Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права і обов’язки прокурора визначено                                   Законом № 1697-VII.

Згідно зі статтею 3 Закону № 1697-VII діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, справедливості, неупередженості та об’єктивності.

Згідно з вимогами частини другої статті 16 Закону № 1697-VII, здійснюючи функції прокуратури, прокурор є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог пунктів 3, 4 частини четвертої                                                статті 19  Закону  № 1697-VII прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а також додержуватись правил прокурорської етики, зокрема, не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити  авторитету прокуратури.

Згідно зі статтею 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частиною 1 статті 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Повноваження прокурора у кримінальному провадженні визначені частиною другою статті 36 КПК України, зокрема, передбачено, що прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною другою та третьою статтею 37 КПК України прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення.

Згідно з вимогами статті  219 КПК України, строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Статтею 283 КПК України визначено, що прокурор зобов’язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: закрити кримінальне провадження; звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Виходячи з приписів статті 92 КПК України, тягар доказування покладений на сторону обвинувачення.

Кримінальне провадження закривається у разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 КПК України (пункт 10 частини першої статті 284 КПК України).

Згаданими нормами визначено, що прокурор має право приймати процесуальні рішення у кримінальному провадженні виключно в межах процесуальних строків, зокрема, складати, затверджувати та направляти обвинувальний акт у кримінальному провадженні саме в межах строку досудового розслідування.

Кримінальним процесуальним законодавством не передбачено можливості спрямування обвинувального акта до суду поза межами строків досудового розслідування.

Обов’язок прокурора якнайшвидше, але не пізніше визначеного законом процесуального строку після повідомлення особі про підозру звернутись до суду з обвинувальним актом або закрити кримінальне провадження, є гарантією фундаментального права людини на розгляд її справи упродовж розумного строку, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), передбаченого статтею 7, частиною першою статті 21 КПК України, що підтверджується усталеною практикою Європейського суду з прав людини.

Так, Велика палата Європейського суду з прав людини у пункті 68 рішення у справі Карт проти Туреччини (Kart v. Turkey, заява № 8917/05) зазначила, що право на розгляд справи протягом розумного строку базується на необхідності гарантувати, що обвинуваченим доведеться не залишатись занадто довго у стані невизначеності щодо результатів кримінальних звинувачень проти них. Так само Європейський суд з прав людини у пункті 18 рішення в справі Вемхофф проти Німеччини (Wemhoff v. Germany, заява № 2122/64) вказував, що чітка мета відповідного положення пункту 1 статті 6 Конвенції у кримінальних справах полягає у забезпеченні того, щоби обвинувачені особи не перебували занадто довго під обвинуваченням та обвинувачення було визначене.

Тому, застосування передбачених законом наслідків пропуску такого строку, як строк досудового розслідування, не є зайвим формалізмом, оскільки строки досудового розслідування є граничними, а положення частини п’ятої статті 294 КПК України виключає можливість суду поновити строк досудового розслідування, що завершився.

Положеннями частини першої та другої статті 11 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого 27 квітня 2017 року всеукраїнською конференцією прокурорів (далі – Кодекс) прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність; своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов’язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї.

Статтею 15 Кодексу передбачено, що прокурор повинен здійснювати службові повноваження сумлінно, компетентно, вчасно і відповідально, постійно підвищувати свій професійний рівень, культуру спілкування, виявляти ініціативу, відповідальне ставлення та творчий підхід до виконання своїх службових обов’язків, фахово орієнтуватися у чинному законодавстві, передавати власний професійний досвід колегам. Він має усвідомлювати, що його діяльність оцінюється з урахуванням рівня підготовки, знання законодавства, компетентності, ініціативності, комунікативних здібностей, здатності вчасно і якісно виконувати службові обов’язки та завдання.

Окрім цього, згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав і обов’язків прокурорів, прийнятих Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.

Критерії, вимоги щодо ефективності виконання повноважень прокурором у сфері процесуального керівництва у кримінальних провадженнях встановлено відповідними нормами КПК України, Порядком організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні, затвердженим наказом Генеральної прокуратури України від 28 березня 2019 року № 51 (далі – Порядок № 51), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04 квітня 2019 року за № 363/33334 (чинним на момент вчинення проступку). 

Відповідно до пункту 3 розділу IV Порядку № 51 прокурор у кримінальному провадженні, здійснюючи процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, відповідно до вимог законодавства забезпечує виконання завдань кримінального провадження з дотриманням його загальних засад.

Безпосередні службові обов’язки прокурора Джугана В.В., на                            час викладених у дисциплінарній скарзі обставин, закріплено у наказах керівника окружної прокуратури «Про розподіл обов’язків  між керівництвом та працівниками Звенигородської окружної прокуратури» від 22 березня 2021 року, 14 квітня 2021 року, 02 квітня 2021 року, згідно з яким на нього покладено обов’язки із здійснення контролю за якістю процесуального керівництва на стадії досудового розслідування та участі в судовому провадженні, за якістю та ефективністю реагування прокурорів на незаконні судові рішення у кримінальних провадженнях (справах), а також внесення  відомостей про результати наглядової і слідчої роботи до визначених форм первинного обліку, Єдиного реєстру досудових розслідувань згідно з процесуальними повноваженнями.

Дисциплінарне провадження стосовно прокурора Джугана В.В. відкрито у зв’язку з можливим неналежним виконанням чи невиконанням ним службових обов’язків.

Наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують доводи дисциплінарної скарги та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення у дисциплінарному провадженні, можуть встановлюватися письмовими, речовими електронними доказами та поясненнями посадових або службових осіб органів прокуратури.

Тому оцінку дій Джугана В.В. проведено на підставі матеріалів, зібраних під час дисциплінарного провадження.

           Для встановлення наявності чи відсутності факту невиконання чи неналежного виконання прокурором службових обов’язків потрібно установити, зокрема, факт ухилення прокурора від вчинення дій, передбачених законодавством, в рамках виконання ним спеціальних повноважень або завідомо неякісне, із порушенням норм законодавства та правил професійної етики, виконання прокурором посадових обов’язків, що тягне за собою настання негативних наслідків.

           Джуган В.В. має статус прокурора і за загальними правилами, викладеними у статті 19 Закону № 1697-VII, на нього покладено обов’язки  неухильного дотримання присяги прокурора.

           Склавши Присягу, зміст якої наведено у статті 36 Закону № 1697-VII, прокурор Джуган В.В. серед іншого, взяв на себе обов’язок додержуватися Конституції, чинного законодавства України, нормативно-правових актів Генерального прокурора, вказівок керівництва, що прямо стосуються реалізації прокурором функцій прокуратури, виданих в письмовій формі в межах повноважень, визначених законом.

           Комісія діє виключно в рамках встановленої Законом компетенції, тобто оцінює тільки ті факти, які можуть свідчити про наявність або відсутність у діях прокурора Джугана В.В. складу дисциплінарного проступку та ступінь його вини, а тому дії прокурора, зазначені у дисциплінарній скарзі, слід розглядати через призму їх відповідності чи невідповідності вимогам законів та нормативно-правових актів.

           Надаючи оцінку встановленим під час перевірки у дисциплінарному провадженні обставинам, Комісія вважає, що доводи дисциплінарної скарги знайшли своє підтвердження.

           Прокурор Джуган В.В., здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні                              № (конфіденційна інформація) у формі процесуального керівництва, реалізуючи свої повноваження, мав забезпечити виконання завдань кримінального провадження з дотриманням його загальних засад, принципу законності, тобто неухильного додержання вимог Конституції України, КПК України, вимог інших нормативно-правових актів.

           Підставою для юридичної відповідальності прокурора – процесуального керівника є винесення ним незаконних і необґрунтованих процесуальних рішень, вчинення незаконних дій, бездіяльність, неналежне реагування на скарги учасників процесу, потурання порушенням закону з боку осіб, на яких поширюються його процесуальні повноваження.

           Отже, невикористання прокурором наданих йому законодавством повноважень під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні без поважних причин, що зумовлює, зокрема закриття судом кримінального провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК України у зв’язку із закінченням строку досудового розслідування, свідчить про неналежне виконання прокурором своїх службових повноважень.

Так, відповідно до правового висновку щодо застосування норм права (статті 219 КПК України) у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 711/3111/19, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов’язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в межах строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду.

Ураховуючи вимоги пункту 9 частини другої статті 36, пункту 10 частини першої статті 284 КПК України, закінчення 01 квітня 2021 року строку досудового розслідування єдиним законним способом дій прокурора у цьому разі є винесення постанови про закриття кримінального провадження, тоді як вказані дії Джуганом В.В. не вчинені.

Прокурором Джуганом В.В., у результаті своїх дій (бездіяльності) щодо затвердження обвинувального акта у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) та направлення його до суду поза межами строку досудового розслідування, порушено вимоги частини першої статті 28 КПК України, відповідно до якої процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийнятими в розумні строки, тобто такі, що є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень, а також частини другої статті 283 КПК України, якою передбачено, що прокурор зобов’язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: закрити провадження, звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Невиконання Джуганом В.В. цих вимог закону мали наслідком порушення загальних завдань кримінального судочинства, закріплених частиною першою статті 2 КПК України, щодо забезпечення швидкого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, а також, прав підозрюваних, визначених частиною першою статті 283 КПК України, на розгляд обвинувачення проти них в суді в найкоротший строк або його припинення шляхом закриття провадження.

Такі дії та бездіяльність прокурора створили передумови для закриття Корсунь-Шевченківським районним судом Черкаської області 11 січня 2022 року  згаданого кримінального провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України та унеможливлення вирішення по суті питання про кримінальну відповідальність ОСОБА 2.

Проте, прокурор Джуган В.В., продовжуючи неналежно виконувати свої службові обов’язки, 11 січня 2022 року у підготовчому засіданні безпідставно заперечив проти закриття судом кримінального провадження, направленого до суду поза межами строків досудового розслідування, а також 18 січня 2022 року, без достатніх на це правових підстав вніс апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. На цім, за обставин, встановлених у дисциплінарному провадженні, з огляду на закінчення строку досудового розслідування у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА 2, не посягаючи на процесуальну незалежність прокурора Джугана В.В., законною та безальтернативною його позицією в судах мало бути клопотання про закриття  кримінального провадження.

Окрім того, прокурором Джуганом В.В. порушено вимоги частини третьої статті 283 КПК України та пункту 2 розділу  VІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом         Генеральної прокуратури України від 06 квітня 2016 року № 139                         (далі – Положення) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України                          05 травня 2016 року за № 680/28810 (чинним на момент вчинення проступку), шляхом внесення 31 березня 2021 року неправдивих відомостей до ЄРДР про направлення 31 березня 2021 року обвинувального акта у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) до суду, куди фактично його направлено лише 28 квітня 2021 року.

Таким чином, прокурор Джуган В.В., здійснюючи нагляд за  додержанням законів під час проведення досудового розслідування у                               кримінальному проваджені № (конфіденційна інформація) у формі процесуального керівництва, допустив порушення вимог статей 2, 7, 9, 28, 36, 219, 283 КПК України, пунктів 1, 3 розділу IV Порядку № 51, а також  пункту 2 розділу VІ Положення.

Комплексно проаналізувавши усі матеріали дисциплінарного провадження, Комісія не посягаючи на процесуальну самостійність прокурора, який вчинив очевидні порушення чинного законодавства, дійшла консолідованого висновку, що зазначені правові положення у сукупності з обставинами, встановленими в межах дисциплінарного провадження, свідчать про вчинення прокурором Джуганом В.В. дисциплінарного проступку, а саме неналежного виконання службових обов’язків, відповідальність за який передбачено пунктом 1 частини першої статті  43 Закону № 1697-VII.

Діяння Джугана В.В. слід визнати сукупністю послідовних тотожних дій та бездіяльності, об’єднаних єдиним умислом, тобто триваючим правопорушенням.

Вчинення прокурором Джуганом В.В. вказаного дисциплінарного  проступку підтверджується:

–   дисциплінарною скаргою керівника Черкаської обласної прокуратури Пархоменка Д.П.;

–   ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 11 січня 2022 року (справа № (конфіденційна інформація);

– ухвалою Черкаського апеляційного суду від 19 квітня 2022 року             (справа № (конфіденційна інформація);

–  поясненнями Джугана В.В.

Згідно з частиною четвертою статті 48 Закону № 1697-VII рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про можливість подальшого перебування на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової  непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.

Відповідно до рішення Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 05 березня 2018 року у справі № 800/422/17, триваюче правопорушення – це проступок, пов’язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов’язків, передбачених правовою нормою, яке припиняється, або виконанням регламентованих обов’язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов’язків.

Таким чином, дії прокурора Джугана В.В. належать до триваючого правопорушення, а тому Комісія вважає, що днем вчинення прокурором дисциплінарного проступку є 31 березня 2021 року, тобто дата внесення неправдивих відомостей до ЄРДР про направлення 31 березня 2022 року обвинувального акта у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) до суду, а кінцевою датою слід вважати 19 квітня 2022 року, коли Черкаським апеляційним судом постановлено ухвалу про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу прокурора – без задоволення.

Отже, встановлений частиною четвертою статті 48 Закону № 1697-VII річний строк для прийняття Комісією рішення про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності не минув.

Визначаючи вид дисциплінарного стягнення, що має бути застосовано до прокурора Джугана В.В., Комісією, з огляду на вимоги частини третьої статті 48 Закону № 1697-VII, взято до уваги характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини вчиненого діяння та враховано позитивну характеристику прокурора, відсутність дисциплінарних стягнень.                 З іншого боку, з урахуванням безпосередніх службових обов’язків, покладених на прокурора відповідними наказами керівництва окружної прокуратури, підлягає врахуванню очевидна його недбалість до виконання своїх службових обов’язків, а тому Комісія дійшла висновку про можливість накладення на нього стягнення у виді догани, яке є пропорційним вчиненому ним проступку.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення                                 у дисциплінарному провадженні, під час перевірки не встановлено.

          На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 47, 48 – 50, 77, 78 Закону № 1697-VII, пунктами 108, 110–113, 115, 116 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія

В И Р І Ш И Л А:

             Притягнути начальника Лисянського відділу Звенигородської окружної прокуратури Черкаської області Джугана Владислава Володимировича до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді догани.

             Копію рішення направити керівнику Черкаської обласної прокуратури для застосування накладеного дисциплінарного стягнення, прокурору Джугану В.В. та керівнику Звенигородської окружної прокуратури Черкаської області.

             Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до Окружного адміністративного суду міста Києва або до Вищої ради правосуддя протягом місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.