Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, у складі: головуючого Гнатіва А.Я., членів Війтовича Л.М., Житного О.О., Захарової О.С., Поліщука В.В., Стуконога О.І., Томак М.В., Цуркана М.І., Юзькова О.В., розглянувши висновок про відсутність дисциплінарного проступку прокурора Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області Голича М.М., у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-617дс-142дп-21 (попередній № 07/3/2-441дс-91дп-21),

 

ВСТАНОВИВ:

 

Голич Микола Михайлович в органах прокуратури працює з липня 2013 року, на займаній посаді – з 15 березня 2021 року.

Характеризується позитивно. Дисциплінарних стягнень не має.

До кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів (далі – кадрова комісія) 29 червня 2021 року надійшла дисциплінарна скарга керівника Закарпатської обласної прокуратури Казака Д.І. про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Голичем М.М.

Автоматизованою системою розподілу дисциплінарних скарг для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження скаргу розподілено члену кадрової комісії Федуніву А.Д. (протокол розподілу від 30 червня 2021 року), за результатами вивчення якої 06 липня 2021 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-441дс-91дп-21, проведено перевірку та складено висновок про відсутність дисциплінарного проступку прокурора.

Надалі, у зв’язку із передачею дисциплінарного провадження № 07/3/2-441дс-91дп-21 до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження (далі – орган), в порядку абзацу 2 підпункту 8¹ пункту 22 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ, автоматизованою системою дисциплінарне провадження стосовно прокурора Голича М.М. розподілено члену органу Захаровій О.С. та присвоєно № 07/3/2-617дс-142дп-21.

Відповідно до пункту 109 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження (далі – Положення), прокурор вважається належним чином повідомленим про час та місце проведення засідання органу, якщо повідомлення направлено на відому фактичну адресу місця його проживання або зазначену ним адресу електронної пошти, а в разі відсутності таких відомостей – на адресу прокуратури, у якій він обіймає посаду, з одночасним розміщенням інформації про це на офіційному вебсайті органу.

Скаржника та прокурора Голича М.М. своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання органу.

На засідання прокурор Голич М.М. не з’явився, надавши письмову згоду на розгляд висновку за його відсутності. Від скаржника з’явився Ковтун І.В.

За вказаних обставин орган, ураховуючи вимоги частини третьої статті 47 Закону України «Про прокуратуру» (далі – Закон), вважає за можливе розглянути висновок за відсутності прокурора.

Заслухавши доповідача – члена органу Захарову О.С., представника скаржника Ковтуна І.В., вивчивши висновок, дослідивши матеріали перевірки, органом встановлено таке.

З дисциплінарної скарги вбачається, що прокурором Голичем М.М., унаслідок неналежного виконання своїх службових обов’язків, не вживалися дієві заходи з метою забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування у низці кримінальних проваджень, у результаті чого у таких провадженнях допущено бездіяльність упродовж тривалого часу, несвоєчасність проведення окремих слідчих дій та прийняття процесуальних рішень.

Зокрема, у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) під час досудового розслідування не з’ясовано усі обставини вчинення кримінального правопорушення, не встановлено та не допитано його можливих очевидців, не скеровувалися доручення оперативним підрозділам у порядку статті 40 КПК України. Зважаючи, що 18-ти місячний строк досудового розслідування, передбачений частиною 2 статті 219 КПК України спливав 08.11.2020, прокурором Голичем М.М. продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні не ініціювалось, вказівки у поряду статті 36 КПК України не надавались.

Як наслідок, 15 грудня 2020 року кримінальне провадження закрито слідчим на підставі абзацу 14 частини 1 статті 284 КПК України.

У кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) проведено огляд місця події, під час якого вилучено комп’ютерну техніку та іншу документацію, накладено арешт на вилучене майно. Будь-яких інших слідчих (розшукових) чи процесуальних дій не проведено, зокрема, не призначено комп’ютерно-технічної експертизи щодо вилучених системних блоків, не встановлено та не допитано в якості свідків осіб, з приводу здійснення діяльності у вказаному приміщенні тощо. Матеріали провадження складаються в основному з вилучених документів, із них неможливо встановити подальшу долю вилученого майна.

Доручення оперативним підрозділам у порядку статті 40 КПК України слідчим не надавалось, письмові вказівки у порядку статті 36 КПК України прокурором Голичем М.М. не готувалися.

Натомість, 28 листопада 2020 року слідчим прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі абзацу 14 частини 1 статті 284 КПК України, хоча строк слідства сплив ще 26 листопада 2019 року і постанова разом із матеріалами до прокуратури процесуальним керівником не витребовувались.

 У кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) прокурором Голичем М.М. не вжито заходів щодо встановлення особи скелету трупа, виявленого поряд з високовольтною опорою у с. Кінчеш Ужгородського району, не витребувано висновок молекулярно-генетичної експертизи. Зважаючи, що 18‑ти місячний строк досудового розслідування, передбачений приписами частини 2 статті 219 КПК України спливав 14 серпня 2020 року, прокурором Голичем М.М. продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні не ініціювалось, вказівки у порядку статті 36 КПК України не надавалися.

Як наслідок, 15 грудня 2020 року кримінальне провадження закрито слідчим на підставі абзацу 14 частини 1 статті 284 КПК України.

У кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) відсутня квитанція щодо передачі вилучених предметів до кімнати зберігання речових доказів, а  предмет, схожий на ніж та одорологічний слід на експертне дослідження слідчим не направлені. Не допитано низку свідків, не вилучено відеозаписи із камер зовнішнього спостереження тощо.

Відтак, кримінальне провадження, яке відноситься до категорії особливо тяжких, належним чином не розслідувалось, строк його досудового розслідування сплив 18 січня 2021 року, питання щодо продовження строку досудового розслідування стороною обвинувачення перед слідчим суддею місцевого суду не ставилось, що призвело до неможливості повного, неупередженого проведення розслідування.

27 січня 2021 року прийнято рішення про закриття даного кримінального провадження на підставі абзацу 14 частини 1 статті 284 КПК України.

У кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) проведено низку слідчих дій, у результаті яких отримано важливу доказову інформацію. Проте залишилися невиконаними ухвали слідчих суддів про надання дозволу на отримання доступу до інформації щодо вхідних та вихідних з’єднань мобільних терміналів. Скаржником зазначено, що у вказаному кримінальному провадженні не допитано низку свідків, а також залишено поза увагою подане експертом клопотання про надання зразків біологічного матеріалу потерпілих, з метою належного та об’єктивного проведення молекулярно-біологічної експертизи. Як наслідок експертиза не проведена, її можливе доказове значення знівельовано.

Питання щодо продовження строку досудового розслідування прокурором Голичем М.М. не ініціювалися і за результатами розслідування 15 грудня 2020 року слідчим прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі абзацу 14 частини 1 статті 284 КПК України.

Вивченням матеріалів кримінального провадження № (конфіденційна інформація) за обвинуваченням ОСОБА_1 встановлено, що 13 жовтня 2020 року органом досудового розслідування проведено обшук у його домоволодінні, під час якого виявлено наркотичний засіб – екстракт канабісу, вагою 1, 32 гр.

ОСОБА_1 22 жовтня 2020 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 309 КК України, завершено досудове розслідування та стороною обвинувачення відкрито матеріали іншій стороні. Прокурором 23 жовтня 2020 року затверджено обвинувальний акт, який скеровано до Ужгородського міськрайонного суду для розгляду по суті.

Судом 01 квітня 2021 року винесено ухвалу про закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК України, у зв’язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного пунктом 1 частини 3 статті 219 КПК України.

Аналізом даних Єдиного реєстру досудових розслідувань встановлено, що за результатами досудового розслідування 23 жовтня 2020 року прокурором Голичем М.М. прийнято рішення про скерування обвинувального акта до місцевого суду, однак зареєстрував супровідний лист у місцевій прокуратурі 12 листопада 2020 року, а отримано їх судом лише 16 грудня 2020 року.

Скаржник указує, що через неналежне виконання прокурором Голичем М.М. своїх службових обов’язків, допущення порушень вимог КПК України, підозрювана особа у вчиненні злочину пов’язаного із незаконним обігом наркотичних засобів уникнула кримінальної відповідальності.

Окрім цього скаржником зазначено, що згідно з даними Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) та інформаційно-аналітичної системи «Облік та статистика органів прокуратури» встановлено, що прокурором Голичем М.М. упродовж 2020 року і першого кварталу 2021 року направлено до суду 27 обвинувальних актів та постановлено 23 обвинувальні вироки.

Надано у кримінальних провадженнях, згідно статті 36 КПК України, 40 письмових вказівок, погоджено 18 клопотань органу досудового розслідування про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з яких у 3 – відмовлено та підготував 23 клопотання про вжиття заходів забезпечення кримінального провадження. Окрім цього, протягом вказаного періоду проведено 10 слідчих і процесуальних дій, внесено 5 клопотань про отримання дозволу на проведення слідчих (розшукових) дій та виконано 5 запитів про надання міжнародної правової допомоги. Розглянув 53 звернення громадян, з яких у 35 випадках їх авторам надано письмові роз’яснення. Виконано 35 завдань та доручень обласної прокуратури.

 За даними ЄРДР, слідчими Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області у 2020 та у І кварталі 2021 року закрито 27 кримінальних проваджень на підставі абзацу 14 частини 1 статті 284 КПК України, де старшим групи прокурорів є Голич М.М. (з яких 5 про особливо тяжкі та 22 тяжкі злочини).

Відповідно до частини 6 статті 284 КПК України копія постанови слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору.

Проте, слідчими Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області скеровано до Ужгородської окружної прокуратури лише 7 з 27 постанов про закриття кримінальних проваджень з метою перевірки законності прийнятого рішення, що залишилось поза увагою прокурора Голича М.М.

Скаржник вказує, що згідно з частиною 2 статті 28 КПК України проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор.

Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження згідно з частиною 3 статті 28 КПК України є: складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; поведінка учасників кримінального провадження; спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 219 КПК України строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня повідомлення особі про підозру становить дванадцять місяців – у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину та вісімнадцять місяців – у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Згідно з вимогами частини 1 статті 294 КПК України якщо досудове розслідування злочину до моменту повідомлення особі про підозру неможливо закінчити у строк, зазначений у частині 2 статті 291 цього Кодексу, вказаний строк може бути продовжений неодноразово слідчим суддею за клопотанням прокурора або слідчого, погодженого з прокурором, на 6 або 12 місяців у порядку та у строки, визначені статтею 295¹ КПК України.

Відповідно до вимог діючого кримінального процесуального законодавства саме на слідчого та прокурора покладається обов’язок доказування передбачених статтею 91 КПК України обставин.

Це означає, що законодавець поклав на Державу обов’язок виконувати передбачені статтею 2 КПК України завдання кримінального провадження.

Практика Європейського суду з прав людини щодо проведення ефективного офіційного розслідування у кримінальних справах є сталою та вказує, що таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з’ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини або винних осіб створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (рішення у справах «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).

Згідно з вимогами пунктів 1, 3 розділу IV Порядку організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України  від 28.03.2019 № 51, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04 квітня 2019 року за №363/33334 (далі – Порядок), у місцевих прокуратурах нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування слідчими органів Національної поліції забезпечують прокурори місцевих прокуратур. Прокурор у кримінальному провадженні, здійснюючи процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, відповідно до вимог законодавства вживає заходів, передбачених статтями 96¹, 96² КК України, статтями 100, 170-174 КПК України, щодо забезпечення спеціальної конфіскації, а також вирішення долі вилучених та арештованих речей і документів у разі закриття кримінального провадження.

Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження серед іншого є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.

Разом з тим, Голич М.М. виконуючи свої службові обов’язки не забезпечив належне процесуальне керівництво у вищезгаданих кримінальних провадженнях, що призвело до невстановлення винних осіб, невідшкодування завданих кримінальними правопорушеннями збитків, а також уникнення кримінальної відповідальності обвинуваченої особи.

Окрім цього, Голичем М.М. не вжито жодних процесуальних заходів щодо продовження строків досудового розслідування, як наслідок, прийнято необґрунтовані та передчасні рішення про їх закриття.

Отже, у діях прокурора Голича М.М., на думку скаржника, вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме неналежне виконання ним своїх службових обов’язків.

Із письмових пояснень Голича М.М. вбачається, що у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) за фактом виявлення трупа ОСОБА_2 поряд із залізничним перегоном «Ужгород-2» ним 10 травня 2019 року погоджено клопотання слідчого про призначення судово-медичної експертизи.

З метою перевірки версії, не пов’язаної із самогубством ОСОБА_2, під час досудового розслідування допитано родичів потерпілого та проведено низку інших процесуальних та слідчих дій.

Зібрані у провадженні докази не підтверджували версію про вбивство потерпілого, а свідчили про його самогубство. За таких обставин кримінальне провадження підлягало закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 284 КПК України, а саме за відсутністю події кримінального правопорушення.

Водночас Голич М.М. пояснив, що згідно з вимогами КПК України прокурор не вправі надавати слідчому письмові вказівки про закриття кримінального провадження. Причини неприйняття слідчим рішення про його закриття Голичу М.М. невідомі. Як наслідок, слідчим 15 грудня 2020 року прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі абзацу 14 частини 1 статті 284 КПК України.

Щодо кримінального провадження № (конфіденційна інформація) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 203‑2 КК України Голич М.М. пояснив, що під час огляду місця події вилучено комп’ютерну техніку. Ним погоджено клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, яке судом задоволено. Надалі встановлено, що вказані документи належать Українській національній лотереї, вони є дійсними, а тому відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 203-2 КК України.

Як і у попередньому, згаданому ним кримінальному провадженні, слідчим прийнято рішення про його закриття на підставі абзацу 14 частини 1 статті 284 КПК України, а не у зв’язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

Голич М.М. також зазначив, що у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) за фактом виявлення кісток людини в с. Кінчеш Ужгородського району керівником Ужгородської місцевої прокуратури 14 лютого 2019 року визначено групу прокурорів, старшим у якій призначено прокурора ОСОБА_3.

У вказаному провадженні не вдалося експертним шляхом встановити причину смерті невстановленої особи, оскільки мало місце скелетування трупа. Вказана експертиза проводилася з 12 березня до 30 вересня 2019 року. Надалі на підставі ухвали слідчого судді від 15 жовтня 2019 року призначено молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено Львівському НДЕКЦ МВС України.

У цьому ж провадженні проведено й інші дії, спрямовані на встановлення належності трупа, які не дали позитивного результату.

Щодо обставин здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) Голич М.М. пояснив, що у ньому не здобуто відомостей, які б свідчили про наявність суб’єктивної та об’єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого статтею 348 КК України.

Відтак, через невстановлення складу кримінального правопорушення, кримінальне провадження підлягало закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України. Прийняття такого рішення віднесено до компетенції слідчого і Голич М.М. не мав повноважень надавати йому вказівки щодо прийняття рішення про закриття провадження саме на цій підставі.

У кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація), згідно з поясненнями Голича М.М., проведено весь комплекс слідчих (розшукових) дій для встановлення осіб, що могли бути причетними до вчинення кримінального правопорушення, однак встановити таких осіб не вдалося. За результатами досудового розслідування 15 грудня 2020 року слідчим прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі абзацу 14 частини 1 статті 284 КПК України.

Стосовно обставин досудового розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) Голич М.М. пояснив, що ним 22 жовтня 2020 року погоджено повідомлення про підозру ОСОБА_1 за частиною 1 статті 309 КК України і 23 жовтня 2020 року затверджено обвинувальний акт, про що зроблено відповідну відмітку у ЄРДР.

Надалі ним підготовлено супровідний лист про скерування обвинувального акта до суду. Водночас, у зв’язку з технічними проблемами (неналежним функціонуванням ІАС «СЕД») він не був зареєстрований згідно з вихідною кореспонденцією.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 17 грудня 2020 року справу стосовно ОСОБА_1 призначено до слухання у підготовчому судовому засіданні, під час якого стороною захисту заявлено клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, а також про закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КК України.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 01 квітня 2021 року у задоволенні клопотання сторони захисту стосовно повернення обвинувального акта було відмовлено. Водночас кримінальне провадження закрито на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК України.

Голич М.М. зазначив, що не погодився із прийнятим судом рішенням та оскаржив його в апеляційному порядку. Рішення апеляційним судом поки що не прийнято, відтак – ухвала про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 не набрала законної сили.

Щодо інших аргументів дисциплінарної скарги Голич М.М. пояснив, що згідно з частиною 2 статті 16 Закону визначено, що прокурор, здійснюючи функції прокуратури, є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання та керується у своїй діяльності Конституцією та законами України. Незалежність прокурора, згідно з пунктом 5 статті 3 цього ж Закону є однією з засад діяльності прокуратури, що передбачає існування гарантій від незаконного політичного, матеріального чи іншого впливу на прокурора щодо прийняття ним рішень при виконанні службових обов’язків.

Голич М.М. вказав, що прокурор є самостійною процесуальною фігурою у кримінальному провадженні, втручання у діяльність якого заборонено. Крім того зазначив, що згідно з частиною 1 статті 45 Закону рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому КПК України. Лише у разі, якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.

Разом з тим, під час досудового розслідування вищезгаданих кримінальних проваджень жодних скарг на його рішення, дії чи бездіяльність не надходило. Відсутні також рішення, якими би було констатовано порушення ним прав громадян або вимог закону.

Голич М.М. вважає, що під час досудового розслідування кримінальних проваджень, про які зазначено у дисциплінарній скарзі, з’ясовано всі обставини, які необхідно встановити для прийняття кінцевих процесуальних рішень, однак він, як прокурор, самостійно прийняти вказані рішення не міг, оскільки це прерогатива слідчого.

Крім того просив урахувати той факт, що з травня до вересня 2020 року він перебував у службовому відрядженні в Закарпатській обласній прокуратурі і не міг виконувати повноваження прокурора у кримінальних провадженнях, зазначених у дисциплінарній скарзі.  

При оцінці матеріалів дисциплінарного провадження орган виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до пункту 3 розділу ІV Порядку організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 28 березня 2019 року № 51, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 квітня 2019 року за № 363/33334, який був чинним до 30 вересня 2021 року, прокурор у кримінальному провадженні, здійснюючи процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, відповідно до вимог законодавства забезпечує виконання завдань кримінального провадження з дотриманням його загальних засад.

Частиною 2 статті 283 КПК України передбачено, що прокурор зобов’язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій:

1) закрити кримінальне провадження;

2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;

3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Органом встановлено, що прокурор Голич М.М. здійснював процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 309 КК України, якому 22 жовтня 2020 року повідомлено про підозру.

Згідно з нормативним приписом пункту 1 частини 3 статті 219 КПК України з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні мало бути закінчене протягом 72 годин.

Аналізом даних Єдиного реєстру досудових розслідувань установлено, що 23 жовтня 2020 року прокурором Голичем М.М. прийнято рішення про скерування обвинувального акта стосовно ОСОБА_1 до суду. Водночас супровідний лист про скерування обвинувального акта до суду зареєстровано 12 листопада 2020 року, тобто поза межами строків досудового розслідування. Обвинувальний акт отримано судом 16 грудня 2020 року.

Унаслідок порушення строків досудового розслідування 01 квітня 2021 року судом постановлено ухвалу про закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК України, а саме – у зв’язку із закінченням строку досудового розслідування, передбаченого пунктом 1 частини 3 статті 219 КПК України. Судом також констатовано, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 надіслано до суду після закінчення строку досудового розслідування.

Таким чином, унаслідок неналежного виконання Голичем М.М. службових обов’язків, що виразилося у грубому порушенні вимог пункту 1 частини 3 статті 219, пункту 3 частини 2 статті 301 КПК України, підозрюваний ОСОБА_1 уникнув кримінальної відповідальності.

Пояснення Голича М.М. стосовно неможливості своєчасної реєстрації вихідної кореспонденції (обвинувального акта) внаслідок неналежного функціонування інформаційно-аналітичної системи «СЕД» орган сприймає критично, оскільки це жодним чином не виправдовує поведінку Голича М.М., яким лише на 21 день після повідомлення ОСОБА_1 про підозру направлено обвинувальний акт до суду, хоча закон зобов’язує вчинити такі дії не пізніше 72 годин.              

Щодо решти доводів дисциплінарної скарги орган вважає доцільним зазначити наступне.

Прокурор в силу вимог частини першої статті 36 КПК України, обстоюючи свої правові позиції, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Зазначене забезпечує засади рівності та змагальності сторін кримінального провадження.

Відповідно до вимог частини другої статті 16 Закону здійснюючи функції прокуратури, прокурор є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією та законами України.

Дотриманням такої гарантії забезпечуються загальні засади діяльності прокуратури, передбачені частиною першою статті 3 Закону, зокрема щодо незалежності прокурорів.

Згідно з абзацом 2 частини першої статті 45 Закону рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому КПК України. Лише у разі якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.

Під час дисциплінарного провадження не встановлено процесуальних рішень, які б констатували порушення прокурором Голичем М.М. прав осіб або вимог закону у тих кримінальних провадженнях, де він був процесуальним керівником. Його дії чи бездіяльність у кримінальному провадженні не були предметом оскарження в порядку, визначеному Главою 26 КПК України.

Із постанов керівника, першого заступника та заступника керівника Ужгородської місцевої прокуратури про призначення (зміну) групи прокурорів у кримінальних провадженнях № № (конфіденційна інформація) вбачається, що прокурор Голич М.М. був у складі групи прокурорів у цих кримінальних провадженнях, проте його роль, як старшого групи прокурорів, в порядку частини 1 статті 37 КПК України не визначена.

Крім того орган звертає увагу на те, що згідно з абзацом 14  частини 1 статті 284 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор зобов’язані закрити кримінальне провадження також у разі, коли строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру.

Імперативна вимога вищевказаного припису КПК України зобов’язувала слідчого у вищевказаних кримінальних провадженнях (за винятком кримінального провадження № (конфіденційна інформація)) прийняти рішення про його закриття, оскільки у жодному з них не було повідомлено особі про підозру, а строки досудового розслідування закінчилися.

При наданні оцінки обставинам, що викладені у дисциплінарній скарзі, орган діє виключно в межах встановленої Законом компетенції, а саме надає оцінку тільки фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у діях прокурора складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини.

Із наданих скаржником відомостей неможливо встановити, які конкретно дії мав вчинити прокурор Голич М.М. відповідно до законодавства та своїх службових обов’язків, проте не вчинив через свою протиправну бездіяльність.

Слід також зазначити, що згідно з КПК України відповідальність за ефективність досудового розслідування покладена не на прокурора, а на орган досудового розслідування, тому факт нерозкриття кримінального правопорушення не може свідчити про бездіяльність процесуального керівника.

Повноваження прокурора щодо самостійного проведення слідчих дій є субсидіарними щодо відповідних повноважень слідчих органів досудового розслідування. Наявність у прокурора таких повноважень не означає, що в разі, якщо слідчий не виконує відповідні слідчі дії, прокурор зобов’язаний здійснювати їх замість слідчого.

Роль прокурора у кримінальному процесі як одного з представників сторони обвинувачення відрізняється від ролі слідчого та полягає в тому, що прокурор повинен забезпечити наявність достатніх і допустимих доказів для звернення до суду з обвинувальним актом, проте не зобов’язаний збирати докази замість слідчого. Іншими словами, самостійне проведення прокурором слідчих дій має бути направлене на доповнення або перевірку допустимості доказів, здобутих органом досудового розслідування, а не на самостійне здобуття цих доказів, адже це не є їхнім службовим обов’язком, оскільки прокурор не зобов’язаний розкривати злочини. Вказівки прокурора у кримінальних провадженнях мають бути спрямовані і на здобуття, і на закріплення доказів. Проте, чи буде це завдання виконано, залежить від якості здійснення слідчими вказівок прокурора.

Факт вчинення прокурором Голичем М.М. дисциплінарного проступку підтверджується:

– довідкою у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація);

– копією супровідного листа від 12 листопада 2020 року про скерування до суду обвинувального акта стосовно ОСОБА_1 та реєстру матеріалів досудового розслідування;

– ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від    01 квітня 2021 року про закриття кримінального провадження № (конфіденційна інформація);

– висновком від 28 травня 2021 року та матеріалами службового розслідування стосовно прокурора Голича М.М.;

– поясненнями прокурора Голича М.М.

Дослідивши матеріали дисциплінарного провадження, зібрані в ході перевірки, орган дійшов висновку, що в діях прокурора Голича М.М. наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме неналежне виконання службових обов’язків.

Строк застосування дисциплінарного стягнення стосовно прокурора Голича М.М. не сплинув.

Під час прийняття рішення в дисциплінарному провадженні щодо виду дисциплінарного стягнення, орган, з додержанням вимог частини 3 статті 48 Закону, зважає на характер проступку, його наслідки, особу прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.

Визначаючи вид стягнення, що має бути застосоване до Голича М.М., враховується характеристика прокурора, відсутність дисциплінарних стягнень, час роботи в органах прокуратури.

Разом з цим, під час розгляду дисциплінарного провадження органом встановлено очевидну недбалість прокурора Голича М.М., а саме неналежне здійснення ним повноважень прокурора у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1, що призвело до закриття судом цього провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК України.

Зазначене вище є підставою для застосування до прокурора дисциплінарного стягнення у виді догани. Такий вид стягнення орган вважає пропорційним вчиненому ним проступку.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення у дисциплінарному провадженні, не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 47–49, 77 Закону України «Про прокуратуру», пунктами 108, 110–112, 115–117 Положення, орган,

 

 

ВИРІШИВ:

 

Притягнути прокурора Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області Голича Миколу Михайловича до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді догани.

Копію рішення направити прокурору Голичу М.М., керівнику Закарпатської обласної прокуратури для застосування накладеного стягнення, а також керівнику Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області.  

Рішення може бути оскаржене прокурором, стосовно якого воно прийняте, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.