Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

6. Правові джерела, що підлягають застосуванню, та мотиви ухвалення рішення

 

Надаючи юридичну оцінку діям прокурора Білого А.О. Комісія виходить
з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи прокуратури України та їх посадові особи зобов’язані діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.       Пунктами 1 та 2 частини першої статті 131¹ Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими
і розшуковими діями органів правопорядку.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права і обов’язки прокурора визначено Законом № 1697-VII. Згідно зі статтею 3 Закону № 1697-VII діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, справедливості, неупередженості та об’єктивності.

Відповідно до вимог пунктів 3, 4 частини четвертої статті
19 Закону  № 1697-VII прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах       та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а також додержуватися правил прокурорської етики, зокрема, не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Окрім цього, згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав і обов’язків прокурорів, прийнятих Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.

Професійна діяльність прокурора має ґрунтуватися на неухильному дотриманні конституційних принципів верховенства права та законності.

Частиною першою статті 25 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, користуючись при цьому правами і виконуючи обов’язки, передбачені Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» та КПК України.

Відповідно до статті  2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного                     та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності            в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.

Частина перша статті 7 КПК України встановлює загальні засади судочинства та передбачає, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться  законність, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, доступ до правосуддя.

Стаття 9 КПК України регламентує таку загальну засаду судочинства як законність та встановлює такі обов’язки прокурора під час кримінального провадження – неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.  

Відповідно до статті 28  КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження – суд.

Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: 1) складність кримінального провадження, яка визначається
з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; 2) поведінка учасників кримінального провадження; 3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

Згідно із статтею 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.  

Згідно з вимогами статті 219 КПК України, строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Відповідно до статті 283 КПК України особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або його припинення шляхом закриття провадження.

Прокурор зобов’язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: закрити кримінальне провадження; звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Так, Велика палата Європейського суду з прав людини у пункті 68 рішення
у справі «Карт проти Туреччини» (Kart v. Turkey, заява № 8917/05) зазначила, що право на розгляд справи протягом розумного строку базується на необхідності гарантувати, що обвинуваченим доведеться не залишатись занадто довго у стані невизначеності щодо результатів кримінальних звинувачень проти них.

Так само Європейський суд з прав людини у пункті 18 рішення в справі «Вемхофф проти Німеччини» (Wemhoff v. Germany, заява № 2122/64) вказував, що чітка мета відповідного положення пункту 1 статті 6  Конвенції
у кримінальних справах полягає у забезпеченні того, щоби обвинувачені особи не перебували занадто довго під обвинуваченням та обвинувачення було визначене.

Тому, застосування передбачених законом наслідків пропуску такого строку, як строк досудового розслідування, не є зайвим формалізмом, оскільки строки досудового розслідування є граничними, а положення частиною п’ятою статті 294 КПК України виключає можливість суду поновити строк досудового розслідування, що завершився.

Пунктом 3 розділу IV Порядку організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 28 березня 2019 року № 51 (чинного на момент вчинення проступку) передбачено, що прокурор у кримінальному провадженні, здійснюючи процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, відповідно до вимог законодавства забезпечує виконання завдань кримінального провадження з дотриманням його загальних засад.

 Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 12 жовтня 2018 року у справі № 800/433/17, службовими обов’язками працівника прокуратури слід вважати нормативно визначені вид та міру необхідної поведінки, котрі забезпечують реалізацію завдань, поставлених перед прокуратурою суспільством і державою,
та повноважень, наданих для ефективного здійснення професійних функцій.

При наданні оцінки обставинам цього дисциплінарного провадження Комісія діє виключно в межах компетенції, встановленої Законом, тобто оцінює тільки ті факти, які можуть свідчити про наявність або відсутність у діях прокурора складу дисциплінарного проступку та ступінь його вини.

Дії прокурора Білого А.О., зазначені у дисциплінарній скарзі, слід розглядати через призму їх відповідності чи невідповідності вимогам законів  та нормативно-правових актів.

Прокурор Білий А.О., здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні
№ (конфіденційна інформація), у формі процесуального керівництва, реалізуючи свої повноваження, мав виконувати завдання кримінального провадження, визначені статтею 2 КПК України, дотримуватись загальних засад судочинства, таких як законність та розумність строків (статті 7, 9, 28 КПК України).

Обов’язки прокурора характеризують сутність його службової діяльності, адже саме через обов’язки виявляється його роль у реалізації повноважень держави.

Дисциплінарний проступок – це винне, протиправне діяння (бездіяльність), яке порушує трудову дисципліну у відповідному організованому колективі шляхом невиконання чи неналежного виконання своїх трудових обовязків, за яке передбачене застосування дисциплінарних санкцій, визначених у чинному законодавстві.

Підставою для юридичної відповідальності прокурора – процесуального керівника є винесення ним незаконних і необґрунтованих процесуальних рішень, вчинення незаконних дій, бездіяльність, неналежне реагування на скарги учасників процесу, потурання порушенням закону з боку осіб, на яких поширюються його процесуальні повноваження.

Отже, невикористання прокурором наданих йому законодавством повноважень під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні без поважних причин, що зумовлює, зокрема закриття судом кримінального провадження у зв’язку із закінченням строків, свідчить про неналежне виконання прокурором своїх службових повноважень.

Матеріалами дисциплінарного провадження та наданими прокурором Білим А.О. поясненнями під час засідання Комісії підтверджено, що він
31 травня 2021 року затвердив обвинувальний акт стосовно ОСОБА 3 та у цей же день супровідний лист разом з обвинувальним актом та додатками надав слідчому для передання безпосередньо до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська. Далі, у зв’язку із зайнятістю на роботі, не проконтролював факт своєчасної передачі до суду зазначених документів, унаслідок чого вони надійшли до суду фактично13 жовтня 2021 року, тобто через чотири місяці.

На цім, прокурор Білий А.О. не врахував, що згідно з приписами статті
283 КПК України, саме прокурор відповідає за своєчасне надходження обвинувального акта та додатних до нього матеріалів до суду.

Так, колегія суддів Верховного Суду 03 червня 2021 року у справі № 525/641/20 зазначила, що досудове розслідування, яке має наслідком звернення до суду з обвинувальним актом або з клопотанням про застосування примусових заходів, має три ключові стадії: початок – визначається внесенням відомостей до ЄРДР; завершення – пов’язується з фактом відкриття матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику, захиснику особи та іншим особам відповідно до положень статті 290 КПК України; закінчення – зверненням до суду з обвинувальним актом (стаття 283 КПК України).

Тобто, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов’язує
у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням), як це передбачено у статті 219 КПК України.

Застосування передбачених законом наслідків пропуску такого строку, як строк досудового розслідування, не є зайвим формалізмом, оскільки строки досудового розслідування є граничними, а положення частини п’ятої статті
294 КПК України виключає можливість суду поновити строк досудового розслідування, що завершився. Застосування передбачених законом наслідків пропуску такого строку, як строк досудового розслідування, не є зайвим формалізмом, оскільки строки досудового розслідування є граничними,
а положення частини п’ятої статті 294 КПК України виключає можливість суду поновити строк досудового розслідування, що завершився.

 Обов’язок прокурора якнайшвидше, але не пізніше визначеного законом процесуального строку після повідомлення особі про підозру звернутись до суду з обвинувальним актом або закрити кримінальне провадження – є гарантією фундаментального права людини на розгляд її справи упродовж розумного строку, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, передбаченого статтею 7, частини першої статті 
21 КПК України, що підтверджено усталеною практикою Європейського суду
з прав людини.

У рішеннях Верховного Суду неодноразово зазначено, що кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке як етап кримінального провадження, законодавець пов’язує у часі зі зверненням
з обвинувальним актом до суду, а тому у рамках строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено
та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду (постанова Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 556/13481/18, ухвала Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 712/6375/18).

Невиконання прокурором Білим А.О. цих вимог закону мало наслідком порушення загальних завдань кримінального судочинства, закріплених частиною першою статті 2 КПК України, щодо забезпечення швидкого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини,
а також, прав підозрюваних, визначених частиною першою статті 283 КПК України, на розгляд обвинувачення проти них в суді в найкоротший строк або його припинення шляхом закриття провадження.

Такі дії та бездіяльність прокурора створили передумови для закриття Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська 13 жовтня 2021 року, більш ніж через чотири місяці після його затвердження, тобто поза межами строку досудового розслідування, згаданого вище кримінального провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України та унеможливлення вирішення по суті питання про кримінальну відповідальність особи, якою вчинено кримінальне правопорушення.

Судова практика застосування приписів пункту 10 частини першої статті 284 КПК України є усталеною у діяльності не тільки Верховного Суду, а й судів першої та апеляційної інстанцій.

Неналежне виконання прокурором Білим А.О. своїх службових обов’язків підтверджено:

– постановою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА 2 від 28 травня 2021 року про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12019040000000983, до якої включено прокурора Білого А.О.;

– обвинувальним актом за обвинуваченням ОСОБА 3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358, частиною четвертою статті 190  КК України, у кримінальному провадженні
№ (конфіденційна інформація), затвердженим прокурором Білим А.О. 31 травня 2021 року, та супровідним листом, з відміткою канцелярії Індустріального районного суду міста Дніпропетровська про отримання обвинувального акта
13 жовтня 2021 року;

– ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська
від 01 серпня 2022 року про закриття зазначеного кримінального провадження (справа № 202/6324/21), у якій зазначено, що у судовому засіданні взяв участь прокурор Білий А.О.;

– апеляційною скаргою прокурора Білого А.О. від 04 серпня 2022 року;

– поясненнями прокурора Білого А.О.

Також взято до уваги пояснення прокурора Білого А.О., надані ним під час засідання Комісії, що у судовому засіданні, яке відбулось 01 серпня 2022 року
в Індустріальному районному суді міста Дніпропетровська, він просив суд
у задоволенні клопотання обвинуваченої про закриття кримінального провадження відмовити, зазначивши, що строки досудового розслідування, встановлені статтею 219 КПК України, не порушено  та просив суд призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, який відповідає вимогам КПК України.

Незважаючи на те, що прокурор Білий А.О. достовірно знав, що строки досудового розслідування  минули,  в підготовчому засіданні він заперечував проти закриття кримінального провадження, а потім звернувся із апеляційною скаргою, чим не сприяв дотриманню розумності строків та вирішення цієї справи по суті, тобто порушив вимоги статті 6 Конвенції у тому числі і право обвинуваченої ОСОБА 3 на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Отже, невикористання прокурором наданих йому законодавством повноважень під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні без поважних причин, що зумовило, зокрема, закриття судом кримінального провадження, у зв’язку із закінченням строків досудового розслідування, свідчить про неналежне виконання прокурором своїх службових обов’язків.

Комплексно проаналізувавши усі матеріали дисциплінарного провадження Комісія, не посягаючи на процесуальну самостійність прокурора, який вчинив очевидні порушення чинного законодавства, дійшла консолідованого висновку, що зазначені правові положення у сукупності з обставинами, встановленими
в межах дисциплінарного провадження, свідчать про вчинення прокурором
Білим А.О. дисциплінарного проступку, а саме неналежного виконання службових обовязків, відповідальність за який передбачено пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VІІ.

Таким чином, прокурор Білий А.О. порушив вимоги статей 2, 7, 9, 20, 24, 28, 219, 283 КПК України, пункту 3 розділу IV Порядку організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 28 березня 2019 року № 51, відповідальність за який передбачено пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VІІ, і наявні підстави для притягнення його
до дисциплінарної відповідальності.

Перевірку доводів дисциплінарної скарги проведено виключно в межах встановленої законом компетенції Комісії, тобто надано оцінку тільки фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у діях прокурора складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини. 

Надаючи оцінку щодо строків накладення на прокурора дисциплінарного стягнення Комісія зазначає, що дисциплінарний проступок, вчинений прокурором Білим А.О., розпочався 31 травня 2021 року, тобто  у день, коли він затвердив обвинувальний акт у кримінальному провадженні
№ (конфіденційна інформація), проте не вжив передбачених кримінальним процесуальним законодавством заходів для його направлення до суду, який надійшов до суду першої інстанції 13 жовтня 2021 року.

Відповідно до правових висновків щодо застосування норм права (частини четвертої статті 48 статті 219 КПК України) у подібних правовідносинах, викладених у рішеннях Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 березня 2018 року у справі № 800/422/17, від 30 січня 2019 року
у справі № 9901/921/18 тощо, триваючими правопорушенням є проступки, пов’язані з тривалим, неперервним невиконанням обов’язків, передбачених правовою нормою, припиняються виконанням регламентованих обов’язків, якщо ці обов’язки ще можливо виконати.

Триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності), увесь час безперервно скоює правопорушення (яке можливо припинити) у вигляді невиконання покладених на нього обов’язків, які ще можливо виконати. Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об’єктивно існує цей обов’язок, виконанням обов’язку відповідним суб’єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Відтак, враховуючи, що проступок є триваючим, встановлений законом річний строк накладення на прокурора Білого А.О. дисциплінарного стягнення на час його ухвалення не сплинув, прокурор Білий А.О. взяв участь у судовому засіданні Індустріального районного суду міста Дніпропетровська 01 серпня 2022 року, під час якого, будучи достеменно обізнаним про вимоги статті
219 КПК України,  які він своїми діями порушив, наполягав на призначенні судового розгляду на підставі обвинувального акта, а також 04 серпня 2022 року без достатніх на це правових підстав, вніс апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Таким чином, відповідно до вимог частини четвертої статті 48 Закону
№ 1697-VII річний строк притягнення прокурора Білого А.О. до дисциплінарної відповідальності минає 04 серпня 2023 року.

Під час прийняття рішення в дисциплінарному провадженні щодо виду дисциплінарного стягнення взято до уваги характер проступку, його наслідки, особу прокурора, ступінь його вини, обставини вчинених діянь.

Визначаючи вид дисциплінарного стягнення, що має бути застосовано до Білого А.О., взято до уваги позитивну характеристику, відсутність дисциплінарних стягнень, тривалий час роботи в органах прокуратури.  

З іншого боку, підлягає врахуванню очевидна недбалість прокурора під час виконання своїх службових обов’язків, тому що вказаними діями створено передумови для уникнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності. Зазначене вище діяння є підставою для застосування до прокурора дисциплінарного стягнення у виді догани, яке є пропорційним вчиненому ним проступку.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення 
у дисциплінарному провадженні, під час перевірки не встановлено.

На підставі зазначеного, керуючись статтями 43, 47 – 50, 77, 78 Закону № 1697-VII, пунктами 29, 99, 101, 102 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія,

 

В И Р І Ш И Л А:

 

Притягнути прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу
з організованою та транснаціональною злочинністю, Дніпропетровської обласної прокуратури Білого Антона Олеговича до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді догани.

Копію рішення направити Генеральному прокурору для застосування накладеного дисциплінарного стягнення, керівнику Дніпропетровської обласної прокуратури, прокурору Білому А.О.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ,  або до Вищої ради правосуддя протягом місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.