Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження (далі – Комісія), у складі: головуючого Гнатіва А.Я., членів – Війтовича Л.М., Житного О.О., Захарової О.С., Отвіновського П.Л., Поліщука В.Л., Стуконога О.І., Томак М.В., Цуркана М.І., Юзькова О.В., розглянувши висновок про відсутність дисциплінарного проступку у діях керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області Ізотова В.А. у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-54дс-35дп-22,

 

ВСТАНОВИЛА :

 

1. Відомості про прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження

 

Ізотов Володимир Андрійович в органах прокуратури працює з 25 липня 2003 року дотепер. З 15 березня 2021 року обіймає посаду керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області.

Присягу прокурора склав 09 лютого 2011 року, з Кодексом професійної етики та поведінки прокурорів (далі – Кодекс) ознайомлений 06 січня 2013 року. Характеризується позитивно. Дисциплінарних стягнень не має. Неодноразово заохочувався.

 

2. Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

За результатами перевірки 16 серпня 2022 року членом Комісії          Житним О.О. складено висновок про відсутність дисциплінарного проступку у діях прокурора Ізотова В.А., який із зібраними матеріалами  передано  на розгляд Комісії.

Скаржників і прокурора своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

У засіданні Комісії взяв участь прокурор Ізотов В.А.

Кіровоградською обласною прокуратурою до Комісії надіслано лист про підтримання доводів скарги та про розгляд висновку за відсутності її представника.

Від Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора участь у засіданні Комісії узяв участь прокурор відділу Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Кравчук В.М.

 

3. Зміст дисциплінарних скарг

4. Обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

 

Заслухавши доповідача – члена Комісії Житного О.О., представника скаржника Кравчука В.А., який підтримав дисциплінарну скаргу та заявив, що з висновком про відсутність дисциплінарного проступку у діях прокурора Ізотова В.А. не погоджується та вважає, що у дисциплінарній скарзі викладено достатньо підстав, котрі вказують про наявність дисциплінарного проступку, у зв’язку із чим прокурор Ізотов В.А. підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності, однак враховуючи закінчення строку на його притягнення до дисциплінарної відповідальності не заперечує проти закриття дисциплінарного провадження, прокурора Ізотова В.А., який у повному обсязі погодився із висновком члена Комісії про закриття дисциплінарного провадження, вивчивши висновок та дослідивши матеріали дисциплінарного провадження, Комісія встановила таке.

Прокурор Ізотов В.А. пояснив, що 12 жовтня 2016 року ним позичено ОСОБА-1 21500 доларів США. Згідно зі складеною при цьому розпискою, останній зобов’язався повернути йому борг до 15 квітня 2017 року.

У зв’язку з неповерненням ОСОБА-1 зазначених коштів у визначений угодою термін й ухиленням його від спілкування, Ізотов В.А.12 серпня 2018 року звернувся з позовною заявою до суду про стягнення зі ОСОБА-1 боргу.

За результатами розгляду судом цієї заяви 19 серпня 2019 року ухвалено рішення про стягнення зі ОСОБА-1 на користь Ізотова В.А. кошти в сумі, еквівалентній 21500 доларів США (599635,00 грн), відсотків в сумі 29078,19 грн та судового збору в сумі 6287,14 грн.

Після отримання рішення суду та виконавчих листів Ізотов В.А. 18 лютого 2020 року звернувся до приватного виконавця із заявою про стягнення з боржника на його користь сум, визначених у рішенні суду.

Починаючи з 10 березня 2020 року Ізотов В.А. щомісяця отримував кошти від ОСОБА-1 на свій особистий рахунок, відкритий в АТ КБ «Приватбанк». Усього протягом 2020 року він отримав від СОСОБА-1 44021 грн. Одержання цих коштів він відобразив у щорічній декларації за 2020 рік з позначкою «за рішенням суду про стягнення боргу».

Також Ізотов В.А. зазначив, що згідно із частиною першою статті 1046 Цивільного кодексу (далі – ЦК) України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до статті 48 Цивільного процесуального кодексу (далі – ЦПК) України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Посилаючись на вказані правові норми, Ізотов В.А. зазначив, що за його заявою судом ухвалено відповідне рішенням, тому станом на 31 грудня 2020 року він мав статус не позикодавця, а стягувача.

Ізотов В.А. ствердив, що станом на 31 грудня 2020 року в нього та членів його сім’ї були відсутні грошові активи (готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках, готівкові кошти, які зберігаються у банку, внески до кредитних спілок, внески до інших небанківських фінансових установ, у тому числі до інститутів спільного інвестування, кошти, які він або члени його сім’ї позичили третім особам (тобто кошти, стосовно яких він або член його сім’ї є позикодавцем) активи у дорогоцінних (банківських) металах, інші грошові активи) в розмірі 50 прожиткових мінімумів. Тому відповідні відомості до розділу 12 Декларації «Грошові активи» ним не вносилися.

Також Ізотов В.А. зазначив, що ані пункт 8 частини першої статті 46 Закону № 1700-VII, ані пункт 139 Роз’яснення НАЗК щодо застосування окремих положень цього Закону стосовно заходів фінансового контролю (подання декларацій та повідомлень про суттєві зміни в майновому стані) не передбачено як виду грошового активу наявність виданого на користь суб’єкта декларування виконавчого документа. У зв’язку з цим ним не відображено ці відомості в розділі 12 декларації «Грошові активи». Відомості про отримання доходу за вищевказаним судовим рішенням в розмірі 44021 грн ним достовірно відображено в розділі 11 Декларації.

Прокурор Ізотов В.А. пояснив, що під час заповнення ним декларації за 2020 рік він неодноразово намагався додзвонитися до колцентру НАЗК для отримання консультацій, але відповіді не отримав.

Під час перевірки у дисциплінарному провадженні встановлено, що керівником Кіровоградської обласної прокуратури Твердохлібом В.М. 06 січня 2022 року на адресу Голови НАЗК направлено повідомлення про проведення повної перевірки декларації прокурора Ізотова В.А.

Членами Комісії Отвіновським П.Л. 20 січня 2022 року та Житним О.О. 23 травня 2022 року до НАЗК надіслано запити щодо результатів проведеної перевірки та вжитих заходів стосовно Ізотова В.А.

Від НАЗК 21 лютого 2022 року та 23 червня 2022 року отримано листи (від 16 лютого 2022 року № 461-01/8298-22 та 20 червня 2022 року № 461-01/14677-22 відповідно), у яких зазначено, що Національним агентством 11 лютого 2022 року розпочато проведення повної перевірки декларації Ізотова В.А. за 2020 рік. Водночас відповідно до підпункту 4 пункту 1 Закону України «Про захист інтересів суб’єктів подання звітності та інших документів у період воєнного стану або стану війни» у період дії воєнного стану або стану війни будь-які перевірки щодо своєчасності та повноти подання будь-яких звітів чи документів звітного характеру уповноваженими органами не здійснюються. Оскільки в Україні на підставі Указів Президента України діє воєнний стан, повна перевірка декларації за 2020 рік, поданої прокурором Ізотовим В.А., не здійснюється.

Таким чином НАЗК, як уповноваженим державним органом, до цього часу перевірку декларації Ізотова В.А. не проведено та належну правову оцінку його діям щодо подання Декларації відповідно до вимог Закону № 1700-VII не надано.

Оглядом паперових копій Декларацій, поданих Ізотовим В.А. за  2016 рік (подана 17 березня 2017 року), за 2017 рік (подана 12 березня 2018 року), за 2018 рік (подана 15 лютого 2019 року), за 2019 рік (подана 31 березня 2020 року), за 2020 рік (подана 18 березня 2021 року) встановлено, що в розділі 12 «Грошові активи» відсутні записи про грошові кошти у сумі, еквівалентній 21500 доларів США, позичені ним ОСОБА-1

У декларації за 2020 рік в розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» у рядку під № 5 міститься запис про дохід у розмірі 44021 грн, джерелом доходу вказано ОСОБА-1, видом доходу – «за рішенням суду про стягнення».

 

5. Правові джерела, що підлягають застосуванню, та мотиви ухваленого органом рішення

 

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною четвертою статті  19 Закону № 1697-VII прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначено Законом № 1700-VII.

Частинами першою, четвертою статті цього Закону встановлено, що центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, є НАЗК.

Згідно з підпунктом «е» пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1700-VII суб’єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є, зокрема, посадові та службові особи органів прокуратури.

За правилами частини першої статті 45 Закону № 1700-VII вони зобов’язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному вебсайті НАЗК декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається НАЗК.

Відповідно до вимог частини першої статті  46 Закону № 1700-VII у декларації зазначаються відомості, зокрема, про: 1) прізвище,  ім’я, по батькові, число, місяць і рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта громадянина України, суб’єкта декларування та членів його сім’ї; 2) об’єкти нерухомості, що належать суб’єкту декларування та членам його сім’ї; 3) цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, що належить суб’єкту декларування або членам його сім’ї на праві приватної власності; 4) цінні папери, у тому числі акції, облігації, чеки, сертифікати, векселі, що належать суб’єкту декларування або членам його сім’ї; 5) інші корпоративні права, що належать суб’єкту декларування або членам його сім’ї; 5-1) юридичні особи, трасти або інші подібні правові утворення, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб’єкт декларування або члени його сім’ї; 6) нематеріальні активи, що належать суб’єкту декларування або членам його сім’ї; 7) отримані доходи суб’єкта декларування або членів його сім’ї; 8) наявні у суб’єкта декларування або членів його сім’ї грошові активи; 9) фінансові зобов’язання суб’єкта декларування або членів його сім’ї; 10) видатки, а також будь-які інші правочини, вчинені у звітному періоді, на підставі яких у суб’єкта декларування виникає або припиняється право власності, володіння чи користування, тощо.

Відповідно до вимог частини третьої статті 46 Закону № 1700-VII у декларації зазначаються також відомості про об’єкти декларування, передбачені пунктами 2–8 частини першої цієї статті, що є об’єктами права власності третьої особи, якщо суб’єкт декларування або член його сім’ї отримує чи має право на отримання доходу від такого об’єкта або може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти щодо такого об’єкта дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 11 Закону № 1700-VII НАЗК надає роз’яснення, методичну та консультаційну допомогу, зокрема, щодо застосування положень Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів.

Відповідно до Роз’яснення щодо розмежування компетенції НАЗК та інших суб’єктів у частині перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданих суддями та прокурорами від 10 жовтня 2021 року № 9, є необов’язковим отримання під час дисциплінарного провадження стосовно прокурора висновку НАЗК з питань, пов’язаних із перевіркою факту подання прокурорами декларацій та відомостей, що містяться в них.

Відповідно до Роз’яснень НАЗК від 03 лютого 2021 року  кошти, які не були сплачені суб’єкту декларування/члену його сім’ї у зв’язку із невиконанням умов укладеного договору або строк сплати яких не настав, не є їхнім грошовим активом, крім коштів, позичених третій особі, відомості про які зазначаються в розділі 12 «Грошові активи» декларації за умов перевищення 50 ПМ (пункт 144 Роз’яснення).

Кошти, позичені суб’єктом декларування/членом його сім’ї третім особам, розмір яких визначений рішенням суду, яке набуло законної сили, які не були виплачені (добровільно чи в порядку примусового виконання) у звітному періоді, підлягають відображенню у розділі 12 «Грошові активи» декларації як кошти, позичені третім особам (пункт 145 Роз’яснення). При цьому розмір позичених коштів вказується з урахуванням рішення суду. 

У статті 43 Закону № 1697-VII підставами для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності є, зокрема,  порушення встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Відповідно до пункту 2 розділу I Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 13 квітня 2017 року за № 111, встановлено перелік дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури: вчинення дій, що містять ознаки корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших кримінальних правопорушень; керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння або відмова від проходження огляду з метою виявлення стану сп’яніння та ненадання документів, які підтверджують, що прокурор не перебував у такому стані; неподання або несвоєчасне подання прокурором без поважних причин анкети доброчесності прокурора; подання в анкеті доброчесності прокурора недостовірних (у тому числі неповних) тверджень; умисне приховування достовірної інформації про вчинення іншим прокурором дій, що порушують Присягу прокурора чи вимоги Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів; протиправні позаслужбові стосунки – використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов’язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб; порушення прокурором вимог, заборон та обмежень, встановлених Законами України «Про запобігання корупції», «Про прокуратуру».

Статтею 4 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів (далі – Кодекс) визначено основні принципи професійної етики та поведінки прокурорів, до яких, зокрема, відносяться верховенство права та законність; професійна честь і гідність, формування довіри до прокуратури;        доброчесність, зразковість поведінки та дисциплінованість.

Статті 11, 16, 19 та 21 Кодексу зобов’язують прокурора постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність, бути взірцем доброчесності, діяти на підставі закону, не допускати будь-яких проявів, які можуть створити враження корупційних, дій і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Закон № 1697-VII не містить визначення дисциплінарного проступку прокурора. Разом з ти, у частині першій статті  43 цього Закону зазначені підстави, з яких прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Аналіз правової норми дає підстави для висновку, що дисциплінарним проступком прокурора необхідно вважати протиправну, винну дію або бездіяльність, прийняття рішення чи його неприйняття, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні прокурором своїх посадових обов’язків та інших вимог, встановленими Законом № 1697-VII та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосовано дисциплінарне стягнення.

Надаючи юридичну оцінку діям прокурора Ізотова В.А. Комісія виходить з такого.

Комісія, згідно з Законом № 1697-VII, не наділена повноваженнями контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у тому числі щодо достовірності і повноти відомостей, зазначених суб’єктом декларування у декларації, оскільки це належить до виключної компетенції НАЗК.

До дисциплінарної скарги не долучено відповідного рішення НАЗК за результатами повної перевірки декларації прокурора Ізотова В.А. за 2020 рік, його не отримано і під час дисциплінарного провадження.

Ураховуючи наведене, Комісія не може без висновку НАЗК за результатами повної перевірки поданої прокурором декларації за 2020 рік встановити наявність або відсутність дисциплінарного проступку у діях              Ізотова В.А. за подання ним завідомо недостовірних відомостей у декларації, оскільки наявність такого висновку є обов’язковою передумовою для вирішення питання про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.

Окрім того, у зв’язку з відсутністю передбачених законодавством повноважень Комісією не встановлювалось та, як наслідок, не встановлено фактів вчинення прокурором Ізотовим В.А. дій, що містять ознаки корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень; порушення ним вимог, заборон та обмежень, встановлених Законами України «Про запобігання корупції», «Про прокуратуру» тощо.

Тому Комісія вважає, що у його діях відсутні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом  5 частини першої статті 43 Закону                      № 1697-VII.

Водночас Комісія вирішила, що у діях прокурора Ізотова В.А. наявний дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 4 частини першої статті  43 Закону № 1697-VII, оскільки ним порушено порядок подання декларації за 2020 рік, зокрема, не зазначено у щорічній декларації за 2020 рік відомості в розділі 12 декларації «Грошові активи».

Комісія також зазначає наступне.

Кодексом (в редакції, чинній на 10 березня 2021 року) визначені основні принципи, моральні норми та правила прокурорської етики, якими повинні керуватися прокурори при виконанні своїх службових обов’язків та поза службою, зокрема, обов’язок, постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність (стаття 11), бути взірцем доброчесності, діяти на підставі закону (стаття 16), не допускати будь-яких проявів, які можуть створити враження корупційних (стаття 19), дій і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс (стаття 21).

Усупереч вимогам статті  46 Закону № 1700-VIІ прокурором Ізотовим В.А. не зазначено у щорічній декларації за 2020 рік відомості в розділі 12 декларації «Грошові активи».

Прокурор Ізотов В.А. на засіданні Комісії підтвердив вказаний факт, та пояснив, що не вносив ці відомості, оскільки не знав, яким чином необхідно вказувати інформацію у своїх деклараціях, поданих до Єдиного державного реєстру декларацій. Він не вважав за доцільне відображати зазначені відомості у своїй декларації через певну невизначеність, оскільки вважав себе стягувачем, а не позикодавцем, і, відповідно, його майновий стан не змінювався. 

Комісія не вважає обґрунтованою висловлену Ізотовим В.А. причину незазначення ним у декларації відомостей про грошові активи, оскільки вона суперечить вимогам законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Як передбачено у частині третій статті 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Наявність цивільно-правового спору між позикодавцем і позичальником та ухвалення судом рішення про стягнення коштів з позикодавця на користь позичальника не свідчить, що договір позики виконано й Ізотов В.А. позбувся статусу позикодавця. Не свідчить про це й набуття ним статусу стягувача в рамках виконавчого провадження, розпочатого на виконання рішення суду на його користь.

Ухвалене 19 серпня 2019 року рішення Червонозаводським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА-1 на користь Ізотова В.А. 599635,00 грн, відсотків в сумі 29078,19 грн та судового збору в сумі 6287,14 грн засвідчує існування між вказаними особами відповідних цивільно-правових відносин і, зокрема, підтверджує статус Ізотова В.А. як позикодавця. Відповідно, його правовий обов’язок щодо оголошення при поданні Декларації про наявність грошових активів у формі вказаної позики у зв’язку із цим не припинився.

Оцінивши дії Ізотова В.А. на предмет відповідності наведеним вимогам під час подання щорічної декларації за 2020 рік, Комісія вважає, що прокурором Ізотовим В.А., усупереч вищевикладеним правовим нормам, не внесено до Єдиного державного реєстру декларацій відомості, що підлягають декларуванню, чим порушено вимоги закону та вчинено протиправні дії, які можуть створити враження корупційних, зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, а також викликати негативний суспільний резонанс.

Своїми діями він порушив вимоги статті 19 Конституції України, статті 19 Закону № 1697-VII, статей 4, 11, 16, 19, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів.

Дотримання вимог щодо обов’язку діяти на підставі закону, не допускати будь-яких проявів, які можуть створити враження корупційних, дій і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс, є очевидним та обов’язковим і порушення таких вимог не може бути виправдано ніякими обставинами.

Відтак, Комісія вважає, що допущене прокурором Ізотовим В.А.  порушення вимог Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів має грубий характер.

Ураховуючи вищевикладене, у діях прокурора Ізотова В.А. вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме, одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Частиною четвертою статті 48 Закону № 1697-VII визначено, що рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.

Початковим днем вчинення Ізотовим В.А. дисциплінарного проступку слід рахувати 18 березня 2021 року, коли він подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування за 2020 рік.

Цей день підпадає під визначення почату події триваючого правопорушення, а тому для забезпечення виконання вимог частини четвертої статті 48 Закону № 1697-VII необхідно встановити день закінчення  вчинення проступку.

Після подання 18 березня 2021 року декларації з фактично недостовірними відомостями Ізотов В.А. зобов’язаний був виконати вимоги частини першої статті  46 Закону № 1700-VII щодо зазначення у декларації відповідних фактичних відомостей про майно, доходи, кошти, права осіб, зазначених ним у декларації.

Вказані дії Ізотов В.А. повинен був виконати шляхом подання виправленої декларації з власної ініціативи (чого він не зробив) або на вимогу НАЗК після закінчення повної перевірки декларації (чого ще не сталося). Тому днем закінчення вчинення проступку слід рахувати подання Ізотовим В.А. виправленої декларації.

Оскільки ця подія ще не настала, то вчинене ним дисциплінарне правопорушення продовжується та має характер триваючого.

Таким чином, встановлений частиною четвертою статті 48 Закону                       № 1697-VII строк для прийняття Комісією рішення про накладення на прокурора Ізотова В.А. дисциплінарного стягнення не сплинув.

Обираючи вид дисциплінарного стягнення стосовно Ізотова В.А., Комісія враховує, що прокурор характеризується позитивно. Разом з тим, урахуванню підлягає грубий характер діяння, а також невизнання ним факту невиконання вимог законодавства.

За цих обставин, для досягнення мети дисциплінарного провадження, достатнім, необхідним та справедливим буде накладення на Ізотова В.А. дисциплінарного стягнення у виді догани.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення, не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 47–50, 77, 78 Закону України «Про прокуратуру», пунктами 108, 110–113, 115 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія,

                                             ВИРІШИЛА:

 

Притягнути керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області Ізотова Володимира Андрійовича до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді догани.

Копію рішення направити керівнику Кіровоградської обласної прокуратури для застосування накладеного дисциплінарного стягнення, керівнику Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора та прокурору Ізотову В.А.  

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до Окружного адміністративного суду міста Києва або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.