14.09.2022

Рішення №144дп-22


Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури Черкаської області Мокієнко А.І.

 
кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

РІШЕННЯ
№144дп-22

14 вересня 2022

Київ

Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури Черкаської області Мокієнко А.І.


Відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження (далі – Комісія), у складі: головуючого Гнатіва А.Я., членів – Війтовича Л.М., Житного О.О., Захарової О.С., Отвіновського П.Л., Стуконога О.І., Томак М.В., Цуркана М.І., Юзькова О.В., розглянувши висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури Черкаської області Мокієнко А.І. у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-834дс-26дп-22, 

 

ВСТАНОВИЛА:

 

1. Відомості про прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження

 

Мокієнко Аліна Іванівна в органах прокуратури працює з жовтня 2014 року і до дотепер. Посаду прокурора Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури Черкаської області обіймає з 15 березня 2021 року.

Присягу працівника прокуратури склала 30 березня 2015 року, з положеннями Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів ознайомлена 23 червня 2017 року.

Характеризується позитивно. Неодноразово заохочувалась прокурором обласної прокуратури.  Дисциплінарних стягнень не має.

2. Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

До Комісії 28 грудня 2021 року надійшла дисциплінарна скарга керівника Черкаської обласної прокуратури Вороніна О.В. про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Мокієнко А.І.

Автоматизованою системою розподілу дисциплінарних скарг для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження скаргу розподілено члену Комісії Томак М.В., за результатами вивчення якої 12 січня 2022 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-834дс-26дп-22.

За результатами перевірки 09 серпня 2022 року складено висновок про наявність дисциплінарного проступку прокурора, який із зібраними матеріалами передано на розгляд Комісії.

Скаржника та прокурора Мокієнко А.І. своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

У засіданні взяли участь представник скаржника – заступник начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, досудового розслідування та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Черкаської обласної прокуратури Якушина О.В.

Прокурор Мокієнко А.І. на засідання не з’явилася, письмово повідомивши про згоду на розгляд висновку за її відсутності.

За вказаних обставин Комісія, ураховуючи вимоги абзацу 3 частини третьої статті 47 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року (далі – Закон № 1697‑VII), вважала за можливе розглянути висновок за відсутності прокурора.

3. Зміст дисциплінарної скарги 

 

                 Прокурором Мокієнко А.І., якою здійснено нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація), 30 листопада 2018 року затверджено обвинувальний акт, який скеровано до Придніпровського районного суду міста Черкаси.

             Вироком, ухваленим 12 квітня 2021 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

Під час прийняття рішення докази, зібрані під час досудового розслідування і надані стороною обвинувачення до суду, визнано недопустимими, зокрема висновки судово-медичної (далі – СМЕ) та судової автотехнічної експертиз.

На цей вирок прокурором Мокієнко А.І. внесено апеляційну скаргу, яку ухвалою від 03 листопада 2021 року залишено без задоволення, а ухвалений вирок – без змін.

Скаржник вважав, що у зв’язку із істотним порушенням під час досудового розслідування вимог статей 84, 92-93 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), що залишено поза увагою прокурора Мокієнко А.І., нею порушено вимоги статті 2 КПК України, частини другої статті 9 КПК України, статі 36, 94 КПК України, пункт 3 розділу IV Порядку організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 28 березня 2019 року № 51 (далі – Порядок № 51), який діяв до 30 вересня 2021 року, чим вчинено дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII.

 

4. Обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

 

Заслухавши доповідача – члена Комісії Томак М.В., представника скаржника, вивчивши висновок, дослідивши матеріали перевірки, Комісією встановлено таке.

Слідчими Черкаського ВП ГУ НП в Черкаській області проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) від 31 серпня 2016 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України.

Постановою від 21 серпня 2018 року у кримінальному провадженні призначено групу прокурорів, старшим якої визначено прокурора Мокієнко А.І.

Згідно з матеріалами наглядового провадження у цьому кримінальному провадженні слідчими поліції 06 серпня 2018 року допитано потерпілого, який зазначив, що здійснював відповідний маневр на дозволений (зелений) сигнал світлофору. З урахуванням його показань 12 серпня 2018 року за участі потерпілого проведено слідчий експеримент, а 17 вересня 2018 року у провадженні призначено судову автотехнічну експертизу, у вихідних даних якої взято до уваги протокол огляду місця події, показання потерпілого та висновки слідчої дії – слідчого експерименту, проведеного за участі потерпілого.

Серед іншого слідчим поліції 27 листопада 2018 року допитано підозрюваного ОСОБА_1, який надав показання щодо обставин дорожньо‑транспортної пригоди (далі – ДТП), яка сталася за його участі 30 серпня 2016 року. Зокрема щодо виконання ним на перехресті (конфіденційна інформація) маневру повороту на дозволений (зелений) сигнал світлофору.

Відомостей про допит вказаної особи у період часу з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) 31 серпня 2016 року до проведення 26 вересня 2018 року судової автотехнічної експертизи Комісії не надано.

Також не надано відомостей щодо надання прокурором у цьому кримінальному провадженні вказівок у порядку статті 36 КПК України або ініціювання питання щодо відсторонення слідчого (групи слідчих) від здійснення досудового розслідування у зв’язку із неефективністю його проведення (пункти 4, 8 частини другої статті 36 КПК України). 

Прокурором Мокієнко А.І. у цьому провадженні 27 листопада 2018 року погоджено повідомлення особі про підозру, а 30 листопада 2018 року затверджено обвинувальний акт, який у порядку статті 291 КПК України скеровано до Придніпровського районного суду міста Черкаси.

Підтримання публічного обвинувачення у судовому провадженні з розгляду цим судом обвинувального акта здійснено також прокурором    Мокієнко А.І.

За результатами судового провадження, 12 квітня 2021 року у справі № (конфіденційна інформація), у зв’язку із недоведеністю вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_1, ухвалено виправдувальний вирок.

Із вироку вбачається, що унаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, докази, надані стороною обвинувачення, визнано недопустимими, зокрема висновки СМЕ, оскільки стороною обвинувачення не доведено законності отримання матеріалів, на підставі яких проведено цю експертизу, зокрема у спосіб визначений законом для речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю. 

Окрім цього, судом критично оцінено висновки судової автотехнічної експертизи, у зв’язку із чим цей доказ також визнано недопустимим. Судом звернуто увагу на те, що під час досудового розслідування із підозрюваним не проведено слідчого експерименту, проведення якого могло б підтвердити або спростувати версії підозрюваного або потерпілого, показання яких різнилися, тобто суттєво вплинути на дослідження у межах цієї експертизи.

Згідно з висновком прокурора Мокієнко А.І., складеного 13 квітня 2021 року за результатами судового розгляду кримінального провадження, вирок суду незаконний, у зв’язку із чим нею 11 травня 2021 року подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду у справі № (конфіденційна інформація) у задоволені апеляційної скарги прокурору відмовлено, вирок від 12 квітня 2021 року залишено без змін. У своєму рішенні колегією суддів зазначено, що відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Відповідно до чинного законодавства особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому КПК України. В ухвалі також зазначено про те, що всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного (пункт 23 ППВСУ від 29 червня 1990 року). На підставі установлених судом першої інстанції фактів та досліджених доказів, з урахуванням вимог статті 404 КПК України, якою установлено межі перегляду судом апеляційної інстанції, колегія прийшла до висновку про законність вироку, ухваленого стосовно ОСОБА_1. 

Участь у судових засіданнях в суді апеляційної інстанції також забезпечено прокурором Мокієнко А.І.

Оперативною нарадою у першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури 11 листопада 2021 року № 58, на якій обговорено стан досудового розслідування та результати судового розгляду у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація), встановлено факти неналежного виконанням прокурором Мокієнко А.І. процесуальних обов’язків під час здійснення досудового розслідування, у зв’язку із чим у провадженні постановлено виправдувальний вирок, який набрав законної сили. З урахуванням оцінки доказів, здобутих під час досудового розслідування, та мотивації судових рішень нарадою прийнято рішення про відсутність підстав для касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції.

Згідно довідки начальника відділу кадрової роботи а державної служби Черкаської обласної прокуратури А. Гіндик від 27 січня 2022 року № 07‑97вих‑22, прокурору А. Мокієнко у період з 26 грудня до 23 серпня 2021 року перебувала у щорічних відпустках 84 календарних днів, у цей же період була відсутня на робочому місті у зв’язку із тимчасовою непрацездатністю10 календарних днів, а загалом 94 календарних дні.

Прокурор Мокієнко А.І. у поясненнях, наданих під час здійснення перевірки у дисциплінарному провадженні, підтвердила факти здійснення нею процесуального керівництва у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація). Зокрема затвердження та направлення нею до суду обвинувального акта у вказаному провадженні, підтримання нею у суді публічного обвинувачення, ухвалення судом виправдувального вироку, подання апеляційної скарги та результати її розгляду. Вказавши, що в основу обвинувачення ОСОБА_1 покладено докази, здобуті від час досудового розслідування, зокрема протокол огляду місця події від 30 серпня 2016 року, висновок СМЕ від 07 жовтня 2016 року № (конфіденційна інформація), протокол слідчого експерименту за участі потерпілого від 12 серпня 2016 року, висновок судової автотехнічної експертизи від 26 вересня 2018 року № (конфіденційна інформація). Тому, обвинувальний акт у вказаному провадженні у порядку статті 291 КПК України скеровано до суду.

У судовому провадженні із розгляду обвинувального акта за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, обвинувачений своєї вини не визнав. У суді надав показання, виклавши свою версію ДТП, яка відбулася за його участі. Зокрема, те, що він виконував маневр на дозволений (зелений) сигнал світлофору.

З урахуванням здобутих під час досудового розслідування доказів та їх оцінки у сукупності прокурор Мокієнко А.І. у судових дебатах орієнтувала суд на ухвалення стосовно ОСОБА_1 обвинувального вироку. Проте 12 квітня 2021 року у провадженні ухвалено вирок, яким обвинуваченого виправдано. Цим же вироком, з мотивів недоведення  джерела походження предмету дослідження, зібрані під час досудового розслідування докази визнано недопустимими. Зокрема недопустимим доказом визнано висновок СМЕ. Окрім цього, з мотивів односторонності проведеної автотехнічної експертизи, яка, на думку суду, ґрунтувалася на доказах. здобутих під час слідчого експерименту, проведеного лише за участі потерпілого та на його показаннях, поданий до суду доказ визнано неналежним. З урахуванням визнання цих доказів неналежними та недопустимими, інші докази у своїй сукупності судом визнано недостатніми для визнання особи винною у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Не погодившись із цим судовим рішенням прокурором Мокієнко А.І. подано апеляційну скаргу, у якій вказано на істотні порушення судом норм кримінального процесуального законодавства, невідповідність судового рішення фактичним обставинам кримінального провадження. Зокрема, прокурор вважає, що її позиція у судовому провадженні ґрунтувалася у тому числі на висновку експерта, який на відміну від суду, відповідно до вимог законодавства має спеціальні знання, відповідно має право на проведення дорученої йому судової експертизи. Разом з тим, у випадку виникнення будь-яких сумнівів щодо висновку експерта суд має проводити його допит або призначати додаткову або повторну експертизи. При цьому під час судового провадження клопотання сторони захисту про допит експерта судом залишено без задоволення, а висновки суду щодо односторонності проведеної експертизи, на думку Мокієнко А.І., були суб’єктивними та не відповідали фактичним обставинам справи. Прокурор Мокієнко А.І. вказала на те, що під час досудового розслідування підозрюваний під час допиту не вказував на який сигнал світлофору рухалися учасники ДТП, тому версія про рух транспортного засобу під керуванням потерпілого на червоний сигнал світлофору з’явилася тільки у суді. За відсутності таких показань на стадії досудового розслідування, версія розвитку подій за участі ОСОБА_1, не була предметом перевірки у цьому провадженні. За таких обставин вважає, що судом під час ухвалення виправдувального вироку оцінено лише версію подій обвинуваченого, а тому порушено вимоги статей 7, 9, 22, 23, 370, 374 КПК України.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року, подану нею апеляційну скаргу залишено без задоволення, а вирок без змін.

Вважає, що виправдання особи відбулося у зв’язку із незабезпеченням слідчими ефективного досудового розслідування у цьому провадженні, у зв’язку із чим нею неодноразово надавалися вказівки у порядку статті 36 КПК України, а перед керівництвом СУ ГУ НП в Черкаській області ініційовано питання проведення службового розслідування стосовно відповідних слідчих.

Мокієнко А.І. погодилася, що нею у межах наданих процесуальних повноважень не звернуто уваги на процесуальні недоліки, про які вказано у судовому рішенні, однак слідчими у провадженні усунуто низку інших недоліків, шляхом проведення слідчих (розшукових) дій. Вважає, що під час оголошення особі підозри у цьому кримінальному провадженні нею оцінено усі  докази з точки зору їх належності, допустимості та достатності.

Прокурор звернула увагу на її роботу упродовж 2016-2018 років, направлення нею до суду у вказаний період обвинувальних актів у 50 кримінальних провадженнях, за результатами розгляду яких постановлено обвинувальні вироки, здійснення процесуального керівництва у інших кримінальних провадженнях, у яких вона визначена старшою групи прокурорів, виконання контрольних завдань прокуратури вищого рівня та завдань керівництва місцевої прокуратури, розгляд звернень громадян тощо.

Мокієнко А.І. процитовано частину третю статті 43 Закону № 1697-VII, наголосивши на відсутності підстав для її притягнення до дисциплінарної відповідальності у зв’язку із ухваленням виправдувального вироку, оскільки у неї відсутній умисел, спрямований на прийняття судом такого рішення. Також вважає, що строк накладення на неї дисциплінарного стягнення минув, оскільки її активні дії, зокрема затвердження обвинувального акта та його направлення до суду, вчинені ще 30 листопада 2018 року. Також, просить врахувати її позитивну характеристику, неодноразові заохочення керівництвом прокуратури вищого рівня та відсутність дисциплінарних стягнень.   

Представниця скаржника підтримала доводи дисциплінарної скарги, погодилася із висновком про наявність дисциплінарного проступку прокурора Мокієнко А.І.

На запитання Комісії повідомила, що Мокієнко А.І. на стадії досудового розслідування, відповідно до норм чинного законодавства, перед погодженням особі про підозру та затвердженням обвинувального акта у відповідному провадженні, повинна була дослідити зібрані органом досудового розслідування докази. Зокрема, оцінити їх повноту, належність, допустимість, достовірність, а у сукупності – їх достатність та взаємозв’язок для прийняття відповідного процесуального рішення, чого прокурором не зроблено. На стадії судового провадження Мокієнко А.І., за встановлених у суді фактичних обставин, могла та повинна була відмовитися від підтримання публічного обвинувачення/вимог апеляційної скарги. Проте не зробила цього, продовжуючи вчиняти активні дії, орієнтуючи суд першої інстанції на постановлення обвинувального вироку, суд апеляційної інстанції – на скасування ухваленого вироку, у зв’язку із істотним порушенням судом вимог чинного законодавства.

У представниці скаржника відсутня інформація щодо доповіді Мокієнко А.І. безпосередньому керівництву про установлені у судовому провадженні фактичні обставини кримінального провадження та ініціативності у поданні апеляційної скарги на ухвалений вирок.

Доповідачка Томак М.В. зауважила, що прокурор Мокієнко А.І. на виконання вимог Порядку № 51, склала та подала на погодження керівництву висновок, у якому зазначила інформацію про незаконність ухваленого вироку та наявність підстав для його апеляційного оскарження.

 

5. Правові джерела, що підлягають застосуванню, та мотиви ухваленого Комісією рішення

 

            Надаючи юридичну оцінку діям прокурора, Комісія виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини першої та частини другої статті 1311 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; підтримання публічного обвинувачення в суді. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Частиною першою статті 2 Закону № 1697-VII на прокуратуру, серед іншого, покладено функції підтримання державного обвинувачення у суді, нагляд за додержанням законів органами, що проводять досудове слідство.

Загальні права та обов’язки прокурора, визначені статтею 19  Закону № 1697-VII і серед них зазначено обов’язок діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 1697-VII виправдання особи або закриття стосовно неї судом кримінального провадження не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, який здійснював процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та/або підтримання державного обвинувачення у цьому провадженні, крім випадків умисного порушення ним вимог законодавства чи неналежного виконання службових обов’язків.

Згідно з вимогами частини четвертої статті 48 Закону № 1697-VII рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.

Статтею 2 КПК України установлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частинами першою та другою статті 9 КПК України визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Пунктами 4, 8, 20 частини другої статті 36 КПК України визначено повноваження прокурора щодо надання вказівок щодо проведення слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій; ініціювання перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування; оскарження судових рішень у порядку, встановленому КПК України.

Відповідно до частини другої статті 37 КПК України прокурор здійснює свої повноваження від початку до його завершення, а відповідно до пункту 10 частини першої статті 3 КПК України кримінальне провадження включає в себе стадії досудового розслідування та судового провадження.

Пунктом 14 статті 3 КПК України визначено, що притягнення до кримінальної відповідальності, є стадією кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Параграфами 1, 2 глави 4 розділу І КПК України урегульовані питання поняття доказів, їх належність та допустимість при визнанні відомостей доказами та доказування у кримінальному провадженні.

Главою 28  розділу IV КПК України регулюються питання судового розгляду.

Відповідно до рішення Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 05 березня 2018 року у справі № 800/422/17, триваюче правопорушення – це проступок, пов’язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов’язків, передбачених правовою нормою, яке припиняються, або виконанням регламентованих обов’язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов’язків.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 12 жовтня 2018 року у справі № 800/433/17, службовими обов’язками працівника прокуратури слід вважати нормативно визначені вид та міру необхідної поведінки, котрі забезпечують реалізацію завдань, поставлених перед прокуратурою суспільством і державою, та повноважень, наданих для ефективного здійснення професійних функцій.

Пунктом 3 розділу IV Порядку організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 28 березня 2019 року № 51 (далі – Порядок № 51), який діяв до 30 вересня 2021 року, передбачено, що прокурор у кримінальному провадженні, здійснюючи процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, відповідно до вимог законодавства: забезпечує виконання завдань кримінального провадження з дотриманням його загальних засад, у тому числі повноту проведення досудового розслідування, захист інтересів учасників кримінального провадження.

Повноваження прокурора у кримінальному провадженні визначені статтею 36 КПК України.

Безпосередні службові обов’язки прокурора Мокієнко А.І. у період, зазначений у дисциплінарній скарзі, закріплено у розподілах обов’язків між працівниками Черкаської місцевої та окружної прокуратур. Зокрема у наказах, виданих керівництвом Черкаської місцевої прокуратури у період з січня 2018 року до травня 2020 року, №№ 2ш № 13, 35, 08, 30, 48, 30 та керівництвом Черкаської окружної прокуратури – у період з березня до листопада 2021 року, №№ 01, 53, у яких серед іншого на прокурора Мокієнко А.І. покладено обов’язки із забезпечення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування Черкаським ВП ГУ НП в Черкаській області, у тому числі у формі процесуального керівництва ним, а також підтримання публічного обвинувачення, вжиття заходів для оскарження незаконних судових рішень у кримінальних провадженнях відповідно до спеціалізації прокурорів, зокрема у провадженнях про злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.

Дисциплінарне провадження стосовно прокурора Мокієнко А.І. відкрито у зв’язку з можливим неналежним виконанням чи невиконанням нею службових обов’язків.

Наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують доводи дисциплінарної скарги та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення у дисциплінарному провадженні, можуть встановлюватися письмовими, речовими електронними доказами та поясненнями посадових або службових осіб органів прокуратури.

Таку позицію викладено Верховним Судом у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 9901/383/19.

Тому оцінку дій цієї прокурорки проведено на підставі матеріалів, зібраних під час дисциплінарного провадження.

Для встановлення наявності чи відсутності факту невиконання чи неналежного виконання прокурором службових обов’язків потрібно установити, зокрема, факт ухилення прокурора від вчинення дій, передбачених законодавством, в рамках виконання ним спеціальних повноважень або завідомо неякісне, із порушенням норм законодавства та правил професійної етики, виконання прокурором посадових обов’язків, що тягне за собою настання негативних наслідків.

Мокієнко А.І. має статус прокурора і за загальними правилами, викладеними у статті 19 Закону № 1697-VII, на неї покладено обов’язки  неухильного дотримання присяги прокурора.

Склавши Присягу, зміст якої наведено у статті 36 Закону № 1697-VII, прокурор Мокієнко А.І. серед іншого, взяла на себе обов’язок додержуватися Конституції, чинного законодавства України, нормативно-правових актів Генерального прокурора, вказівок керівництва, що прямо стосуються реалізації прокурором функцій прокуратури, виданих в письмовій формі в межах повноважень, визначених законом.

З метою реалізації своїх процесуальних повноважень та службових обов’язків прокурор Мокієнко А.І., здійснюючи нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація), повинна була забезпечити виконання завдань кримінального провадження з дотриманням його загальних засад, принципу законності, тобто неухильного додержання вимог Конституції України, КПК України, вимог інших нормативно-правових актів.

Відповідно до розподілу обов’язків Мокієнко А.І. здійснено нагляд за додержанням законів у кримінальних провадженнях про кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту. Ураховуючи повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, які визначені статтею 36 КПК України, з метою всебічного, повного і неупередженого досудового розслідування вона зобов’язана дослідити всі обставини цього кримінального провадження. Зокрема, виявити обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, що кореспондується із вимогами частини другої статті 9, пункту 4 частини другої статті 36 КПК України, статтями 84-86, 91-94 КПК України.

З урахуванням того, що тягар доказування у кримінальному провадженні покладено на сторону обвинувачення, тому її доводи щодо здійснення нею процесуального керівництва в інших кримінальних провадженнях, виконання доручень керівництва у сфері міжнародного співробітництва, розгляду скарг/заяв/повідомлень громадян, у зв’язку із чим неможливості ініціювання питань у межах кримінального провадження № (конфіденційна інформація) проведення слідчих дій або самостійного їх проведення та невиконання органами досудового розслідування письмових вказівок прокурора, оцінюються критично.

З урахуванням показань з протоколу допиту підозрюваного від  27 листопада 2018 року, наданих на стадії досудового розслідування, то пояснення прокурора Мокієнко А.І. щодо версії ОСОБА_1 про обставини ДТП, зокрема рух транспортного засобу під його керуванням на дозволений (зелений) сигнал світлофору, які з’ясовані лише під час судового провадження, то її пояснення є неправдивими та такими, що не відповідають показанням особи, зафіксованим у протоколі допиту. Тому пояснення Мокієнко А.І. у цій частині Комісією оцінюються критично та є такими, що надані з метою уникнути дисциплінарної відповідальності.

         Тому з урахуванням показань потерпілого та підозрюваного, які різнилися між собою, оскільки обидва вважали, що здійснили певний маневр на дозволений (зелений) сигнал світлофору, то під час надання оцінки зібраним, органом досудового розслідування, доказам прокурор могла і повинна була ініціювати питання проведення слідчого експерименту за участі ще і підозрюваного та призначення додаткової судової автотехнічної експертизи.

З огляду на пояснення Мокієнко А.І. щодо виявлення розбіжностей у показаннях потерпілого та обвинуваченого лише у суді, то користуючись своїми правами вона під час судового провадження також могла та повинна наполягати на задоволенні судом клопотання сторони захисту про допит експерта, подати клопотання щодо перевірки обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, шляхом доручення органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії, а також доручення проведення додаткової судової автотехнічної експертизи (пункт 3 частини друга статті 332 КПК України, частина третя статті 333 КПК України), або клопотати про допит експерта у суді (статі 350, 356 КПК України).

Мокієнко А.І., виходячи з її стажу на посаді прокурора, обізнаності методів та форм розслідування кримінальних проваджень, пов’язаних з  правопорушеннями проти безпеки руху та експлуатації транспорту, безвідповідально віднеслася до службових обов’язків при нагляді за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні. Всебічно, повно і неупереджено не оцінивши докази, здобуті у цьому провадженні, на предмет їх належності, достатності, достовірності та допустимості, зокрема у частині законності одержання слідчим матеріалів (історія хвороби потерпілого), на підставі яких проведено СМЕ, які відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 162 КПК України становили лікарську таємницю, тобто віднесені до документів, відомості яких охороняються законом. При цьому для речей і документів, які містять таємницю охоронювану законом, законодавством передбачений особливий порядок до їх доступу (статті 159-164 КПК України).   Тому судом, у зв’язку із порушеннями норм чинного законодавства, основний із доказів визнано недопустимим, що підтверджено як вироком від 12 квітня 2021 року у справі № (конфіденційна інформація), так і ухвалою апеляційної інстанції від 03 листопада 2021 року № (конфіденційна інформація).

Щодо доводів Мокієнко А.І. про порушення саме слідчими норм чинного законодавства під час досудового розслідування, варто вказати, що відповідно до пунктів 4, 8 частини другої статті 36 КПК України прокурор уповноважений надавати вказівки щодо проведення процесуальних дій у межах конкретного провадження, а у зв’язку із неефективністю досудового розслідування – ініціювати питання відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування. Тому, виходячи із наявних у дисциплінарному провадженні процесуальних документів, зокрема витягу з ЄРДР, у якому відображений рух кримінального провадження з моменту його реєстрації, постанови про визначення групи слідчих від 06 вересня 20218 року, протоколу допиту підозрюваного від 27 листопад 2018 року, обвинувального акта від 30 листопада 2018 року тощо, які вказують на незмінність групи слідчих упродовж здійснення досудового розслідування, то прокурором, з рахуванням вказаних вище норм КПК України, у повній мірі не використано своїх повноважень. Відомостей, які б підтверджували такі факти, до Комісії не надано.

З урахуванням процесуальної самостійності та незалежності прокурора, її правової позиції щодо доведеності перед судом вини обвинуваченого, достатності та допустимості доказів здобутих під час досудового розслідування інкримінованого особі обвинувачення, виходячи з приписів статті 92 КПК України, то прокурор Мокієнко А.І. повинна була довести перед судом наявність у особи складу інкримінованого кримінального правопорушення, шляхом подання у подальшому касаційної скарги та відстоювання у суді обґрунтованості своєї правової позиції, чого нею не зроблено. Тому її доводи щодо незаконності ухвалених судами рішень у межах цього кримінального провадження є необґрунтованими.

Комісією критично оцінюються та не приймаються доводи Мокієнко А.І. щодо позиції рішення оперативної наради про недоцільність подання касаційної скарги, оскільки відповідно до частини першої статті 36 КПК України, прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання у яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Комісія погоджується із висновком про те, що наведенням таких доводів прокурор Мокієнко А.І. виправдовує свою некомпетентність, позицію, яка не ґрунтується на законах.

Комплексно проаналізувавши усі матеріали дисциплінарного провадження, не посягаючи на процесуальну самостійність прокурора, Комісія дійшла консолідованого висновку, що прокурором Мокієнко А.І. неналежно виконано свої службові обов’язки під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація), чим порушено вимоги статті 19 Закону № 1697‑VII, статей 2, 7, 9, 17, 36, 91-94 КПК України, пункт 3 розділу IV Порядку № 51, тобто вчинено дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697‑VII, шляхом неналежного виконання нею службових обов’язків.

Вчинення прокурором дисциплінарного проступку підтверджується матеріалами дисциплінарного провадження. Зокрема, поясненнями прокурора Мокієнко А.І.; постановою від 31 серпня 2016 року про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація); матеріалами, які містяться у наглядовому провадженні у цьому кримінальному провадженні, зокрема протоколом допиту підозрюваного від 27 листопада 2018 року; висновком судової автотехнічної експертизи від 26 вересня 2018 року № (конфіденційна інформація); висновком прокурора за результатами розгляду кримінального провадження; вироком від 12 квітня 2021 року у справі № (конфіденційна інформація); апеляційною скаргою прокурора Мокієнко О.І. № 80-924вих-21 датованою 11 квітня  2021 року; ухвалою Черкаського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року у справі № (конфіденційна інформація); протоколом оперативної наради від 11 листопада 2021 року № 58.

Дії прокурора Мокієнко А.І. належать до триваючого правопорушення, а тому днем початку вчинення прокурором дисциплінарного проступку варто вважати 30 листопада 2018 року, тобто дату затвердження нею обвинувального акта у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація). З урахуванням її активних дій, зокрема оскарження в апеляційному порядку вироку та підтримання своєї позиції у суді, то кінцевою датою слід вважати 03 листопада 2021 року, коли постановлено ухвалу у справі № (конфіденційна інформація).

Отже, встановлений законодавством річний строк для прийняття Комісією рішення про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності не минув.

Визначаючи вид дисциплінарного стягнення, що має бути застосовано до прокурора Мокієнко А.І., взято до уваги неодноразове заохочення, відсутність дисциплінарних стягнень, тривалий час роботи в органах прокуратури. З іншого боку, з урахуванням безпосередніх службових обов’язків, покладених на прокурора відповідними наказами керівництва окружної прокуратури, підлягає врахуванню очевидна її недбалість до виконання свої службових обовязків, а тому Комісія дійшла висновку про можливість накладення на неї стягнення у виді догани, яке є пропорційним вчиненому нею проступку.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення у дисциплінарному провадженні, не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 47–50, 77, 78 Закону № 1697-VII, пунктами 108, 110–112, 115–117 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження,  Комісія

ВИРІШИЛА:

 

Притягнути прокурора Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури Черкаської області Мокієнко Аліну Іванівну до дисциплінарної відповідальності та накласти на неї дисциплінарне стягнення у виді догани.

Копію рішення направити керівнику Черкаської обласної прокуратури, для застосування накладеного дисциплінарного стягнення, Мокієнко А.І. та керівнику Черкаської окружної прокуратури Черкаської області.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення їй чи отримання нею поштою копії рішення.

 


Головуючий

 

Андрій ГНАТІВ

 

 

 

 

Члени Комісії

 

Любомир ВІЙТОВИЧ

 

 

 

 

 

 

Олександр ЖИТНИЙ

 

 

 

 

 

 

Олена ЗАХАРОВА

 

 

Павло ОТВІНОВСЬКИЙ

 

 

 

 

 

 

Олег СТУКОНОГ

 

 

 

 

 

 

Майя ТОМАК

 

 

 

 

 

 

Михайло ЦУРКАН

 

 

 

 

 

 

Олександр ЮЗЬКОВ