Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

(рішення Комісії скасовано рішенням Вищої ради правосуддя від 12.03.2024 № 716/0/15-24)

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів (далі – Комісія), у складі: головуючого Гнатіва А.Я., членів – Війтовича Л.М., Житного О.О., Захарової О.С., Отвіновського П.Л., Поліщука В.В., Стуконога О.І., Цуркана М.І., Юзькова О.В., розглянувши висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Закарпатської обласної прокуратури Левкулича Віталія Івановича у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-758дс-244дп-22, 

 

ВСТАНОВИЛА:

 

До Комісії 13 грудня 2022 року надійшла дисциплінарна скарга виконувача обов’язків керівника Закарпатської обласної прокуратури Косея І.Ю. про вчинення прокурором Левкуличем В.І. дисциплінарного проступку.

Автоматизованою системою розподілу дисциплінарну скаргу цього ж дня розподілено члену Комісії Томак М.В., якою 21 грудня 2022 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-758дс-244дп-22.

За результатами перевірки 15 травня 2023 року складено висновок про наявність дисциплінарного проступку прокурора, який із зібраними матеріалами передано на розгляд Комісії.  

Скаржника та прокурора Левкулича В.І. своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

3. Зміст дисциплінарної скарги 

 

У дисциплінарній скарзі скаржник вказав, що прокурор Левкулич В.І. під час здійснення нагляду за додержанням законів у формі процесуального керівництва у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) від 30 листопада 2021 року, допустив порушення норм Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), унаслідок чого ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 червня 2022 року вищезазначене кримінальне провадження закрито на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України. На це судове рішення  Левкуличем В.І. подано апеляційну скаргу, розгляд якої на час подання дисциплінарної скарги не завершено. Водночас апеляційна скарга прокурора невмотивована, оскільки не містить будь-яких доводів, які б вказували на незаконність рішення суду першої інстанції.

Отже, прокурором Левкуличем В.І. неналежно виконано службові обов’язки під час здійснення процесуального керівництва у вказаному провадженні, оскільки не забезпечено дотримання строків досудового розслідування, не здійснено контролю за виконанням доручення щодо належного повідомлення сторони захисту про завершення досудового розслідування та виконання вимог частини четвертої статті 290 КПК України, направлення обвинувального акта до суду у межах процесуальних строків, визначених законом. 

Скаржник вважав, що за вказаних обставин, у зв’язку із неналежним виконанням службових обов’язків, що виразилося у порушенні прокурором Левкуличем В.І. вимог статей 28, 113, 135-137, 219, 283 КПК України, пункту 3 частини четвертої статті 19 Закону України «Про прокуратуру» (далі – Закон № 1697-VII), пунктів 11, 11.22 наказу Генерального прокурора «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні», затвердженого наказом Генерального прокурора від 30 вересня 2021 року № 309, прокурор підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності на підставі пунктів 1, 5 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII.

 

4. Обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

 

Заслухавши представника скаржника – Юсипа В.В., який підтримав дисциплінарну скаргу, прокурора Левкулича В.І., який не погодився із висновком, вивчивши висновок, дослідивши матеріали дисциплінарного провадження, Комісія встановила таке.

З копій процесуальних документів у кримінальному провадженні, судових рішень, пояснень прокурорів та фотокопій SMS-листування, долучених до дисциплінарної скарги, вбачається таке.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) здійснено слідчими Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові (далі – ТУ ДБР у м. Львові) за фактом вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

Постановою заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури Жилкіна В.В. від 30 листопада 2021 року у кримінальному провадженні визначено групу прокурорів у складі ОСОБА_3 та старшого групи прокурорів Левкулича В.І. Постановою від 14 грудня 2021 року групу прокурорів змінено та включено прокурорів: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Левкулича В.І. залишено старшим групи прокурорів.

Слідчим ТУ ДБР у м. Львові складено, а прокурором ОСОБА_3 погоджено підозру ОСОБА_1 та ОСОБА_2 14 грудня 2021 року.

Постановою заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури Жилкіна В.В. від 07 лютого 2022 року строк досудового розслідування продовжено до трьох місяців, тобто до 13 березня 2022 року.

Прокурором В. Левкуличем 24 лютого 2022 року слідчому ОСОБА_7 надано доручення щодо повідомлення стороні захисту про завершення досудового розслідування та можливість ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, що підтверджено копією доручення і висновком у цій частині в ухвалі Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 червня 2022 року.

З копії повідомлення, датованого 25 лютого 2022 року, вбачається, що слідчим ОСОБА_7 обом підозрюваним та їх захисникам повідомлено про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) та їх право на ознайомлення із цими матеріалами. Із тексту цього ж повідомлення вбачається, що з метою ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторона захисту мала прибути до слідчого за адресою: (конфіденційна інформація), а також у повідомленні зазначено інформацію щодо завчасного узгодження стороною захисту із слідчим дати та часу ознайомлення, із зазначенням номера телефону для зв’язку (конфіденційна інформація). Разом із цим, вказано адреси осіб, яким надсилалося це повідомлення та/або які викликалися для здійснення процесуальної дії, конкретні дати виклику до слідчого, а також передбачені КПК поважні причини, через які особи можуть не з’явитися на виклик, та нагадування про обов’язок заздалегідь повідомити про неможливість з’явлення у тексті повідомлення відсутні.

Під час здійснення дисциплінарного провадження скаржником надано копії документів – можливо скріншотів sms-повідомлень з messenger WhatsApp без зазначення номера телефону, з якого sms-повідомлення направлені, зокрема:

- на номер (конфіденційна інформація), підписаний «адвокат (конфіденційна інформація) Закарпаття». У повідомленні, датованому 25 лютого (рік невідомий), містяться два фото листів: «доручення» та «повідомлення» у межах кримінального провадження № (конфіденційна інформація). Одночасно з інформації, у якій викладено відомості про особу адвоката ОСОБА_8, вказано номер контактного телефону, який є тотожним із номером, вказаним вище;

-  на номер (конфіденційна інформація), підписаний «(конфіденційна інформація) Адвокат Закарпаття». У повідомленні, датованому 26 лютого (рік невідомий), містяться два фото листів, у зв’язку із наданням неякісних копій з назвою: «повідомлення». Окрім цього під фото «повідомлення» міститься фраза: «Це по ОСОБА_1 матеріали відкрили!». Одночасно з інформації, у якій викладено відомості про особу адвоката ОСОБА_9, вказано номер контактного телефону, який є тотожним із номером, вказаним вище.

Під час здійснення дисциплінарного провадження скаржником надано копії документів – можливо роздруківок sms-повідомлень з messenger Viber без зазначення номера телефону, з якого sms-повідомлення направлені, зокрема:

-  на номер (конфіденційна інформація), підписаний «(конфіденційна інформація)». У повідомленні, дата нерозбірливо, містяться два фото листів, у зв’язку із наданням неякісних копій, з назвою: «повідомлення»;

-  у повідомленні контакту під назвою «Син (конфіденційна інформація) Підозрюваного», номер телефону та дати направлення sms-повідомлень відсутні, містяться фото двох документів, у зв’язку із наданням неякісних копій з назвою: «доручення» та «повідомлення».  

Згідно із протоколом про надання підозрюваному та його захиснику доступу до матеріалів досудового розслідування № (конфіденційна інформація) від 14 квітня 2022 року сторона захисту ознайомлена із усіма матеріалами у цей же день у період часу з 10 до 14 год.

За результатами досудового розслідування 14 квітня 2022 року слідчим складено, а прокурором Левкуличем В.І. затверджено обвинувальний акт, який 15 квітня 2022 року у порядку статті 291 КПК України скеровано до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 червня 2022 року у справі № (конфіденційна інформація) задоволено клопотання сторони захисту, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України.

Згідно з цією ж ухвалою публічне обвинувачення у судовому провадженні підтримано прокурором Левкуличем В.І., яким заперечено доводи клопотання захисту щодо направлення обвинувального акта у кримінальному провадженні до суду поза межами строків досудового розслідування та неналежного повідомлення сторони захисту про завершення досудового розслідування, оскільки вважав підтвердженим факт отримання особою повістки про виклик для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування. На заперечення клопотання сторони захисту прокурором наведено висновки Верховного Суду у рішеннях від 15 вересня 2021 року у справі № 711/311/19, 21 вересня 2021 року у справі № 758/12538/20 щодо порядку обчислення процесуальних строків у період здійснення належного повідомлення сторони про завершення досудового розслідування та до фактичного ознайомлення її із усіма матеріалами.

В ухвалі наведено норми частини другої статті 28, статей 110, 113-116, частин першої, третьої статті 219, частини восьмої статті 223, частини другої статті 283, статті 291 КПК України, якими регламентовано додержання прокурором розумних строків при проведенні досудового розслідування, прийняття прокурором процесуальних рішень у межах строків визначених цим Кодексом, які у разі сплину відновленню не підлягають, правил обчислення строків досудового розслідування, їх закінчення у двомісячний строк у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та можливості продовження процесуальних строків, заборони проведення слідчих (розшукових) дій або негласних слідчих (розшукових) дій поза межами строку досудового розслідування, а у випадках порушення цієї норми – визнання доказів недопустимими, рішень, які приймаються прокурором за результатами досудового розслідування, та обов’язку скласти, затвердити та направити обвинувальний акт до суду у межах встановлених процесуальних строків. Також в ухвалі згадано норми статей 111, 112, 133, 135-137 КПК України, якими визначено поняття та зміст повідомлення у кримінальному провадженні, поняття виклику слідчим та прокурором, порядок здійснення виклику у кримінальному провадженні, підтвердження отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.

У судовому провадженні установлено, що з огляду на вимоги закону щодо здійснення виклику у кримінальному провадженні, стороні захисту належним чином не вручено повідомлення про завершення досудового розслідування, адже особою, яка підозрювалася у вчиненні кримінального правопорушенні, не підтверджено факту отримання повістки про виклик до слідчого для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження або факту ознайомлення із змістом повістки. Водночас судом не враховано доводів прокурора щодо належного способу повідомлення або виклику підозрюваного ОСОБА_1 під час досудового розслідування, оскільки чинним КПК України не передбачено такого способу повідомлення (оповіщення): «на телефонний додаток». Зокрема установлено, що повідомлення про завершення досудового розслідування з викликом до слідчого з метою виконання вимог статті 290 КПК України направлено слідчим у телефонних додатках Viber та WhatsApp на телефон (конфіденційна інформація), який належав сину підозрюваного ОСОБА_1, а сам виклик не містив обов’язкових реквізитів для виклику (повістки). Зокрема зафіксовано відсутність у цьому виклику: адреси особи, якій направлено повідомлення, а також відсутні час, день, місяць та рік, у які особа повинна прибути за викликом. Також судом звернуто увагу на те, що нормами КПК України не передбачено направлення повідомлення про завершення досудового розслідування близькому родичу підозрюваної особи, оскільки існує інший порядок вручення повідомлення, визначений частиною другою статті 135 КПК України. Зокрема, у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім’ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи. Одночасно із надісланням сину підозрюваного повідомлення про завершення досудового розслідування, усупереч вимогам КПК України, стороною обвинувачення не отримано підтвердження одержання такого повідомлення, у тому числі і у запропонованій слідчим формі. У зв’язку із цим суд дійшов висновку, що виклик направлений близькій особі підозрюваного без зазначення у ньому необхідних реквізитів не надавав фактичної можливості підозрюваному ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Разом із цим у підготовчому засіданні прокурором не надано жодного переконливого доказу про вжиття стороною обвинувачення, з метою недопущення порушення строку досудового розслідування, заходів забезпечення кримінального провадження: приводу, встановлення строку ознайомлення з матеріалами досудового розслідування або продовження строку досудового розслідування. Тому судом констатовано, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) складено, затверджено та направлено (передано) до суду поза межами строків досудового розслідування.

Не погодившись із цією ухвалою прокурор Левкулич В.І. 09 червня 2022 року подав апеляційну скаргу, у якій на спростування висновків суду зазначив, що судове рішення прийнято з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вказав, що з урахуванням повідомлення 14 грудня 2021 року особам про підозру, продовження строку досудового розслідування до трьох місяців, тобто до 13 березня 2022 року, повідомлення 25 лютого 2022 року стороні захисту про завершення досудового розслідування, надання їй доступу до матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) включно до 14 квітня 2022 року та направлення обвинувального акта у цьому провадженні до суду 15 квітня 2022 року, досудове розслідування завершено у строки, визначені чинним законодавством. Водночас вказав, що судом не об’єктивно оцінено фактичні обставин справи, зокрема, не враховано висновків Верховного Суду у рішеннях від 15 вересня 2021 року у справі № 711/311/19, 21 вересня 2021 року у справі № 758/12538/20, 07 грудня 2021 року у справі № 946/1753/20 про невключення у строк досудового розслідування, за умови належного підтвердження факту повідомлення сторону про завершення досудового розслідування, строку з моменту повідомлення сторони захисту про завершення досудового розслідування і до моменту закінчення її ознайомлення із матеріалами досудового розслідування. В апеляційній скарзі також зазначено про те, що захисників підозрюваних належним чином повідомлено про завершення досудового розслідування та надання можливості ознайомлення із його матеріалами. У свою чергу прокурор вважав, що отримання адресатами цього повідомлення об’єктивно підтверджено, оскільки його направлення здійснено через мобільний додаток WhatsApp на номери телефонів, які належали адвокатам ОСОБА_8, ОСОБА_9 та повнолітньому сину підозрюваного ОСОБА_1, що дозволило вважати підтвердженим факт вручення повістки про виклик або ознайомлення з її змістом. Окрім цього, прокурор звернув увагу апеляційного суду на хибність висновків суду першої інстанції про невідповідність закону дій сторони обвинувачення з направлення у мобільному додатку WhatsApp повідомлення зазначеного вище змісту «іншому дорослому члену сім’ї», зокрема, сину підозрюваного ОСОБА_1. Оскільки раніше на відповідний номер мобільного телефону, що належав сину підозрюваного, направлялося повідомлення про затримання батька у порядку статті 208 КПК України. Прокурор вважав, що у зв’язку із початком воєнної агресії російської федерації, розпочатої проти України 24 лютого 2022 року, саме такий спосіб, у той час був максимально ефективним для направлення повідомлення стороні захисту про завершення досудового розслідування та надання можливості для ознайомлення із його матеріалами. Отже Левкулич В.І. вважав, що дії сторони обвинувачення в описаних випадках відповідали вимогам норм чинного законодавства, зокрема, статей 135, 136 КПК України. Окрім цього, апелянт зазначив, що під час досудового розслідування не порушено розумних строків досудового розслідування, адже критерії визначення їх розумності обумовлено поведінкою учасників кримінального провадження. На це, на думку прокурора, вказує висновок Верховного Суду, викладений в ухвалі від 30 травня 2018 року у справі № 676/7346/15-к, у якій зазначено про те, що хоча КПК України не передбачено загального положення про заборону зловживання процесуальними правами, однак заборона їх зловживання є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права. А відтак та обставина, що засуджений не отримував судові повідомлення, що надсилалися на вказану ним адресу, тобто не виявляв бажання прийти до поштового відділення для отримання судових повідомлень, та упродовж майже півроку не цікавився станом розгляду його касаційної скарги і є проявом такого зловживання. Окрім цього прокурор послався на практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), застосовану Кримінальним Касаційним Судом у складі Верховного суду в ухвалі від 17 вересня 2019 року у справі № 202/4467/14‑к, у якій зазначено: «Юніон Аліментаріа проти Іспанії від 07 липня 1989 року, вказував на недопустимість зневілювання ключового принципу верховенства права у випадках, коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом». На цім прокурор звернув увагу суду, що в матеріалах судової справи, рішення у якій оскаржувалося апелянтом, відсутні письмові повістки. Поряд з цим, під час досудового розслідування з підозрюваними за участі їх захисників проводилися слідчі дії, про дати та час проведення яких сторона захисту повідомлено слідчим аналогічним шляхом – у мобільному додатку WhatsApp. Тому прокурор вважав, що повідомлення сторони захисту про завершення досудового розслідування та надання доступу до його матеріалів у описаному кримінальному провадженні здійснено належним (допустимим) способом. Зокрема, вважав, що оскільки стаття 290 КПК України не містить імперативних вимог у частині особистого повідомлення підозрюваним ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про ті чи інші дії, то аналіз норм статей 111, 112, 135, 136 КПК України давав прокурору підстави вважати, що повідомлення можливо вчиняти шляхом його направлення близьким особам (родичам) підозрюваного через мобільний додаток WhatsApp. Одночасно вказав, що оскільки захисник підозрюваного ОСОБА_1 був обізнаний про виконання вимог статті 290 КПК України і не оспорював цього факту у суді, то від цього часу почалася стадія ознайомлення з матеріалами провадження. Отже досудове розслідування у кримінальному провадженні проведено у строки, визначені законом. У апеляційній скарзі прокурора також заперечено встановлений у судовому провадженні факт ненадання прокурором до суду доказів про вжиття заходів для ознайомлення сторони захисту із матеріалами досудового розслідування. Левкуличем В.І. зазначено, що оскільки стаття 290 КПК України не містить імперативного обов’язку для сторони обвинувачення, то з огляду на вимоги частини першої статті 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений цим Кодексом.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 17 червня 2022 року у провадженні № (конфіденційна інформація) відкрито апеляційне провадження за скаргою прокурора Левкулича В.І. на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 червня 2022 року у справі № (конфіденційна інформація).

Наразі Закарпатським апеляційним судом рішення не прийнято.

Начальник відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 пояснив, що 24 лютого 2022 року прокурор Левкулич В.І. інформував про надання слідчому письмового доручення на повідомлення сторони захисту про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація). Також йому відомо, що починаючи з дня надання слідчому доручення у порядку статті 290 КПК України, Левкулич В.І. постійно контактував із слідчим з приводу відкриття захисту матеріалів вказаного провадження та був впевнений у виконанні слідчим цього доручення у спосіб, визначений законом. Далі ОСОБА_3 стало відомо про факти направлення обвинувального акта до суду, постановлення ухвали про закриття провадження з підстав закінчення строків досудового розслідування, визначених статтею 219 КПК України, та оскарження цього рішення в апеляційному порядку.

Слідчий ТУ ДБР у м. Львові ОСОБА_7 пояснив, що ним проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація), у якому 14 грудня 2021 року двом особам повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України. Постановою від 07 лютого 2022 року строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 13 березня 2022 року. Прокурором у провадженні 24 лютого 2022 року слідчому надано доручення на повідомлення сторони захисту про завершення досудового розслідування. Тому наступного дня, за шістнадцять днів до сплину строків досудового розслідування, слідчим підготовлено та підписано таке повідомлення. У зв’язку із початком бойових дій на території України, фотокопії цього повідомлення скеровано підозрюваним та їх захисникам, шляхом їх направлення через мобільні додатки Viber та WhatsApp на номери телефонів, що належали підозрюваним та їх захисникам. Слідчий зауважив, що упродовж усього часу досудового розслідування усі повідомлення про виклик підозрюваних для проведення за їх участі слідчих та процесуальних дій направлялися підозрюваним ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у спосіб, зазначений вище. Сторона захисту ознайомлена з матеріалами досудового розслідування 14 квітня 2022 року. 15 квітня 2022 року, тобто за п’ятнадцять днів до сплину строку досудового розслідування, прокурором у провадженні затверджено обвинувальний акт, який у цей же день скеровано до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області. Так, від захисника ОСОБА_8, який здійснював захист підозрюваного ОСОБА_1, 25 травня 2022 року надійшло клопотання про закриття кримінального провадження з підстав закінчення строку досудового розслідування у провадженні. Клопотання мотивовано тим, що слідчим не здійснено стороні захисту належного повідомлення про завершення досудового розслідування, оскільки його підзахисний ніколи не користувався номером мобільного телефону (конфіденційна інформація). Одночасно вказавши, що цим номером телефону користувався повнолітній син підозрюваного ОСОБА_1, який проживав окремо від батька в іншому населеному пункті. Разом з цим нормами чинного КПК України не передбачено здійснення повідомлення про завершення досудового розслідування у формі «інформування про це через близьких чи родичів». Окрім цього, захисник вказав, що у період здійснення досудового розслідування і підозрюваний ОСОБА_2 не користувався номером мобільного телефону (конфіденційна інформація). Тому захисник вважав, що у цьому кримінальному провадженні обом підозрюваним не здійснено повідомлення у порядку статті 290 КПК України, а обвинувальний акт у провадженні складено, затверджено та направлено до суду поза межами строків досудового розслідування.  

У своїх поясненнях на заперечення доводів цього клопотання слідчий вказав, що номери вказаних вище мобільних телефонів зазначені в усіх процесуальних документах, як контактні відомості осіб, а 25 лютого 2022 року описаний вище спосіб повідомлення про завершення досудового розслідування здійснено за попереднім узгодженням із захисником ОСОБА_8, оскільки його підзахисний перебував у цей час на лікуванні за місцем проживання у зв’язку із травмуванням спини, не міг ходити, а відповідно прибути до слідчого для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування. Одночасно і підозрюваний ОСОБА_2 відмовився прибути для ознайомлення із відповідними матеріалами, оскільки станом на 25 лютого 2022 року у зв’язку із військовою агресією російської федерації на території України, займався евакуацією родини. Інформація аналогічного змісту надійшла слідчому і від захисника  ОСОБА_8. Разом із цим, за наявності описаних вище фактів та вимог частини п’ятої статті 219 КПК України щодо зупинення перебігу строку досудового розслідування під час ознайомлення з матеріалами провадження, слідчим не ініціювалося питання про встановлення стороні захисту строку на ознайомлення із відповідними матеріалами.

Слідчий ОСОБА_7 вказав, що прокурор Левкулич В.І. після надання доручення, на наступний робочий день чи через кілька днів, зв’язався із ним в телефонному режимі та цікавився станом його виконання. Слідчий повідомив, що ним повідомлено обвинувачених та їх захисників про завершення досудового розслідування та про можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження.

Розподілом функціональних обов’язків між працівниками відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Закарпатської обласної прокуратури, затвердженого 13 січня 2022 року заступником керівника Закарпатської обласної прокуратури Жилкіним В.В., на усіх прокурорів відділу, у якому прокурор Левкулич В.І. обіймає посаду, серед іншого покладено обов’язки із здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях, підтримання публічного обвинувачення; контролю виконання доручень і вказівок, наданих слідчому, дізнавачу, відповідному оперативному підрозділу щодо проведення слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій.

Представник скаржника під час засідання Комісії на запитання додатково повідомив, що не може підтвердити чи спростувати інформацію про безперебійність діяльності АТ «Укрпошта» 25 лютого 2022 року.

 

5. Пояснення прокурора

 

Під час засідання Комісії прокурор Левкулич В.І. пояснив, що не погоджується із складеним висновком.

Так, прокурор не згоден з твердженням, що судом у підготовчому засіданні встановлено факт неналежного повідомлення стороні захисту про завершення досудового розслідування, що потягло за собою пропущення процесуальних строків, оскільки ухвала Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 червня 2022 року не набрала законної сили та не створює жодних наслідків для сторін провадження.

Щодо триваючого правопорушення Левкулич В.І. вказав, що прокурор самостійний у своїх повноваженнях і він діяв у межах повноважень, зокрема, ним висловлено свою позицію під час судового розгляду, що не заборонено законом, тому є недоречним твердження про безпідставність відстоювання ним у суді першої інстанції необґрунтованої позиції. Навіть, якщо припустити, що ним і вчинено дисциплінарний проступок, то саме при направленні обвинувального акта до суду.

Щодо доручення слідчому прокурор Левкулич В.І. вказав, що в матеріалах провадження наявний протокол ознайомлення, яким підтверджено, що сторона захисту ознайомлена з матеріалами провадження та їй надано доступ, тому він вважав, що проконтролював виконання наданого ним доручення.

Окрім цього, прокурор не згідний з твердженням про те, що в нього низький рівень професійної підготовки, оскільки це є припущенням, яке жодним чином не підтверджене зібраними матеріалами провадження.

 

6. Правові джерела, що підлягають застосуванню, та мотиви ухваленого Комісією рішення

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Конституції України та Закону № 1697-VII однією з основних функцій прокуратури є організація і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку та функції підтримання публічного (державного) обвинувачення у суді.

Засади діяльності прокуратури визначені у статті 3 Закону № 1697-VII, зокрема у пункті 3 частини першої цієї статті вказано, що діяльність прокуратури ґрунтується на законності, справедливості, неупередженості та об’єктивності.

Згідно з частиною четвертою статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 КПК України закріплено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Пунктом 19 частини першої статті 3 КПК України визначено, що сторонами кримінального провадження з боку захисту є: підозрюваний, особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв’язку з її смертю, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники.

Частинами першою та другою статті 9 КПК України визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Згідно із вимогами статті 28 КПК України проведення досудового розслідування кримінального провадження у розумні строки забезпечує прокурор. Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження у тому числі є: поведінка учасників кримінального провадження, а також спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

Частинами першою та третьою статті 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.  Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу.

Пунктами 4, 10, 13, 15 частини другої статті 36 КПК України передбачено, що прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений: доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках – особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом; погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання; затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта; підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення.

У статті 112 КПК України наведено обов’язковий зміст повідомлення (реквізити) у кримінальному провадженні, зокрема: ім’я (найменування) особи, яка повідомляється, адреса, дата, час та місце проведення процесуальної дії, про яку повідомляється особа, а також інформація про процесуальну дію (дії), яка буде проведена, або про здійснену процесуальну дію чи прийняте процесуальне рішення, про які повідомляється особа.

Статями 113, 115 КПК України визначено поняття процесуальних строків, та порядок обчислення процесуальних строків. Частиною другою статті 113 цього Кодексу установлено, що будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Відповідно до статті 131 КПК України до заходів забезпечення кримінального провадження законодавець відносить: виклик слідчим, дізнавачем, прокурором, судовий виклик і привід.

Статтею 133 КПК України передбачено право сторони обвинувачення під час досудового розслідування на виклик підозрюваного у встановлених цим Кодексом випадках для допиту чи участі в іншій процесуальній дії, обов’язковість участі якої визначено цим законом.

Стаття 135 КПК України визначає порядок здійснення виклику у кримінальному провадженні. Згідно з частинами першою, другою та дев’ятою цієї статті: особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв’язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. Разом із цим, у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім’ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи. Особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов’язана прибути за викликом. 

Вимоги статті 136 КПК України передбачають підтвердження отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом.  Належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.

У статті 137 КПК України наведено вичерпний перелік відомостей, які мають бути зазначені у повістці. Зокрема пунктами 3, 6 та 9 частини першої цієї статті реквізитами повістки є: ім’я (найменування) особи, яка викликається, та її адреса, а також  час, день, місяць, рік і місце прибуття викликаної особи; передбачені цим Кодексом поважні причини, через які особа може не з’явитися на виклик, та нагадування про обов’язок заздалегідь повідомити про неможливість з’явлення.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 219 КПК України з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців,  у частині четвертій цієї статті - строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. 

Відповідно до статті 283 КПК України особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження. Прокурор зобов’язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: закрити кримінальне провадження; звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Відповідно до вимог пункту 10 частини першої статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи.

Частиною п’ятою статті 294 КПК України установлено, що строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає.

Статями 295, 295¹ КПК України визначено порядок продовження строку досудового розслідування прокурором та слідчим суддею.

Пунктом 11.12 Наказу Генерального прокурора «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» від 30 вересня 2021 року № 309 регламентовано, що прокурор, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, повинен: контролювати виконання доручень і вказівок, наданих слідчому, дізнавачу, органу досудового розслідування, відповідному оперативному підрозділу, щодо проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій.

Частиною п’ятою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з висновком у постанові Верховного суду від 15 вересня 2021 року у справі № 711/3111/19, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов’язує у часі із зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). Тому у межах строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складений, затверджений та вручений, а й безпосередньо направлений до суду.

Схожа позиція міститься і у висновках колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду викладених у постанові від 28 вересня 2021 року у справі № 758/12538/20. Окрім цього у вказаній постанові зроблено висновки щодо перебігу процесуальних строків під час виконання вимог статті 290 КПК України: «Період з моменту повідомлення сторони захисту про завершення досудового розслідування, у порядку, визначеному 290 КПК України, та відкриття матеріалів провадження для ознайомлення у строки досудового розслідування не включаються. Проте факт завершення досудового розслідування має бути належним чином підтверджений, як і факт повідомлення цієї інформації стороні захисту».

Колегія суддів Верховного суду 03 червня 2021 року у справі № 525/641/20 зазначила, що досудове розслідування, яке має наслідком звернення до суду з обвинувальним актом або з клопотанням про застосування примусових заходів, має три ключові стадії: початок – визначається внесенням відомостей до ЄРДР; завершення – пов’язується з фактом відкриття матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику, захиснику особи та іншим особам відповідно до положень статті 290 КПК України; закінчення – зверненням до суду з обвинувальним актом (стаття 283 КПК України). Тобто, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов’язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням), як це передбачено у статті 219 КПК України.

Згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов’язків прокурорів, прийнятих 23 квітня 1999 року Міжнародною Асоціацією прокурорів, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації об’єднаних націй з попередження злочинності та поводженню з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня – 07 вересня 1990 року) особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Особи, які здійснюють судове переслідування, будучи найважливішими представниками системи відправлення кримінального правосуддя, завжди зберігають честь та гідність своєї професії.

Згідно статті 15 Кодексу визначено, що прокурор повинен здійснювати службові повноваження сумлінно, компетентно, вчасно і відповідально; постійно підвищувати свій загальноосвітній та професійний рівень, культуру спілкування, виявляти ініціативу, відповідальне ставлення та творчий підхід до виконання своїх службових обов’язків, фахово орієнтуватися у чинному законодавстві, передавати власний професійний досвід колегам; він має усвідомлювати, що його діяльність оцінюється з урахуванням рівня підготовки, знання законодавства, компетентності, ініціативності, комунікативних здібностей, здатності вчасно і якісно виконувати службові обов'язки та завдання.

Наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують доводи дисциплінарної скарги та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення у дисциплінарному провадженні, можуть встановлюватися письмовими, речовими електронними доказами та поясненнями посадових або службових осіб органів прокуратури.

Таку позицію викладено Верховним Судом у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 9901/383/19.

Тому оцінку дій Левкулича В.І. проведено на підставі матеріалів, зібраних під час дисциплінарного провадження.

При наданні оцінки обставинам цього дисциплінарного провадження Комісія діє виключно в межах компетенції, встановленої Законом № 1697-VII, тобто надає оцінку тим фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність в діях прокурора складу дисциплінарного проступку та ступінь його вини.

Згідно із сталою практикою Комісії дисциплінарний проступок – це винне, протиправне діяння (бездіяльність), яке порушує трудову дисципліну у відповідному організованому колективі шляхом невиконання чи неналежного виконання своїх службових обов’язків, яке передбачає застосування дисциплінарних санкцій, визначених чинним законодавством.

Тому, діяння прокурора Левкулича В.І., про які заначено у дисциплінарній скарзі, слід розглядати крізь призму їх  відповідності чи невідповідності вимогам законів чи нормативно-правових актів.

Не посягаючи на процесуальну самостійність прокурора, проте оцінюючи доводи дисциплінарної скарги про вчинення ним дисциплінарного проступку та фактичні обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження, у їх сукупності, Комісія дійшла висновку, що з урахуванням вищезазначених вимог законодавства прокурором Левкуличем В.І. неналежно виконано процесуальні повноваження (службові обов’язки), що свідчить про наявність у нього дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII.