Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження (далі – Комісія), у складі: головуючого Гнатіва А.Я., членів – Війтовича Л.М., Житного О.О., Захарової О.С., Отвіновського П.Л., Поліщука В.В., Стуконога О.І., Томак М.В., Цуркана М.І., Юзькова О.В., розглянувши висновок про наявність дисциплінарного проступку у діях прокурора третього відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Одеської обласної прокуратури Бабіна О.Д., у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-693дс-173дп-21,

 

ВСТАНОВИЛА:

 

1. Відомості про прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження

Бабін Олександр Дмитрович в органах прокуратури працює з грудня 2009 року. На посаді прокурора третього відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Одеської обласної прокуратури з 13 жовтня 2021 року.

Присягу працівника прокуратури склав 03 лютого 2011 року, з положеннями Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів ознайомився 11 вересня 2017 року.

Характеризується позитивно, неодноразово заохочувався прокурором Одеської області та Генеральним прокурором. Дисциплінарних стягнень не має.

 

2. Зміст дисциплінарної скарги

Прокурором Бабіним О.Д. в порушення вимог статті 75 КК України, статей 470, 472, частини сьомої статті 474 КПК України, пункту 7 розділу V Порядку організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 28 березня 2019 року № 51 (далі – Порядок № 51), який діяв до 01 жовтня 2021 року, укладено угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) стосовно обвинуваченої ОСОБА_1, без попереднього погодження її проєкта з керівником прокуратури, а також прокурор орієнтував суд на затвердження цієї угоди, яка не відповідала вимогам закону, та на постановлення вироку внаслідок неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

За таких обставин скаржник вважав, що в діях прокурора Бабіна О.Д. вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру».

 

3. Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

До Комісії 18 листопада 2021 року надійшла дисциплінарна скарга керівника Одеської обласної прокуратури Костенка С.К. про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Бабіним О.Д.

Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності зазначено пункт 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», тобто невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків.

За допомогою автоматизованої системи дисциплінарну скаргу 18 листопада 2021 року розподілено голові Комісії Гнатіву А.Я., яким за результатами її вивчення 25 листопада 2021 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-693дс-173дп-21 стосовно Бабіна О.Д.

За результатами перевірки 25 січня 2022 року складено висновок про наявність дисциплінарного проступку прокурора, який із зібраними матеріалами передано на розгляд Комісії.

Скаржника та прокурора Бабіна О.Д. своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

У засіданні взяв участь прокурор Бабін О.Д., представник скаржника – начальник відділу забезпечення обвинувачення в регіоні управління підтримання публічного обвинувачення в суді Одеської обласної прокуратури ОСОБА_2

 

4. Обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

Заслухавши доповідача – голову Комісії Гнатіва А.Я., прокурора Бабіна О.Д., представника скаржника – ОСОБА_2, вивчивши висновок, дослідивши матеріали перевірки, Комісією встановлено таке.

Прокурор Бабін О.Д. здійснював процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація), у якому між вказаним прокурором та обвинуваченою ОСОБА_1 31 березня 2021 року укладено угоду про визнання винуватості.

За результатами досудового розслідування прокурором Бабіним О.Д. затверджено обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_1 за частиною другою та третьою статті 191, частиною першою статті 366 КК України та 15 квітня 2021 року  направлено його до Біляївського районного суду Одеської області.

Вироком вказаного суду від 30 червня 2021 року угоду про визнання винуватості затверджено та ОСОБА_1 призначено узгоджене умовами угоди покарання зі звільненням від його відбування на підставі статті 75 КК України.

Прокурором Бабіним О.Д. 01 липня 2021 року складено довідку про результати розгляду судом першої інстанції кримінального провадження № (конфіденційна інформація), яку цього ж дня погоджено керівником Біляївської окружної прокуратури ОСОБА_3.

Надалі судові рішення стосовно ОСОБА_1 оскаржено заступником керівника Одеської обласної прокуратури в апеляційному порядку.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року у справі № (конфіденційна інформація)  у відкритті провадження за апеляційною скаргою Одеської обласної прокуратури відмовлено, оскільки вона «подана на судове рішення з підстав, які не передбачені пунктом 2 частини четвертої статті 394 КПК України». Вказану ухвалу апеляційного суду оскаржено в касаційному порядку.

Відповідно до відомостей з Одеської обласної прокуратури Офісом Генерального прокурора до прокуратури області направлено листи щодо забезпечення додержання вимог антикорупційного законодавства у кримінальному провадженні на підставі угод, у яких вказано, що частина перша та друга статті 75 КК України співвідносяться між собою як загальна та спеціальна норма, а тому застосування частини другої статті 75 КК України можливе лише за умови дотримання загальних вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

Керівник Біляївської окружної прокуратури (конфіденційна інформація)  під час службового розслідування пояснив, що прокурор Бабін О.Д. проєкт угоди про визнання винуватості з метою надання методичної допомоги з ним не узгоджував. Судовий розгляд обвинувального акта стосовно ОСОБА_1 та угоди відбувся за участі прокурора Бабіна О.Д., який наполягав на затвердженні угоди та посилався на її відповідність вимогам чинного кримінального законодавства.

Відповідно до висновку службового розслідування, затвердженого керівником Одеської обласної прокуратури 01 вересня 2021 року, встановлено факт неналежного виконання службових обов’язків прокурором Бабіним О.Д. у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація), а також рекомендовано керівнику Одеської обласної прокуратури врахувати допущені прокурором (конфіденційна інформація)  недоліки при оцінюванні якості роботи за 2021 рік.

Прокурор Бабін О.Д. пояснив, що 16 лютого 2021 року у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою та третьою статті 191, частиною першою статті 366 КК України.

Під час її допиту встановлено, що вона є матір’ю, яка самостійно виховує трьох малолітніх дітей, та через вкрай тяжке матеріальне становище привласнила грошові кошти потерпілих і витратила їх для забезпечення потреб своєї сім’ї. На момент повідомлення особі про підозру ОСОБА_1 повернула більше половини привласнених грошових коштів потерпілим від злочину.

З огляду на вказані обставини між ним та підозрюваною ОСОБА_1 укладено угоду про визнання винуватості та на виконання пункту 7 розділу V Порядку № 51 проєкт угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченою надано для вивчення та згодом узгоджено з керівником Біляївської окружної прокуратури ОСОБА_3.

Вироком Біляївського районного суду Одеської області від 30 червня 2021 року у справі № (конфіденційна інформація) затверджено вказану угоду. Тобто, перевіривши дотримання сторонами вимог статті 472 КПК України щодо змісту угоди, переконавшись у добровільності позиції підозрюваної, правильному розумінні нею суті угоди та її наслідків, не встановивши передбачених частиною сьомою статті 474 КПК України обставин, які були б підставою для відмови у затвердженні угоди, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди з призначенням особі узгодженої сторонами міри покарання. Вирок не скасовано та набрав законної сили.

Бабін О.Д. вказав на судову практику, а саме вироки Вищого антикорупційного суду України від 23 вересня 2020 року у справі № 991/7534/20 та від 20 квітня 2021 року у справі № 991/2509/21, відповідно до яких суд зазначив, що звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі частини другої статті 75 КК України відповідає вимогам КК України, оскільки на відміну від частини першої вказаної статті законодавець не обмежив право суду прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання винуватості у вчиненні корупційного кримінального правопорушення, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Послався на статистичні дані, наведені в судово-юридичній газеті в публікації на тему: «Недоліки судової практики у частині звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення корупційних злочинів», у якій викладено об’єктивну інформацію щодо призначення покарань за корупційні злочини. Так, у 2018 році звільнено від покарання 140 осіб, засуджених за корупційні злочини, з них 129 осіб – з випробуванням на підставі статті 75 КК України. У 2019 році 130 осіб звільнено від покарання, з них 128 осіб – з випробуванням на підставі статті 75 КК України. Також зіслався на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 06 грудня 2017 року № 310дп-17, у якому зроблено висновок щодо неприпустимості стверджувати про незаконність угоди про визнання винуватості, оскільки її затверджено обвинувальним вироком суду, який не оскаржувався в законному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, та відповідно набрав законної сили.

Прокурор Бабін О.Д. зазначив, що суд самостійно встановив, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, є очевидним можливість виконання обвинуваченою взятих на себе за угодою зобов’язань, а також підписана сторонами угода відповідає вимогам КПК України, а саме прокурор не орієнтував суд на затвердження угоди про визнання винуватості, яка не відповідає вимогам закону та постановлення вироку з неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність.

Під час засідання прокурор Бабін О.Д. також звернув увагу на пункт 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» від 11 грудня 2015 року № 13, у якому вказано, що чинні КК України і КПК України регулюють два різновиди звільнення від відбування покарання з випробуванням: 1) загальний – коли вимагається встановлення можливості виправлення засудженого без відбування покарання; 2) спеціальний – у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання винуватості, для укладення якої з’ясування питань, визначених у частині першій статті 75 КК, не є обов’язковим.

Прокурор вказав, що раніше таких угод про визнання винуватості він не укладавав, а також, що з вказаного питання відсутня однозначна судова практика, тому з огляду на наявність рішення суду, яке набуло законної сили, вважає, що ним не допущено порушень вимог КК України, КПК України, Закону України «Про прокуратуру», Порядку № 51.

Представниця скаржника під час засідання підтримала доводи дисциплінарної скарги та повідомила, що вивченням Одеською обласною прокуратурою угод про визнання винуватості, виявлено лише два випадки укладення угод із порушенням вимог законодавства, у всіх інших випадках прокурори дотримуються рекомендацій Офісу Генерального прокурора щодо забезпечення додержання вимог антикорупційного законодавства у кримінальному провадженні на підставі угод.

 

5. Правові джерела, що підлягають застосуванню, та мотиви ухваленого Комісією рішення

Надаючи юридичну оцінку діям прокурора Бабіна О.Д., Комісія виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 19 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 15 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, передбачено, що прокурор повинен здійснювати службові повноваження сумлінно, компетентно, вчасно і відповідально, постійно підвищувати свій професійний рівень, культуру спілкування, виявляти ініціативу, відповідальне ставлення та творчий підхід до виконання своїх службових обов’язків, фахово орієнтуватися у чинному законодавстві, передавати власний професійний досвід колегам. Він має усвідомлювати, що його діяльність оцінюється з урахуванням рівня підготовки, знання законодавства, компетентності, ініціативності, комунікативних здібностей, здатності вчасно і якісно виконувати службові обов’язки та завдання.

Згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов’язків прокурорів, прийнятих 23 квітня 1999 року Міжнародною Асоціацією прокурорів, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації об’єднаних націй з попередження злочинності та поводженню з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня – 07 вересня 1990 року) особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Особи, які здійснюють судове переслідування, будучи найважливішими представниками системи відправлення кримінального правосуддя, завжди зберігають честь та гідність своєї професії.

Відповідно до наказу керівника Біляївської окружної прокуратури Одеської області від 18 березня 2021 року № 4 про розподіл обов’язків між працівниками Біляївської окружної прокуратури до обов’язків прокурора Бабіна О.Д. належало здійснення нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та підтримання публічного обвинувачення в межах та спосіб, визначених законом.

Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до положень статті 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.

Згідно зі статтею 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до примітки до статті 45 КК України корупційними кримінальними правопорушеннями вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК України, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем.

Відповідно до частини першої статті 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов’язане з корупцією, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п’яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Порядок кримінального провадження на підставі угод регламентовано Главою 35 КПК України.

Статтею 470 КПК України визначено, що прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов’язаний враховувати такі обставини: як ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб; характер і тяжкість обвинувачення (підозри); наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень; наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

Відповідно до статті 472 КПК України в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов’язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

Відповідно до пункту 7 розділу V Порядку № 51 прокурори під час судового розгляду відповідно до вимог законодавства: надають для вивчення керівнику прокуратури або його першому заступнику чи заступнику згідно з розподілом обов’язків проєкт угоди про визнання винуватості, опрацьовують пропозиції відповідного керівника, після чого за наявності законних підстав укладають угоду; забезпечують під час розгляду угоди про визнання винуватості доведення перед судом наявності обставин, які без сумніву вказують на те, що укладення угоди прокурора з обвинуваченим відповідає вимогам закону та інтересам суспільства, не порушує права учасників кримінального провадження; можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов’язань щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо такі домовленості мали місце).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2018 року у справі № 810/1224/17 з метою забезпечення єдності правозастосовчої практики надано тлумачення, зокрема, поняття «триваючого правопорушення», яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов’язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов’язків або виявлення правопорушення.

Згідно з вимогами частини четвертої статті 48 Закону України «Про прокуратуру» рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.

Дисциплінарне провадження стосовно прокурора Бабіна О.Д. відкрито у зв’язку з його можливим неналежним виконанням чи невиконанням службових обов’язків.

Для встановлення наявності чи відсутності факту невиконання чи неналежного виконання прокурором службових обов’язків потрібно установити, зокрема, факт ухилення прокурора від вчинення дій, передбачених законодавством, в рамках виконання ним спеціальних повноважень або завідомо неякісне, із порушенням норм законодавства та правил професійної етики, виконання прокурором посадових обов’язків, що тягне за собою настання негативних наслідків.

Під час здійснення нагляду за додержанням законів досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) прокурор Бабін О.Д. повинен був забезпечити виконання завдань кримінального провадження з дотриманням його загальних засад, принципу законності, тобто неухильного додержання вимог Конституції України, КК України, КПК України, інших актів законодавства.

Так, прокурор Бабін О.Д. усупереч вимогам статті 75 КК України, статей 470, 472 КПК України та пункту 7 розділу V Порядку № 51, уклав угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація), яка не відповідала вимогам закону, що призвело до постановлення вироку та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і стосовно кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог статті 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Частинами першою та другою статті 50 КК України передбачено, що покаранням є примусовий захід, який застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Положення частини другої статті 75 КК України регламентують матеріальні аспекти звільнення від відбування покарання з випробуванням. Ця норма має мету передбачити можливість для сторін угод про визнання винуватості та про примирення, досягати домовленості не лише щодо виду та розміру покарання, а й щодо можливості звільнення від його відбування з випробуванням.

Враховуючи те, що частина друга статті 75 КК України не є спеціальною нормою, а є похідною від частини першої статті 75 КК України, у зв’язку з чим не може бути застосована судом окремо від норми частини першої статті 75 КК України, оскільки суд може прийняти рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням виключно за умови, якщо він дійде висновку про можливість її виправлення без відбування покарання. Ця умова міститься саме у частині першій статті 75 КК України та відсутня у частині другій статті 75 КК України, у зв’язку з чим остання окремо застосована бути не може, а оскільки частина перша статті 75 КК України забороняє звільнення особи від відбування покарання за корупційний злочин, то ця заборона поширюється також і на випадки затвердження угод.

Звільнення ж особи від відбування покарання з випробуванням за відсутності зазначеної умови буде спотворювати мету покарання та не буде відповідати завданням кримінального провадження, які визначені статтею 2 КПК України.

Звільнення судом особи від відбування покарання за вчинення корупційного кримінального правопорушення у випадку затвердження угоди, поряд з існуванням заборони суду здійснювати звільнення осіб від відбування покарання за вчинення корупційних кримінальних правопорушень без такого порядку, є порушенням такої загальної засади кримінального провадження як рівність перед законом і судом, оскільки різні особи за абсолютно тотожних підстав та обставин можуть бути: у випадку затвердження угоди – звільнені від відбування покарання з випробуванням, а у випадку здійснення кримінального провадження за загальним порядком – ні. Тобто, відбувається дискримінація особи за ознакою певного порядку кримінального провадження, що є проявом вибірковості правосуддя та є у свою чергу порушенням права на справедливий суд у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Прокурором Бабіним О.Д. при укладенні угоди не дотримано вимоги частини першої статті 75, статті 45 КК України та ОСОБА_1 не призначено реальної міри покарання відповідно до санкції статей КК України за вчинення корупційних злочинів, у вчиненні яких вона обвинувачувалась, тобто не застосовано закон, який підлягає застосуванню, і унаслідок цього ухвалено вирок, яким її звільнено від призначеного покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від його відбування з випробуванням з іспитовим строком, тобто застосовано закон, який не підлягає застосуванню, а отже неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність.

Зазначена позиція також узгоджується з викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 05 серпня 2020 року у справі № 734/631/19 висновком щодо застосування норми права, а саме статті 75 КК України: «За таких обставин, звільняючи особу, яку визнано винуватою у вчиненні корупційного злочину, від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України, суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме застосував закон, який не підлягає застосуванню».

Вказану позицію підтримано і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 17 березня 2021 року у справі № 315/1314/18.

Аналогічну позицію викладено у листах Офісу Генерального прокурора та Генеральної прокуратури України, направлених у піднаглядні прокуратури у 2015 та 2021 роках, зокрема: від 27 липня 2015 року № 21/3-47вих-15-369окв, від 27 листопада 2017 року № 09/2-123вих-17-520-окв, від 03 березня 2020 року № 22/2-6вих-29окв-20, від 02 липня 2021 року № 22/2-186вих-21, щодо забезпечення додержання вимог антикорупційного законодавства у кримінальному провадженні на підставі угод. Так, Офісом Генерального прокурора (Генеральною прокуратурою України) вказано, що частина перша та друга статті 75 КК України співвідносяться між собою як загальна та спеціальна норма, а тому застосування частини другої статті 75 КК України можливе лише за умови дотримання загальних вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

Окрім цього, Офісом Генерального прокурора звернено увагу, що згідно з пунктом 7 розділу V Порядку № 51 прокурори у судовому провадженні відповідно до вимог законодавства повинні забезпечувати під час розгляду угоди про визнання винуватості доведення перед судом наявності обставин, які без сумніву вказують на те, що укладення угоди прокурора з обвинуваченим відповідає вимогам закону та інтересам суспільства.

Отже, прокурор Бабін О.Д., маючи значний досвід роботи в органах прокуратури, мав би утриматися від укладання угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні за фактами корупційного правопорушення, а під час розгляду угоди про визнання винуватості судом мав інформувати суд, про наявність обставин, які без сумніву вказують на те, що укладення угоди прокурора з обвинуваченим не відповідає вимогам закону та інтересам суспільства. Такі дії призвели до негативних наслідків, а саме невиконання завдань кримінального провадження.

Вказане свідчить про факт неналежного виконання прокурором своїх службових обов’язків.

Щодо тверджень прокурора Бабіна О.Д. про неоднозначність судової практики, то слід звернути увагу, що відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» саме Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Рішення, прийняті Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів, містять відомості про обставини, встановлені під час здійснення провадження, мотиви, з яких Комісія ухвалила рішення, водночас вони не можуть містити узагальнених висновків, які мають нормативний характер чи практику розгляду дисциплінарних проваджень. Більше того, оцінюючи за вказаних обставин діяння прокурора Бабіна О.Д., Комісія жодним чином не дає оцінки судовому рішенню стосовно ОСОБА_1 від 30 червня 2021 року.

Перевірку доводів дисциплінарної скарги проведено виключно в межах встановленої законом компетенції, а саме надано оцінку тільки фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у діях прокурора складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини.

Отже, прокурором Бабіним О.Д. порушено вимоги статті 75 КК України, статей 470, 472, частини сьомої статті 474 КПК України та пункту 7 розділу V Порядку № 51, тобто вчинено дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачено пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме неналежне виконання службових обов’язків і наявні підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Вчинення прокурором Бабіним О.Д. вказаного дисциплінарного проступку підтверджується:

-         висновком службового розслідування, затвердженим керівником Одеської обласної прокуратури 01 вересня 2021 року;

-         угодою про визнання винуватості від 31 березня 2021 року;

-         вироком Біляївського районного суду Одеської області від 30 червня 2021 року;

-         довідкою про результати розгляду судом першої інстанції кримінального провадження, зареєстрованого у ЄРДР за № (конфіденційна інформація);

-         поясненнями прокурора Бабіна О.Д.;

-         поясненнями керівника Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_1.

При виборі виду дисциплінарного стягнення стосовно прокурора Бабіна О.Д. враховано його позитивну характеристику, відсутність дисциплінарних стягнень, характер проступку, ступінь вини, а тому Комісія дійшла висновку про можливість накладення на нього стягнення у виді догани.

Діяння прокурора Бабіна О.Д. слід визнати сукупністю послідовних тотожних дій та бездіяльності, об’єднаних єдиним умислом, тобто продовжуваним правопорушенням, а тому днем початку дисциплінарного проступку варто вважати 31 березня 2021 року, тобто день укладення угоди про визнання винуватості, а припинення – 30 червня 2021 року, тобто дату підтримання в суді позиції щодо затвердження відповідної угоди та ухвалення вироку. Отже, встановлений законодавством річний строк для прийняття Комісією рішення про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності не минув.

Зазначене вище діяння є підставою для застосування до прокурора дисциплінарного стягнення у виді догани, яке є пропорційним вчиненому ним проступку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 47-49, 77, 78 Закону України «Про прокуратуру», пунктами 108, 110–112, 115-117 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія,

 

ВИРІШИЛА:

 

Притягнути прокурора третього відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Одеської обласної прокуратури Бабіна Олександра Дмитровича до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді догани.

Копію рішення направити Генеральному прокурору для застосування накладеного дисциплінарного стягнення, прокурору Бабіну О.Д., а також керівнику Одеської обласної прокуратури.  

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.