Київської області, прокурору Дацюку О.І.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.