Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Перевірку доводів дисциплінарної скарги проведено виключно в межах встановленої законом компетенції Комісії, а саме надано оцінку тільки фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у діях прокурора складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини. 

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 2 частини другої статті 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права і обов’язки прокурора визначено Законом                              № 1697-VII.

Згідно зі статтею 3 Закону № 1697-VII діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, справедливості, неупередженості та об’єктивності.

Згідно з вимогами частини другої статті 16 Закону № 1697-VII, здійснюючи функції прокуратури, прокурор є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог пунктів 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону  № 1697-VII прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а також додержуватись правил прокурорської етики, зокрема, не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити  авторитету прокуратури.

Згідно зі статтею 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частиною 1 статті 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Повноваження прокурора у кримінальному провадженні визначені частиною другою статті 36 КПК України, зокрема, передбачено, що прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною другою та третьою статтею 37 КПК України прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення.

Відповідно до вимог статті  219 КПК України, строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Статтею 283 КПК України визначено, що прокурор зобов’язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: закрити кримінальне провадження; звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Виходячи з приписів статті 92 КПК України, тягар доказування покладено на сторону обвинувачення.

Кримінальне провадження закривається у разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 КПК України (пункт 10 частини першої статті 284 КПК України).

Згаданими нормами визначено, що прокурор має право приймати процесуальні рішення у кримінальному провадженні виключно в межах процесуальних строків, зокрема, складати, затверджувати та направляти обвинувальний акт у кримінальному провадженні саме в межах строку досудового розслідування.

Кримінальним процесуальним законодавством не передбачено можливості спрямування обвинувального акта до суду поза межами строків досудового розслідування.

Обов’язок прокурора якнайшвидше, але не пізніше визначеного законом процесуального строку після повідомлення особі про підозру звернутись до суду з обвинувальним актом або закрити кримінальне провадження, є гарантією фундаментального права людини на розгляд її справи упродовж розумного строку, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), передбаченого статтею 7, частиною першою статті 21 КПК України, що підтверджується усталеною практикою Європейського суду з прав людини.

Так, Велика палата Європейського суду з прав людини у пункті 68 рішення у справі Карт проти Туреччини (Kart v. Turkey, заява № 8917/05) зазначила, що право на розгляд справи протягом розумного строку базується на необхідності гарантувати, що обвинуваченим доведеться не залишатись занадто довго у стані невизначеності щодо результатів кримінальних звинувачень проти них. Так само Європейський суд з прав людини у пункті 18 рішення в справі Вемхофф проти Німеччини (Wemhoff v. Germany, заява № 2122/64) вказував, що чітка мета відповідного положення пункту 1 статті 6 Конвенції у кримінальних справах полягає у забезпеченні того, щоби обвинувачені особи не перебували занадто довго під обвинуваченням та обвинувачення було визначене.

Тому, застосування передбачених законом наслідків пропуску такого строку, як строк досудового розслідування, не є зайвим формалізмом, оскільки строки досудового розслідування є граничними, а положення частини п’ятої статті 294 КПК України виключає можливість суду поновити строк досудового розслідування, що завершився.

Критерії, вимоги щодо ефективності виконання повноважень прокурором у сфері процесуального керівництва у кримінальних провадженнях встановлено відповідними нормами КПК України, Порядком організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні, затвердженим наказом Генеральної прокуратури України від 28 березня 2019 року № 51 (далі – Порядок № 51), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04 квітня 2019 року за № 363/33334 (чинним на момент вчинення проступку).

Пунктом  3 розділу  IV Порядку передбачено, що прокурор у кримінальному провадженні, здійснюючи процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, відповідно до вимог законодавства забезпечує виконання завдань кримінального провадження з дотриманням його загальних засад.

Згідно з пунктом 5 розділу V Порядку старші групи прокурорів відповідно до вимог законодавства організовують участь прокурорів групи в усіх судових засіданнях; особисто беруть участь у судових засіданнях; під час судового провадження координують діяльність прокурорів групи та узгоджують їх процесуальні позиції.

Пунктом 1 глави 2 розділу І Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення (далі – Положення), затвердженого наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року № 298, до Реєстру серед інших вносяться відомості про закінчення досудового розслідування (частина третя статті 283 КПК України).

Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу І цього Положення такі відомості вносяться протягом 24 годин з моменту прийняття процесуальних рішень.     

Розділом VI, VIІ Положення встановлено, що прокурори, керівники органів досудового розслідування, органів дізнання всіх рівнів забезпечують у відомствах контроль за своєчасним, повним та достовірним внесенням інформації до Реєстру у строки, визначені КПК України та цим Положенням. Особою, відповідальною за своєчасність, повноту та об’єктивність внесених до Реєстру відомостей згідно з чинним законодавством, є реєстратор.

Аналогічні вимоги щодо ведення ЄРДР встановлено й нормативним актом, який діяв до 30 червня 2020 року – Положенням про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженим наказом Генеральної прокуратури України від  06 квітня 2016 року № 139. 

Положеннями частини першої та другої статті 11 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого 27 квітня 2017 року всеукраїнською конференцією прокурорів (далі – Кодекс), прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність; своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов’язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї.

Статтею 15 Кодексу передбачено, що прокурор повинен здійснювати службові повноваження сумлінно, компетентно, вчасно і відповідально, постійно підвищувати свій професійний рівень, культуру спілкування, виявляти ініціативу, відповідальне ставлення та творчий підхід до виконання своїх службових обов’язків, фахово орієнтуватися у чинному законодавстві, передавати власний професійний досвід колегам. Він має усвідомлювати, що його діяльність оцінюється з урахуванням рівня підготовки, знання законодавства, компетентності, ініціативності, комунікативних здібностей, здатності вчасно і якісно виконувати службові обов’язки та завдання.

Окрім цього, згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав і обов’язків прокурорів, прийнятих Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.

При наданні оцінки обставинам цього дисциплінарного провадження  Комісія діє виключно в рамках компетенції, встановленої Законом, тобто оцінює тільки ті факти, які можуть свідчити про наявність або відсутність діях прокурора складу дисциплінарного проступку та ступінь його вини.

Дії прокурора Джугана В.В. зазначені у дисциплінарній скарзі, слід розглядати через призму їх відповідності чи невідповідності вимогам законів та нормативно-правових актів.

На час викладених у дисциплінарній скарзі обставин службові обов’язки Джугана В.В. визначено розподілом обов’язків  між працівниками Звенигородської (місцевої) окружної прокуратури Черкаської області, відповідно до якого на Джугана В.В., серед іншого, покладено обов’язок здійснення процесуального керівництва на стадії досудового розслідування та участі в судовому провадженні.

Також на всіх прокурорів, у тому числі Джугана В.В., покладено обов’язок забезпечення своєчасного, повного і достовірного відображення результатів про виконану роботу в електронних формах первинного обліку ІАС «ОСОП», ЄРДР у межах процесуальних повноважень.

Відповідно до правового висновку щодо застосування норм права (статті 219 КПК України) у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 711/3111/19, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов’язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в межах строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду.

Ураховуючи вимоги пункту 9 частини другої статті 36, пункту 10 частини першої статті 284 КПК України, закінчення 01 квітня 2021 року строку досудового розслідування єдиним законним способом дій прокурора у цьому разі є винесення постанови про закриття кримінального провадження, тоді як вказані дії Джуганом В.В. не вчинено.

Прокурором Джуганом В.В., у результаті своїх дій (бездіяльності) щодо затвердження обвинувального акта у кримінальних провадженнях № (конфіденційна інформація), № (конфіденційна інформація), № (конфіденційна інформація), № (конфіденційна інформація) та ненаправлення його до суду, порушено вимоги частини першої статті 28 КПК України, відповідно до якої процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийнятими в розумні строки, тобто такі, що є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень, а також частини другої статті 283 КПК України, якою передбачено, що прокурор зобов’язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: закрити провадження, звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Невиконання Джуганом В.В. цих вимог закону мали наслідком порушення загальних завдань кримінального судочинства, закріплених частиною першою статті 2 КПК України, щодо забезпечення швидкого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, а також, прав підозрюваних, визначених частиною першою статті 283 КПК України, на розгляд обвинувачення проти них в суді в найкоротший строк або його припинення шляхом закриття провадження.

Унаслідок цього у зазначених вище кримінальних провадженнях минули строки досудового розслідування, передбачені статтею 219 КПК України, тому на цей час кримінальні провадження підлягають закриттю відповідно до пункту 10 частини першої статті 284 КПК України. Тому обвинувачені особи отримали реальну можливість уникнути кримінальної відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення, а права і законні інтереси потерпілих залишились не захищеними.

Також прокурор Джуган В.В. усунувся від виконання покладених на нього повноважень старшого групи прокурорів у кримінальних провадженнях                        № (конфіденційна інформація), № (конфіденційна інформація), оскільки керівництво діями прокурорів ОСОБА 13 та ОСОБА 9 у вказаних провадженнях не здійснював. Дотримання вимог закону при прийнятті останніми процесуальних рішень і відображення відповідних відомостей у ЄРДР                                не перевіряв. Станом судового розгляду у кримінальних провадженнях, який мав проводитись, не цікавився. Участь прокурорів груп прокурорів у судових засіданнях не організував і не координував.

Це призвело до ненаправлення до суду процесуальних документів у зазначених кримінальних провадженнях, оскільки обвинувальний акт у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) направлено прокурором ОСОБА 9 до суду лише 28 жовтня 2022 року поза межами встановлених законом розумних строків.

Окрім того, прокурором Джуганом В.В. порушено вимоги частини третьої статті 283 КПК України та Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, шляхом внесення 30, 31 жовтня, 30 листопада 2020 року неправдивих відомостей до ЄРДР про направлення до суду обвинувальних актів відповідно у кримінальних провадженнях № (конфіденційна інформація), № (конфіденційна інформація), № (конфіденційна інформація) та № (конфіденційна інформація), куди їх Джуганом В.В. фактично направлено лише 02 лютого 2023 року.

Таким чином, прокурор Джуган В.В. під час здійснення  процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях № (конфіденційна інформація), № (конфіденційна інформація), № (конфіденційна інформація), № (конфіденційна інформація), № (конфіденційна інформація), № (конфіденційна інформація) допустив порушення вимог статей 2, 7, 9, 28, 36,  219, 283 КПК України, пунктів 2, 3 розділу IV, пункту 5 розділу V Порядку № 51, а також Положення, тобто вчинив дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачено пунктом 1 частини першої статті  43 Закону № 1697-VII, а саме – неналежне виконання службових обов’язків.

Щодо доводів скаржника про вчинення прокурором Джуганом В.В. дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, слід зазначити таке.

Відповідно до усталеної практики Комісії, до таких дій відносяться: вчинення дій, що містять ознаки корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших кримінальних правопорушень; керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння або відмова від проходження огляду з метою виявлення стану сп’яніння та ненадання документів, які підтверджують, що прокурор не перебував у такому стані; неподання або несвоєчасне подання прокурором без поважних причин анкети доброчесності прокурора; подання в анкеті доброчесності прокурора недостовірних (у тому числі неповних) тверджень; умисне приховування достовірної інформації про вчинення іншим прокурором дій, що порушують Присягу прокурора чи вимоги Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів; протиправні позаслужбові стосунки – використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов’язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб; порушення прокурором вимог, заборон та обмежень, встановлених Законами України «Про запобігання корупції», «Про прокуратуру».

У матеріалах дисциплінарної скарги наведено доводи щодо вчинення прокурором Джуганом В.В. вищезазначених дій та їх підтверджено під час перевірки доводів дисциплінарної скарги, в тому числі поясненнями                     Джугана В.В.

Так, Джуган В.В. скерував до Комісії з добору керівного складу органів прокуратури Офісу Генерального прокурора відповідні документи та взяв участь у доборі на адміністративну посаду начальника Лисянського відділу Звенигородської окружної прокуратури Черкаської області.

Одним із етапів вказаного добору було проходження перевірки доброчесності, яка відповідно до пункту 24 Положення № 168 передбачала, зокрема, збір та оцінку інформації про дисциплінарні чи кримінальні провадження щодо кандидата, скарги, пов’язані з його професійною діяльністю та поведінкою як у ході виконання службових обов’язків, так і в позаробочий час, а також інших даних, які можуть свідчити про відповідність кандидата вимогам прокурорської етики, регламентованим Законами України «Про прокуратуру» та «Про запобігання корупції».

Під час співбесід досліджувалися питання, пов’язані з морально-діловими якостями кандидата з огляду на результати перевірки його доброчесності, професійних якостей, організаторських та управлінських здібностей.

Однак, внаслідок приховування Джуганом В.В. інформації щодо неналежного виконання ним службових обов’язків у кримінальних провадженнях № (конфіденційна інформація), № (конфіденційна інформація), № (конфіденційна інформація), № (конфіденційна інформація), № (конфіденційна інформація) та № (конфіденційна інформація), за результатами проходження добору на адміністративну посаду 03 грудня 2021 року зазначеною Комісією прийнято рішення про схвалення призначення Джугана В.В. на посаду начальника Лисянського відділу Звенигородської окружної прокуратури Черкаської області, яке стало підставою для призначення його наказом керівника Черкаської обласної прокуратури від  13 грудня 2021 року № 712к на зазначену адміністративну посаду.

За таких умов прокурор Джуган В.В. діяв на користь власного приватного інтересу, пов’язаного з кар’єрним просуванням по службі та призначенням на адміністративну посаду.

Таким чином наявні підстави для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності за вчинення ним дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, передбачених пунктом 5 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII.

Діяння Джугана В.В. слід визнати сукупністю послідовних тотожних дій та бездіяльності, об’єднаних єдиним умислом, тобто триваючим правопорушенням.

Датою припинення дисциплінарного проступку прокурора                       Джугана В.В., передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, є  02 лютого 2023 року – фактичне надходження обвинувальних актів до суду.

Вчинення прокурором Джуганом В.В. вказаних дисциплінарних проступків підтверджено:

– дисциплінарною скаргою виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури Сидора О.І.;

– поясненнями Джугана В.В.;

– іншими матеріалами дисциплінарного провадження.

Частиною четвертою статті 48 Закону № 1697-VII визначено, що рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.

Вчинений Джуганом В.В. дисциплінарний проступок має характер триваючого. Дії прокурором Джуганом В.В. вчинено з 30 жовтня 2020 року до    02 лютого 2023 року.

Отже встановлений частиною четвертою статті 48 Закону № 1697-VII строк для прийняття Комісією рішення про притягнення прокурора Джугана В.В. до дисциплінарної відповідальності не закінчився.

Водночас Комісія зазначає, що датою вчинення Джуганом В.В. дисциплінарного проступку, передбаченого  пунктом 5 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, є  03 грудня 2021 року – схвалення Комісією з добору призначення Джугана В.В. на посаду начальника Лисянського відділу Звенигородської окружної прокуратури Черкаської області.

З огляду на викладене, встановлений частиною четвертою статті 48 Закону № 1697-VII строк притягнення прокурора Джугана В.В. до дисциплінарної відповідальності за вчинення зазначеного дисциплінарного проступку закінчився.

Визначаючи вид дисциплінарного стягнення, що має бути застосовано до прокурора Джугана В.В., Комісією, з огляду на вимоги частини третьої статті 48 Закону взято до уваги характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини вчиненого діяння, характеристику прокурора.

Окрім цього, враховано триваючий характер правопорушення та його повторність, оскільки за вчинення аналогічного дисциплінарного проступку рішенням Комісії від 02 листопада 2022 року № 193дп-22 Джугана В.В. вже притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Грубий характер вказаного дисциплінарного правопорушення прокурора Джугана В.В. є очевидним, оскільки дотримання вимог щодо обов’язку діяти на підставі закону та належно виконувати свої службові обов’язки, не допускати порушення правил прокурорської етики, використання своїх службових повноважень або службового статусу та пов’язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів, є очевидним та обов’язковим і порушення таких вимог не може бути виправдано ніякими обставинами.

Комісія дійшла висновку про можливість накладення на прокурора Джугана В.В. дисциплінарного стягнення у виді заборони на строк на шість місяців на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, яке є пропорційним вчиненому ним проступку.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення                                 у дисциплінарному провадженні, під час перевірки не встановлено.

На підставі зазначеного, керуючись статтями 43, 47–50, 77, 78 Закону № 1697-VII, пунктами 108, 110–112, 115-117 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія,