Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

  Відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, у складі: головуючого Гнатіва А.Я., членів – Війтовича Л.М., Житного О.О., Захарової О.С., Отвіновського П.Л., Поліщука В.В., Стуконога О.І., Томак М.В., Цуркана М.І., Юзькова О.В., розглянувши висновок про відсутність дисциплінарного проступку в діях прокурора Хустської окружної прокуратури Закарпатської області Дорошевич-Джумурат Н.Й. (далі – прокурор Дорошевич-Джумурат Н.Й.) у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-600дс-125дп-21 (попередній номер 07/3/2-574дс-117дп-21),

ВСТАНОВИВ:

1.                  Відомості про прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження

 Прокурор Дорошевич-Джумурат  Наталія Йосипівна, в органах прокуратури працює з січня 2005 року, з 12 квітня 2021 року – на посаді прокурора Хустської окружної прокуратури Закарпатської області.

 Присягу працівника прокуратури склала 11 лютого 2011 року, з положеннями Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів ознайомлена  21 березня 2018 року.

 Характеризується позитивно. Заохочувалася Генеральним прокурором та прокурором Закарпатської області. Дисциплінарних стягнень не має.

2.          Зміст дисциплінарної скарги

   На оперативній нараді у керівника обласної прокуратури 19 серпня 2021 року обговорено стан дотримання прокурором Дорошевич-Джумурат Н.Й. вимог кримінального процесуального законодавства, облікової дисципліни при організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) про обвинувачення ОСОБА 1 за частиною другою статті 190 КК України.

За підсумками наради визнано, що стан дотримання вимог кримінального процесуального законодавства, облікової дисципліни при організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у цьому кримінальному провадженні не відповідає вимогам пункту 3 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII, статей 470, 472, 474, 475 КПК України та пункту 5 частини четвертої абзацу 12 пункту 7, пункту 14 розділу V Порядку організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 28 березня 2019 року № 51 (далі – Порядок).

Таким чином, на думку скаржника, прокурор Дорошевич-Джумурат Н.Й. вчинила дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» від  14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі – Закон № 1697-VII), а саме неналежне виконання службових обов’язків.

3.                 Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

До кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів (далі – кадрова комісія) 26 серпня 2021 року надійшла дисциплінарна скарга керівника Закарпатської обласної прокуратури Казака Д.І. (далі – скаржник) про вчинення прокурором Дорошевич-Джумурат Н.Й. дисциплінарного проступку.

Для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження автоматизованою системою того самого дня вказану скаргу розподілено за членом кадрової комісії Зайцевій Н.В., якою 30 серпня 2021 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-574дс-117дп-21.

30 вересня 2021 року Зайцевою Н.В. складено висновок про відсутність у діях прокурора Дорошевич-Джумурат Н.Й. дисциплінарного проступку.

У зв’язку із передачею дисциплінарного провадження 07/3/2-574дс-117дп-21 до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження (далі – орган),  в порядку абзацу  другого  підпункту 8^-1 пункту  22 розділу II Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ,  автоматизованою системою розподілу дисциплінарних скарг дисциплінарне провадження стосовно прокурора Дорошевич-Джумурат Н.Й. розподілено члену органу Захаровій О.С. та присвоєно № 07/3/2-600дс-125дп-21.

 Відповідно до пункту 109 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження (далі – Положення), прокурор вважається належним чином повідомленим про час та місце проведення засідання органу, якщо повідомлення направлено на відому фактичну адресу місця його проживання або зазначену ним адресу електронної пошти, а в разі відсутності таких відомостей – на адресу прокуратури, у якій він обіймає посаду, з одночасним розміщенням інформації про це на офіційному вебсайті органу.

    Скаржника та прокурора Дорошевич-Джумурат Н.Й. своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання органу.

  Розгляд висновку здійснено відповідним  органом за участі прокурора Дорошевич-Джумурат Н.Й. та скаржника – керівника Закарпатської обласної прокуратури Казака Д.І.

4.                 Обставини, встановлені під час здійснення провадження

          Заслухавши доповідача – члена органу Захарову О.С., прокурора Дорошевич-Джумурат Н.Й. та скаржника Казака Д.І., який підтримав дисциплінарну скаргу, вивчивши висновок та дослідивши матеріали дисциплінарного провадження, органом встановлено таке.

          Згідно з наказом керівника Хустської місцевої прокуратури від 06 квітня 2020 року № 8 «Про розподіл обов’язків між керівництвом та прокурорами Хустської місцевої прокуратури» за прокурором Дорошевич-Джумурат Н.Й. закріплено, серед іншого: здійснення нагляду за додержанням законів у формі процесуального керівництва при провадженні Хустським ВП ГУНП в Закарпатській області досудового розслідування та підтримання публічного обвинувачення в суді, оскарження судових рішень, а також забезпечення достовірності відображення в комп’ютерному програмному забезпеченні «Облік та статистика органів прокуратури» відомостей щодо кримінальних правопорушень, осіб, які їх учинили та прийнятих під час досудового розслідування рішень.

          Прокурор Дорошевич-Джумурат Н.Й. як старший групи прокурорів здійснювала процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених частиною другою, третьою статті 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА 1 за попередньою змовою з ОСОБА 2 та ОСОБА 3, діючи умисно, з корисливих мотивів, як співвиконавці, керуючись єдиним умислом, шляхом обману, заволоділи грошовими коштами ОСОБА 4 на загальну суму 157 465 гривень, що завдало останній значної шкоди.

Встановивши наявність достатніх доказів слідчим СВ Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА 5, за погодженням з прокурором Дорошевич-Джумурат Н.Й., повідомлено 19 листопада 2020 року про підозру ОСОБА 2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою, третьою  статті 190 КК України, 07 грудня 2020 року – ОСОБА 1 та 10 грудня 2020 року – ОСОБА 3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190 КК України. 

Зважаючи на наявність ініціативи підозрюваного ОСОБА 1 на укладення угоди про визнання винуватості, за відсутності згоди з іншими підозрюваними, 08 грудня 2020 року прокурором Дорошевич-Джумурат Н.Й. прийнято рішення про виділення кримінального провадження стосовно ОСОБА 1 в окреме провадження та йому присвоєно № (конфіденційна інформація).

З мотивувальної частини цієї постанови вбачається, що підозрюваний ОСОБА 1 раніше судимий та відповідно до наявної в матеріалах провадження вимоги СІАЗ Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області у 2008, 2014, 2017, 2019 роках притягувався до кримінальної відповідальності.

Постановою керівника органу прокуратури – першого заступника керівника Хустської місцевої прокуратури ОСОБА 6 від 08 грудня 2020 року у цьому кримінальному провадженні призначено групу прокурорів, старшим якої визначено прокурора Дорошевич-Джумурат Н.Й.

Того ж дня на підставі статті 36 КПК України прокурором Дорошевич-Джумурат Н.Й. та підозрюваним ОСОБА 1 в присутності його захисника укладено угоду про визнання винуватості, яку разом із затвердженим 10 грудня 2020 року обвинувальним актом направлено до Хустського районного суду Закарпатської області для розгляду по суті.

За наслідками проведеного 01 лютого 2021 року судового засідання за участю прокурора Дорошевич-Джумурат Н.Й., обвинуваченого ОСОБА 1, його захисника та потерпілої ОСОБА 4 судом ухвалено вирок, яким затверджено угоду про визнання винуватості. ОСОБА 1 визнано винним за частиною другою статті 190 КК України та йому призначено узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 1700 грн.

Скаржник вважає, що через пасивну позицію прокурора Дорошевич-Джумурат Н.Й., яка достовірно знала про вчинення ОСОБА 1 нового кримінального правопорушення під час іспитового строку, вона про ці факти суд не повідомила, вимогу з СІАЗ Хустського ВП ГУНП в Закарпатській  області до матеріалів кримінального провадження не долучила та в порушення кримінального процесуального закону орієнтувала суд на затвердження явно незаконної угоди.

Вказана обставина призвела до затвердження судом угоди про визнання винуватості, яка не могла бути затверджена через її невідповідність вимогам статті 71 КК України, оскільки вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 06 грудня 2019 року ОСОБА 1 засуджено за частиною другою статті 345 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, на підставі статті 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік та покладено обов’язки, передбачені статтею 76 КК України.

Кримінальне правопорушення за вироком суду від 01 лютого 2021 року ОСОБА 1 вчинив 14 березня 2020 року в період іспитового строку, встановленого за попереднім вироком, який мав би закінчуватись 06 грудня 2020 року.

Положеннями частини третьої статті 78 КК України визначено призначення засудженому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу, у разі вчинення ним протягом іспитового строку нового злочину.

За правилами частини 3 статті 72 КК України основне покарання у виді штрафу при призначенні його за сукупністю злочинів і сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно.

У разі засудження особи за злочин, вчинений у період іспитового строку за попереднім вироком, визначеним у порядку статей 75, 79, 104 КК України, та призначення покарання, яке згідно з частиною третьою статті 72 КК України за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає, суд повинен застосовувати вимоги статтю 71 КК України і визначити за сукупністю вироків таке остаточне покарання, яке має бути більшим як від призначеного за новий злочин покарання, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Таким чином, на думку скаржника, судом першої інстанції допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до безпідставного уникнення обвинуваченим ОСОБА 1 покарання у місцях несвободи.

Окрім цього, у дисциплінарній скарзі зазначено, що прокурором Дорошевич-Джумурат Н.Й. при укладенні угоди про визнання винуватості ОСОБА 1 зазначено прізвище інших осіб (ОСОБА 3 та ОСОБА 2), дії яких інкриміновано ОСОБА 1 у співучасті та стосовно яких існують кримінальні провадження, що перебувають на стадії судового розгляду.

Скаржник вважає, що вказана обставина є порушенням однієї із концептуальних засад кримінального провадження – презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини. Проте, на час розгляду судом вказаного обвинувального акта з угодою про визнання винуватості, укладеною між прокурором та обвинуваченим, суду не представлено доказів того, що стосовно таких осіб наявні вироки, які вступили в законну силу.

З урахуванням вимог КПК України та практики Європейського суду з прав людини, зміст обвинувального акту стосовно ОСОБА 1 прямо вказує на співучасть ОСОБА 3 та ОСОБА 2 у вчиненні злочинів, що порушує конституційний принцип презумпції невинуватості.

Згідно з положеннями пункту 3 частини сьомої статті 474 КПК України умови затвердження зазначеної угоди порушують права інших осіб, зокрема їхнє право на захист, що призвело до оскарження ОСОБА 3 та ОСОБА 2 з цих підстав судового рішення стосовно ОСОБА 1 в апеляційному порядку.

На думку скаржника, прокурор Дорошевич-Джумурат Н.Й. безпідставно орієнтувала суд на затвердження угоди, укладеної з грубим порушенням вимог законодавства, та порушила вимоги абзацу 12 пункту 7 розділу V Порядку щодо призначення покарання з дотриманням принципів справедливості, законності та індивідуалізації, а також відповідності міри покарання ступеню тяжкості та обставинам вчиненого правопорушення, характеру і розміру заподіяної шкоди, особі обвинуваченого.

Водночас вказаний вирок Хустського районного суду від 01 лютого 2021 року, яким затверджено угоду, процесуальним керівником Дорошевич-Джумурат Н.Й. в апеляційній інстанції не оскаржено та вона, ігноруючи вимоги пункту 12 розділу V  Порядку, керівнику прокуратури і заступнику, згідно з розподілом обов’язків, копію угоди про визнання винуватості не надала та всупереч пункту 5 частини четвертої розділу V Порядку не забезпечила внесення до ІАС «ОСОП» відомостей про ухвалення судового рішення у кримінальному провадженні.

Також, у порушення пункту 14 розділу V Порядку керівником місцевої прокуратури, його заступником до уповноважених структурних підрозділів обласної прокуратури копію угоди про визнання винуватості та висновок про ухвалене судом першої інстанції рішення не скеровано, що позбавило  можливості оскаржити вищевказане судове рішення прокурором вищого рівня.

Скаржник вважає, що вказаними діями прокурор Дорошевич-Джумурат Н.Й., грубо порушуючи вимоги пункту 3 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII, статей 470, 472, 474, 475 КПК України та пункту 5 частини четвертої, абзацу 12 пункту 7, пункту 14 розділу V Порядку, допустила неналежне виконання своїх службових обов’язків, що призвело до уникнення обвинуваченим відбування реального покарання у місцях несвободи, чим вчинила дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачено пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII.

У своїх поясненнях, наданих органу, Дорошевич-Джумурат Н.Й. свою вину у вчиненні дисциплінарного проступку визнала частково та пояснила, що як старший групи прокурорів здійснювала процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація).

Так, не відповідають дійсності твердження скаржника про зазначення нею  у мотивувальній частині постанови від 08 грудня 2020 року про виділення матеріалів досудового розслідування, що ОСОБА 1 в порядку статті 89 КК України не судимий, оскільки відомості щодо судимостей стосуються ОСОБА 2 та ОСОБА 3, які разом з ОСОБА 1 підозрюються у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення.

Вона не погоджується з твердженнями скаржника про її пасивну позицію в суді та орієнтування суду на затвердження нібито явно незаконної угоди про визнання ОСОБА 1 винуватості. Під час встановлення відомостей про особу в судовому засіданні ОСОБА 1 зазначив, що раніше притягувався до кримінальної відповідальності. Такі ж відомості щодо його судимостей зазначено в угоді. При цьому суд не вважав за необхідне витребувати та дослідити вимогу з СІАЗ Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області.

Вказана вимога про судимість ОСОБА 1 наявна в матеріалах кримінального провадження (а. с. 132-133), про що зазначено слідчим поліції в описі матеріалів цього провадження. Згідно зі статтею 291 КПК України регламентовано вичерпний перелік документів, які додаються до обвинувального акта, і вимогу про судимість у такому переліку не зазначено.

При складанні обвинувального акта слідчим СВ Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА 5 допущено технічну описку в анкетних даних обвинуваченого ОСОБА 1 та зазначено, що він раніше не судимий, на що Дорошевич-Джумурат Н.Й. при затвердженні вказаного обвинувального акта не звернуто уваги. Вона акцентувалася на викладенні фактичних обставин справи, формулюванні обвинувачення, правильності кваліфікації та інших положеннях статті 291 КПК України при складанні обвинувального акта, якою відомості щодо зазначення судимостей особи в обвинувальному акті не передбачено.

Дорошевич-Джумурат Н.Й. в судовому засіданні не звертала уваги на необхідності дослідження вимоги про судимість ОСОБА 1, оскільки узгоджена міра покарання в угоді про визнання винуватості у виді штрафу відповідала вимогам частини третьої статті 71 КК України, підлягала самостійному виконанню та за сукупністю вироків з іншими видами покарань складанню не підлягає.

Вона зазначила, що саме міра покарання у виді штрафу стала приводом та стимулом для викриття ОСОБА 1 інших співучасників злочину, видачі речових доказів та активному сприянню розкриттю злочину. Вказана угода стала вирішальною при формуванні доказової бази та вирішення питання про скерування обвинувальних актів стосовно ОСОБА 2 та ОСОБА 3 до суду.

При ухваленні вироку Хустським районним судом від 01 лютого 2021 року в анкетних даних обвинуваченого ОСОБА 1 зазначено, що він раніше не судимий, однак це жодним чином не призвело до неправильного призначення йому покарання та не потягло негативних наслідків.

Жодним із учасників кримінального провадження (обвинуваченим, його захисником, потерпілою та прокурором) вирок в апеляційному порядку не оскаржувався.

Натомість, розуміючи принципове і виключно доказове значення затвердження вказаної угоди та ухвалення Хустським районним судом 01 лютого 2021 року вироку стосовно ОСОБА 1, у порушення вимог частини четвертої статті 394 КПК України на цей вирок захисником обвинувачених ОСОБА 2 та ОСОБА 3, адвокатом ОСОБА 7, подано апеляційну скаргу, розгляд якої призначено на 01 березня 2022 року.

Дорошевич-Джумурат Н.Й. вважає подану адвокатом ОСОБА 7 до Закарпатської обласної прокуратури скаргу намаганням дискредитувати її як процесуального прокурора, задля відведення як принципового і послідовного прокурора від участі у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА 2 та ОСОБА 3, у якому обвинувальні акти скеровано в порядку статті 291 КПК України до суду відповідно 14 та 19 січня 2021 року. Судом проведено 11 судових засідань, однак розпочати розгляд справи неможливо через численні необгрунтовані та безпідставні клопотання захисника обвинувачених, з метою затягування судового розгляду (в тому числі про відвід прокурору і судді), в задоволенні яких йому відмовлено.

Окрім цього, Дорошевич-Джумурат Н.Й. не погоджується з тим, що нею в угоді про визнання ОСОБА 1 винуватості зазначено прізвища   ОСОБА 2 та ОСОБА 3, однак не представлено доказів, що стосовно них наявні вироки, які вступили в законну силу, чим порушено презумпцію невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Зазначила, що ОСОБА 2 та ОСОБА 3 на момент укладення угоди перебували в статусі підозрюваних, а ОСОБА 1 вчиняв злочинні дії в групі зазначених осіб. Обвинувальні акти стосовно ОСОБА 2 та ОСОБА 3 на час ухвалення Хустським районним судом 01 лютого 2021 року вироку стосовно ОСОБА 1 перебували в провадженні цього суду.

Згідно з вимогами пункту 3 частини сьомої статті 474 КК України суд зобов’язаний перевірити чи умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. Судом не встановлено порушення конституційного принципу презумпції невинуватості у зв’язку із зазначенням прокурором в угоді про визнання винуватості прізвищ ОСОБА 2 та ОСОБА 3, оскільки однією з умов укладення угоди між прокурором та підозрюваним ОСОБА 1 було викриття інших учасників кримінального правопорушення.

Дорошевич-Джумурат Н.Й. пояснила, що порушення нею вимог Порядку в частині ненадання для вивчення керівнику прокуратури або його заступнику згідно з розподілом обов’язків проєкту угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним ОСОБА 1, а також послідуючого нескерування до уповноважених структурних підрозділів обласної прокуратури копії цієї угоди та висновку про ухвалене судом першої інстанції рішення від 01 лютого 2021 року стосовно ОСОБА 1 не позбавляло можливості оскаржити вищевказане судове рішення прокурором вищого рівня.

Зазначила, що таке твердження скаржника також суперечить вимогам частини четвертої статті 394 КПК України, якою визначено вичерпний перелік осіб та підстав для оскарження вироку на підставі угоди, а саме прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого ніж узгоджене сторонами угоди та затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.

Закарпатська обласна прокуратура бере участь у розгляді апеляційної скарги захисника обвинувачених ОСОБА 2 та ОСОБА 3 на вирок Хустського районного суду від 01 лютого 2021 року стосовно ОСОБА 1, що не позбавляє прокуратуру можливості висловити свою позицію щодо цього вироку суду.

Вказане порушення вимог Порядку, а також незабезпечення відповідно до нього внесення до ІАС «ОСОП» відомостей про ухвалене судове рішення стосовно ОСОБА 1 допущено нею без будь-якого наміру приховати від прокуратури вищого рівня факт укладення угоди про визнання ОСОБА 1 винуватості та затвердження її судом, оскільки проєкт угоди погоджено керівництвом місцевої прокуратури.

В певній мірі причиною цього стало і проходження нею підготовки до складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп’ютерної техніки (призначеного згідно з графіком на  23 лютого 2021 року), а також значне навантаження у лютому 2021 року за участі у 62 судових засіданнях з розгляду кримінальних проваджень у суді першої інстанції, виконання контрольних завдань, розгляд звернень громадян та здійснення процесуального керівництва.

Вважає, що зазначене порушення вимог Порядку з урахуванням забезпечення нею виконання завдань кримінального провадження та додержання вимог КПК України під час здійснення процесуального керівництва і підтримання публічного обвинувачення в суді у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) не може свідчити про неналежне виконання нею службових обов’язків. Таке порушення є одиничним випадком, не носить системного характеру та не потягло за собою порушення вимог закону або прав особи, тому у своїй сукупності не є підставою для її притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Свої пояснення прокурор Дорошевич-Джумурат Н.Й. підтримала на засіданні органу.

Скаржник Казак Д.І. підтримав дисциплінарну скаргу та вважає доведеними всі обставини вчинення прокурором Дорошевич-Джумурат Н.Й. дисциплінарного проступку, за який вона підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності.

5.                 Правові джерела, що підлягають застосуванню, та мотиви ухваленого рішення

                  Надаючи юридичну оцінку діям прокурора, орган виходить з наступного.

Відповідно до частини третьої пункту 3 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов’язаний неухильно додержуватися присяги прокурора, а також діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені  Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами частини першої статті 17 Закону № 1697-VII прокурори здійснюють свої повноваження в межах, визначених законом, і підпорядковуються керівникам виключно в частині виконання письмових наказів адміністративного характеру, пов’язаних з організаційними питаннями діяльності прокурорів та органів прокуратури.

Адміністративне підпорядкування прокурорів не може бути підставою для обмеження або порушення незалежності прокурорів під час виконання ними своїх повноважень.

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку керівники місцевих прокуратур забезпечують діяльність прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, на засадах процесуальної самостійності та незалежності.

Згідно з пунктом  третім розділу IV цього Порядку прокурор у кримінальному провадженні, здійснюючи процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, відповідно до вимог законодавства забезпечує виконання завдань кримінального провадження.

Відповідно до вимог частини першої статті 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Згідно з частиною першою статті 36 КПК України та пунктом 3 частини першої  статті 16 Закону № 1697-VII вищевказані норми законодавства є гарантією незалежності прокурора при здійсненні ним повноважень у кримінальному провадженні.

Надаючи комплексну оцінку встановленим у дисциплінарному провадженні обставинам, орган вважає такими, що знайшли своє підтвердження у повному обсязі доводи дисциплінарної скарги про вчинення прокурором Дорошевич-Джумурат Н.Й. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII.

Вирішуючи питання щодо невиконання чи неналежного виконання прокурором своїх службових обов’язків, слід установити, зокрема, факт ухилення прокурора від вчинення дій, передбачених законом та посадовою інструкцією, в рамках виконання ним спеціальних повноважень або завідомо неякісне, із порушенням норм законодавства, виконання прокурором посадових обов’язків, що тягне за собою настання негативних наслідків.

Згідно з наказом керівника Хустської місцевої прокуратури від 06 квітня 2020 року № 8 «Про розподіл обов’язків між керівництвом та прокурорами Хустської місцевої прокуратури» за прокурором Дорошевич-Джумурат Н.Й. закріплено, серед іншого: здійснення нагляду за додержанням законів у формі процесуального керівництва при провадженні Хустським ВП ГУНП в Закарпатській області досудового розслідування та підтримання публічного обвинувачення в суді, оскарження судових рішень, а також забезпечення достовірності відображення в комп’ютерному програмному забезпеченні «Облік та статистика органів прокуратури» відомостей щодо кримінальних правопорушень, осіб, які їх учинили та прийнятих під час досудового розслідування рішень.

Факт неналежного виконання службових обов’язків та порушення з боку прокурора Дорошевич-Джумурат Н.Й. вимог пункту 3 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII, статей 470, 472, 474, 475 КПК України та пункту 5 частини четвертої, абзацу 12 пункту 7, пункту 14 розділу V Порядку мав місце, оскільки вона безпідставно орієнтувала суд на затвердження угоди, укладеної з грубим порушенням вимог законодавства та порушила вимоги абзацу 12 пункту 7 розділу V Порядку щодо призначення покарання з дотриманням принципів справедливості, законності та індивідуалізації, а також відповідності міри покарання ступеню тяжкості та обставинам вчиненого правопорушення, характеру і розміру заподіяної шкоди, особі обвинуваченого.

Кримінальне правопорушення за вироком суду від 01 лютого 2021 року ОСОБА 1 вчинив 14 березня 2020 року в період іспитового строку, встановленого за попереднім вироком, який мав би закінчуватись 06 грудня 2020 року.

Положеннями частини третьої статті 78 КК України визначено призначення засудженому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу, у разі вчинення ним протягом іспитового строку нового злочину.

За правилами частини 3 статті 72 КК України основне покарання у виді штрафу при призначенні його за сукупністю злочинів і сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно.

У разі засудження особи за злочин, вчинений у період іспитового строку за попереднім вироком, визначеним у порядку статей 75, 79, 104 КК України, та призначення покарання, яке згідно з частиною третьою статті 72 КК України за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає, суд повинен застосовувати вимоги статтю 71 КК України і визначити за сукупністю вироків таке остаточне покарання, яке має бути більшим як від призначеного за новий злочин покарання, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Водночас вирок Хустського районного суду від 01 лютого 2021 року, яким затверджено угоду, процесуальним керівником Дорошевич-Джумурат Н.Й. в апеляційній інстанції не оскаржено та вона, ігноруючи вимоги пункту 12 розділу V  Порядку, керівнику прокуратури і заступнику згідно з розподілом обов’язків копію угоди про визнання винуватості не надала та всупереч пункту 5 частини четвертої розділу V Порядку не забезпечила внесення до ІАС «ОСОП»  відомостей про ухвалення судового рішення у кримінальному провадженні.

У порушення пункту 14 розділу V Порядку до уповноважених структурних підрозділів обласної прокуратури копію угоди про визнання винуватості та висновок про ухвалене судом першої інстанції рішення не скеровано, що позбавило  можливості оскаржити вищевказане судове рішення  прокурором вищого рівня.

При наданні оцінки обставинам цього дисциплінарного провадження орган діє виключно в рамках компетенції, встановленої Законом, тобто оцінює тільки ті факти, які можуть свідчити про наявність або відсутність у діях прокурора складу дисциплінарного проступку та ступінь його вини.

Комплексно дослідивши матеріали дисциплінарного провадження орган дійшов консолідованого висновку, що прокурор Дорошевич-Джумурат Н.Й. порушила вимоги пункту 3 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII, статей 470, 472, 474, 475 КПК України та пункту 5 частини четвертої, абзацу 12 пункту 7, пункту 14 розділу V Порядку, абзацу 12 пункту 7 розділу V цього  Порядку.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, за результатами дисциплінарного провадження встановлено наявність у діях прокурора Дорошевич-Джумурат Н.Й. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, –  неналежне виконання службових обов’язків.

Вчинення дисциплінарного проступку прокурором Дорошевич-Джумурат Н.Й., крім доводів дисциплінарної скарги та її пояснень, підтверджується зібраними матеріалами, зокрема:

          - дисциплінарною скаргою керівника Закарпатської обласної прокуратури від 19 серпня 2021 року;

          - копією протоколу оперативної наради у керівника Закарпатської обласної прокуратури від 19 серпня 2021 року;

          - копією постанови про виділення матеріалів досудового розслідування від 08 грудня 2020 року  у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація);

          -  копією повідомлення про підозру ОСОБА 1 від 07 грудня  2020 року;

          -  копією вимоги СІАЗ Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області;

          -  копією угоди про визнання винуватості від 08 грудня 2020 року;

        - копією обвинувального акта у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) та реєстру матеріалів досудового розслідування;

          - копією вироку Хустського районного суду Закарпатської області  від 01 лютого 2021року;

          -   поясненнями Дорошевич-Джумурат Н.Й.;

          -   іншими матеріалами, зібраними у дисциплінарному провадженні.

При виборі виду дисциплінарного стягнення стосовно Дорошевич-Джумурат Н.Й. члени органу, враховуючи особу прокурора – відсутність у неї дисциплінарних стягнень, її характеристику, ступінь її вини, визнання вини,  дійшли  висновку про можливість накладення на неї дисциплінарного стягнення у виді заборони на 3 місяці на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, яке є пропорційним вчиненому ним проступку.

Згідно з вимогами частини 4 статті 48 Закону України «Про прокуратуру» рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.

Із дня вчинення прокурором Дорошевич-Джумурат Н.Й. дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці, річний строк для накладення дисциплінарного стягнення не минув.

Днем вчинення Дорошевич-Джумурат Н.Й.  дисциплінарного проступку слід вважати 01 лютого 2021 року (винесення вироку Хустським районним судом, яким затверджено угоду).

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення у дисциплінарному провадженні, не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 47 – 50, 77 Закону № 1697-VII, пунктами 108, 110-112, 115-117 Положення, орган,

ВИРІШИВ:

      Притягнути прокурора Хустської окружної прокуратури Закарпатської області Дорошевич-Джумурат Наталію Йосипівну до дисциплінарної відповідальності та накласти на неї дисциплінарне стягнення у виді заборони на 3 місяці на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.

Копію рішення направити  керівнику Закарпатської обласної прокуратури для застосування накладеного дисциплінарного стягнення, прокурору Дорошевич-Джумурат Н.Й., а також керівнику Хустської окружної прокуратури Закарпатської області.  

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.