Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження (далі – Комісія), у складі: головуючого Гнатіва А.Я., членів – Війтовича Л.М., Житного О.О., Захарової О.С., Поліщука В.В., Стуконога О.І., Томак М.В., Цуркана М.І., Юзькова О.В., розглянувши висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора Голосіївської окружної прокуратури м. Києва Семенюти І.С. у дисциплінарному провадженні № 07/3/2‑130дс‑62дп-22, 

 

ВСТАНОВИЛА:

 

2. Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

 

До Комісії 04 лютого 2022 року надійшла дисциплінарна скарга керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Яковлева А.С. про вчинення прокурором Голосіївської окружної прокуратури м. Києва Семенютою І.С. дисциплінарного проступку.

Автоматизованою системою розподілу для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження дисциплінарну скаргу розподілено Голові Комісії Гнатіву А.Я., за результатами вивчення якої 10 лютого 2022 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-130дс-62дп-22.

Окрім цього, 10 лютого 2022 року до Комісії надійшла дисциплінарна скарга керівника Київської міської прокуратури Кіпера О.О. про вчинення прокурором Семенютою І.С. дисциплінарного проступку, яку у той же день автоматизованою системою розподілено члену Комісії Томак М.В., за результатами вивчення якої 15 лютого 2022 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2‑154дс‑68дп-22.

Рішенням Комісії від 16 лютого 2022 року № 27дп-22 дисциплінарні провадження № 07/3/2‑130дс-62дп-22 та № 07/3/2-154дс-68дп-22 об’єднано в одне провадження за номером № 07/3/2‑130дс-62дп-22.

3. Зміст дисциплінарних скарг 

 

Скаржниками зазначено, що прокурором Семенютою І.С. неналежно   виконано службові обов’язки, як при здійсненні ним нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42020101010000141 від 17 липня 2020 року.

Зокрема скаржники вважають, що Семенютою І.С. порушено вимоги частин третьої та четвертої статті 19 та статті 25 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі – Закон № 1697-VII), статей 2, 7, 8, 9, 16, 28, частини другої статті 100 Кримінального процесуального кодексу (далі – КПК) України, частини сьомої статті 214 та частини першої статті 218 (до внесення змін Законом № 1888-IX від 17 листопада 2021 року) КПК України, абзацу 12 пункту 2 та абзацу 17 пункту 3 розділу ІV Порядку організаці діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 28 березня 2019 року № 51 (далі – Порядок № 51), який діяв до 01 жовтня 2021 року, пунктів 10-15 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов’язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104 (далі – Порядок № 1104), оскільки ним, без дотримання правил територіальної підслідності та з порушенням строку, визначеного законодавством, передано матеріали кримінального провадження органу досудового розслідування, а під час здійснення досудового розслідування у ньому допущено випадки проведення слідчих (розшукових) дій неуповноваженими на те особами, не вжито заходів для забезпечення участі у судовому засіданні під час розгляду клопотання про арешт майна, несвоєчасно подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, порушено правила передачі на зберігання речових доказів, шляхом їх передання службовим особам, які не є стороною кримінального провадження, або спеціалізованою установою для їх зберігання, не вжито заходів щодо проведення призначеної судової експертизи, не забезпечено проведення досудового розслідування кримінального правопорушення у розумні строки, чим вчинено дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України № 1697-VII), тобто невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків.

Окрім цього, скаржник Яковлев А.С., вважав, що прокурором Семенютою І.С. також порушено вимоги статей 8, 41, 129 Конституції України, статті 17, частини другої статті 21, статті 22, статей 36, 86 частини першої статті 216, частини п’ятої статті 171, частини третьої статті 173, частини сьомої статті 236 КПК України, статті 36 Закону № 1697-VII, статей 4, 5, 11, 16, 26 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року (далі – Кодекс), пункту 3.8 Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв, повідомлень про вчинення кримінальних правопорушень, затвердженої наказом Генерального прокурора від 03 грудня 2021 року № 125, оскільки здійснення досудового розслідування проводилося не за місцем його вчинення, що надалі може негативно вплинути на оцінку судом доказів, зібраних у кримінальному провадженні, зокрема визнання їх недопустимими; у зв’язку із бездіяльністю прокурора порушено строки звернення із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, не виконано судової ухвали у частині повернення тимчасово вилученого майна, чим порушено права особи володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, неодноразове надання до суду недостовірних відомостей про проведення судової експертизи, штучного надання вказівок слідчому, з метою справлення враження удаваної процесуальної діяльності прокурора; відмова у безперешкодному доступі до комп’ютерної техніки та сейфу, які прокурором використовувалися у службових цілях, що крім неналежного виконання прокурором службових обов’язків, вказує і на вчинення ним дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури;  систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, у зв’язку із чим підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності з підстав, визначених пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII.

 

4. Обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

           

Заслухавши доповідача – члена Комісії Томак М.В., пояснення прокурора Семенюти І.С., представника скаржника, вивчивши висновок, дослідивши матеріали перевірки, Комісією встановлено таке.

Департаментом контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки Служби безпеки України (далі – ДКІБ СБ України) до Київської місцевої прокуратури № 1 м. Києва направлено матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190 Кримінального кодексу (далі – КК) України, яке зареєстровано 17 липня 2020 року № (конфіденційна інформація).

На підставі доручення виконувача обов’язків керівника Київської місцевої прокуратури № 1 м. Києва Кононенка М.П. від 17 липня 2020 року досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190 КК України, у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) здійснювалося групами слідчих СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві (постанови від 10 жовтня 2020 року та 28 грудня 2020 року).

Відповідно до витягу з ЄРДР досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється за фактом шахрайських дій ТОВ (конфіденційна інформація), шляхом вчинення незаконних операцій з використанням електронно‑обчислювальної техніки, відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР внесено Кононенком М.П. Згідно з витягом Кононенком М.П. визначено підслідність кримінального правопорушення за Голосіївським УП ГУНПУ у м. Києві, але фактично досудове розслідування здійснювалось прокурором Семенютою І.С. і матеріали кримінального провадження до СВ Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві надійшли лише 29 жовтня 2020 року. 

Постановою від 17 липня 2020 року процесуальне керівництво доручено групі прокурорів Київської місцевої прокуратури № 1 м. Києва у складі Сірика М.М., Баалова С.Р, Приладишева О.Г., старшим групи якої визначено Семенюту І.С.

Згідно із копією листа Семенюти І.С. від 17 липня 2020 року № (конфіденційна інформація), рішення щодо внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190 КК України,  прийнято за результатами розгляду матеріалів ДКІБ СБ України від 15 липня 2020 року № (конфіденційна інформація). Повідомлення ДКІБ СБ України про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190 КК України, зареєстровано у Київській місцевій прокуратурі № 1 м. Києва 17 липня 2020 року № (конфіденційна інформація).

Під час здійснення процесуального керівництва Семенютою І.С. у порядку статті 36 КПК України неодноразово надавалися доручення оперативним підрозділам ДКІБ СБ України на проведення слідчих (розшукових) дій, спрямованих на всебічне, повне та неупереджене дослідження обставин кримінального провадження.

Так, дорученнями від 17 липня 2020 року № (конфіденційна інформація) та 29 грудня 2020 року вищевказаному оперативному підрозділу доручено встановлення та допит свідків, потерпілих, осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, та місця вчинення кримінального правопорушення, огляд вилученої за результатами обшуків техніки та документації.

З огляду на виконання цього доручення, оперативними працівниками ДКІБ СБ України установлено та описано механізм вчинення кримінального правопорушення, факторингові компанії, їх юридичні адреси у містах Києві та Львові, Київській області, та посадові особи цих компаній, які могли бути причетні до вчинення кримінального правопорушення, про що зазначено у листах від 31 серпня 2020 року № (конфіденційна інформація), від 23 вересня 2020 року № (конфіденційна інформація) (до прокуратури 23 вересня 2020 року №№ (конфіденційна інформація) відповідно).

Супровідним листом від слідчого СВ Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві Дриги Є.С. від 29 жовтня 2020 року прокурору Семенюті І.С. направлено 18 клопотань про проведення обшуку у межах цього кримінального провадження (від 29 жовтня 2020 року № (конфіденційна інформація)).

Погоджені 18 клопотань про проведення обшуку 29 жовтня 2020 року повернуто до СВ Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві.

Ухвалою від 30 листопада 2020 року у справі № (конфіденційна інформація) задоволено клопотання слідчого про надання дозволу на проведення обшуку, зокрема за місцем розташування ТОВ (конфіденційна інформація), ТОВ (конфіденційна інформація) та ТОВ (конфіденційна інформація).

З метою забезпечення виконання ухвал суду Семенютою І.С. 24 грудня 2020 року оперативним підрозділам ДКІБ СБ України надано доручення № м щодо взяття участі у обшуках (згідно з наявної відмітки 24 грудня 2020 року отримано Юсиповичем І.М.).

Згідно з протоколом обшуку від 29 грудня 2020 року на підставі ухвали суду від 30 листопада 2020 року проведено обшук на ТОВ (конфіденційна інформація) за адресою: (конфіденційна інформація) та вилучено: 110 ноутбуків «Lenovo», моноблоки «Lenovo» у кількості 13 одиниць, мобільні телефони різних марок у кількості 24 одиниці, 8  флешносіїв та печатки підприємства.

Доручення  щодо проведення необхідних слідчих від 29 грудня 2020 року, надане прокурором Семенютою І.С., 30 грудня 2020 року отримано Юсиповичем І.М., зокрема і щодо проведення огляду вилученого  під час обшуку майна.

За результатами огляду (протокол від 29 грудня 2020 року) вилученого під час обшуку майна, виявлено наявність технологій шифрування, що унеможливило проведення огляду та отримання інформації, яка могла б бути використана у якості доказу у кримінальному провадженні без проведення відповідної експертизи.

Постановою від 29 грудня 2020 року прокурором Семенютою І.С. у цьому кримінальному провадженні визнано речовими доказами низку майна (комп’ютерна техніка) та документів, які вилучені під час обшуків, проведених  на підставі ухвал від 30 листопада 2020 року. Вилучене майно та документи передано Семенютою І.С. на зберігання до ДКІБ СБ України. У постанові прокурора є посилання на вимоги статті 100 КПК України, як на підставу передання на зберігання вилученого майна оперативним підрозділам органів безпеки.

Клопотання прокурора Семенюти І.С. про накладення арешту на тимчасово вилучене майно направлено до Голосіївського районного суду м. Києва 30 грудня 2020 року. На обґрунтування необхідності задоволення поданого клопотання прокурором вказано на результати обшуків у низці товариств, зокрема вилучення тимчасово вилученого майна, яке є речовими доказами та на яке відповідно до вимог статті 170 КПК України може бути накладено арешт.

У межах цього ж кримінального провадження слідчим СВ Голосіївського УП ГУ НП України у м. Києві 12 січня  2021 року призначено судову комп’ютерно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського НДЕКЦ МВС України.

На виконання доручення прокурора Семенюти І.С., у межах кримінального провадження, 18 січня 2021 року консультантом-експертом 3 відділу 5 управління ДКІБ СБ України Юсиповичем І.М. проведено низку допитів свідків.

Також прокурором Семенютою І.С. проведено допит свідка про, що свідчить відповідний протокол від 10 березня 2021 року.

На адресу Голосіївської окружної прокуратури міста Києва 22 березня 2021 року, для відома та виконання надійшли з Голосіївського районного суду                               м. Києва ухвали від 15 березня 2021 року у справі № (конфіденційна інформація) у провадженнях №№ (конфіденційна інформація), якими задоволено скарги адвоката ОСОБА_1, визнано бездіяльність прокурора та зобов’язано повернути власникам майно, яке вилучено під час обшуків 29 грудня 2020 року.

Листом Семенюти І.С. від 24 березня 2021 року № (конфіденційна інформація) із Голосіївського районного суду витребувано інформацію щодо результатів розгляду його клопотання про арешт тимчасово вилученого майна від 30 грудня 2020 року та з’ясовано, що ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду Шевченко Т.М. від 15 січня 2021 року у справі № (конфіденційна інформація) у провадженні № м, прокурору відмовлено у задоволенні клопотання  про арешт майна з підстав недоведення відповідності арештованого майна критеріям, зазначеним статтею 98 КПК України та формальності постанови про визнання майна речовими доказами.

Про прийняте рішення за клопотанням прокурора про накладення арешту на майно судом повідомлено листом від 05 квітня 2021 року № (конфіденційна інформація).

У зв’язку із незгодою із рішенням суду першої інстанції Семенютою І.С. 08 квітня 2021 року на вказану вище ухвалу подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року у справі № (конфіденційна інформація) (у провадженні № (конфіденційна інформація)) апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано, призначено новий розгляд клопотання про арешт майна у цьому провадженні. З ухвали апеляційного суду також вбачається, що участь у його розгляді забезпечував прокурор Семенюта І.С.

Згідно із відомостями в ЄРДР, з 18 травня 2021 року процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні здійснювалося групою прокурорів Голосіївської окружної прокуратури м. Києва у складі Іванова К.Ю.,  Семенюти І.С., Бакалової С.Р., Приладишевої О.Г.

Прокурором Семенютою І.С. 13 травня 2021 року підготовлено клопотання про накладення арешту на теж саме майно, що було зазначено у його клопотанні від 30 грудня 2020 року і щодо якого ним оскаржено ухвалу від 15 січня 2021 року у справі (конфіденційна інформація) (у провадженні № (конфіденційна інформація)), тобто   майно яке вилучено під час обшуків 29 грудня 2020 року. У клопотанні Семенютою І.С. зазначено, що після огляду вилученої комп’ютерної техніки установлено, що доступ до неї обмежений, вхід до системи заблокований спеціальним програмним забезпеченням, у зв’язку із чим процесуальним керівником призначено відповідні експертизи, об’єктом дослідження яких є саме вилучене майно.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва Шевченко Т.М. від 17 травня 2021 року у справі № (конфіденційна інформація) (у провадженні № (конфіденційна інформація) (конфіденційна інформація)) клопотання прокурора Семенюти І.С. задоволено. Ця ухвала направлена Семенютою І.С. слідчому листом від 09 червня 2021 року № (конфіденційна інформація) (для врахування у роботі та скерування експертам).

Одночасно, ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевської І.О. від 30 червня 2021 року у справі № (конфіденційна інформація) (у провадженні № (конфіденційна інформація)) прокурору Семенюті І.С. відмовлено у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, про яке зазначено в ухвалі від 30 грудня 2020 року і на яке накладено арешт ухвалою від 17 травня 2021 року у справі № (конфіденційна інформація) (у провадженні № (конфіденційна інформація)).

З 30 вересня 2021 року у кримінальному провадженні у чергове змінено групу прокурорів, яку визначено у складі прокурорів  Бакалової С.Р., Павліченко Д.В., Машковського В.Р., проте обґрунтування зміни групи прокурорів відсутнє. 

У листі заступника начальника Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора О. Пелепюка від 17 листопада 2021 року № (конфіденційна інформація) зазначено про те, що процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні здійснюється з порушенням вимог статей 2, 9, 28 КПК України, частини першої статті 216, частини першої статті 218 КПК України. Також вказано, що прокурором Семенютою І.С. не організовано здійснення належних заходів, спрямованих на збирання доказів, відповідно до вимог частини другої статті 93 КПК України, що також виразилося у невикористанні процесуальним керівником повноважень прокурора, визначених статтею 36 КПК України. Більшість слідчих дій у провадженні проведено неуповноваженими на те особами, а досудове розслідування здійснювалося без додержання правил територіальної підслідності.

Попри здійснення досудового розслідування у цьому провадженні понад рік, до його матеріалів не долучено усіх договорів позики, які є предметом розслідування, у зв’язку з чим не установлено фактів виконання позичальниками умов, передбачених цими договорами; не установлено особу, відповідальну за нарахування штрафних санкцій та пені за прострочку виплат за договорами позик, а також програмне забезпечення, за допомогою якого нараховано санкції, не установлено особу, яка здійснювала його функціонування   та обслуговування; допити свідків проведено формально на вкрай низькому професійному рівні; відсутня інформація про направлення та здійснення експертною установою призначеної судової комп’ютерно-технічної експертизи; прокурором Семенютою І.С. 15 січня 2021 року не забезпечено участі у судовому засіданні з розгляду клопотання про арешт майна; ухвалу суду про відмову у його задоволенні оскаржено лише через 3 місяці (08 квітня 2021 року), яку скасовано судом апеляційної інстанції 12 травня 2021 року, одночасно звернувшись до суду із клопотанням аналогічного змісту (про арешт того самого майна), що потягло до існування двох процесуальних рішень протилежного змісту –  рішень про накладення арешту на майно від 17 травня 2021 року та про відмову у задоволенні клопотання про арешт цього ж майна від 30 червня 2021 року. 

На підставі наказу керівника Київської міської прокуратури від 11 листопада 2021 року № 129, проведено службове розслідування щодо можливого використання окремими прокурорами Голосіївської окружної прокуратури м. Києва службових повноважень або службового статусу та пов’язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб, а також вчинення інших дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація).

Пунктом 2 цього висновку не встановлено фактів, які були підставами для проведення службового розслідування. Проте під час службового розслідування установлено факти, які вказують на порушення Семенютою І.С. вимог КПК України та правил прокурорської етики, про що зазначено у пункті 3 цього ж висновку. 

Службовим розслідування установлено порушення прокурором частини сьомої статті 214 КПК України у частині недотримання строків направлення до органу досудового розслідування матеріалів кримінального провадження. Зокрема, ненаправлення Семенютою І.С. цих матеріалів до СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві понад 3 місяці з моменту внесення відомостей до ЄРДР про кримінальне правопорушення.

На підтвердження цього заступником начальника відділення – начальником СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві Бойком О.В. надано пояснення, у яких він зазначив, що матеріали кримінального провадження № (конфіденційна інформація) надійшли до слідчого відділу лише 28 жовтня 2020 року. Після їх реєстрації у Єдиному обліку № (конфіденційна інформація) (далі – ЄО) до ЄРДР внесені відомості про створення групи слідчих у цьому кримінальному провадженні, старшою у якій визначено Дригу Є.С.

У висновку службового розслідування зазначено порушення       Семенютою І.С. вимог частини другої статті 100 КПК України, оскільки оперативний підрозділ органів безпеки, якому  29 грудня 2020 року передано на відповідальне зберігання тимчасово вилучене майно (комп’ютерна техніка та документи), відповідно до вимог пункту 19 частини першої статті 3 КПК України не є стороною кримінального провадження. Комісія із службового розслідування також дійшла висновку про порушення Семенютою І.С. пунктів 10-15 Порядку № 1104, оскільки вилучене під час обшуку майно належним чином не оглянуто, не описано, не визначено відповідальної особи за його зберіганням, відповідних працівників ДКІБ СБ України не попереджено про кримінальну відповідальність, передбачену статтею 388 КК України.

На запит про надання інформації про встановлення місцезнаходження вилученого майна у межах вказаного вище кримінального провадження, 28 грудня 2021 року листом заступника Голови СБ України В. Горбенком № (конфіденційна інформація) поінформовано про те, що на виконання постанови про призначення судової комп’ютерно-технічної експертизи від 12 січня 2021 року до Голосіївського УП ГУНП у м. Києві передано декілька одиниць вилученої комп’ютерної техніки, а 09 грудня 2021 року начальником відділу Київської міської прокуратури Н. Коробкіною спільно із прокурором І. Семенютою проведено перевірку наявності вилученого під час обшуків майна, за результатами чого складено відповідний акт. Також у листі зазначено про те, що вилучене майно перебуває за адресою: (конфіденційна інформація).

Листом від 07 грудня 2021 року № (конфіденційна інформація), директора Київського НДЕКЦ МВС України Малярчука М.М. комісію із службового розслідування повідомлено про відсутність, станом на грудень 2021 року, відомостей про призначення та доручення виконання експертам очолюваної ним установи будь‑яких судових експертиз у межах кримінального провадження № (конфіденційна інформація).

Службовим розслідуванням також виявлено факт накладення на документ, виготовлений прокурором Семенютою І.С. (вказівки у порядку статті 36 КПК України, датовані 15 липня 2021 року), штрих‑коду за номером (конфіденційна інформація), який згідно з відомостями ІС «СЕД» присвоєно іншому документу (супровідний лист до ухвали від 17 травня 2021 року), який виготовлено цим же прокурором ще 09 червня 2021 року.

Установлено, що, починаючи із січня 2021 року до Київської місцевої прокуратури № 1 м. Києва, а надалі до Голосіївської окружної прокуратури м. Києва, у межах кримінального провадження № (конфіденційна інформація), надходили адвокатські запити та скарги на дії/бездіяльність процесуальних керівників, порушення розумних строків досудового розслідування, які розглянуто із наданням роз’яснювальних відповідей. Зокрема, адвокатський запит від 22 січня 2021 року № (конфіденційна інформація); скарги на неповернення тимчасово вилученого майна від 04 січня 2021 року № (конфіденційна інформація), 05 січня 2021 року № (конфіденційна інформація); скарги на недотримання розумних строків досудового розслідування при здійсненні процесуального керівництва від 13 травня 2021 року № (конфіденційна інформація) та № (конфіденційна інформація), від 17 травня 2021 року № (конфіденційна інформація) та № (конфіденційна інформація).

Окрім цього, слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва Шевченко Т.М. 22 березня 2021 року до Голосіївської окружної прокуратури м. Києва та СВ Голосіївського ВП ГУНП у м. Києві направлено низку ухвал від 15 березня 2021 року, які постановлені за результатами розгляду 5 скарг адвоката ОСОБА_1, яким у межах кримінального провадження № (конфіденційна інформація), у порядку статті 303 КПК України оскаржувалася бездіяльність процесуального керівника. Зокрема ухвалами від 15 березня 2021 року у справі № (конфіденційна інформація) у провадженнях №№ (конфіденційна інформація) задоволено скарги цього адвоката, визнано бездіяльність прокурора та зобов’язано повернути власникам майно, яке вилучено під час обшуків 29 грудня 2020 року.

Із пояснень керівника Голосіївської окружної прокуратури м. Києва Халіна О.В. вбачається, що до 30 вересня 2021 року процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) здійснювалося групою прокурорів місцевої/окружної прокуратури, старшим якої визначено                  Семенюту І.С. Постановою першого заступника керівника Голосіївської окружної прокуратури м. Києва Авраменка О.І. від 30 вересня 2021 року змінено склад групи прокурорів у провадженні, у зв’язку із неефективністю процесуального керівництва. Прокурора Семенюту І.С. виключено із складу групи прокурорів, а старшим групи визначено іншого прокурора. Окрім цього, ним підтверджено факт передання та зберігання речових доказів у цьому кримінальному провадженні із порушенням вимог статті 100 КПК України, Порядку № 1104. До початку службового розслідування перевірка фактичної наявності та збереження речових доказів у цьому кримінальному провадженні не проводилася.

Поясненнями прокурорів Яся А.О., Кононенка М.П., Віргінської О.Б., Григор’єва Д.Т. підтверджено факти надходження до місцевої прокуратури матеріалів ДКІБ СБ України про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190 КК України, внесення до ЄРДР відповідних відомостей за результатами розгляду цього повідомлення, доручення органу досудового розслідування Національної поліції здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація), процесуального керівництва групою прокурорів Київської місцевої прокуратури № 1 м. Києва, а надалі Голосіївської окружної прокуратури м. Києва, старшим у яких визначався Семенюта І.С., проведення на підставі ухвал слідчих суддів низки обшуків, оперативного супроводження цих матеріалів ДКІБ СБ України та передання на зберігання тимчасово вилученого майна службовим особам цього ж підрозділу.

У своїх поясненнях слідчий Дрига Є.С. підтвердила інформацію щодо виявлення ДКІБ СБ України факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190 КК України за допомогою електронно-обчислюваної техніки з виходом до Інтернет мережі, відомості про яке внесено до ЄРДР; здійснення групою слідчих Голосіївського УП ГУНП у м. Києві досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні саме з 29 жовтня 2020 року; подання нею на погодження клопотань про обшуки та їх направлення до суду; оперативного супроводження та виконання ДКІБ СБ України доручень у межах цього провадження, передання тимчасово вилученого майна на зберігання до цього підрозділу тощо. Також повідомила, що досудове розслідування у провадженні триває.

Під час здійснення службового розслідування керівнику Голосіївської окружної прокуратури м. Києва направлено листа щодо надання безперешкодного доступу до комп’ютерної техніки, електронних носіїв інформації, інформаційних баз, службових приміщень, сейфів, шаф, сховищ і територій, які належать прокуратурі або використовуються прокурором Семенютою І.С.

Членами цієї комісії 03 грудня 2021 року, у службовому приміщенні (кабінет № (конфіденційна інформація)) Голосіївської окружної прокуратури, який займає прокурор Семенюта І.С., складено акт про відмову цього прокурора у наданні для огляду комп’ютера (конфіденційна інформація) та сейфа (конфіденційна інформація) з мотивів належності цих об’єктів до приватної власності Семенюти І.С. Під час складання акта Семенюта І.С. пояснив, що оскільки ноутбук перебуває у його власності, то він переміщується за межі приміщення прокуратури. На ньому не зберігається службової інформації, оскільки після створення на ньому процесуальних документів та їх друку, вони кожного разу ним видаляються. Мотивуючи свою відмову у наданні доступу до сейфу, прокурор наголосив на тому, що у ньому зберігаються службові документи, доступ до яких членам комісії заборонив. Установлено, що рапортом за 2020 рік, без зазначення точної дати його складання та подання, підписаним від імені Семенюти І.С., поданим керівнику місцевої прокуратури, просить дозволу на використання у кабінеті № (конфіденційна інформація) власної техніки та інвентаря, зокрема ноутбука ASUS, принтера HP, офісного крісла, сейфу.

Про факт відмови Семенюти І.С. у наданні доступу до оргхтехніки та сейфу членам комісії листом від 15 грудня 2021 року інформовано керівника Київської міської прокуратури. З огляду на факт відмови та наявності ризиків витоку службової інформації, керівнику запропоновано вжити організаційних заходів щодо упорядкування режиму користування прокурорами органів прокуратури міста Києва особистими речами на робочому місці з метою неухильного виконання Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно прокурорів та забезпечення належного поводження із службовою інформацією.

Листом від 29 грудня 2021 року № 34-95ВИХ-21 Генеральну інспекцію Офісу Генерального прокурора повідомлено, що міською прокуратурою вжито заходів щодо упорядкування режиму користування прокурорами особистими речами (комп’ютерною технікою, сейфами), зокрема 10 лютого 2021 року видано наказ № 16, яким затверджено Правила користування комп’ютерною технікою, мережею Інтернет, що доведено до відома працівниками органів Київської міської прокуратури. Окрім цього, зазначено про чинний наказ від 28 липня 2021 року № 84, яким введено у дію Правила внутрішнього службового розпорядку прокурорів органів Київської міської прокуратури, яким також регламентовано правила використання мережі Інтернет та комп’ютерної техніки.

Під час службового розслідування проведено перевірку фактичної наявності вилученого майна, яке постановою прокурора Семенюти І.С. визнано речовими доказами, передано на зберігання до підрозділу СБ України, та, яке зберігається за адресою: (конфіденційна інформація). За вказаним фактом 09 грудня 2021 року складено довідку із додатками (фототаблиця), якою установлено, що у службовому приміщенні на території ДКІБ СБ України за вказаною вище адресою виявлено поліетиленові пакети, які скріплено бирками з відтисками печаток СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві, на яких містяться підписи понятих, із зазначенням дати – 29 грудня 2020 року. Вибірковим відкриттям цих пакетів виявлено комп’ютерну техніку та документи ТОВ (конфіденційна інформація), ТОВ (конфіденційна інформація), ТОВ (конфіденційна інформація).

Перевіркою у дисциплінарному провадженні також установлено, що безпосередні службові (функціональні) обов’язки прокурора Семенюти І.С. визначено пунктами 3.5., 6. наказів Про розподіл обов’язків між працівниками Київської місцевої прокуратури № 1 м. Києва №№ 18, 30, 39, виданих у період з 30 червня 2020 року до 15 грудня 2020 року, та пунктами 4.1., 4.5., 5., 6. наказів Про розподіл обов’язків між працівниками Голосіївської окружної прокуратури м. Києва №№ 4, 16, 25, 39 – у період з 16 березня 2021 року до 21 вересня 2021 року, визначено, що окрім іншого, на нього покладено обов’язки із здійснення, за дорученням керівництва, повноважень прокурора у кримінальному провадженні (процесуальне керівництво) та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях, які розслідуються слідчими/дізнавачами Голосіївського УП ГУНП у м. Києві та розглядаються Голосіївським районним судом м. Києва; забезпечення виконання вимог закону щодо додержання розумних строків досудового розслідування та строків, визначених у КПК України, реагування на факти порушення цих строків; забезпечення повноти та якісного оскарження незаконних судових рішень в апеляційному порядку та за нововиявленими обставинами.

Під час здійснення перевірки у цьому дисциплінарному провадженні від прокурора Григор’єва Д.Т. отримано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація).

На засіданні Комісії Семенюта І.С. не погодився із висновком про наявність у нього дисциплінарного проступку та підтвердив свої пояснення, надані під час перевірки у цьому дисциплінарному провадженні. Окрім цього, надав додаткові пояснення, повідомивши про таке.

Вважає, що доводи скаржників не знайшли свого об’єктивного підтвердження, не відповідають фактичним обставинам та ґрунтуються на висновку службового розслідування, яке проведено із порушенням вимог Інструкції про порядок проведення службового розслідування стосовно прокурорів.

Зазначив про те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) не завершено та триває, а майно, яке визнано речовими доказами, власниками наразі не повернуто.

Причин надходження до органу досудового розслідування матеріалів кримінального провадження майже через 3 місяці після внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення фактично не пояснив, зробивши припущення тривалої нереєстрації відповідним слідчим цих матеріалів у зв’язку із недбалістю. Вважає, що матеріали цього провадження вчасно скеровано до органу досудового розслідування, оскільки прокурор Сірик М.М., який їх скеровував, після виходу Семенюти І.С. з відпустки, повідомив про виконання його доручення. Тому, вважає, що ним не порушено вимог КПК України у цій частині. При цьому Семенюта І.С. повідомив, що фактичне надходження матеріалів провадження до відповідного слідчого не перевіряв.

На запитання Комісії щодо витребовування після 09 серпня 2020 року матеріалів цього кримінального провадження Семенюта І.С. відповів, що не пам’ятає чи здійснювалися ним такі дії у зв’язку із сплином часу.

У частині надходження до прокуратури численних скарг учасників кримінального провадження про повернення вилученого майна та ухвал слідчих суддів у цьому кримінальному провадженні Семенюта І.С. наголосив на додержанні принципу презумпції невинуватості, якій повинен бути покладений в основу при прийняті рішення Комісією під час встановлення факту відсутності у період з 15 січня 2021 року до 05 квітня 2021 року у нього інформації про постановлення ухвали, якою йому відмовлено у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, вилученого у грудні 2020 року в межах вказаного кримінального провадження. На його думку, адвокатський запит, який у січні 2021 року надійшов до місцевої прокуратури, не містив посилання чи інформації про ухвалу слідчого судді від 15 січня 2021 року.

На питання Комісії щодо відсутності контролю за розглядом клопотання про накладення арешту на майно Семенюта І.С. повідомив, що ним такий контроль здійснювався. Так, з метою належного контролю з цього питання ним у березні 2021 року до Шевченківського районного суду м. Києва направлено запит про надання інформації щодо розгляду поданого ним 30 грудня 2020 року клопотання. Окрім цього, шляхом постійного моніторингу у ЄДРСР відомостей про прийняте рішення, Семенютою І.С. у період січня-березня 2021 року не виявлено інформації про результати розгляду цього клопотання. Така інформація до окружної прокуратури надійшла лише 05 квітня 2021 року.

 Вважає, що рішення слідчого судді, які надійшли до прокуратури 22 березня 2021 року та якими, у зв’язку із неповерненням власникам тимчасово вилученого майна, визнано бездіяльність сторони обвинувачення у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація), є незаконними, оскільки постановлені із порушенням вимог КПК України, оскільки судові провадження відбулися за відсутності сторін кримінального провадження та прийняті на підставі рішення, яке у подальшому судом апеляційної інстанції визнано незаконним.

У зв’язку із вказаним вище, вважає, що доводи дисциплінарних скарг та висновки члена Комісії у цій частині ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами.

Щодо інших скарг учасників кримінального провадження про повернення тимчасово вилученого майна, то такі до прокуратури надходили у травні 2021 року. Усі такі скарги своєчасно та належним чином розглянуто, про, що свідчать відповіді керівництва окружної прокуратури. При цьому, за результатами розгляду скарг від 25 жовтня 2021 року № (конфіденційна інформація), 08 листопада 2021 року № № (конфіденційна інформація), які надійшли після зміни групи прокурорів у провадженні, власниками майна надано відповіді про відсутність підстав для повернення майна, у зв’язку із накладенням на нього арешту.

У частині неоскарження ухвали від 30 червня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, що вилучено у грудні 2020 року, Семенюта І.С. пояснив наступне. Згідно з книгою реєстрації повідомлень про судові засідання судовий виклик про засідання на вказану дату у цьому провадженні до окружної прокуратури не надходив, у зв’язку із чим участі у ньому не забезпечував. Одночасно Семенютою І.С. доручень на взяття участі у засіданні із розгляду у цей день його клопотання про накладення арешту на майно прокурору Павліченко Д.В. не надавалося. У зв’язку із надходженням цієї ухвали до прокуратури лише у серпні 2021 року, то строк на її оскарження  пропущено, а тому апеляційної скарги на цю ухвалу не подано.

Постановою від 29 грудня 2020 року вилучене під час обшуку майно визнано Семенютою І.С. речовими доказами, які з метою виконання стороною обвинувачення вимог статей 2, 7, 9, 28, 100 КПК України, які у подальшому з метою виконання доручення прокурора щодо їх огляду, передано оперативному підрозділу ДКІБ СБ України. Наголошено на тому, що вказане майно передано саме для його огляду, а не з метою зберігання. При цьому, з моменту прийняття рішення у цьому провадженні про зміну групи прокурорів, вилучене майно і наразі перебуває у приміщенні ДКІБ СБ України.

Також вважає, що процесуальне керівництво ним у вказаному кримінальному провадженні здійснювалося з дотриманням вимог КПК України, із додержанням розумних строків проведення досудового розслідування. Вважає, що ним активно реалізовувалися повноваження прокурора, шляхом надання вказівок у порядку статті 36 КПК України та організації проведення низки слідчих (розшукових) дій. Тому вважає, що доводи дисциплінарних скарг про самоусунення від виконання ним службових обов’язків не відповідають дійсності.

Семенютою І.С. процитовано норми статей 113, 219 КПК України, з огляду на вимоги яких строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) закінчився ще 17 січня 2022 року, проте досудове розслідування у ньому наразі триває. Зазначив, що під час досудового розслідування кримінального провадження керівництвом місцевої/окружної або міської прокуратур оперативних нарад не проводилося, процесуальне керівництво неефективним не визнавалося, скарги на недотримання розумних строків досудового розслідування не розглядалися. Вважає, що з огляду на постанову Великої Плати Верховного Суду від 19 березня 2019 року постанова про зміну групи прокурорів, якою Семенюту І.С. виключено з групи, не може бути достатньою підставою для висновку про наявність у його діях дисциплінарного проступку.

Також прокурор повідомив про показники у його роботі у вказаний у дисциплінарних скаргах період. Зокрема, про здійснення процесуального керівництва у 500 кримінальних провадженнях, у яких проводилося досудове розслідування про тяжкі та багатоепізодні кримінальні правопорушення, здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні про кримінальне правопорушення, пов’язане із діяльністю транснаціональної групи кіберзлочинців, тощо.

Представник скаржника підтримав доводи дисциплінарної скарги, частково погодившись із висновком про наявність дисциплінарного проступку прокурора Семенюти І.С., вважаючи, що матеріалами дисциплінарного провадження об’єктивно і у повному обсязі підтверджено доводи дисциплінарної скарги керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора про вчинення Семенютою І.С. дисциплінарних проступків, визначених пунктами 1, 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII.

 

5. Правові джерела, що підлягають застосуванню, та мотиви ухваленого Комісією рішення

 

            Надаючи юридичну оцінку діям прокурора, Комісія виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 8, частиною третьою статті 41, статями 124, 129, 129¹ Конституції України визначено, що норми Конституції України є нормами прямої дії, гарантування Конституцією звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина; гарантії непорушності права власності; основні засади судочинства, зокрема змагальності, права на апеляційний перегляд справи, обов’язковості судового рішення; здійснення правосуддя в України виключно судами; обов’язковість виконання рішень суду та забезпечення Державою виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Пунктами 1 та 2 частини першої та частини другої статті 131¹ Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює підтримання публічного обвинувачення в суді та організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Частиною першою статті 2 Закону № 1697-VII на прокуратуру, серед іншого, покладаються функції підтримання державного обвинувачення у суді, нагляд за додержанням законів органами, що проводять досудове слідство.

Загальні права та обов’язки прокурора, визначені статтею 19  цього Закону і серед них зазначено обов’язок діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 25 Закону № 1697-VII  встановлено, що прокурор здійснює нагляд за додержанням законів органами, що провадять досудове слідство, користуючись при цьому правами і виконуючи обов’язки, передбачені КПК України.

Статями 2, 7, 8, 9, 28 КПК України визначено завдання кримінального провадження його загальні засади, зокрема, принципи верховенства права та законності кримінального провадження, розумність строків під час кримінального провадження та критерії визначення їх розумності.

Повноваження прокурора під час здійснення ним процесуального керівництва регламентовано частиною другою статті 36 КПК України, згідно з пунктами 1, 4, 5, 10, 20 якої прокурор уповноважений на початок досудового розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом; доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках – особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом; доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам; погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання; оскаржувати судові рішення у порядку встановленому Кодексом.

Статтею 41 КПК України передбачено, що оперативні підрозділи, у тому числі органів безпеки здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, дізнавача, прокурора. Під час виконання доручень слідчого, дізнавача, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого. Доручення слідчого, дізнавача, прокурора щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов’язковими для виконання оперативним підрозділом.

Згідно з вимогами статті 92 КПК України, тягар доказування покладено на сторону обвинувачення, а статтею 93 цього Кодексу визначено порядок та шляхи збирання доказів.

Статтею 100 КПК України регламентовано зберігання речових доказів і документів та вирішення питання про спеціальну конфіскацію, частиною другою цієї статті – обов’язковість огляду, фотографування та докладного опису речових доказів, які отримані або вилучені слідчим, прокурором у відповідному протоколі, а зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частинами першою та третьою статті 169 КПК України визначено підстави для припинення тимчасового вилучення майна, зокрема за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна, у випадках, передбачених частиною п’ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу та алгоритм дій слідчого/прокурора після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, негайного вжиття заходів щодо виконання судового рішення та направлення слідчому судді повідомлення про його виконання.

Частиною шостою статті 173 КПК України визначено, що ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня находження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено.

Статями 214, 218 КПК України (до внесення змін Законом  від 17 листопада 2021 року № 1888-IX) регламентовано порядок внесення відомостей до ЄРДР та питання пов’язані із визначенням територіальної підслідності, а частиною сьомою статті 214 КПК України строки передання наявних матеріалів досудового розслідування до відповідного органу.

Частиною першою статті 303 КПК України передбачено можливість оскарження рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора та перелік рішень, дій чи бездіяльності сторони обвинувачення, що можуть оскаржуватися під час досудового розслідування.

Абзацами 1, 2, 11, 17 пункту 3 розділу ІV Порядку № 51 передбачено, що прокурор у кримінальному провадженні, здійснюючи процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, забезпечує виконання завдань кримінального провадженні з дотриманням його загальних засад, контролює виконання доручень і вказівок, наданих слідчому, органу досудового розслідування, відповідному оперативному підрозділу, щодо проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій, у встановленому законом порядку оскаржує ухвали слідчого судді, бере участь в апеляційному розгляді цих питань.

Порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов’язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104 визначено правила зберігання речових доказів, схоронність тимчасово вилученого майна тощо. Пунктом 4 цього Порядку визначено, що речові докази зберігаються до передачі їх суду в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, підрозділ дізнання або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку, зокрема у спеціальних приміщеннях органу, що обладнаних сейфами (металевими шафами), стелажами тощо. Пунктом 27 цього Порядку визначено правила забезпечення збереження схоронності тимчасово вилученого майна, для яких діє той самий алгоритм дій, що і для речових доказів. Відповідальним за зберігання речових доказів (тимчасово вилученого майна) в обладнаному приміщенні чи спеціальному сейфі є посадова особа органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ або підрозділ дізнання (пункт 8 Порядку № 1104).

Інструкцією про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв, повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення (далі – Інструкція), затвердженої наказом Генерального прокурора України від 03 грудня 2012 року № 125 встановлюється єдиний порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв, повідомлень про кримінальне правопорушення і матеріалів самостійного виявлення слідчим, прокурором з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Пунктами 2, 3 розділу VIIІ, пунктом 3 розділу IХ, пунктом 1 розділу Х Правил внутрішнього службового розпорядку прокурорів органів Київської міської прокуратури, які введені в дію наказом від 28 липня 2021 року № 84 визначено, що використання особистої комп’ютерної техніки та периферійних засобів, у тому числі засобів для зберігання інформації, можливо виключно на підставі рапортів, погоджених керівником Київської міської прокуратури або його заступником. Винесення вказаних технічних засобів із приміщення прокуратури без відома та дозволу безпосереднього керівника заборонено; особиста комп’ютерна техніка обов’язково вводиться до домену мережі Київської міської прокуратури шляхом створення окремого облікового запису користувача; адміністрація має право безперешкодного доступу до облікового запису користувача та службових документів, які у ньому містяться; у присутності працівника доступ до кабінету у будь-який час має право безпосередній керівник, керівництво Київської міської прокуратури, окружних прокуратур (щодо своїх підлеглих) та працівники підрозділів внутрішньої безпеки Офісу Генерального прокурора. На їх вимогу працівник зобов’язаний надати доступ до службових документів та сейфів; недотримання вимог Правил є підставою для притягнення прокурора до відповідальності у порядку, передбаченому чинним законодавством. 

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2018 року у справі № 810/1224/17 з метою забезпечення єдності правозастосовчої практики надано тлумачення, зокрема, поняття «триваючого правопорушення», яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов’язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов’язків або виявлення правопорушення.

 Відповідно до статті 1 Кодексу, його завданнями, зокрема, є підвищення авторитету органів прокуратури та сприяння зміцненню довіри громадян до них, створення умов для розвитку у прокурорів почуття справедливості, відповідальності, відданості справі, додержання загальнолюдських моральних цінностей. Частинами першою та другою статті 11 Кодексу визначено, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність, а нормами статті 10 цього Кодексу прокурора зобов'язано діяти справедливо, неупереджено, додержуючись вимог закону щодо підстав, порядку та умов реалізації повноважень прокуратури в межах її функцій. Він має бути об'єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами й усвідомлювати соціальну значимість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов'язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї. При виконанні службових обов’язків прокурор має дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури. Порушення службової дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для прокурора і тягнуть за собою передбачену законом відповідальність (частина перша статті 16 Кодексу). З метою забезпечення справедливого та об'єктивного правосуддя прокурор у відносинах із суддями та присяжними повинен дотримуватися взаємоповаги, усвідомлюючи важливість спільних завдань щодо утвердження в суспільстві верховенства права та законності (стаття 26 Кодексу).

Статтями 32, 33 Кодексу визначено, що оцінка дотримання норм професійної етики та поведінки прокурора може проводитися під час дисциплінарного провадження. Відповідно до Закону України «Про прокуратуру» прокурори зобов’язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Згідно із Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов’язків прокурорів, прийнятих 23 квітня 1999 року Міжнародною Асоціацією прокурорів, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.

Розділом ІІІ Європейських інституцій з питань етики та поведінки прокурорів (Будапештські принципи), ухвалених Конференцією генеральних прокурорів країн-членів Ради Європи у 2005 році, які згідно з частиною другою статті 3 Кодексу є нормативною базою правового регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, передбачено, що поведінка прокурорів, як і суддів, не може бути залишена на власний розсуд незалежно від того, чи це стосується робочого або вільного часу. Це особливо важливо при оцінці діяльності прокурорів і в дисциплінарних провадженнях проти них.

 

ВИРІШИЛА:

 

Притягнути прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва Семенюту Ігора Святославовича до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді догани.

Копію рішення направити керівнику Київської міської прокуратури, для застосування накладеного дисциплінарного стягнення, прокурору Семенюті І.С., до Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора та керівнику Голосіївської окружної прокуратури міста Києва.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.