Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

 

УСТАНОВИЛА:

 

1. Відомості про прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження

 

2. Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

 

До Комісії 17 січня 2022 року надійшла дисциплінарна скарга адвоката ОСОБА_1 про вчинення прокурором Гораном Ю.М. дисциплінарного проступку.

За допомогою автоматизованої системи дисциплінарну скаргу розподілено члену Комісії Юзькову О.В., за результатами вивчення якої 24 січня 2022 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-58дс-45дп-22.

Членом Комісії отримано інформацію Офісу Генерального прокурора щодо обставин дисциплінарної скарги адвоката ОСОБА_1, копії матеріалів кримінального провадження № (конфіденційна інформація), відомості про особу прокурора, пояснення прокурора Горана Ю.М.

У дисциплінарному провадженні, відповідно до вимог статті 222 Кримінального процесуального кодексу (далі – КПК) України, отримано дозвіл прокурора на розголошення та використання у межах дисциплінарного провадження відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація).

За результатами перевірки членом Комісії 25 жовтня 2022 року складено висновок про відсутність дисциплінарного проступку прокурора, який разом з матеріалами дисциплінарного провадження передано на розгляд Комісії.

Скаржницю та прокурора Горана Ю.М. своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

Адвокатом ОСОБА_1 надіслано листа, зі змісту якого вбачається, що прибути у визначений Комісією час для розгляду висновку не має можливості та не заперечує про його розгляд за її відсутності.

Прокурором Гораном Ю.М. також надіслано листа, у якому він надав згоду на розгляд висновку без його участі.

За вказаних обставин Комісія, ураховуючи вимоги частини третьої статті 47 Закону «Про прокуратуру» (далі – Закон № 1697-VII), вирішила за можливе розглянути висновок за відсутності прокурора.

 

 3. Зміст дисциплінарної скарги

Заслухавши доповідача – члена Комісії Юзькова О.В., вивчивши висновок, дослідивши матеріали перевірки, встановлено таке.

Прокурором Гораном Ю.М. здійснюється процесуальне керівництво (постановами заступника Генерального прокурора від 26 квітня 2021 року та 27 січня 2022 року старшим групи прокурорів визначено прокурора Горана Ю.М.) у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація), відомості про яке внесено до ЄРДР 21 квітня 2021 року, за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 200 КК України, частиною третьою статті 110-2, частиною другою статті 361 КК України, яке розслідується слідчими слідчого управлінням ГУ СБ України в АР Крим.

Згідно з наданими з дозволу прокурора копіями матеріалів досудового розслідування вбачається, що ОСОБА_3 запровадив протиправний механізм залучення грошових коштів до економіки тимчасово окупованої території АР Крим в обхід економічних санкцій проти посадових осіб уряду російської федерації, підприємств, установ та організацій вказаної країни-агресора, а також впровадив небанківський механізм здійснення грошових переказів з/на територію АР Крим.

Зокрема, слідством з’ясовано, що на території України готівкові кошти, які беруть участь у вищевказаних незаконних фінансових операціях, видаються клієнтам в офісному приміщенні за адресою: (конфіденційна інформація), нежитлові приміщення з № 1 по № 7, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_2 та перебуває у користуванні ОСОБА_3.

Слідчим 13-14 жовтня 2021 року під час санкціонованого судом обшуку у вказаних нежитлових приміщеннях вилучено грошові кошти в розмірі 774 434 доларів США, 646 750 євро, 13 546 гривень, походження яких не підтверджено документально і не могли пояснити учасники слідчої дії, та стосуються описаної вище протиправної діяльності. У ході обшуку також вилучено копії процесуальних документів у кримінальних провадженнях, пов’язаних з ОСОБА_3.

З метою застосування заходів забезпечення у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація), Горан Ю.М. з відповідним клопотанням звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва (в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування), за результатами розгляду якого 20 жовтня 2021 року на вилучене під час зазначеного обшуку майно накладено арешт.

Далі, за клопотанням адвоката ОСОБА_1 Печерським районним судом м. Києва 02 грудня 2021 року постановлено рішення про скасування арешту майна та тимчасово вилученого майна ОСОБА_2, накладеного на підставі вищезазначеної ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва.

Вищевказана ухвала Печерського районного суду м. Києва надійшла до Офісу Генерального прокурора 07 грудня 2021 року, а 08 грудня 2021 року вона також надійшла до органу досудового розслідування.

У той же час, 02 грудня 2021 року Гораном Ю.М., з дотримання вимог статті 170 КПК України, подано до Шевченківського районного суду м. Києва клопотання про накладення арешту на вказані грошові кошти з метою забезпечення можливої спеціальної конфіскації.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 06 грудня 2021 року клопотання задоволено та з метою забезпечення можливої спеціальної конфіскації на вказані вище грошові кошти накладено арешт. Зазначений захід забезпечення не скасовано та він оскаржений стороною захисту.

Зокрема, ухвалою Київського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року відмовлено у задоволенні апеляційної скарги адвоката ОСОБА_1, а вищезазначену ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 06 грудня 2021 року залишено без змін.

Окрім цього, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02 лютого 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання сторони захисту про скасування вказаного арешту.

На запит члена Комісії адвокат ОСОБА_1 повідомила, що нею дії прокурора Горана Ю.М. в порядку, встановленому статтею 303 КПК України, не оскаржено.

Водночас повідомила, що 03 грудня 2021 року нею направлено заяву до Офісу Генерального прокурора щодо виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 грудня 2021 року про скасування арешту майна та ухвали цього ж суду від 16 грудня 2021 року (роз’яснення виконання ухвали суду від 02.12.2021). Однак відповіді станом на 08 лютого 2022 року вона не отримала.

Згідно з доданою нею відповіддю заступника Генерального прокурора ОСОБА_9 народному депутату України ОСОБА_10 вбачається, що у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) існує застосований судом у встановленому законом порядку захід забезпечення – арешт грошових коштів. Окрім того, слідчим 23 грудня 2021 року на адресу адвоката ОСОБА_1 направлено листа з інформацією щодо можливості отримання майна, вилученого під час обшуку нежитлових приміщень з № 1 по № 7 за адресою: (конфіденційна інформація), арешт якого скасовано. Однак сторона захисту не прибула до органу досудового розслідування для отримання вилученого майна.

За таких обставин доводи адвоката ОСОБА_1 щодо протиправних дій працівників правоохоронних органів не знайшли об’єктивного підтвердження.

 

5. Пояснення прокурора.

 

6. Правові джерела, що підлягають застосуванню, та мотиви ухваленого Комісією рішення

Надаючи юридичну оцінку діям прокурора Горана Ю.М., Комісія виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 3 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII передбачено, що прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Чинним наказом Генерального прокурора України «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» від 30 вересня 2021 року № 309 передбачено, що прокурор, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, відповідно до вимог законодавства зобов’язаний: контролювати виконання доручень і вказівок, наданих слідчому, дізнавачу, органу досудового розслідування, відповідному оперативному підрозділу, щодо проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій.

Відповідно до частин першої та другої статті 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Згідно з частинами першою та другою статті 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:

1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов’язаного з їх незаконним обігом;

4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Відповідно до частини другої статті 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Згідно з статтею 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт може бути накладено у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Прокурор в силу вимог частини першої статті 36 КПК України, обстоюючи свої правові позиції, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Зазначене забезпечує засади рівності та змагальності сторін кримінального провадження.

Відповідно до вимог частини другої статті 16 Закону № 1697-VII здійснюючи функції прокуратури, прокурор є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією та законами України.

Дотриманням такої гарантії забезпечуються загальні засади діяльності прокуратури, передбачені частиною першою статті 3 Закону, зокрема щодо незалежності прокурорів.

Згідно з абзацом 2 частини першої статті 45 Закону № 1697-VII рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому КПК України. Лише у разі, якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.

На час викладених у дисциплінарній скарзі обставин службові обов’язки прокурора Горана Ю.М. закріплено у Положенні про Департамент нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора, затвердженого наказом Генерального прокурора від 29 грудня 2021 року № 404.

Комісія вважає, що доводи скаржниці щодо вчинення прокурором Гораном Ю.М. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 1, 2, 8 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, не знайшли свого підтвердження з огляду на таке.

Для встановлення наявності чи відсутності факту невиконання чи неналежного виконання прокурором посадових обов’язків необхідно встановити, зокрема, факт ухилення прокурора від вчинення конкретних дій, передбачених законодавством, у рамках виконання ним спеціальних повноважень або завідомо неякісне, із порушенням норм законодавства та правил професійної етики, виконання прокурором посадових обов’язків, що тягне за собою настання негативних наслідків.

Дисциплінарному проступку, як і будь‑якому протиправному діянню, притаманна визначена єдність об’єктивних і суб’єктивних ознак, сукупність яких називається складом правопорушення. Об’єктивну сторону дисциплінарного проступку характеризують такі елементи, як протиправне діяння (бездіяльність), шкідливі наслідки, причиновий зв’язок між діянням і шкідливими наслідками,
а також час і місце діяння. Суб’єктивну сторону дисциплінарного проступку характеризує вина.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

При наданні оцінки обставинам Комісія діє виключно в межах встановленої Законом компетенції, а саме надає оцінку тільки фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у діях прокурора складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини.

Із наданих скаржницею відомостей неможливо встановити, які конкретно дії мав вчинити прокурор Горан Ю.М. відповідно до законодавства та своїх службових обов’язків, проте не вчинив через свою протиправну бездіяльність.

Водночас слід зазначити, що прокурор Горан Ю.М., відповідно до пункту 1 частини другої статті 170 КПК України, двічі звертався до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва (за місцем знаходження органу досудового розслідування) про накладення арешту у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) шляхом тимчасової заборони володіння, користування, розпорядження на майно, вилучене під час обшуку.

Рішеннями зазначеного суду клопотання прокурора Горана Ю.М. задоволені, останнє з яких не скасовано, що підтверджено відомостями з сайту Київського апеляційного суду щодо апеляційного перегляду рішення у справі № (конфіденційна інформація).

Щодо розгляду заяви адвоката ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 грудня 2021 року про скасування арешту майна, та ухвали цього ж суду від 16 грудня 2021 року (роз’яснення виконання ухвали суду від 02.12.2021), то їх 09 грудня 2021 року направлено прокурором Гораном Ю.М. для організації розгляду слідчому слідчого управління ГУ СБ України в АР Крим.

Далі, 23 грудня 2021 року, слідчим на адресу адвоката ОСОБА_1 направлено листа з інформацією щодо можливості отримання майна, вилученого під час обшуку нежитлових приміщень, арешт якого скасовано.

На цім, досліджуючи рішення слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 грудня 2021 року про скасування арешту майна встановлено, що розгляд відповідного клопотання захисника здійснено без участі прокурора, а у самому рішенні не зазначено, хто саме має вчинити дії щодо повернення майна.

Зважаючи на викладене, твердження скаржниці про невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків прокурором Гораном Ю.М. членом Комісії не встановлено.

Що стосується вчинення прокурором дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 5 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, то, виходячи із положень пункту 2 розділу I Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 13 квітня 2017 року № 111, дій прокурора Горана Ю.М., зазначених у переліку, у дисциплінарній скарзі не наведено та Комісією самостійно таких не встановлено.

Поряд з цим, вищезгадані дії також не утворюють складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 8 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме: втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення.

Подана прокурором Гораном Ю.М. заява до суду про підтримання заяви прокурора ОСОБА_5 про відвід слідчого судді у повному обсязі, прохання її задовольнити та подальше рішення суду про відсутність підстав для відводу слідчого судді не може свідчити про втручання чи будь-який інший вплив прокурора у службову діяльність суддів.

Статтею 22 КПК України передбачено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

За цих обставин Комісія дійшла консолідованого висновку, що в діях прокурора Горана Ю.М. відсутні ознаки будь-якого дисциплінарного проступку, оскільки не здобуто достатніх фактичних даних, які вказують на наявність підстав для притягнення цього прокурора до дисциплінарної відповідальності.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення у дисциплінарному провадженні, не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 47 – 49, 77, 78 Закону № 1697-VII пунктами 110 – 112, 115, 117 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія,

 

ВИРІШИЛА:

 

Дисциплінарне провадження № 07/3/2-58дс-45дп-22  стосовно прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора Горана Юрія Мар’яновича закрити.

Копію рішення направити Генеральному прокурору, прокурору Горану Ю.М. та адвокату ОСОБА_1.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до Окружного адміністративного суду міста Києва або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.