Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Комісією взято до уваги, що на час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні №  (конфіденційна інформація), зокрема, при затвердженні 12 червня 2018 року обвинувального акта та направленні 14 червня 2018 року його до суду, Надольна Т.В. перебувала з 11 червня до 11 липня 2018 року у відпустці. У зв’язку з цим обвинувальний акт затверджено прокурором Заводського відділу Миколаївської місцевої прокуратури №1 ОСОБА 7, який входив до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація), та його направлено до Заводського районного суду міста  Миколаєва заступником керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1   ОСОБА 9, які, натепер, в органах прокуратури не працюють.

 

5.      Пояснення прокурора

 

          Прокурор Надольна Т.В. у поясненнях, наданих під час здійснення перевірки у дисциплінарному провадженні, зазначила, що нею здійснювалось процесуальне керівництво та підтримання публічного обвинувачення у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) за обвинуваченням ОСОБА 1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України.

Надольна Т.В. пояснила, що під час виділення 05 червня 2018 року у кримінальне провадження № (конфіденційна інформація) матеріалів із кримінального провадження № (конфіденційна інформація) стосовно ОСОБА 1 виділено безпосередньо матеріали, які мали доказову базу для доведення його винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. На цім, на той час ще не було судової практики щодо визнання доказів недопустимими у разі відсутності в матеріалах кримінального провадження постанови про призначення групи прокурорів або слідчих. 

Зазначила, що відповідно до вимог статті 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У зв’язку з наявністю у витягу із ЄРДР групи прокурорів після виділення матеріалів кримінального провадження стосовно ОСОБА 1, вважала що її призначено керівником місцевої прокуратури.

Вказала, що зазвичай нею під час погодження обвинувального акта для направлення до суду вивчаються матеріали кримінального провадження на предмет відповідності кримінальному процесуальному законодавству, а також на наявність усіх необхідних документів, підписів та дат тощо. Проте, обвинувальний акт стосовно ОСОБА 1 погоджував прокурор                         ОСОБА 7, оскільки вона на той час перебувала у відпустці.

Щодо доводів дисциплінарної скарги в частині порушення                            строків досудового розслідування у кримінальному провадженні                                                     № (конфіденційна інформація) стосовно ОСОБА 1, у зв’язку з його продовженням до 3-х місяців не уповноваженою особою, пояснила, що це питання в суді першої та апеляційної інстанції не піднімалось та не було предметом розгляду. 

 

6.       Правові джерела, що підлягають застосуванню, та мотиви ухваленого Комісією рішення

 

Надаючи юридичну оцінку діям прокурора, Комісія виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи прокуратури України та їх посадові особи зобов’язані діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права і обов’язки прокурора визначено Законом                                  № 1697-VII.

Згідно зі статтею 3 Закону № 1697-VII діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, справедливості, неупередженості та об’єктивності.

Відповідно до вимог пунктів 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону  № 1697-VII прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а також додержуватись правил прокурорської етики, зокрема, не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити  авторитету прокуратури.

Положеннями частини першої та другої статті 11 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого 27 квітня 2017 року всеукраїнською конференцією прокурорів (далі – Кодекс), прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність; своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов’язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї.

Окрім цього, згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав і обов’язків прокурорів, прийнятих Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.

Відповідно до статті 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої та частиною другою статті 91 КПК України визначено, що насамперед у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до частини першої статті 92 КПК України обов’язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, – на потерпілого.

Повноваження прокурора у кримінальному процесі безпосередньо визначені статтею 36 КПК України, згідно з пунктами 9, 11, 13, 14, 17, 20 якої прокурор уповноважений приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 94 КПК України прокурор за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

На цім, оцінка доказів є розумова, логічна діяльність слідчого, прокурора, захисника та суду, що приводить їх до переконання про допустимість, належність, достовірність, значущість кожного доказу та достатність їх сукупності для встановлення обставин, які мають значення у  справі.

Як суд, прокурор, так і слідчий вільні в оцінці доказів. Жодні докази                      не мають заздалегідь установленої сили. Свобода в оцінці доказів гарантується законом (незалежність судді, процесуальна самостійність слідчого, додержання таємниці наради суддів під час винесення вироку тощо).

Професійна діяльність прокурора має ґрунтуватися на неухильному дотриманні конституційних принципів верховенства права та законності.

Безпосередні службові обов’язки прокурора Надольної Т.В., яка на той час обіймала посаду прокурора Заводського відділу Миколаївської місцевої прокуратури № 1 Миколаївської області, закріплено у наказі начальника Заводського відділу Миколаївської місцевої прокуратури № 1 Миколаївської області «Про розподіл функціональних обов’язків між працівниками Заводського відділу Миколаївської місцевої прокуратури № 1 Миколаївської області» від 08 квітня 2016 року, наказах керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 «Про розподіл обов’язків між працівниками Заводського відділу Миколаївської місцевої прокуратури № 1» від 23 квітня 2019 року № 34, від 30 травня 2019 року № 42, 04 липня 2019 року № 61, 15 жовтня 2019 року      № 100, від 07 лютого 2020 року № 10, від 14 вересня 2020 року № 63, а також наказі керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва від 19 березня 2021 року № 12, згідно з якими на неї покладалися обов’язки із здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування кримінальних проваджень, у тому числі підтримання публічного обвинувачення, оскарження судових рішень. Здійснення нагляду за правильністю внесення відомостей до ЄРДР щодо кримінальних проваджень, у яких вона здійснює процесуальне керівництво. Забезпечення виконання галузевих наказів Генерального прокурора на закріплених напрямах прокурорської діяльності. 

Дисциплінарне провадження стосовно прокурора Надольної Т.В. відкрито у зв’язку з можливим неналежним виконанням чи невиконанням нею службових  обов’язків.

Наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують доводи дисциплінарної скарги та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення у дисциплінарному провадженні, можуть встановлюватися письмовими, речовими електронними доказами та поясненнями посадових або службових осіб органів прокуратури.

Тому оцінку дій прокурора Надольної Т.В. проведено на підставі матеріалів, зібраних під час дисциплінарного провадження. Для встановлення наявності чи відсутності факту невиконання чи неналежного виконання прокурором службових обов’язків потрібно установити, зокрема, факт ухилення прокурора від вчинення дій, передбачених законодавством, в рамках виконання ним спеціальних повноважень або завідомо неякісне, із порушенням норм законодавства та правил професійної етики, виконання прокурором посадових обов’язків, що тягне за собою настання негативних наслідків.

Комісія діє виключно в рамках встановленої Законом № 1697-VІI компетенції, тобто оцінює тільки ті факти, які можуть свідчити про наявність або відсутність у діях прокурора Надольної Т.В. складу дисциплінарного проступку та ступінь його вини, а тому дії прокурора, зазначені у дисциплінарній скарзі, слід розглядати через призму їх відповідності чи невідповідності вимогам законів та нормативно-правових актів.

Надольна Т.В. має статус прокурора і за загальними правилами, викладеними у статті 19 Закону № 1697-VII, на неї покладено обов’язки  неухильного дотримання присяги прокурора.

Склавши Присягу, зміст якої наведено у статті 36 Закону № 1697-VII, прокурор Надольна Т.В. серед іншого, взяла на себе обов’язок додержуватися Конституції, чинного законодавства України, нормативно-правових актів Генерального прокурора, вказівок керівництва, що прямо стосуються реалізації прокурором функцій прокуратури, виданих в письмовій формі в межах повноважень, визначених законом.

Прокурор Надольна Т.В., здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях № (конфіденційна інформація) та № (конфіденційна інформація) у формі процесуального керівництва, реалізуючи свої повноваження, мала виконувати завдання кримінального провадження, визначені статтею 2 КПК України, дотримуватись загальних засад судочинства.

Підставою для юридичної відповідальності прокурора – процесуального керівника є винесення ним незаконних і необґрунтованих процесуальних рішень, вчинення незаконних дій, бездіяльність, неналежне реагування на скарги учасників процесу, потурання порушенням закону з боку осіб, на яких  поширюються його процесуальні повноваження.

Отже, невикористання прокурором наданих йому законодавством повноважень під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні без поважних причин, що зумовлює, зокрема виправдання судом особи у зв’язку з недоведеністю вчинення особою кримінального правопорушення, свідчить про неналежне виконання прокурором своїх службових повноважень.

Надаючи комплексну оцінку встановленим під час перевірки у дисциплінарному провадженні обставинам, Комісія вважає обґрунтованими доводи дисциплінарної скарги та такими, які знайшли своє підтвердження.

Так, за результатами судового провадження, у якому публічне обвинувачення підтримувала прокурор Надольна Т.В., 16 лютого 2021 року Заводським районним судом міста Миколаєва постановлено виправдувальний вирок у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація), яким ОСОБА 1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України, та виправдано за недоведеності вчинення ним вказаного кримінального правопорушення.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.

На цім, апеляційним судом зазначено, що в основу обвинувачення      ОСОБА 1 покладено докази, здобуті в результаті проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № (конфіденційна інформація). Однак, зі змісту постанови прокурора Надольної Т.В. від 05 червня 2018 року про виділення із вказаного кримінального провадження матеріалів досудового розслідування вбачається, що нею виділено із кримінального провадження № (конфіденційна інформація) лише речі та предмети, вилучені під час обшуку, які зберігаються окремо від матеріалів цього провадження.

Отже базовий доказ (протокол обшуку), отриманий в результаті проведення слідчих дій в іншому кримінальному провадженні                                                № (конфіденційна інформація), з якого він не виділений, унеможливлює його подальше використання у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) та є безумовною підставою для визнання такого доказу недопустимим. З цієї причини апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про визнання недопустимими доказами висновки експертів, речові докази та протоколи їх огляду.

Також апеляційним судом констатовано, що прокурор Надольна Т.В.                      не мала повноважень здійснювати процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація), оскільки не надала будь-яких доказів на підтвердження рішення про призначення групи прокурорів у вказаному провадженні.

Разом з тим, факт неналежного виконання прокурором Надольною Т.В. службових обов’язків при продовженні строків досудового розслідування                         не знайшов свого підтвердження. 

Комплексно проаналізувавши усі матеріали дисциплінарного провадження Комісія дійшла висновку, що Надольна Т.В., здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) у формі процесуального керівництва, допустила порушення вимог статей 2, 9, 36, 94 КПК України, тобто вчинила дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачено пунктом 1 частини 1 статті 43 Закону № 1697-VII, а саме допустила неналежне виконання своїх службових обов’язків.

Вчинення прокурором Надольною Т.В. вказаного дисциплінарного проступку підтверджено:

 – дисциплінарною скаргою керівника Миколаївської обласної прокуратури Казака Д.І.;

–      ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 16 лютого 2021 року (справа № конфіденційна інформація);

–    ухвалою Миколаївського апеляційного суду Миколаївської області                                 від 22 лютого 2022 року;

–      поясненнями Надольної Т.В.;

–      іншими матеріалами дисциплінарного провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 48 Закону № 1697-VII рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про можливість подальшого перебування на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової  непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.

Відповідно до рішення Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 05 березня 2018 року у справі № 800/422/17, триваюче правопорушення  – це проступок, пов’язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов’язків, передбачених правовою нормою, яке припиняється, або виконанням регламентованих обов’язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє  правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов’язків.

Таким чином, дії прокурора Надольної Т.В. належать до триваючого правопорушення, а тому днем початку вчинення прокурором дисциплінарного проступку варто вважати 5 червня 2018 року, коли прокурором Надольною Т.В. винесено постанову про виділення матеріалів кримінального провадження, а днем його закінчення з урахуванням її активних дій, зокрема підтримання публічного обвинувачення, оскарження в апеляційному порядку вироку та підтримання своєї позиції у суді – 22 лютого 2022 року, коли Миколаївським апеляційним судом за участю прокурора Надольної Т.В. постановлено ухвалу у справі № (конфіденційна інформація).

Отже, з урахуванням перебування прокурора Надольної Т.В. з 25 до 31 липня 2022 року у відпустці тривалістю 7 днів, встановлений четвертою статті 48 Закону № 1697-VII річний строк для прийняття Комісією рішення про притягнення прокурора Надольної Т.В. до дисциплінарної відповідальності                       не минув.

Визначаючи вид дисциплінарного стягнення, що має бути застосовано до прокурора Надольної Т.В., Комісією, з огляду на вимоги частини третьої статті 48 Закону № 1697-VII, взято до уваги характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини вчиненого діяння та враховано позитивну характеристику прокурора, відсутність дисциплінарних стягнень. З іншого боку, з урахуванням безпосередніх службових обов’язків, покладених на прокурора Надольну Т.В. відповідними наказами керівництва окружної (місцевої) прокуратури, підлягає врахуванню очевидна її недбалість до виконання своїх службових обов’язків, а тому Комісія дійшла висновку про можливість накладення стягнення у виді догани, яке є пропорційним вчиненому  нею проступку.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення у дисциплінарному провадженні, під час перевірки не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 47–50, 77, 78 Закону № 1697-VII, пунктами 108, 110–113, 115 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія,

 

 

 

                                         В И Р І Ш И Л А:

 

Притягнути прокурора Окружної прокуратури міста Миколаєва Миколаївської області Надольну Тетяну Володимирівну до дисциплінарної відповідальності та накласти на неї дисциплінарне стягнення у виді догани.

 

Копію рішення направити керівнику Миколаївської обласної прокуратури для застосування накладеного дисциплінарного стягнення, прокурору Надольній Т.В. та керівнику Окружної прокуратури міста Миколаєва Миколаївської області.

 

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, або до Вищої ради правосуддя протягом місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.