Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Кузнецов Володимир Віталійович в органах прокуратури працює  з липня 2012 року. З 13 жовтня 2020 року обіймає посаду прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Миколаївської обласної прокуратури.

 До дисциплінарної відповідальності Кузнецов В.В. не притягувався, характеризується позитивно.

Присягу працівника прокуратури прийняв 01 липня 2013 року.                            З положеннями Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів ознайомлений 12 червня 2017 року.

Згідно із наказом командира військової частини А4465 від 24 травня         2022 року Кузнецов В.В. призваний на військову службу по мобілізації.

До Комісії 12 квітня 2022 року надійшла дисциплінарна скарга керівника Миколаївської обласної прокуратури Говорухи В.В. про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Кузнецовим В.В.

Автор скарги зазначив, що 22 жовтня 2021 року за фактом вимагання службовою особою правоохоронного органу неправомірної вигоди, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу (далі – КК) України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості та зареєстровано кримінальне провадження          № (конфіденційна інформація). Про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення 09 грудня 2021 року повідомлено прокурору Кузнецову В.В.

Службовим розслідуванням встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Миколаївській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні                       № (конфіденційна інформація) від 21 липня 2021 року за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 15, пункту 7 частини другої статті 115, частини першої статті 263 КК України.

У цьому кримінальному провадженні Кузнецов В.В. входив до складу групи прокурорів, у якій старшим визначено прокурора ОСОБА_3.

Прокурор Кузнецов В.В. вступив в позаслужбові стосунки з батьком підозрюваного та вів з ним розмови про обставини розслідування і прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні, що суперечить вимогам Закону України «Про прокуратуру», Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, порушує присягу прокурора.

На цім, Кузнецов В.В. письмово не повідомив безпосереднього керівника або керівника Миколаївської обласної прокуратури про надходження йому пропозиції від ОСОБА_4 щодо надання неправомірної вигоди.

Обставини проведення обшуку в приміщенні Миколаївської обласної прокуратури, повідомлення про підозру прокурору Кузнецову В.В. висвітлено в публікаціях негативного характеру, розміщених інтернет-виданнями регіону, що підриває авторитет самого прокурора, органів прокуратури, так і держави в цілому.

На переконання автора скарги, прокурор порушив вимоги пункту 4 частини четвертої статті 19 Закону України «Про прокуратуру», статті 24 Закону України «Про запобігання корупції», статей 19 та 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, тобто допустив поведінку, яка дискредитує його, як працівника прокуратури, та може зашкодити авторитету прокуратури, що є підставами передбаченими пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» для притягнення Кузнецова В.В.  до дисциплінарної відповідальності.

4.1  Інформація про рух кримінального провадження                                         № (конфіденційна інформація)

Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні                         № (конфіденційна інформація) від 22 жовтня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено за фактом вимагання неправомірної вигоди службовою особою правоохоронного органу.

Під час проведення цього досудового розслідування встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Миколаївській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) від 21 липня 2021 року за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 15, пункту 7 частини другої статті 115, частиною першою статті 263 КК України.

До складу групи прокурорів, які здійснювали процесуальне керівництво, окрім інших, входив Кузнецов В.В. Старшим групи визначено прокурора ОСОБА_3.

Прокурор Кузнецов В.В. вступив в позаслужбові стосунки з батьком підозрюваного ОСОБА_4 та вів з ним розмови про обставини розслідування та прийняття процесуальних рішень у згаданому кримінальному провадженні.

 

4.2 Короткий зміст висновку службового розслідування

Згідно із висновком службового розслідування, затвердженим керівником Миколаївської обласної прокуратури 11 лютого 2022 року, комісія вважала підтвердженими факти вчинення прокурором Кузнецовим В.В. неправомірних дій, які стали підставою для призначення розслідування.   

Констатовано грубе порушення прокурором вимог статті 19 Закону України «Про прокуратуру», статей 19, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, Присяги працівника прокуратури, статті 24 Закону України «Про запобігання корупції».

         Грубим порушенням вимог Закону України «Про прокуратуру», Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, Присяги працівника прокуратури комісія вважала факт позаслужбових стосунків Кузнецова В.В. з ОСОБА_4 щодо обговорення обставин розслідування та прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні, а порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» вбачала у неповідомленні прокурором безпосереднього керівника або керівника Миколаївської обласної прокуратури про надходження від ОСОБА_4 пропозицій надання неправомірної вигоди.

 

4.3 Пояснення прокурора Кузнецова В.В.

Кузнецов В.В. пояснив, що приблизно з 2006 року знає  ОСОБА_2. Мають спільного знайомого – ОСОБА_5. Останній 01 вересня 2021 року попросив дозволу надати ОСОБА_2 номер його (Кузнєцова В.В.) телефону. Враховуючи тривале знайомство з ОСОБА_2, погодив надання такої інформації.

ОСОБА_2 зателефонував та вказав, що йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за частиною другою статті 15, частиною першою статті 115 КК України. Попросив зустрітися й переговорити з його батьком та порадити як діяти в цій ситуації. Водночас  повідомив, що  не впевнений у правильності позиції та компетентності своїх адвокатів.

Врахувавши приятельські відносини з ОСОБА_2, будучи обізнаним із незадовільним станом здоров’я його батька - не зміг відмовити у проханні.

В першій половині вересня 2021 року батько приятеля (ОСОБА_4) зателефонував та попросив про зустріч. Через декілька днів відбулася зустріч і ОСОБА_4 виклав обставини події, яка сталася із  сином, розповів про позицію органу досудового розслідування і сторони захисту у справі.

Опираючись виключно на інформацію ОСОБА_4, з урахуванням власного досвіду роботи та судової практики, порадив приділити увагу вирішенню питання про відшкодування потерпілому завданої матеріальної і моральної шкоди. У другу чергу, через ОСОБА_4, порадив  його синові надати правдиві і повні показання.

Приблизно в середині жовтня 2021 року йому знову зателефонував     ОСОБА_4 і попросив про зустріч. Мотивував це необхідністю повідомити позицію потерпілого та отримати поради про подальші кроки.

Під час зустрічі ОСОБА_4 повідомив, що потерпілий просить виплатити  компенсацію розміром у 15 000 доларів США за медичні послуги та 50 000 гривень моральної шкоди в обмін на відмову від претензій до ОСОБА_2. З цього приводу жодних порад ОСОБА_4 не давав. Лише зазначив, що позиція потерпілого врахується судом при призначенні покарання, а тому йому необхідно домовлятись про відшкодування шкоди.

Також під час цієї зустрічі ОСОБА_4 повідомив, що ОСОБА_2 готовий давати правдиві показання та те, що є свідки події, які можуть  підтвердити протиправну поведінку самого потерпілого.

На підставі цієї інформації порадив ОСОБА_4 ініціювати перед органом досудового розслідування проведення допиту підозрюваного та свідків, оскільки без цього неможливо повно, всебічно та об’єктивно встановити істину у справі. Тоді ж зазначив, що можуть виникнути підстави для перекваліфікації дій     ОСОБА_2. Наголосив, що цими питаннями повинні займатися адвокати шляхом подання відповідних клопотань.

Надалі ще декілька разів зустрічався з ОСОБА_4 та обговорював з ним деталі досудового розслідування.

Під час зустрічі 31 жовтня 2021 року ОСОБА_4 повідомив про позитивні зрушення у кримінальному провадженні. На цім неодноразово запитував скільки грошей потрібно надати за зміну раніше пред’явленої підозри. Від отримання будь-яких коштів він категорично відмовлявся.

Протягом дня 05 листопада 2021 року ОСОБА_4 неодноразово телефонував йому. Близько 20 години він сам зателефонував ОСОБА_4 та на прохання про зустріч відповів, що підстав для цього немає, оскільки надати  поради, відмінні від попередніх, не може.

Після такої розмови і того ж дня ОСОБА_4 ще декілька разів телефонував, однак він не відповідав на дзвінки. З цього моменту будь-яких зустрічей та розмов між ним та ОСОБА_4 не відбувалось.

Акцентував, що жодного разу від ОСОБА_4 та ОСОБА_2 пропозицій, обіцянок щодо надання неправомірної вигоди за вчинення або невчинення     будь-яких дій у кримінальному провадженні не приймав, не вимагав та не отримував.

Вважає, що в його діях відсутні ознаки позаслужбових стосунків, оскільки ним особисто процесуальні дії у вказаному кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_2 не проводились, вказівки слідчим не надавались, у судових засіданнях під час досудового слідства та судового розгляду він участі не брав, будь-яких доручень від старшого прокурора групи  не отримував, до слідчих, які здійснювали досудове розслідування та прокурорів, які здійснювали процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні жодного разу не звертався.

Будь-якої інформації щодо стану досудового розслідування не отримував та не мав такого наміру. Матеріали кримінального та наглядового провадження у нього ніколи не перебували. Про те, що його включено до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) стало відомо лише 09 грудня 2021 року, після ознайомлення з ухвалою про проведення обшуку його службового кабінету.

Вважає, що службовим розслідуванням та доводами дисциплінарної скарги не доведено факту використання ним, як прокурором, своїх службових повноважень або службового статусу та пов’язаних із цим можливостей під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація), а отже відсутні підстави для висновку про наявність у його діях протиправних позаслужбових стосунків.

Зазначив, що  на теперішній час перебуває у статусі підозрюваного за частиною третьою статті 368 КК України, а тому скаржник не вправі констатувати наявність у його діях ознак дисциплінарного проступку відповідно до пункту 5 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру».

Також вважає, що не вчиняв грубого порушення правил прокурорської етики, оскільки він, хоча в позаслужбовий час і спілкувався з батьком свого приятеля, однак дотримувався основних вимог професійної етики.

Твердження, зазначене у дисциплінарній скарзі, про неповідомлення керівництва про ймовірне провокування на отримання неправомірної вигоди не відповідає дійсності, оскільки він ставив до відома керівництво Миколаївської обласної прокуратури про вищезгадані обставини.

Пояснив, що стосовно нього мала місце провокація отримання неправомірної вигоди.

 

5. Правові джерела, що підлягають застосуванню, та мотиви ухваленого Комісією рішення

 

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною четвертою статті 19 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Згідно підпункту «е» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» посадові та службові особи органів прокуратури є суб’єктами, на яких поширюється дія цього Закону, а за змістом його статті 22 посадовим та службовим особам органів прокуратури забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов’язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Відповідно до статті 19 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, прийнятого 27 квітня 2017 року всеукраїнською конференцією прокурорів (далі - Кодекс), при виконанні службових обов’язків прокурор має суворо дотримуватись обмежень, передбачених антикорупційним законодавством, не допускати будь-яких проявів корупції, у тому числі вступати у позаслужбові стосунки з метою використання службових повноважень або службового становища; неправомірно втручатися чи здійснювати у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, вплив на службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи суддів.

Статтею 21 Кодексу визначено, що прокурору слід уникати особистих зв’язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об’єктивність виконання професійних обов’язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Окрім того, відповідно до положень статті 24 Закону України «Про запобігання корупції» особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов’язані невідкладно вжити таких заходів, зокрема письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції.