Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження (далі – Комісія), у складі: головуючого Гнатіва А.Я., членів – Війтовича Л.М.,     Житного О.О., Захарової О.С., Отвіновського П.Л., Стуконога О.І., Томак М.В., Цуркана М.І., Юзькова О.В., розглянувши висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях керівника Деснянської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону  Литвиненка О.С. у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-492дс-159дп-22, 

 

ВСТАНОВИЛА:

 

1. Відомості про прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження

 

Литвиненко Олексій Сергійович в органах прокуратури працює із серпня 2005 року, на посаді керівника Деснянської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону з 15 березня 2021 року.

Характеризується позитивно, дисциплінарних стягнень не має.

Відповідно до наказів від 20 вересня 2021 року № 560к та від 02 лютого 2022 року № 25к Литвиненко О.С. перебував у щорічній відпустці 21 день із 27 вересня до 18 жовтня 2021 року та 9 днів із 07 до 15 лютого 2022 року, загалом 30 днів. З 01 січня 2021 року на лікарняних не перебував.

 

2. Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

 

До Комісії 22 серпня 2022 року надійшла дисциплінарна скарга керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону Шошури А.П. про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Литвиненком О.С.

За допомогою автоматизованої системи дисциплінарну скаргу розподілено голові Комісії Гнатіву А.Я., яким за результатами її вивчення 29 серпня 2022 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження           № 07/3/2-492дс-159дп-22стосовно Литвиненка О.С.

За результатами перевірки 17 листопада 2022 року складено висновок про наявність дисциплінарного проступку прокурора, який із зібраними матеріалами передано на розгляд Комісії.

Скаржника та прокурора Литвиненка О.С. своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

В засіданні взяли участь прокурор Литвиненко О.С. та представник скаржника – прокурор відділу підтримання публічного обвинувачення в суді та нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях управління організації процесуального керівництва, нагляду за виконанням судових рішень та при проведенні оперативно-розшукової діяльності Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_3

 

3. Зміст дисциплінарної скарги 

Скаржник вказав, що прокурор Литвиненко О.С. у період часу з 24 грудня 2020 року до 21 липня 2021 року формально підійшов до підготовки апеляційної скарги. У тексті апеляційної скарги та під час апеляційного розгляду не зазначив про необхідність повторного дослідження доказів, змін та доповнень до апеляційної скарги не підготував, просив направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, хоча наявність підстав, передбачених статтями 412, 415 Кримінального процесуального кодексу (далі – КПК)  України, належним чином не обґрунтував, що призвело до залишення в силі виправдувального вироку суду першої інстанції.

За таких обставин скаржник вважав, що в діях прокурора Литвиненка О.С. вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме неналежне виконання службових обов’язків.

 

4. Обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

 

Заслухавши доповідача Гнатіва А.Я., прокурора Литвиненка О.С., представника скаржника – ОСОБА_3, вивчивши висновок та дослідивши матеріали дисциплінарного провадження, Комісія встановила таке.

Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Центрального регіону проведено службове розслідування, за результатами якого 12 серпня 2022 року затверджено висновок та встановлено, що прокурором Литвиненком О.С. неналежно виконано службові обов’язки.

Так, вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 24 грудня 2020 року у справі № (конфіденційна інформація) ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу (далі – КК) України, та виправдано на підставі пункту 2 частини першої статті 373 КПК України, оскільки не доведено, що злочин вчинено обвинуваченим.

Прокурором Литвиненком О.С. 22 січня 2021 року оскаржено це судове рішення в апеляційному порядку, вказавши на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Прокурор Литвиненко О.С. брав участь у засіданні апеляційного суду, підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, скасувати вирок суду, призначити новий розгляд у суді першої інстанції, проте ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 21 липня 2021 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 24 грудня 2020 року – без змін.

Окрім цього, в ухвалі від 21 липня 2021 року судом вказано, що в апеляційній скарзі стороною обвинувачення не поставлено питання щодо дослідження та надання іншої оцінки цим доказам, а суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення лише в межах апеляційної скарги.

Постановою Верховного Суду від 15 червня 2022 року за участі прокурора ОСОБА_4 у задоволенні касаційної скарги прокурора Литвиненка О.С. відмовлено, ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 21 липня 2021 року та вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 24 грудня 2020 року залишено без змін.

Колегія суддів Верховного Суду погодилася з доводами прокурора про безпідставність висновків суду першої інстанції щодо визнання недопустимими низки доказів у кримінальному провадженні, зокрема протоколу від 06 березня 2019 року за результатами контролю за вчиненням злочину, протоколу огляду місця події (автомобіля), протоколу освідування ОСОБА_1, протоколу про зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 11 квітня 2019 року.

Водночас Верховний Суд вказав, що ці та інші доводи викладені прокурором на обґрунтування своєї позиції щодо незгоди з вироком суду першої інстанції в апеляційній скарзі. У той же час, при постановленні ухвали суд апеляційної інстанції врахував, що прокурором надано власну оцінку доказів у кримінальному провадженні, відмінну від наданої судом, і замість правової аргументації застосування апеляційним судом частини третьої статті 404 КПК України прокурор вказав свою позицію щодо винуватості ОСОБА_1 без клопотання про повторне дослідження цих доказів. За таких обставин відсутні правові підстави для повторного дослідження доказів, оскільки їх повторне дослідження за відсутності відповідного клопотання прокурора, поданого з урахуванням вимог частини третьої статті 404 КПК України, порушило б загальні засади кримінального провадження, передбачені пунктами 3, 15 частини першої статті 7 КПК України, а саме: рівність перед законом і судом, змагальність сторін та свободу в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, та викликало б певні сумніви в упередженості суду.

На цім, суд зазначив, що засудження особи під час нового розгляду після скасування виправдувального вироку є крайнім за тяжкістю випадком погіршення становища особи в кримінальному провадженні. Системний аналіз норм кримінального процесуального законодавства дозволяє зробити висновок, що вони мають в однаковій мірі застосовуватися як під час нового розгляду після скасування вироку за необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання, так і під час нового розгляду після скасування виправдувального вироку.

Колегія касаційного суду врахувала те, що в цьому кримінальному провадженні в апеляційній скарзі прокурор посилався на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просив скасувати вирок суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Проте за відсутності посилань у апеляційній скарзі прокурора на неправильність чи передчасність висновків суду в судовому рішенні, яке скасовується, про застосування чи незастосування того чи іншого закону про кримінальну відповідальність чи призначення того чи іншого покарання як на додаткову підставу для скасування судового рішення, під час нового розгляду кримінального провадження суд позбавлений процесуальної можливості ухвалити обвинувальний вирок стосовно ОСОБА_1

Відповідно до пояснень керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері ОСОБА_2, який на момент подання апеляційної скарги обіймав посаду начальника відділу підтримання публічного обвинувачення в суді та нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону вбачається, що за кілька днів до закінчення строку на апеляційне оскарження на електронну адресу відділу підтримання публічного обвинувачення в суді прокуратури регіону від Литвиненка О.С. надійшов проєкт апеляційної скарги, яка мала численні недоліки, що стосувалися аналізу доказів судом першої інстанції. Зокрема, не значено в тексті апеляційної скарги істотних порушень кримінального процесуального законодавства, що є підставою для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції тощо. З огляду на викладене, у тексті апеляційної скарги червоним кольором зазначено відповідні недоліки та проєкт скарги направлено Литвиненку О.С. для доопрацювання із вказівкою повторно направити проєкт апеляційної скарги після виправлення. Наступного дня ОСОБА_2, перебуваючи у відрядженні в м. Суми, зателефонував Литвиненку О.С. щодо доопрацювання апеляційної скарги. Литвиненко О.С. повідомив, що усунув недоліки та подав апеляційну скаргу. Після надходження копії поданої апеляційної скарги до прокуратури регіону ОСОБА_2 виявив, що не всі зазначені ним недоліки усунуто, про що повідомив   Литвиненка О.С., який у свою чергу запевнив, що до початку судового розгляду подасть доповнення до апеляційної скарги і відповідні клопотання.

 

5. Пояснення прокурора

 

Прокурор Литвиненко О.С. пояснив, що здійснював процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація).

11 травня 2019 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація)скеровано до Козелецького районного суду Чернігівської області для розгляду. Обвинувачення у вказаному кримінальному провадженні підтримував прокурор ОСОБА_5 до звільнення, а з 20 серпня 2019 року – Литвиненко О.С.

Перед прийняттям процесуальних рішень матеріали кримінального провадження неодноразово вивчалися прокурорами галузевого відділу військової прокуратури Центрального регіону, за результатами проведення таких вивчень підстав для визнання всіх або окремих здобутих доказів неналежними чи недопустимими не виявлено.

Разом із цим, вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 24 грудня 2020 року ОСОБА_1 визнано невинуватим, підставами виправдання стали висновки суду першої інстанції з приводу визнання недопустимими доказами процесуальних документів, складених за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні, що призвело до необґрунтованого застосування судом доктрини “плодів отруєного дерева” та визнання недопустимими інших наданих стороною обвинувачення доказів.

Прокурор Литвиненко О.С. вважає, що судом першої інстанції допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а саме: неправильне застосування судом положень статті 237 КПК України у частині відсутності підстав у прокурора для проведення огляду місця події, невірне визначення часу затримання ОСОБА_1 у порядку статті 208 КПК України, неправильне застосування судом положень статті 42 КПК України в частині нероз’яснення ОСОБА_1 прав підозрюваного в ході огляду місця події, невірне застосування судом частини четвертої статті 271 КПК України у частині обов’язковості складання протоколу про контроль за вчиненням злочину у випадку його завершення відкритою фіксацією, безпідставне застосування статей 86, 87 КПК України у частині визнання наданих суду доказів недопустимими.

Тому ним 22 січня 2021 року на вищевказаний вирок подано апеляційну скаргу, текст якої узгоджено з відділом підтримання публічного обвинувачення в суді та нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону.

Під час проведення 21 липня 2021 року апеляційного розгляду головуючим у справі суддею ОСОБА_6 повідомлено, що судом уважно досліджено всі матеріали кримінального провадження № (конфіденційна інформація), усі докази, які досліджувалися судом першої інстанції, а також повідомлено, що колегія суддів не може дійти висновку, що судом першої інстанції допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону при їх оцінці. Також суддею прокурору ставилося питання чи можливо є ще якісь підстави для скасування вироку, окрім тих, які викладено в апеляційній скарзі.

Окрім того, головуючим у процесі суддею Чернігівського апеляційного суду ОСОБА_6 в судовому засіданні повідомлено, що повторне дослідження зібраних органом досудового розслідування доказів у вказаному кримінальному провадженні недоцільно, рішення буде прийнято аналогічне тому, яке прийняв суд першої інстанції, а повторне дослідження доказів судом апеляційної інстанції призведе лише до затягування судового процесу та витрати процесуального часу. Аналогічні думки висловили й інші два судді.

У зв’язку з тим, що інші підстави, окрім викладених у апеляційній скарзі від 21 січня 2021 року, для скасування вироку, відсутні, а також через твердження суду про ретельне вивчення колегією суддів усіх матеріалів кримінального провадження, всіх доказів у провадженні, клопотання про повторне дослідження доказів відповідно до статті 404 КПК України не подавалося.

До такого ж рішення прийшов і прокурор відділу підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній Сфері Центрального регіону, який брав участь у апеляційному судовому процесі.

 

6. Правові джерела, що підлягають застосуванню, та мотиви ухваленого Комісією рішення

 

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 2 частини першої статті 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права і обов’язки прокурора визначено Законом України «Про прокуратуру».

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 19 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями частини третьої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що виправдання особи або закриття стосовно неї судом кримінального провадження не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, який здійснював процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та/або підтримання державного обвинувачення у цьому провадженні, крім випадків умисного порушення ним вимог законодавства чи неналежного виконання службових обов’язків.

Згідно з частиною першою статті 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Частиною першою статті 404 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 396 КПК України, в апеляційній скарзі зазначається клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про дослідження доказів.

Частиною третьою статті 403 КПК України визначено, що до початку апеляційного розгляду особа, яка подала апеляційну скаргу, має право змінити та/або доповнити її. У такому разі суд апеляційної інстанції за клопотанням осіб, які беруть участь в апеляційному розгляді, надає їм час, необхідний для вивчення зміненої апеляційної скарги і подання заперечень на неї

Відповідно до частини четвертої статті 403 КПК України, внесення до апеляційної скарги змін, які тягнуть за собою погіршення становища обвинуваченого, за межами строків на апеляційне оскарження не допускається.

Відповідно до статті 11 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів (далі – Кодекс), прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність.  Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов’язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї.

Статтею 15 Кодексу визначено, що прокурор повинен здійснювати службові повноваження сумлінно, компетентно, вчасно і відповідально, постійно підвищувати свій професійний рівень, культуру спілкування, виявляти ініціативу, відповідальне ставлення та творчий підхід до виконання своїх службових обов’язків, фахово орієнтуватися у чинному законодавстві, передавати власний професійний досвід колегам.

Прокурор має усвідомлювати, що його діяльність оцінюється з урахуванням рівня підготовки, знання законодавства, компетентності, ініціативності, комунікативних здібностей, здатності вчасно і якісно виконувати службові обов’язки та завдання.

Згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав і обов’язків прокурорів, прийнятих Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їхньої професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.

Професійна діяльність прокурора має ґрунтуватися на неухильному дотриманні конституційних принципів верховенства права та законності. Обов’язки прокурора характеризують сутність його службової діяльності, адже саме через обов’язки виявляється його роль у реалізації повноважень держави.

Дисциплінарне провадження стосовно прокурора Литвиненка О.С. відкрито у зв’язку з його можливим неналежним виконанням службових обов’язків.

Для встановлення наявності чи відсутності фактів невиконання чи неналежного виконання прокурором службових обов’язків потрібно установити, зокрема, факт ухилення прокурора від вчинення дій, передбачених законодавством, в рамках виконання ним спеціальних повноважень або завідомо неякісне, із порушенням норм законодавства та правил професійної етики, виконання прокурором посадових обов’язків, що тягне за собою настання негативних наслідків.

У випадках притягнення прокурорів до дисциплінарної відповідальності за порушення, які призвели до  виправдання особи або закриття стосовно неї судом кримінального провадження, обов’язковим є умисне порушення прокурором вимог законодавства чи неналежне виконання службових обов’язків.

Така відповідальність може мати місце тільки, якщо прокурором допущено грубе порушення службових обов’язків, а не будь-які порушення норм законодавства, які стали, зокрема причиною неприйняття судом доказів обвинувачення та виправдання обвинуваченого.

Прокурор Литвиненко О.С. був обізнаний із недоліками апеляційної скарги, усвідомлював необхідність подання клопотання про повторне дослідження доказів, що підтверджується його поясненнями та поясненнями ОСОБА_2.

Разом з тим, прокурор Литвиненко О.С. таке клопотання до суду не направив, під час засідання його не заявив. Такі дії призвели до залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції – без змін. На цім, Верховний Суд у постанові від 15 червня 2022 року фактично резюмував, що доведення винуватості та засудження ОСОБА_1 стало неможливим через неефективне реагування прокурора в апеляційному порядку.

Вказане підтверджує, що прокурор Литвиненко О.С. через неналежне виконання службових обов’язків допустив грубі порушення, які призвели до неприйняття судом доказів та виправдання обвинуваченого.

Отже, прокурором Литвиненком О.С. допущено грубе порушення вимог статей 2, 396, 403 КПК України, тобто вчинено дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачено пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме неналежне виконання службових обов’язків.

Вчинення прокурором Литвиненком О.С. вказаного дисциплінарного проступку підтверджується:

-     матеріалами службового розслідування;

-     поясненнями ОСОБА_2;

-     поясненнями Литвиненка О.С.;

-     вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 24 грудня 2020 року;

-     ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 21 липня 2021 року;

-     постановою Верховного Суду від 15 червня 2022 року.

Днем вчинення дисциплінарного проступку слід вважати 21 липня 2021 року, тобто день постановлення судом апеляційної інстанції рішення за участю прокурора Литвиненка О.С. З 21 липня 2021 року прокурор Литвиненко О.С. перебував у відпустці 30 днів, а тому встановлений частиною четвертою статті 48 Закону України «Про прокуратуру» річний строк для прийняття Комісією рішення про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності минув 21 серпня 2022 року, тобто ще до направлення дисциплінарної скарги до Комісії та відкриття дисциплінарного провадження.