Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів у складі головуючого Грушковського В.Ю., членів Комісії – Архіпова В.І., Коваленка А.А., Костенка С.К., Нечепоренка С.О., Піцика Ю.М., Погребняка С.П., Сергійчука С.О., Шемчука В.В. та Юсипа В.В., розглянувши висновки про відсутність дисциплінарного проступку в діях заступника прокурора міста Києва Андрєєва А.В., начальника управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Авраменка О.І., начальника першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Саницького Є.В., начальника першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Білоуса Ю.В, заступника начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, що поширює свою діяльність на місто Київ, прокуратури міста Києва Чубарова Ю.Г., начальника четвертого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Баранова М.Ю. у дисциплінарному провадженні № 11/2/4-58дс-24дп-19,

Андрєєв Андрій Васильович в органах прокуратури працює з 2001 року. Наказом Генерального прокурора України від 12 серпня 2016 року № 192к призначений на посаду заступника прокурора міста Києва з 15 серпня 2016 року, яку обіймає до цього часу.

Зі змісту службової характеристики вбачається, що Андрєєв А.В. характеризується позитивно, дисциплінарних стягнень не має. Неодноразово заохочувався, у 2014 році нагороджений нагрудним знаком «За сумлінну службу в органах прокуратури».

Авраменко Олександр Іванович в органах прокуратури працює з липня 2006 року. Наказом прокурора міста Києва від 7 вересня 2016 року № 2248к призначений на посаду начальника управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва, яку обіймає до цього часу.

Зі змісту службової характеристики вбачається, що Авраменко О.І. характеризується позитивно, дисциплінарних стягнень не має.

Саницький Євген Вікторович в органах прокуратури працює з березня 1998 року. Наказом прокурора міста Києва від 23 серпня 2016 року № 2016к призначений на посаду начальника першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва, яку обіймає до цього часу.

Зі змісту службової характеристики вбачається, що Саницький Є.В. характеризується позитивно, дисциплінарних стягнень не має. Неодноразово заохочувався керівництвом прокуратури міста Києва та Генеральної прокуратури України.

Баранов Микола Юрійович в органах прокуратури працює з квітня 2008 року. Наказом прокурора міста Києва від 17 квітня 2018 року № 2016к призначений на посаду начальника четвертого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва, яку обіймає до цього часу.

Зі змісту службової характеристики вбачається, що Баранов М.Ю. характеризується позитивно, дисциплінарних стягнень не має. 

Білоус Юрій Володимирович в органах прокуратури працює з березня 2005 року. Наказом прокурора міста Києва від 18 грудня 2017 року № 2480к призначений на посаду начальника першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва, яку обіймає до цього часу.

Зі змісту службової характеристики вбачається, що Білоус Ю.В. характеризується позитивно, дисциплінарних стягнень не має. 

Чубаров Юрій Геннадійович в органах прокуратури працює з травня 2004 року. Наказом прокурора міста Києва від 7 грудня 2018 року № 2702к призначений на посаду заступника начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, що поширює свою діяльність на місто Київ, прокуратури міста Києва, яку обіймає до цього часу.

Зі змісту службової характеристики вбачається, що Чубаров Ю.Г. характеризується позитивно, дисциплінарних стягнень не має. Неодноразово заохочувався.

До Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі – Комісія) 11  січня 2019 року надійшла дисциплінарна скарга виконувача обов’язків керівника Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України Міськіва Дмитра Михайловича про вчинення заступником прокурора міста Києва Андрєєвим А.В., начальником управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Авраменком О.І., начальником першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Саницьким Є.В., начальником першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Білоусом Ю.В., заступником начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління ДБР, розташованого у місті Києві, що поширює свою діяльність на місто Київ, прокуратури міста Києва Чубаровим Ю.Г. та начальником четвертого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Барановим М.Ю. дисциплінарного проступку.

Для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження автоматизованою системою цього ж дня вказану скаргу розподілено за членом Комісії Коваленком А.А., яким 18 січня 2019 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 11/2/4-58дс-24дп-19.

Положеннями статей 46 та 47 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі – Закон № 1697-VII) передбачено, що після відкриття дисциплінарного провадження член Комісії проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. Член Комісії за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується. Висновок та зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд Комісії та мають бути отримані його членами не пізніш як за п’ять днів до засідання, на якому такий висновок розглядатиметься. Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні Комісії.

При розгляді висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора Комісія враховує, що відповідно до пункту 1 розділу ХІІ «Перехідні положення» Закону № 1697-VII він набирає чинності з 15 липня 2015 року, крім: пункту 5 розділу XII (за винятком підпунктів 3, 5, 8, 9, 12, 20, 42, 49, 63, 67), розділу XIII цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; статей 21, 28-38, 42, 44-50, 62-63, 65-79 цього Закону, що набирають чинності 15 квітня 2017 року. 

Таким чином, стаття 43 Закону № 1697-VII, яка передбачає підстави для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, набрала чинності з 15 липня 2015 року, а з 15 квітня 2017 року єдиним органом, що має право здійснювати дисциплінарне провадження щодо прокурора, є Комісія. 

За результатами перевірки членом Комісії 7 березня 2019 року складено висновок про відсутність дисциплінарного проступку в діях прокурорів Андрєєва А.В., Авраменка О.І., Саницького Є.В., Білоуса Ю.В., Чубарова Ю.Г. та Баранова М.Ю.

Скаржник та прокурори належним чином повідомлені про час та місце проведення засідання Комісії.

Від керівника Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України Уварова В.Г. надійшло клопотання про надання дозволу на оскарження до Вищої ради правосуддя рішення Комісії у дисциплінарному провадженні                       № 11/2/4-58дс-24дп-19.

На засідання Комісії з’явилися представники скаржника –Чоломбитько М.В. та Плекан В.В., прокурори Андрєєв А.В., Авраменко О.І., Саницький Є.В., Білоус Ю.В., Чубаров Ю.Г. і Баранов М.Ю., яким роз’яснено їхні права та обов’язки.

Заслухавши доповідача – члена Комісії Коваленка А.А., пояснення представників скаржника, прокурорів, дослідивши матеріали перевірки, вивчивши висновки про відсутність дисциплінарного проступку прокурора, Комісія встановила таке.

Зі змісту дисциплінарної скарги вбачається, що Генеральною прокуратурою України проведено службове розслідування щодо можливого неефективного розслідування працівниками прокуратури міста Києва кримінального провадження № _____ за фактами, пов’язаними з подіями на майдані Незалежності під час Революції Гідності.

Приводом для проведення службового розслідування стала доповідна записка начальника управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА-1 від 9 жовтня 2018 року № 23/5-347вн-18 щодо стану розслідування вказаного кримінального провадження.

За результатами службового розслідування встановлено, що кримінальне провадження № _____ розпочато прокуратурою міста Києва 6  травня 2014 року за фактом службової недбалості працівників Шевченківського РУ ГУМВС України в місті Києві та прокуратури Шевченківського району міста Києва при реєстрації, вирішенні заяв і повідомлень про заподіяння громадянам тілесних ушкоджень під час Революції Гідності.

Досудове розслідування вказаного кримінального провадження здійснювалося працівниками прокуратури міста Києва, а саме в період з 21 листопада 2014 року до 10 серпня 2015 року – слідчим прокуратури міста Києва ОСОБА-2, з 10 серпня 2015 року до 20 серпня 2015 року – слідчим ОСОБА-3, з 20 серпня 2015 року до 1 грудня 2017 року – слідчим ОСОБА-4, з 1 грудня 2017 року до 27 березня 2017 року – слідчим ОСОБА-5, з 27 березня 2017 року – слідчим ОСОБА-6.

Як зазначається у скарзі, за результатами розслідування слідчими та прокурорами прокуратури міста Києва винних осіб у цьому кримінальному провадженні не встановлено, про підозру особам не повідомлялося, права громадян не поновлено. Натомість провадження неодноразово незаконно та необґрунтовано закривалося, у зв’язку з чим рішення про закриття скасовувалися прокуратурою міста Києва та Генеральною прокуратурою України. Востаннє постанову про закриття провадження винесено 13 квітня 2018 року.

Як вказано в доповідній записці начальника управління спеціальних розслідувань ОСОБА-1 від 9 жовтня 2018 року № 23/5-347вн-18, на яку посилається скаржник, постанова про закриття провадження від 13 квітня 2018 року підлягає скасуванню з огляду на те, що прокуратурою міста Києва не вжито належних заходів, спрямованих на забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування. Не досліджено мотиви направлення заяв і повідомлень про вчинення злочинів до інших обласних підрозділів МВС України. Не перевірено факти неналежного виконання своїх службових обов’язків працівниками прокуратури міста Києва, зокрема обставини приховування ними особливо тяжкого злочину. 

В обґрунтування наведених доводів скаржник зазначає, що кримінальне провадження № _____ складається з 8-ми томів і досудове розслідування в ньому проводиться вже більше 4-х років, упродовж яких проведено лише 16 слідчих дій про огляд документів та допит свідків.

При цьому безпосередньо працівниками прокуратури міста згідно з даними Єдиного реєстру досудових розслідувань процесуальне керівництво здійснювалось 61 працівником прокуратури міста в різні періоди, проведено лише 6 допитів та 4 огляди документів.

Крім того, скаржник зазначає про втрату двох процесуальних документів, постанови про закриття кримінального провадження від 16 квітня 2015 року та постанови від 17 квітня 2015 року про скасування постанови про закриття, оскільки вони відсутні в матеріалах кримінального провадження. 

У порушення вимог статті 110 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) у провадженні відсутні постанови про призначення процесуальних керівників, що, на думку скаржника, свідчить про втрату цих документів.

Упродовж досудового розслідування кримінального провадження його матеріали неодноразово вивчалися Генеральною прокуратурою України та надавалися відповідні вказівки.

Проте вказівки залишено без виконання, що слугувало підставою для скасування постанов про закриття провадження, у зв’язку з чим скаржник вважає встановленим у процесуальному порядку факт неналежного виконання службових обов’язків. 

Так, скаржник зазначає, що 31 грудня 2014 року на адресу заступника прокурора міста Києва направлявся лист, у якому зверталася увага на неналежну організацію та низький професійний рівень досудового розслідування і вказувалося на порушення. 

Окрім того, 30 липня 2015 року за № 29-136вих-15 прокурором Генеральної прокуратури України начальнику слідчого відділу прокуратури міста Києва надавалися письмові вказівки в порядку пункту 4 частини другої статті 36 КПК України щодо проведення конкретно визначених слідчих та перевірочних дій.

Водночас недоліки в організації розслідування кримінального провадження усунуті не були, вказівки прокурора належним чином у повному обсязі не виконано, а натомість 13 травня 2016 року знову винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, яка була 14 листопада 2016 року скасована постановою заступника Генерального прокурора України як незаконна та необґрунтована. При цьому на адресу заступника прокурора міста Києва Андрєєва А.В. 16  листопада 2016 року також надсилався лист, у якому зверталася увага на неналежну організацію розслідування вказаного кримінального провадження.

Надалі галузевим управлінням у порядку контролю неодноразово направлялися доручення щодо активізації розслідування злочину, забезпечення повного, всебічного та неупередженого дослідження обставин вчиненого злочину та прийняття законного процесуального рішення в розумні строки. Відповіді на вказані доручення містять лише інформацію про проведені слідчі дії та дублюють одна одну.

Незважаючи на суспільний резонанс цього кримінального провадження, постійну увагу до нього громадськості, стан досудового розслідування в ньому не заслуховувався на оперативних нарадах.

Таким чином, як вважає скаржник, через неналежну організацію розслідування та процесуального керівництва у кримінальному провадженні № _____, а також за відсутності контролю за роботою підпорядкованих прокурорів з боку керівників окремих структурних підрозділів та відповідного заступника прокурора міста Києва допущено порушення вимог кримінального процесуального законодавства, положень наказу Генерального прокурора України від 19 грудня 2012 року № 4гн «Про організацію діяльності прокурора у кримінальному провадженні» (далі – наказ Генерального прокурора України № 4гн), втрату службових документів та неефективність досудового розслідування кримінального провадження.

Зокрема, під час службового розслідування було встановлено, що за організацію роботи відділу, працівники якого забезпечували процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні та готували відповідні інформації на доручення Генеральної прокуратури України, відповідали начальник відділу процесуального керівництва ОСОБА-7 та начальник першого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури міста Києва Саницький Є.В. За організацію роботи відділу, працівники якого у складі слідчої групи здійснювали розслідування вказаного кримінального провадження, відповідали ОСОБА-8, ОСОБА-9, Чубаров Ю.Г., Баранов М.Ю. та Білоус Ю.В.

Скаржник зазначив, що Положеннями про слідчий підрозділ прокуратури міста Києва передбачалося, що вказані особи як начальники відділів здійснюють загальне керівництво, організовують, спрямовують і контролюють роботу підпорядкованих працівників, контролюють якість розслідування та процесуального керівництва на стадії досудового розслідування, відповідають за додержання трудової та виконавської дисципліни у відділу.

У свою чергу Авраменко О.І. як заступник прокурора міста Києва, що керував слідчим підрозділом прокуратури міста Києва, а надалі з 7 вересня 2016 року як керівник зазначеного управління, та Андрєєв А.В. як заступник прокурора міста Києва, що керує слідчим підрозділом прокуратури міста Києва, у т.ч. підрозділом процесуального керівництва, відповідно до вимог Положень про підрозділи, розподілу обов’язків між керівниками прокуратури міста Києва, забезпечували організацію роботи, керували відповідними підрозділами, а також здійснювали контроль за дотриманням підпорядкованими працівниками своїх службових обов’язків.

Водночас, як вважає скаржник, всупереч вищевказаним вимогам начальники слідчого підрозділу Чубаров Ю.Г., Баранов М.Ю., Білоус Ю.В. та начальник відділу процесуального керівництва Саницький С.В. через несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов’язків не забезпечили належний контроль за якістю досудового розслідування та процесуального керівництва працівниками очолюваних ними підрозділів, а начальник управління Авраменко О.І. та заступник прокурора міста Києва Андрєєв А.В., які були обізнані про допущені порушення вимог кримінального процесуального законодавства, не забезпечили та, як стверджує скаржник, практично самоусунулися від виконання своїх службових обов’язків щодо організації та контролю належного виконання вищевказаних доручень та процесуальних рішень підпорядкованими прокурорами.

Як зазначив скаржник, таким чином з боку вказаних працівників прокуратури допущено неналежне виконання службових обов’язків, що призвело до порушень вимог закону, які встановлено постановою заступника Генерального прокурора України від 14 листопада 2016 року. Ці порушення, як стверджує скаржник, до цього часу не усунуто.

При цьому скаржник зазначив, що строки притягнення до дисциплінарної відповідальності вважає не пропущеними з огляду на триваючий характер порушення, що скаржник вбачає у продовженні перебування прокурорів на керівних посадах.

На підтвердження викладених у скарзі доводів скаржник долучив матеріали службового розслідування.

Таким чином, на думку скаржника, своїми діями прокурори вчинили дисциплінарні проступки, передбачені пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII.

У свою чергу в наданих під час службового розслідування та на вимогу члена Комісії поясненнях прокурори повідомили, що не згодні з доводами дисциплінарної скарги, вважають їх неконкретними, переважно надуманими.

Так, заступник прокурора міста Києва Андрєєв А.В. повідомив, що в органах прокуратури працює з 2001 року, а на займаній посаді з 15 серпня 2016 року.

Зазначив, що прокуратурою міста надається принципова та об’єктивна оцінка діям осіб, що скоїли злочини проти учасників Революції Гідності. Слідчі та прокурори прокуратури міста Києва спрямували до суду обвинувальні акти стосовно 22 осіб у справах зазначеної категорії, що є найкращим результатом поміж усіх регіональних прокуратур.

Серед інших кримінальних проваджень розслідувалося й провадження № _____. Фабула вказаного злочину містила дані про те, що працівники Шевченківського РУ ГУМВС України допустили незаконний розгляд повідомлень і звернень громадян, списавши 18 заяв до справи, 22 матеріали спрямувавши в інші регіони, за 190 заявами і повідомленнями не внесли відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а працівники прокуратури Шевченківського району начебто не контролювали діяльність міліції щодо реєстрації проваджень. Таким чином, як зазначено у фабулі, працівники прокуратури та районного управління міліції неналежно виконували свої обов’язки, чим скоїли злочин, передбачений частиною першою статті 367 КК України.

При цьому Андрєєв А.В. зауважив, що жодних відомостей про встановлення істотної шкоди, яку передбачає диспозиція даної статті не встановлено. Таким чином, судова перспектива цього провадження неможлива.

Також слідством не встановлено жодного факту викрадення, привласнення, вимагання особливо важливих документів, заволодіння ними шляхом зловживання службовими особами своїм становищем, знищення, пошкодження, приховування документів з корисливих мотивів або в інших особистих інтересах. 

Андрєєв А.В. вважає, що автор дисциплінарної скарги взагалі неправильно визначив у скарзі осіб, яких можливо притягнути до дисциплінарної відповідальності. Окрім того, таке притягнення взагалі неможливе у зв’язку із закінченням строку дисциплінарної відповідальності.

Так, як зазначив Андрєєв А.В., станом на 10 січня 2019 року (дата складання дисциплінарної скарги) згідно з даними Єдиного реєстру досудових розслідувань Чубаров Ю.Г. та його підлеглі не здійснювали в цьому кримінальному провадження ні слідство, ні процесуальне керівництво 1 рік 10  місяців 20 днів, а повноваження Баранова М.Ю. та його підлеглих закінчилися з 27 березня 2017 року, тобто 1 рік 9 місяців 15 днів до дати дисциплінарної скарги.

Востаннє постанову від 13 квітня 2018 року про закриття цього кримінального провадження прийнято слідчим ОСОБА-6.

На переконання Андрєєва А.В. у діях зазначених осіб, а також його діях й  Авраменка А.І. відсутні підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Погоджуючись із правильністю посилання автора скарги на частину першу статті 45 Закону № 1697-VII, він зазначив, що жодного судового рішення, яким встановлено факт порушення прокурором прав осіб або вимог закону за цим кримінальним провадженням немає, оскільки навіть відсутні факти оскарження дій слідчих або прокурорів у цьому кримінальному провадженні.

Стосовно своїх повноважень як заступника керівника регіональної прокуратури в частині права скасування постанов слідчих та прокурорів повідомив, що відповідно до частини шостої статті 36 КПК України це його право, а не обов’язок, а тому й відповідно невикористання права не утворює складу дисциплінарного проступку.

На підставі викладеного та враховуючи, що дисциплінарна скарга не містить жодної норми Закону, яка порушена ним та прокурорами Авраменком А.І., Саницьким Є.В., Білоусом Ю.В., Барановим М.Ю., Чубаровим Ю.Г., просив скласти висновок про відсутність у їхніх діях дисциплінарного проступку.

Прокурор Авраменко О.І. в своїх поясненнях зазначив, що не згоден з доводами дисциплінарної скарги.

Повідомив, що під час досудового розслідування кримінального провадження № _____ проведено низку заходів, починаючи з ідентифікації кожного заявника. При цьому кількість слідчих дій, яку необхідно провести для ефективного досудового розслідування, не встановлена вимогами чинного законодавства.

Також Авраменко О.І. звернув увагу, що скасування постанови про закриття кримінального провадження не є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності, а судових рішень, прийнятих за результатами оскарження дій прокурорів у цьому кримінальному провадженні немає внаслідок того, що дії слідчих та прокурорів не оскаржувались.

Авраменко О.І. зазначив, що постанова про закриття кримінального провадження від 11 квітня 2016 року скасована аж через 7 місяців, при тому, що інформація за кримінальним провадженням направлялася до Генеральної прокуратури України систематично.

Аналогічно зазначив і про постанову про закриття кримінального провадження від 13 квітня 2018 року, законність якої перевірялася тричі Генеральною прокуратурою України.

Окрім того, зазначив, що у кримінальному провадженні № _____ відсутній склад злочину, передбачений частиною першою статті 367 КК України, оскільки не встановлено істотної шкоди.

Прокурор Саницький Є.В. також не згоден з доводами дисциплінарної скарги й взагалі зазначив, що під час його роботи на посаді начальника першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва працівники очолюваного ним підрозділу не здійснювали слідство та процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № _____. На підтвердження наведеного долучив витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Також вважає що у цьому кримінальному провадженні відсутній склад злочину, передбачений частиною першою статті 367 КК України, оскільки не встановлено істотної шкоди.

Зазначив, що на початку січня 2019 року ним особисто вивчено матеріали кримінального провадження, за наслідками чого запропонував вирішити питання про скасування постанови про закриття провадження від 13 квітня 2018  року з метою її доопрацювання, й підготовлено відповідні вказівки. У зв’язку з цим постанова слідчого від 13 квітня 2018 року була скасована заступником прокурора міста Києва Андрєєвим А.В. 10 січня 2019 року.

У свою чергу прокурор Чубаров Ю.Г. у своїх поясненнях повідомив, що 23  листопада 2016 року ним на виконання постанови заступника Генерального прокурора України від 14 листопада 2016 року відповідно до вимог статті 39 КПК України організовано досудове розслідування вказаного кримінального провадження, про що здійснено запис до Єдиного реєстру досудових розслідувань про відновлення кримінального провадження та визначено групу слідчих і прокурорів, старшим групи прокурорів призначено ОСОБА-4.

Надалі, 27 січня 2017 року розслідування вказаного кримінального провадження було доручено слідчим іншого слідчого відділу прокуратури міста, про що 1 лютого 2017 року зроблено відповідний запис до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Таким чином, як зазначив Чубаров Ю.Г., організація та досудове розслідування кримінального провадження в очолюваному ним підрозділі слідчим ОСОБА-4 тривала лише 2 місяці, а не півтора року, як вказано у скарзі.

Крім того, Чубаров Ю.Г. звернув увагу, що ні в дисциплінарній скарзі, ні у висновку службового розслідування не зазначено, які норми чинного законодавства ним порушено.

Не вважає як належну підставу для проведення службового розслідування доповідну записку начальника управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України.

Також вважає, що річний строк для притягнення до дисциплінарної відповідальності сплинув.

Прокурор Баранов М.Ю. доводи скарги вважає такими, що не відповідають дійсності.

Зазначив, що кримінальне провадження № _____ лише з 6 лютого 2017 року до 23 березня 2017 року (тобто півтора місяці) перебувало у провадженні слідчого в особливо важливих справах ОСОБА-5, який працював під його керівництвом. Надалі, з 27 березня 2017 року для організації досудового розслідування вказане кримінальне провадження було скеровано до іншого підрозділу.

Крім того, Баранов М.Ю. звернув увагу, що ні в дисциплінарній скарзі, ні у висновку службового розслідування не зазначено, які норми чинного законодавства ним порушено.

Прокурор Білоус Ю.В. у своїх поясненнях повідомив, що під час розслідування кримінального провадження № _____ скарг від громадян на дії слідчого не надходило, інформація про хід досудового розслідування цього кримінального провадження систематично скеровувалася до Генеральної прокуратури України, стан досудового розслідування заслуховувався на оперативній нараді. Доводи скарги вважає загальними, без зазначення конкретних порушень Кримінального процесуального кодексу України.

Вважає, що проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснювалось належним чином, у межах вимог чинного законодавства, і всі рішення в них прийнято відповідно до вимог статті 94 КПК України.

Аналізуючи вказані обставини, Комісія дійшла висновку, що доводи скаржника про вчинення прокурорами Андрєєвим А.В., Авраменком О.І., Саницьким Є.В., Білоусом Ю.В., Чубаровим Ю.Г., Барановим М.Ю. дисциплінарних проступків не підтвердилися зважаючи на таке.

Зокрема, автор скарги вважає, що начальники слідчого підрозділу Чубаров Ю.Г., Баранов М.Ю., Білоус Ю.В. та начальник відділу процесуального керівництва Саницький С.В. через несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов’язків не забезпечили належний контроль за якістю досудового розслідування та процесуального керівництва працівниками очолюваних ними підрозділів, а начальник управління Авраменко О.І. та заступник прокурора міста Києва Андрєєв А.В., які були обізнані про допущені порушення вимог кримінального процесуального законодавства, не забезпечили, та, як стверджує скаржник, практично самоусунулися від виконання своїх службових обов’язків щодо організації та контролю належного виконання вищевказаних доручень та процесуальних рішень підпорядкованими прокурорами.

При цьому слід взяти до уваги, що, дійсно, керівник несе відповідальність за роботу підпорядкованих йому працівників. Проте частиною першою статті 36 КПК України передбачено, що прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Вивченням даних Єдиного реєстру досудових розслідувань встановлено, що кримінальне провадження № _____ зареєстровано 6 травня 2014 року.

За результатами досудового розслідування тричі приймалися постанови про закриття кримінального провадження:

16 квітня 2015 року – слідчий прокуратури м. Києва ОСОБА-2;

11 квітня 2016 року – слідчий ОСОБА-4;

13 квітня 2018 року – слідчий ОСОБА-6.

Проте зі змісту дисциплінарної скарги не вбачається оскарження дій вказаних прокурорів. Не встановлено також факт оскарження дій цих прокурорів до суду. Натомість факт скасування цих постанов надалі вищестоящим прокурором не є безумовною підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також не може слугувати беззаперечним підтвердженням неналежного здійснення контролю за діяльністю цих прокурорів їхніми керівниками.

Окрім іншого, заслуговують на увагу доводи в поясненнях прокурорів щодо сплину строку притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Зокрема, у висновку службового розслідування вказану обставину взято до уваги.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, у ході перевірки не виявлено.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, в діях прокурорів Андрєєва А.В., Авраменка О.І., Білоуса Ю.В, Чубарова Ю.Г. та Баранова М.Ю. відсутній склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII (невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків), а відповідно до цього відсутні підстави для накладення на них дисциплінарного стягнення.

Відповідно до вимог частини п’ятої статті 48 Закону № 1697-VII у разі відсутності підстав для накладення на прокурора дисциплінарного стягнення Комісія своїм рішенням закриває дисциплінарне провадження. 

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 48, 49, 50, 77 Закону України «Про прокуратуру», пунктами 61-64, 120 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Комісія

Дисциплінарне провадження № 11/2/4-58дс-24дп-19 щодо заступника прокурора міста Києва Андрєєва Андрія Васильовича, начальника управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Авраменка Олександра Івановича, начальника першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Саницького Євгена Вікторовича, начальника першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Білоуса Юрія Володимировича, заступника начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління ДБР, розташованого у місті Києві, що поширює свою діяльність на місто Київ, прокуратури міста Києва Чубарова Юрія Геннадійовича та начальника четвертого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Баранова Миколи Юрійовича закрити. 

Копію рішення направити Андрєєву А.В., Авраменку О.І., Саницькому Є.В., Білоусу Ю.В., Чубарову Ю.Г., Баранову М.Ю., Генеральному прокурору та прокурору міста Києва.

Рішення Комісії за результатами дисциплінарного провадження може бути оскаржене прокурором, щодо якого воно прийняте, до суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.

У наданні дозволу на оскарження цього рішення до Вищої ради правосуддя керівнику Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України Уварову В.Г. відмовити.