Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження (далі – Комісія), у складі: головуючого Гнатіва А.Я., членів – Війтовича Л.М., Житного О.О., Захарової О.С., Отвіновського П.Л., Поліщука В.В., Стуконога О.І., Томак М.В., Цуркана М.І., Юзькова О.В., розглянувши висновок про відсутність дисциплінарного проступку в діях заступника керівника Житомирської окружної прокуратури Житомирської області Кравцова Г.Є. та  прокурора Житомирської окружної прокуратури Житомирської області Прищепи І.В. у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-700дс-174дп-21,

ВСТАНОВИЛА:

1. Відомості про прокурорів, стосовно яких здійснюється дисциплінарне провадження

Кравцов Георгій Євгенович,  в органах прокуратури працює з червня 2013 року до теперішнього часу, на займаній посаді – з 29 березня 2021 року.

Присягу працівника прокуратури склав 06 лютого 2014 року. З положеннями Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів ознайомлений 15 лютого 2019 року. Дисциплінарних стягнень не має. Характеризується позитивно.

Прищепа Ігор Вікторович, в органах прокуратури працює з серпня 2013 року до теперішнього часу, на займаній посаді – з 15 березня 2021 року.

Присягу працівника прокуратури склав 20 березня 2014 року. З положеннями Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів ознайомлений 11 лютого 2019 року. Дисциплінарних стягнень не має. Характеризується позитивно.

2. Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

До Комісії 19 листопада 2021 року надійшла дисциплінарна скарга керівника Житомирської обласної прокуратури Білошицького О.В. (далі – скаржник) щодо вчинення прокурорами Кравцовим Г.Є. та Прищепою І.В. дисциплінарного правопорушення.

За допомогою автоматизованої системи дисциплінарну скаргу розподілено члену Комісії Житному О.О., яким за результатами її вивчення 29 листопада 2021 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-700дс-174дп-21 стосовно Прищепи І.В. та Кравцова Г.Є.

28 квітня 2022 року членом Комісії Житним О.О. складено висновок про відсутність дисциплінарного проступку у діях заступника керівника  Житомирської окружної прокуратури Житомирської області Кравцова Г.Є. та прокурора Житомирської окружної прокуратури Житомирської області Прищепи І.В. Запропоновано дисциплінарне провадження закрити.

Скаржника та прокурорів Прищепу І.В. і Кравцова Г.Є. своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

У засіданні взяв участь представник скаржника – перший заступник керівника Житомирської обласної прокуратури Мостиховський О.І. Прокурори Прищепа І.В. та Кравцов Г.Є. надіслали заяви про розгляд висновку без їх  участі.

За вказаних обставин Комісія, ураховуючи вимоги частини третьої статті 47 Закону України «Про прокуратуру», вважає за можливе розглянути висновок за відсутності прокурорів.

3. Інформація про зміст дисциплінарної скарги

Прокурори Прищепа І.В. та Кравцов Г.Є. допустили неналежне виконання службових обов’язків під час здійснення нагляду за додержанням законів у формі процесуального керівництва у кримінальному провадженні (конфіденційна інформація) у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 369 Кримінального кодексу (далі – КК) України. Усупереч вимог КК України та Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) України прокурори неправомірно уклали та погодили угоду про визнання винуватості у кримінальному проваджені, яку скерували до суду.

Так, прокурорами Кравцовим Г.Є. та Прищепою І.В. порушено вимоги статті 75 КК України, статей 470, 472, частини 7 статті 474 КПК України, пункту 2 розділу IV, пункту 7 розділу V Порядку організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 28 березня 2019 року № 51 (далі – Порядок № 51), який діяв до 01 жовтня 2021 року. Прокурором Прищепою І.В. укладено угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні (конфіденційна інформація)  від 17 травня 2021 року стосовно ОСОБА 1,  яку погоджено із прокурором Кравцовим Г.Є. Надалі прокурор Прищепа І.В. орієнтував суд на затвердження цієї угоди, яка не відповідала вимогам закону, та на постановлення вироку внаслідок неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

За таких обставин скаржник вважав, що в діях прокурорів Пришепи І.В. та Кравцова Г.Є. вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом першим частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» (далі – Закон № 1697-VII) – неналежне виконання службових обов’язків.

4. Обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

Заслухавши доповідача – члена Комісії Житного О.О., представника скаржника Мостиховського О.І., який підтримав дисциплінарну скаргу та заявив, що з висновком про відсутність дисциплінарного проступку у діях прокурорів  Кравцова Г.Є. та Прищепи І.В. він не погоджується та вважає, що у дисциплінарній скарзі викладено достатньо підстав, котрі вказують про наявність дисциплінарного проступку, у зв’язку із чим вказані прокурори підлягають притягненню до дисциплінарної відповідальності, вивчивши висновок та дослідивши матеріали дисциплінарного провадження, Комісія встановила таке.

Відповідно до постанови заступника керівника Житомирської окружної прокуратури Кравцова Г.Є. від 13 квітня 2021 року прокурором Прищепою І.В. як старшим групи прокурорів здійснювалось процесуальне керівництво у кримінальному провадженні (конфіденційна інформація) у вчинені корупційного кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 369 КК України. У вказаному провадженні між прокурором Прищепою І.В. та обвинуваченим 17 травня 2021 року укладено угоду про визнання винуватості, яку погоджено із прокурором Кравцовим Г.Є.

За результатами досудового розслідування 18 травня 2021 року обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості направлено до Житомирського районного суду Житомирської області.

Вироком вказаного суду від 23 червня 2021 року затверджено угоду про визнання винуватості від 17 травня 2021 року та призначено ОСОБА 1 узгоджену умовами угоди міру покарання у виді 2-х років обмеження волі зі звільненням засудженого від відбування покарання з випробуванням та встановленням на підставі статті 75 КК України іспитового строку тривалістю в 1 рік.

Прокурором Прищепою І.В. складено висновок про результати розгляду судом першої інстанції кримінального провадження та застосування вимог статті 75 КК України, який погоджено із прокурором Кравцовим Г.Є. і 29 червня 2021 року листом надіслано на адресу Житомирської обласної прокуратури.

02 липня 2021 року прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні ОСОБА 2 на вирок Житомирського районного суду від 23 червня 2021 року подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 06 серпня 2021 року вирок Житомирського районного суду від 23 червня 2021 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні (конфіденційна інформація), скасовано, призначено новий судовий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 13 вересня 2021 року ОСОБА 1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частино другою статті 15, частиною першою статті 369 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить сімнадцять тисяч гривень. 

Згідно з відомостями, наданими Житомирською обласною прокуратурою, Офісом Генерального прокурора до прокуратури області неодноразово направлено листи щодо забезпечення додержання вимог антикорупційного законодавства у кримінальному провадженні на підставі угод, у яких роз’яснено, що частина перша та друга статті 75 КК України співвідносяться між собою як загальна та спеціальна норма, а тому застосування частини другої статті 75 КК України можливе лише за умови дотримання загальних вимог, передбачених частиною першою цієї статті. Зокрема, не відповідає закону укладення угод про визнання винуватості з особами, які вчинили корупційні кримінальні правопорушення, якщо умовами угоди узгоджується звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до висновку службового розслідування, затвердженого керівником Житомирської обласної прокуратури 10 серпня 2021 року, встановлено факт неналежного виконання службових обов’язків прокурорами Кравцовим Г.Є. та Прищепою І.В. у кримінальному провадженні (конфіденційна інформація).

У своїх поясненнях Прищепа І.В. зазначив, що ним безпосередньо, як старшим групи прокурорів, у кримінальному провадженні (конфіденційна інформація) 21 квітня 2021 року повідомлено ОСОБА 1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 369 КК України, а 17 травня 2021 року між ОСОБА 1 і ним укладено угоду про визнання винуватості, яку погоджено із прокурором Кравцовим Г.Є. та 18 травня 2021 року кримінальне провадження направлено до Житомирського районного суду Житомирської області.

Вироком вказаного суду від 23 червня 2021 року судом затверджено угоду про визнання винуватості та призначено узгоджену міру покарання у виді 2 років обмеження волі із встановленням на підставі статті 75 КК України іспитового строку на 1 рік.

У своїх поясненнях Прищепа І.В. посилається на практику Вищого антикорупційного суду (далі – ВАКС) України (зокрема, вироки від 10 вересня 2021 року (справа 991/4410/21) та від 25 листопада 2021 року (справа № 369/10560/17), яким затверджено угоди про визнання винуватості, укладені прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора з підозрюваними у вчиненні корупційних кримінальних правопорушень, та засуджених на підставі статті 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробовуванням.

Водночас, у подальшому на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 23 червня 2021 року прокурором у кримінальному проваджені ОСОБА 2 внесено апеляційну скаргу.

Житомирським апеляційним судом 06 серпня 2021року апеляційну скаргу прокурора задоволено, вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 23 червня 2021 року стосовно ОСОБА 1 скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.

Вироком Житомирського районного суду від 13 вересня 2021 року                                   ОСОБА 1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною першою статті 369 КК України і призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вирок набрав законної сили.

Таким чином, порушення вимог чинного законодавства, які допущено ним особисто та прокурором Кравцовим Г.Є., усунуто.

Прокурор Кравцов Г.Є. пояснив, що процесуальне керівництво у кримінальному провадженні (конфіденційна інформація) забезпечено групою прокурорів у складі прокурорів Житомирської окружної прокуратури Прищепи І.В. (старший групи) та інших.

ОСОБА 1 21 квітня 2021 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 369 КК України, а 17 травня 2021 року між ОСОБА 1 і прокурором  укладено угоду про визнання винуватості, яку він погодив, та 18 травня 2021 року кримінальне провадження направлено до Житомирського районного суду Житомирської області.

Вироком вказаного суду від 23 червня 2021 року судом затверджено угоду про визнання винуватості та призначено узгоджену міру покарання у виді 2 років обмеження волі із встановленням на підставі статті 75 КК України іспитового строку на 1 рік.

За ініціативи прокурора Прищепи І.В. у керівника окружної прокуратури проведено оперативну нараду, за результатами якої прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні ОСОБА 2 07 липня 2021 року подано апеляційну скаргу.

Житомирським апеляційним судом 06 серпня 2021 року апеляційну скаргу прокурора задоволено та вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 23 червня 2021 року стосовно ОСОБА 1 скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.

Вироком Житомирського районного суду від 13 вересня 2021 року ОСОБА 1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною першою статті 369 КК України і призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вирок набрав законної сили.

У своїх поясненнях Кравцов Г.Є. послався на практику застосування ВАКС статті 75 КК України при призначенні покарання за корупційні злочини на підставі угод (вироки від 10 вересня 2021 року (справа 991/4410/21) та 25 листопада 2021 року (справа № 369/10560/17).

Аналогічні пояснення надали керівник Житомирської окружної прокуратури ОСОБА 3, прокурор цієї прокуратури ОСОБА 2.

Окрім цього, опитані начальник галузевого відділу Житомирської обласної прокуратури ОСОБА 4 та прокурор цього відділу ОСОБА 5 пояснили, та, зокрема, додатково до раніше наданих пояснень прокурором Кравцовим Г.Є. зазначили, що угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором у кримінальному провадженні Прищепою І.В. та підозрюваним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 369 КК України ОСОБА 1 від 17 травня 2021 року, також погоджено із заступником керівника Житомирської окружної прокуратури Кравцовим Г.Є.

Після отримання копії цієї угоди, яку надіслано листом від 19 травня 2021 року, та її вивчення у обласній прокуратурі, встановлено, що її умови не відповідають вимогам законодавства України, оскільки застосовано закон, який не підлягає застосуванню, а саме про заборону застосування статті 75 КК України у випадках засудження особи за корупційне кримінальне правопорушення.

За виявленим фактом порушення вимог закону ними ініційовано перед керівництвом обласної прокуратури проведення службового розслідування стосовно прокурорів Прищепи І.В. та Кравцова Г.Є., за результатами якого встановлено порушення вказаними прокурорами вимог КК України при застосуванні ними статті 75 цього Кодексу, а також порушення пункту 3 розділу IV і пункту 7 розділу V Порядку № 51.

5. Правові джерела, що підлягають застосуванню, та мотиви ухваленого Комісію рішення

Надаючи юридичну оцінку діям прокурорів Прищепи І.В. та Кравцова Г.Є., Комісія виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 19 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 15 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів передбачено, що прокурор повинен здійснювати службові повноваження сумлінно, компетентно, вчасно і відповідально, постійно підвищувати свій професійний рівень, культуру спілкування, виявляти ініціативу, відповідальне ставлення та творчий підхід до виконання своїх службових обов’язків, фахово орієнтуватися у чинному законодавстві, передавати власний професійний досвід колегам. Він має усвідомлювати, що його діяльність оцінюється з урахуванням рівня підготовки, знання законодавства, компетентності, ініціативності, комунікативних здібностей, здатності вчасно і якісно виконувати службові обов’язки та завдання.

Згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов’язків прокурорів, прийнятих 23 квітня 1999 року Міжнародною Асоціацією прокурорів, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації об’єднаних націй з попередження злочинності та поводженню з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня – 07 вересня 1990 року) особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Особи, які здійснюють судове переслідування, будучи найважливішими представниками системи відправлення кримінального правосуддя, завжди зберігають честь та гідність своєї професії.

Відповідно до наказу керівника Житомирської окружної прокуратури № 16 від 28 квітня 2021 року «Про розподіл обов’язків між працівниками Житомирської окружної прокуратури» на прокурора Прищепу І.В. покладено нагляд за додержанням законів у формі процесуального керівництва під час проведення досудового розслідування злочинів слідчими СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області, а також підтримання публічного обвинувачення.

Наказом керівника Житомирської окружної прокуратури від 22 квітня 2021 року № 15 «Про розподіл обов’язків між керівництвом Житомирської окружної прокуратури» на заступника керівника окружної прокуратури Кравцова Г.Є. покладено нагляд за додержанням законів у формі процесуального керівництва під час проведення досудового розслідування Житомирським РУП та відділом поліції №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області, контроль за законністю застосування заходів забезпечення у кримінальних провадженнях щодо корупційних правопорушень, а також у пріоритетних напрямках діяльності тощо.

Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до положень статті 7 КПК України зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.

Згідно зі статтею 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до примітки до статті 45 КК України корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368–369-2 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини першої статті 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов’язане з корупцією, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п’яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Порядок кримінального провадження на підставі угод регламентовано Главою 35 КПК України.

Статтею 470 КПК України визначено, що прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов’язаний враховувати такі обставини: як ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб; характер і тяжкість обвинувачення (підозри); наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень; наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

Відповідно до статті 472 КПК України в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов’язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

Відповідно до пункту 7 розділу V Порядку № 51 прокурори під час судового розгляду відповідно до вимог законодавства: надають для вивчення керівнику прокуратури або його першому заступнику чи заступнику згідно з розподілом обов’язків проєкт угоди про визнання винуватості, опрацьовують пропозиції відповідного керівника, після чого за наявності законних підстав укладають угоду; забезпечують під час розгляду угоди про визнання винуватості доведення перед судом наявності обставин, які без сумніву вказують на те, що укладення угоди прокурора з обвинуваченим відповідає вимогам закону та інтересам суспільства, не порушує права учасників кримінального провадження; можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов’язань щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо такі домовленості мали місце).

Для встановлення наявності чи відсутності факту невиконання чи неналежного виконання прокурором службових обов’язків потрібно установити, зокрема, факт ухилення прокурора від вчинення дій, передбачених законодавством, в рамках виконання ним спеціальних повноважень або завідомо неякісне, із порушенням норм законодавства та правил професійної етики, виконання прокурором посадових обов’язків, що тягне за собою настання негативних наслідків.

Під час здійснення нагляду за додержанням законів у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні (конфіденційна інформація) прокурори Прищепа І.В. та Кравцов Г.Є. повинні  були забезпечити виконання завдань кримінального провадження з дотриманням його загальних засад, принципу законності, тобто неухильного додержання вимог Конституції України, КК України, КПК України, інших актів законодавства.

Так, прокурор Прищепа І.В. усупереч вимог статті 75 КК України, статей 470, 472 КПК України та пункту 7 розділу V Порядку № 51 уклав угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні (конфіденційна інформація), яку безпідставно погодив прокурор Кравцов Г.Є. Укладена Прищепою І.В. й погоджена Кравцовим Г.Є. угода не відповідала вимогам закону, що призвело до постановлення вироку та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і стосовно кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог статті 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Частинами першою та другою статті 50 КК України передбачено, що покаранням є примусовий захід, який застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Положення частини другої статті 75 КК України регламентують матеріально-правові аспекти звільнення від відбування покарання з випробуванням. Ця норма має мету передбачити можливість для сторін угод про визнання винуватості та про примирення, досягати домовленості не лише щодо виду та розміру покарання, а й щодо можливості звільнення від його відбування з випробуванням.

Враховуючи те, що частина друга статті 75 КК України не є спеціальною нормою, а є похідною від частини першої статті 75 КК України, вона не може бути застосована судом окремо від норми частини першої статті 75 КК України. Суд може прийняти рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням виключно за умови, якщо він дійде висновку про можливість її виправлення без відбування покарання. Ця умова міститься саме у частині першій статті 75 КК України та відсутня у частині другій статті 75 КК України, у зв’язку з чим остання окремо застосована бути не може. Оскільки частина перша статті 75 КК України забороняє звільнення особи від відбування покарання за корупційне кримінальне правопорушення, то ця заборона поширюється також і на передбачені частиною другою цієї статті випадки звільнення від відбування покарання у зв’язку із затвердженням угод.

Звільнення ж особи від відбування покарання з випробуванням за відсутності зазначеної умови буде спотворювати мету покарання та не буде відповідати завданням кримінального провадження, які визначені статтею 2 КПК України.

Звільнення судом особи від відбування покарання за вчинення корупційного кримінального правопорушення у випадку затвердження угоди, поряд з існуванням заборони суду здійснювати звільнення осіб від відбування покарання за вчинення корупційних кримінальних правопорушень без такого порядку, є порушенням такої загальної засади кримінального провадження, як рівність перед законом і судом, оскільки різні особи за абсолютно тотожних підстав та обставин можуть бути: у випадку затвердження угоди – звільнені від відбування покарання з випробуванням, а у випадку здійснення кримінального провадження за загальним порядком – ні. Тобто, відбувається дискримінація особи за ознакою певного порядку кримінального провадження, що є проявом вибірковості правосуддя та є у свою чергу порушенням права на справедливий суд у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Прокурорами Прищепою І.В. та Кравцовим Г.Є. при укладенні угоди не дотримано вимог частини першої статті 75, примітки до статті 45 КК України, унаслідок чого ОСОБА 1 не призначено реальної міри покарання відповідно до санкції статей КК України за вчинення корупційного кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачено, тобто не застосовано закон, який підлягає застосуванню, і унаслідок цього ухвалено вирок, яким особу звільнено від призначеного покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від його відбування з випробуванням з іспитовим строком, тобто застосовано закон, який не підлягає застосуванню, а отже неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність.

Зазначена позиція також узгоджується з викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 05 серпня 2020 року у справі № 734/631/19 висновком щодо застосування норми права, а саме статті 75 КК України: «За таких обставин, звільняючи особу, яку визнано винуватою у вчиненні корупційного злочину, від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України, суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме застосував закон, який не підлягає застосуванню».

Вказану позицію підтримано і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 17 березня 2021 року у справі № 315/1314/18.

Аналогічну позицію викладено у листах Офісу Генерального прокурора та Генеральної прокуратури України, направлених у піднаглядні прокуратури у період з 2015 по 2021 роки, зокрема: від 27 липня 2015 року № 21/3-47вих-15-369окв, від 27 листопада 2017 року № 09/2-123вих-17-520-окв, від 03 березня 2020 року № 22/2-6вих-29окв-20, від 02 липня 2021 року № 22/2-186вих-21 щодо забезпечення додержання вимог антикорупційного законодавства у кримінальному провадженні на підставі угод. Так, Офісом Генерального прокурора (Генеральною прокуратурою України) вказано, що частина перша та друга статті 75 КК України співвідносяться між собою як загальна та спеціальна норма, а тому застосування частини другої статті 75 КК України можливе лише за умови дотримання загальних вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

Окрім цього, Офісом Генерального прокурора звернено увагу, що згідно з пунктом 7 розділу V Порядку № 51 прокурори у судовому провадженні відповідно до вимог законодавства повинні забезпечувати під час розгляду угоди про визнання винуватості доведення перед судом наявності обставин, які без сумніву вказують на те, що укладення угоди прокурора з обвинуваченим відповідає вимогам закону та інтересам суспільства.

Отже, прокурор Прищепа І.В., маючи достатній досвід роботи в органах прокуратури, мав би утриматися від укладання угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні за фактом корупційного кримінального правопорушення, а під час розгляду угоди про визнання винуватості судом мав інформувати суд про наявність обставин, які без сумніву вказують на те, що укладення угоди прокурора з обвинуваченим не відповідає вимогам закону та інтересам суспільства. Прокурор Кравцов Г.Є., маючи достатній досвід роботи в органах прокуратури, мав би своєчасно виявити невідповідність такої угоди вимогам закону і запобігти її спрямуванню до суду. Вказані дії прокурорів призвели до негативних наслідків, а саме невиконання завдань кримінального провадження.

Вказане свідчить про факт неналежного виконання прокурорами своїх службових обов’язків. Виправлення в подальшому цього недоліку і повторний судовий розгляд справи стосовно ОСОБА 1 із призначенням йому реального покарання не усуває шкідливості допущеного прокурорами порушення.

Щодо тверджень прокурорів Прищепи І.В. та Кравцова Г.Є. про неоднозначність судової практики, то слід звернути увагу, що відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» саме Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Тому ВАКС України, на практику якого посилаються прокурори, таким органом не є.

Рішення, прийняті Комісією, містять відомості про обставини, встановлені під час здійснення провадження, мотиви, з яких Комісія ухвалила рішення, водночас вони не можуть містити узагальнених висновків, які мають нормативний характер чи практику розгляду дисциплінарних проваджень.

Перевірку доводів дисциплінарної скарги проведено виключно в межах встановленої законом компетенції, а саме надано оцінку тільки фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у діях прокурора складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини.

Дисциплінарний проступок – це винне, протиправне діяння (бездіяльність), яке порушує трудову дисципліну у відповідному організованому колективі шляхом невиконання чи неналежного виконання своїх трудових обов’язків, за яке передбачене застосування дисциплінарних санкцій, визначених у чинному законодавстві.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2018 року (справа № 800/433/17 (П/9901/112/18) зазначила, що службовими обов’язками працівника прокуратури слід вважати нормативно визначені вид та міру необхідної поведінки, котрі забезпечують реалізацію завдань, поставлених перед прокуратурою суспільством і державою, та повноважень, наданих для ефективного здійснення професійних функцій.

Окрім цього, згідно із правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною у рішенні від 04 березня 2019 року у справі 9901/5/19, неналежним виконанням службових обов’язків як дисциплінарним проступком, за який прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження, є неналежне виконання чи невиконання вимог Конституції, Законів України, зокрема КПК України, підзаконних нормативно-правових актів.

Прокурором Прищепою І.В. порушено вимоги статті 75 КК України, статей 470, 472 КПК України та пункту 7 розділу V Порядку № 51, тобто вчинено дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачено пунктом першим частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме неналежне виконання службових обов’язків і наявні підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Прокурором Кравцовим Г.Є. порушено вимоги статті 75 КК України, статей 470, 472 КПК України та пункту 7 розділу V Порядку № 51, тобто вчинено дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачено пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме неналежне виконання службових обов’язків і наявні підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Вчинення прокурорами Прищепою І.В. та Кравцовим Г.Є. вказаного дисциплінарного проступку підтверджується:

– матеріалами службового розслідування, проведеного Житомирською обласною прокуратурою стосовно прокурорів Прищепи І.В. та Кравцова Г.Є.;

– постановою заступника керівника Житомирської окружної прокуратури Житомирської області від 13 квітня 2021 про визначення групи прокурорі у кримінальному провадженні;

– наказами керівника Житомирської окружної прокуратури Житомирської області від 22 та 28 квітня 2021 року відповідно № 15 та № 16 «Про розподіл службових обов’язків між працівниками та керівництвом Житомирської окружної прокуратури»;

– угодою про визнання винуватості від 17 травня 2021 року;

– вироками Житомирського районного суду Житомирської області від  23 червня 2021 року та від 13 вересня 2021 року;

– довідкою/висновком про результати розгляду судом першої інстанції кримінального провадження від 29 червня 2021 року;

– апеляційною скаргою прокурора ОСОБА 2 від 02 липня 2021 року;

– ухвалою Житомирського апеляційного суду від 06 серпня 2021року;

– поясненнями прокурорів Прищепи І.В., Кравцова Г.Є., ОСОБА 2,     ОСОБА 3, ОСОБА 4, ОСОБА 5.

При виборі виду дисциплінарного стягнення стосовно прокурора Прищепи І.В. враховано його позитивну характеристику від керівництва, відсутність дисциплінарних стягнень, характер проступку, ступінь вини, а тому Комісія дійшла висновку про можливість накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді догани.

При виборі виду дисциплінарного стягнення стосовно прокурора Кравцова Г.Є. враховано його позитивну характеристику від керівництва, відсутність дисциплінарних стягнень, характер проступку, ступінь вини, а тому Комісія дійшла висновку про можливість накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді догани.

Згідно з вимогами частини четвертої статті 48 Закону № 1697-VII рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.

Діяння прокурорів Прищепи І.В. та Кравцова Г.Є. є триваючим дисциплінарним правопорушенням. Днем початку дисциплінарного проступку варто вважати 17 травня 2021 року, тобто день укладення угоди про визнання винуватості, а припинення – 23 червня 2021 року, тобто дату підтримання в суді позиції щодо затвердження відповідної угоди та ухвалення вироку. Отже, встановлений законодавством річний строк для прийняття Комісією рішення про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності не минув.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення у дисциплінарному провадженні, під час перевірки не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 47–49, 77, 78 Закону № 1697-VII, пунктами 108, 110–112, 115–117 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія

ВИРІШИЛА:

Притягнути заступника керівника Житомирської окружної прокуратури Житомирської області Кравцова Георгія Євгеновича та прокурора Житомирської окружної прокуратури Житомирської області Прищепу Ігоря Вікторовича до дисциплінарної відповідальності та накласти на кожного дисциплінарне стягнення у виді догани.

Копію рішення направити керівнику Житомирської обласної прокуратури для застосування накладеного дисциплінарного стягнення, прокурорам     Кравцову Г.Є. та Прищепі І.В., а також керівнику Житомирської окружної прокуратури Житомирської області.

Прокурори можуть оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення їм чи отримання ними поштою копії рішення.