Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів (далі – Комісія), у складі: головуючого Гнатіва А.Я., членів – Війтовича Л.М., Житного О.О., Захарової О.С., Отвіновського П.Л., Поліщука В.В., Стуконога О.І., Томак М.В., Цуркана М.І., Юзькова О.В., розглянувши висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області Богача Сергія Олександровича у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-278дс-69дп-23, 

 

ВСТАНОВИЛА:

 

Богач Сергій Олександрович в органах прокуратури працює із серпня 2013 року, на посаді прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області з 15 березня 2021 року.

Характеризується позитивно. Дисциплінарних стягнень не має.

Відповідно до наказу керівника Запорізької обласної прокуратури № 1104к від 23 липня 2021 року, прокурору Богачу С.О. з 04 до 28 серпня 2021 року надано частину щорічної відпустки.

До Комісії 04 квітня 2023 року надійшла дисциплінарна скарга заступниці керівника Запорізької обласної прокуратури Максименко Н.В. про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Богачем С.О. 

Автоматизованою системою розподілу дисциплінарну скаргу цього ж дня розподілено голові Комісії Гнатіву А.Я., яким 18 квітня 2023 прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-278дс-69дп-23, а 04 липня 2023 року складено висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора Богача С.О.

Скаржника та прокурора Богача С.О. своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

Рішеннями голови Комісії від 18 липня 2023 року №№ 68зп-23, 69зп-23 задоволено клопотання представниці скаржниці – прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування, дізнання та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Запорізької обласної прокуратури Климової М.І. та прокурора Богача С.О. про проведення засідання Комісії у режимі відеоконференції.

У засіданні у режимі відеоконференції взяли участь прокурор Богач С.О. та представниця скаржника – Климова М.І.

 

3. Зміст дисциплінарної скарги 

 

Скаржниця вказала, що прокурором Богачем С.О. під час процесуального керівництва у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) від 03 червня 2021 року за частиною третьою статті 185 Кримінального кодексу (далі – КК) України за фактом таємного викрадення грошових коштів у сумі 20000 грн з автомобіля не вжито належних та своєчасних заходів до надходження до суду обвинувального акта, що призвело до винесення 05 грудня 2022 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя ухвали про закриття провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу (далі – КПК) України.

За таких обставин скаржниця вважала, що в діях прокурора Богача С.О. вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» – невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків.

 

4. Обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

 

Заслухавши доповідача – голову Комісії Гнатіва А.Я., прокурора Богача С.О., який не погодився із висновком, представницю скаржниці - Климову М.І., яка підтримала доводи дисциплінарної скарги, вивчивши висновок, дослідивши матеріали дисциплінарного провадження, Комісія встановила таке.

Заступником керівника Шевченківської окружної прокуратури                       м. Запоріжжя Хівричем Р.М. 03 червня 2021 року призначено групу прокурорів у кримінальному провадженні №(конфіденційна інформація), старшим якої визначено Богача С.О.

Прокурором Богачем С.О. 04 червня 2021 року погоджено повідомлення про підозру ОСОБА_1, яке того ж дня вручено підозрюваному.

Заступником керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя Хівричем Р.М. 05 червня 2021 року змінено групу прокурорів у кримінальному провадженні, старшим якої знову визначено Богача С.О.

Відповідно до вимог статті 290 КПК України матеріали досудового розслідування 21 липня 2021 року відкрито іншій стороні та того ж дня у кримінальному проваджені № (конфіденційна інформація) досудове розслідування завершено направленням обвинувального акта стосовно ОСОБА_1 до Комунарського районного суду м. Запоріжжя.

Прокурором Богачем С.О. в ЄРДР 21 липня 2021 року о 18 год 49 хв зроблено відмітку про направлення обвинувального акта до суду.

Супровідний лист на обвинувальний акт із додатками до Комунарського районного суду м. Запоріжжя датовано 21 липня 2021 року.

Водночас відповідно до Інформаційної системи «Системи електронного документообігу органів прокуратури України» (далі – ІС «СЕД») образ супровідного листа щодо направлення обвинувального акта до суду створено Богачем С.О. 06 серпня 2021 року о 18 год 43 хв, о 19 год 13 хв електронний образ прокурором підписано. Далі, супровідний лист користувачем «vtochilov08» 09 серпня 2021 року зареєстровано за вихідним № 57-2229вих-21.

Згідно з відомостями сайту «Судова влада України» обвинувальний акт з матеріалами кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 зареєстровано Комунарським районним судом м. Запоріжжя 09 серпня 2021 року (судова справа № 333/5460/21).

Під час службового розслідування, проведеного Запорізькою обласною прокуратурою, отримано копії фіскальних чеків про придбання невстановленою особою 30 липня 2021 року у відділенні AT «Укрпошта» за адресою:                         м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, 34, «конверту крафт (229 на 324 мм)» та про направлення листа до Комунарського районного суду м. Запоріжжя без можливості ідентифікації, який саме лист направлено.

Під час ознайомлення в Запорізькому апеляційному суді з матеріалами вказаної судової справи установлено, що в ній відсутній «конверт крафт (229 на 324 мм)», у якому відповідно до наданого фіскального чеку направлено обвинувальний акт до Комунарського районного суду м. Запоріжжя. Супровідний лист від 21 липня 2021 року № 57-вих21, який міститься в матеріалах судової справи, не містить реєстрації в ІС «СЕД» та згідно з вхідним штампом зареєстровано в суді 09 серпня 2021 року.

Відповідно до ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від     05 грудня 2022 року кримінальне провадження № (конфіденційна інформація) за обвинуваченням ОСОБА_1 закрито у зв’язку із закінченням строку досудового розслідування.

У вказаній ухвалі зазначено, що останнім днем строку досудового розслідування було 05 серпня 2021 року. Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) надійшов до Комунарського районного суду м. Запоріжжя 09 серпня 2021 року із супровідним листом від 21 липня 2021 року №57-вих21 через канцелярію суду, а не поштовим відправленням.

Під час судового засідання прокурор заперечував проти закриття кримінального провадження, пояснив, що строк досудового розслідування на момент звернення до суду з обвинувальним актом не закінчився, оскільки він направив цей обвинувальний акт поштою вчасно.

Також прокурором Богачем С.О. 12 грудня 2022 року на вказане рішення внесено апеляційну скаргу.

Відповідно до ухвали Запорізького апеляційного суду від 5 червня 2023 року, обвинувальний акт складено 21 липня 2021 року, однак подано безпосередньо до канцелярії Комунарського районного суду м. Запоріжжя лише 09 серпня 2021 року, про що свідчить штамп суду на обвинувальному акті та підтверджує очевидне порушення прокурором вимог кримінального процесуального законодавства України, який звернувся до суду з обвинувальним актом поза межами строку досудового розслідування, визначеного у статті 219 КПК України.

Водночас будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду щодо дати подання обвинувального акта саме 09 серпня 2021 року, прокурором           Богачем С.О. не надано.

Посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що обвинувальний акт спрямовано до суду першої інстанції поштою 30 липня 2021 року, є безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні докази направлення обвинувального акта поштою.

Додану прокурором до апеляційної скарги копію касового чеку про надання послуг поштового зв’язку колегія суддів не прийняла до уваги, оскільки копія наданого касового чеку взагалі не містить будь-якої інформації щодо вмісту поштового конверта, інформації про відправника та отримувача, лише дату та час відправлення, відомості щодо марки та конверта.

Матеріали кримінального провадження не містять жодного доказу на підтвердження скерування прокурором обвинувального акта засобами поштового зв’язку, переконливих доказів протилежного апелянтом не надано.

Дослідивши надану прокурором копію касового чеку, апеляційний суд дійшов висновку, що зміст зазначеного чеку взагалі не надає можливості ідентифікувати відправлений за згаданим чеком документ.

Стверджувати, з посиланням на надану прокурором копію касового чеку, про скерування до місцевого суду поштою обвинувального акта, у суду апеляційної інстанції не встановлено підстав.

Тому, апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 грудня 2022 року – без змін.

 

5. Пояснення прокурора

 

Прокурор Богач С.О., не погодившись із висновком про наявність у його діях дисциплінарного проступку, повідомив Комісії про таке.

Ним здійснено процесуальне керівництво у кримінальному провадженні    № (конфіденційна інформація). За результатами досудового розслідування у цьому провадженні ним затверджено обвинувальний акт, який 30 липня 2021 року засобами поштового зв’язку скеровано до суду, тобто у межах строків досудового розслідування. Проте, ухвалою від 05 грудня 2022 року кримінальне провадження закрито на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України. Вважаючи рішення суду незаконним, постановленим із порушенням норм процесуального та матеріального права, подав апеляційну скаргу. Далі, ухвалою від 05 червня 2023 року, його апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін. Разом із цим вважав, що обидва рішення не відповідають вимогам закону, оскільки у відповідних судових провадженнях об’єктивно не досліджено низки доводів сторони обвинувачення щодо направлення обвинувального акта до суду у межах строку досудового розслідування.

Богач С.О. закцентував увагу Комісії на тому, що у суді першої інстанції не розглянуто клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акта прокурора у зв’язку із невідповідністю його змісту вимогам статті 291 КПК України. Натомість, на думку прокурора, за пріоритетом судом розглянуто клопотання адвоката про закриття кримінального провадження з підстав направлення обвинувального акта до суду поза межами строку досудового розслідування. Одночасно вказав, що у підготовчому засіданні порушено права потерпілого, який не використав свого права щодо висловлення своєї думки щодо поданого клопотання, оскільки його розгляд проведено без його участі.

Судами також належно не оцінено доводи та подані до суду докази щодо своєчасного направлення обвинувального акта до суду, зокрема, засобами поштового зв’язку. Проте, звернуто увагу на відсутність у матеріалах судового провадження конверту з відміткою, який би підтвердив направлення обвинувального акта у межах строків досудового розслідування. Так, на підтвердження своєчасного виконання вимог закону ним до суду надано фіскальний чек від 30 липня 2021 року, який, на думку прокурора, вказував на надання послуг поштового зв’язку, тобто, на направлення листа до суду у межах строків досудового розслідування. Вважав, що цей доказ судами належним чином не досліджено та не оцінено.  

На запитання Комісії повідомив, що обвинувальний акт до суду ним направлено не рекомендованим, а звичайним листом, тому за інформацією представників поштового відділення прослідкувати трекінг відправленого листа неможливо. Обвинувальний акт до суду у кримінальному провадженні                   № (конфіденційна інформація) скеровував особисто поштою, оскільки в кінці місяця закінчував біля 30 кримінальних проваджень і не встиг до закінчення робочого дня віддати його на відправку. На цім, визнав, що ним порушено вимоги відомчих нормативно-правових актів щодо реєстрації супровідного листа до обвинувального акта в ІС «СЕД».

Прокурор Богач С.О. вважав, що діяв у межах своїх повноважень, у суді обстоював правову позицію, яка, на його думку, узгоджувалася із вимогами закону. 

Окрім цього, вказав, що наразі сплинули строки, у які на нього може бути накладено дисциплінарне стягнення, оскільки вони повинні рахуватися із дня направлення обвинувального акта до суду, яким за версією суду є 09 серпня 2021 року. Тому просив Комісію закрити дисциплінарне провадження.

 

6. Правові джерела, що підлягають застосуванню, та мотиви ухваленого Комісією рішення

 

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 131¹Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка поміж іншим здійснює підтримання публічного обвинувачення в суді, організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Так, правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права і обов’язки прокурора визначено Законом України «Про прокуратуру».

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 19 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов’язків прокурорів, прийнятих 23 квітня 1999 року Міжнародною Асоціацією прокурорів, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності, у тому числі підтримувати професійну конфіденційність.

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації об’єднаних націй з попередження злочинності та поводженню з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня – 07 вересня 1990) особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Особи, які здійснюють судове переслідування, будучи найважливішими представниками системи відправлення кримінального правосуддя, завжди зберігають честь та гідність своєї професії.

Відповідно до статті 5 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів (далі – Кодекс), професійна діяльність прокурора має ґрунтуватися на неухильному дотриманні конституційних принципів верховенства права та законності.

При здійсненні повноважень він зобов’язаний діяти відповідно до закону, своєчасно вживати вичерпних заходів для їх належного виконання.

Згідно зі статтею 15 Кодексу, прокурор повинен здійснювати службові повноваження сумлінно, компетентно, вчасно і відповідально.

Постійно підвищувати свій професійний рівень, культуру спілкування, виявляти ініціативу, відповідальне ставлення та творчий підхід до виконання своїх службових обов’язків, фахово орієнтуватися у чинному законодавстві, передавати власний професійний досвід колегам.

Він має усвідомлювати, що його діяльність оцінюється з урахуванням рівня підготовки, знання законодавства, компетентності, ініціативності, комунікативних здібностей, здатності вчасно і якісно виконувати службові обов’язки та завдання.

Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до статті 9 КПК України під час кримінального провадження прокурор зобов’язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Розумність строків є однією із засад кримінального провадження, передбачених статтею 7 КПК України.

Згідно з частиною першою та другою статті 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті у розумні строки. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор.

Повноваження прокурора у кримінальному провадженні визначені частиною другою статті 36 КПК України, зокрема, передбачено, що прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною другою та третьою статті 37 КПК України прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення.

Згідно з вимогами статті  219 КПК України, строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Статтею 283 КПК України визначено, що прокурор зобов’язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: закрити кримінальне провадження; звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 284 КПК України кримінальне провадження підлягає закриттю в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи.

Згаданими нормами визначено, що прокурор має право приймати процесуальні рішення у кримінальному провадженні виключно в межах процесуальних строків, зокрема, складати, затверджувати та направляти обвинувальний акт у кримінальному провадженні саме у межах строку досудового розслідування. Окрім цього, кримінальним процесуальним законодавством не передбачено можливості передання обвинувального акта до суду поза межами строку досудового розслідування.

Таку ж позицію зазначено в постанові Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 991/6516/20, що відповідно до вимог частини першої статті 290 КПК України досудове розслідування вважається завершеним після повідомлення стороні захисту про його завершення та відкриття матеріалів.

Передбачення процесуальним законом обов’язку прокурора якнайшвидше, але не пізніше визначеного законом процесуального строку після повідомлення особі про підозру звернутись до суду з обвинувальним актом або закрити кримінальне провадження – є гарантією фундаментального права людини на розгляд її справи упродовж розумного строку, закріпленого у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбаченого статтею 7, частиною першою статті 21 КПК, що підтверджується усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ).

Так, Велика палата ЄСПЛ у пункті 68 рішення у справі Карт проти Туреччини (Kart v. Turkey, заява №8917/05) зазначила, що право на розгляд справи протягом розумного строку базується на необхідності гарантувати, що обвинуваченим не доведеться залишатись занадто довго у стані невизначеності щодо результатів кримінальних звинувачень проти них. Так само ЄСПЛ у пункті 18 рішення в справі Вемхофф проти Німеччини (Wemhoff v. Germany, заява №2122/64) вказував, що чітка мета відповідного положення пункту 1 статті 6 Конвенції у кримінальних справах полягає у забезпеченні того, щоби обвинувачені особи не перебували занадто довго під обвинуваченням та обвинувачення було визначене.

Згідно з пунктом 3 розділу IV Порядку організації діяльності прокурорів у кримінальному провадженні, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 28 березня 2019 року № 51 (далі – Порядок № 51), прокурор у кримінальному провадженні, здійснюючи процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, відповідно до вимог законодавства: забезпечує виконання завдань кримінального провадження з дотриманням його загальних засад; у разі здійснення повноважень у складі групи прокурорів перед вчиненням процесуальних дій та прийняттям процесуальних рішень узгоджує їх зі старшим прокурором групи, рішення якого є остаточним; здійснює інші повноваження, передбачені КПК України.

Згідно з пунктом 11, 11.1, 11.10 наказу Генерального прокурора від                 30 вересня 2021 року № 309 Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні (далі – Наказ № 309), прокурору, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, необхідно відповідно до вимог законодавства: здійснювати щоденний моніторинг ЄРДР; у разі здійснення повноважень у складі групи прокурорів перед вчиненням процесуальних дій та прийняттям процесуальних рішень узгоджувати їх зі старшим прокурором групи, рішення якого є остаточним; забезпечувати накопичення документів (копій документів) у наглядовому провадженні у порядку, визначеному відомчим організаційно-розпорядчим актом з питань діловодства; здійснювати інші повноваження, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України.

Відповідно до пункту 21.4 Наказу № 309, прокурор у судовому провадженні відповідно до вимог законодавства має висловлювати мотивовану позицію з приводу клопотань інших учасників судового провадження.

Відповідно до рішення Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 05 березня 2018 року у справі № 800/422/17, триваюче правопорушення – це проступок, пов’язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов’язків, передбачених правовою нормою, яке припиняється, або виконанням регламентованих обов’язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов’язків.

Відповідно до розподілу обов’язків між працівниками Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя від 17 травня 2021 року № 21 на Богача С.О. як прокурора цієї окружної прокуратури покладено обов’язок забезпечення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування слідчими та дізнавачами відділів поліції № 3 та № 4 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області у формі процесуального керівництва.

Оцінивши діяльність прокурора Богача С.О. на предмет відповідності наведеним вимогам Комісія висновує про наявність порушень прокурором приписів чинного законодавства. 

Дисциплінарне провадження стосовно прокурора Богача С.О. відкрито у зв’язку з його можливим неналежним виконанням чи невиконанням службових обов’язків.

Для встановлення наявності чи відсутності факту невиконання чи неналежного виконання прокурором службових обов’язків потрібно установити, зокрема, факт ухилення прокурора від вчинення дій, передбачених законодавством, у межах виконання ним спеціальних повноважень або завідомо неякісне, із порушенням норм законодавства та правил професійної етики, виконання прокурором посадових обов’язків, що тягне за собою настання негативних наслідків.

Підставою для юридичної відповідальності прокурора – процесуального керівника є винесення ним незаконних і необґрунтованих процесуальних рішень, вчинення незаконних дій, бездіяльність, неналежне реагування на скарги учасників процесу, потурання порушенням закону з боку осіб, на яких поширюються його процесуальні повноваження.

Під час здійснення нагляду за додержанням законів у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) прокурор Богач С.О. мав забезпечити виконання завдань кримінального провадження з дотриманням його загальних засад, принципу законності, тобто неухильного додержання вимог Конституції України, КПК України, вимог інших актів законодавства.

Кримінальним процесуальним законодавством не передбачено можливості спрямування обвинувального акта до суду поза межами строків досудового розслідування.

Обов’язок прокурора якнайшвидше, але не пізніше визначеного законом процесуального строку після повідомлення особі про підозру звернутися до суду з обвинувальним актом є гарантією фундаментального права людини на розгляд її справи впродовж розумного строку, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції, передбаченого статтею 7, частиною першою статті 21 КПК України, що підтверджується усталеною практикою Європейського суду з прав людини.

Отже, прокурор Богач С.О. мав невідкладно вчинити всі необхідні дії щодо направлення обвинувального акта до суду після його затвердження та проставлення відмітки в ЄРДР. Зволікання з його направленням не може бути обґрунтовано значною завантаженістю в роботі.

-                   відомостями, викладеними у дисциплінарній скарзі;

-                   постановою про групу прокурорів від 05 червня 2021 року;

-                   відомостями, викладеними у службовому розслідуванні;

-                   відомостями з ІС «СЕД»;

-                   ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 грудня 2022 року;

-                   ухвалою Запорізького апеляційного суду від 05 червня 2023 року.