Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів у складі: головуючого Грушковського В.Ю., членів Комісії Архіпова В.І., Коваленка А.А., Ковальчука О.М., Костенка С.К., Нечепоренка С.О., Піцика Ю.М., Погребняка С.П., Сергійчука С.О., Шемчука В.В. та Юсипа В.В., розглянувши висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Носенка А.О. та прокурора Новомосковської місцевої прокуратури цієї ж області Туза І.І. у дисциплінарному провадженні № 11/2/4-1493дс-258дп-18,

Носенко Артем Олександрович в органах прокуратури працює з квітня 2008 року по цей час. Наказом Генерального прокурора України від 9 грудня 2015 року № 812к призначений на посаду керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області з 15 грудня 2015 року.

За час роботи зарекомендувала себе задовільно, дисциплінарних стягнень не має.

Туз Ігор Ігорович в органах прокуратури працює з липня 2014 року по цей час. Наказом прокурора Дніпропетровської області від 2 липня 2016 року № 736к переведений на тимчасово вакантну посаду прокурора Новомосковської місцевої прокуратури 

За час роботи зарекомендувала себе задовільно, дисциплінарних стягнень не має.

До Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі – Комісія) 4 вересня 2018 року надійшла дисциплінарна скарга адвоката ОСОБА- 1, який діє в інтересах ОСОБА-2 про вчинення дисциплінарного проступку керівником Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Носенком А.О. та прокурором цієї місцевої прокуратури Тузом І.І.

Для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження автоматизованою системою цього ж дня вказану скаргу розподілено за членом Комісії Коваленком А.А., яким 12 вересня 2018 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 11/2/4-1493дс-258дп-18.

Рішенням Комісії від 24 жовтня 2018 року № 470дп-18 строк проведення перевірки відомостей щодо наявності підстав для притягнення прокурорів до дисциплінарної відповідальності у цьому провадженні продовжено на один місяць.

Положеннями статей 46 та 47 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі – Закон № 1697-VII) передбачено, що після відкриття дисциплінарного провадження член Комісії проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. Член Комісії за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується. Висновок та зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд Комісії та мають бути отримані його членами не пізніш як за п’ять днів до засідання, на якому такий висновок розглядатиметься. Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні Комісії.

При розгляді висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора Комісія враховує, що відповідно до пункту 1 розділу ХІІ «Перехідні положення» Закону № 1697-VII він набирає чинності з 15 липня 2015 року, крім: пункту 5 розділу XII (крім підпунктів 3, 5, 8, 9, 12, 20, 42, 49, 63, 67), розділу XIII цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; статей 21, 28-38, 42, 44-50, 62-63, 65-79 цього Закону, які набирають чинності 15 квітня 2017 року. 

Таким чином, стаття 43 Закону України «Про прокуратуру», яка передбачає підстави для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, набрала чинності з 15 липня 2015 року, а з 15 квітня 2017 року єдиним органом, що має право здійснювати дисциплінарне провадження щодо прокурора, є Комісія. 

За результатами перевірки членом Комісії 30 листопада 2018 року складено висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях Носенка А.О. та Туза І.І.

Скаржник та прокурори належним чином повідомлені про час та місце проведення засідання Комісії. 

На засідання Комісії з’явились адвокати ОСОБА-1, ОСОБА-3, прокурори Носенко А.О. та Туз І.І., яким роз’яснено їх права та обов’язки.

Заслухавши доповідача – члена Комісії Коваленка А.А., пояснення адвокатів ОСОБА-1, ОСОБА-3, прокурорів, дослідивши матеріали перевірки, вивчивши висновок про наявність дисциплінарного проступку прокурорів, Комісія встановила таке.

Зі змісту дисциплінарної скарги вбачається, що в провадженні слідчого відділу Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження внесене 3 серпня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № _____ за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною другою статті 15 частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 358 КК України, потерпілою у якому є ОСОБА-2.

Це кримінальне провадження виділене з кримінального провадження № _____.

Скаржник відмічає, що під час розслідування кримінального провадження було зібрано доказову базу, яка прямо вказує на участь організатора ОСОБА-4, який вчинив ряд злочинів у відношенні потерпілої ОСОБА-2. Проте, за допомогою прокурора Туза І.І., який входить до складу групи прокурорів у цьому провадженні, ОСОБА-4 до сьогоднішнього дня безкарно користується майном потерпілої ОСОБА-2, а Туз І.І. позбавив потерпілу можливості захищати свої права.

У скарзі наведено факти, які, на думку скаржника, підтверджують бездіяльність та незаконні дії вказаного прокурора.

Зазначено, що більше двадцяти спроб вручити ОСОБА-4 повістку не мали успіху, аналогічна ситуація відбувалась із врученням підозри.

В той же час про докази у матеріалах, які були відомі лише прокурору, дізнались захисники підозрюваного ОСОБА-4, при цьому вони навіть не знайомились офіційно з матеріалами кримінального провадження.

Внаслідок таких дій прокурора захисники ОСОБА-4 мали змогу здійснити вплив на свідків у кримінальному провадженні (ОСОБА-5 та ОСОБА-6), які почали після цього відмовлятись від своїх свідчень проти підозрюваного ОСОБА-4.

При цьому, як зазначив скаржник, захисники ОСОБА-4 навіть доставляли цих свідків для допиту в Новомосковську місцеву прокуратуру.

Вказані свідки, а саме ОСОБА-5, в подальшому розповів, що його залякували і вимагали змінити свої свідчення. Просив прокуратуру у забезпеченні йому захисту, однак, як відмітив скаржник, прокуратура вказане залишила без реагування і не з’ясувала, на якій підставі захисники підозрюваних доставляли свідків в прокуратуру для допиту.

На вказані та інші порушення з боку Туза І.І. захисником потерпілої неодноразово зверталась увага керівника Новомосковської місцевої прокуратури Носенка А.О. На його ім’я направлено більше 20-ти скарг в порядку статті 308 КПК України та 11 разів повідомлялось про порушення вимог чинного законодавства під час досудового розслідування, у тому числі про необхідність обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА-4.

Як повідомив скаржник, керівник місцевої прокуратури Носенко А.О. надав Тузу І.І. обов’язкові для виконання вказівки, однак, не проконтролював їх виконання. Як наслідок, прокурор Туз І.І. не лише не виконав ці вказівки, а навпаки, 13 липня 2018 року виніс незаконну постанову про закриття кримінального провадження.

Так, прокурор Туз І.І., як вважає скаржник, сфальсифікував постанову про закриття кримінального провадження № _____ стосовно підозрюваного ОСОБА-4 з метою звільнити останнього від кримінальної відповідальності та надати йому можливість надалі безкарно користуватись квартирою потерпілої ОСОБА-2. Прокурор Туз І.І. вніс у вказану постанову неправдиві відомості, перекрутив висновки експертиз, показання свідків обвинувачення. При цьому не надав жодної можливості провести слідчі дії, про які зазначено в клопотаннях потерпілої сторони.

Надалі з метою приховання злочинної діяльності прокурор Туз І.І. кримінальне провадження № _____ без виділення матеріалів досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України направив до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, де його було розглянуто, та винесено рішення про звільнення ОСОБА-4 від кримінальної відповідальності, яке набрало законної сили.

Далі, як стверджує скаржник, за явним погодженням з прокурором, за скаргою ОСОБА-4 слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області виніс 25 липня 2018 року ухвалу, якою скасовано постанову прокурора від 13 липня 2018 року про закриття кримінального провадження № _____ та зобов’язано прокурора прийняти рішення про закриття цього кримінального провадження за відсутності події кримінального правопорушення.

Проте вже 27 липня 2018 року слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду у справі № 183/6229/18 за скаргою потерпілої сторони, розібравшись в матеріалах справи, виніс ухвалу іншого змісту, якою скасував постанову прокурора від 13 липня 2018 року про закриття кримінального провадження та встановив неповноту досудового розслідування.

Продовжуючи свої незаконні дії, прокурор Туз І.І., як вважає скаржник, свідомо виконав лише судову ухвалу від 25 липня 2018 року про закриття провадження і взагалі не взяв до уваги ухвалу суду від 27 липня 2018 року, винесену за скаргою потерпілої сторони.

При цьому керівник Новомосковської місцевої прокуратури Носенко А.О. у відповідь на звернення адвоката потерпілої сторони, не навівши пояснень, 3 серпня 2018 року повідомив, що кримінальне провадження 6 серпня 2018 року закрито. Тобто керівник прокуратури заздалегідь знав, яке буде прийнято рішення. Щодо невиконання прокурором Тузом І.І. судової ухвали від 27 липня 2018 року зазначив, що останній зайняв принципову позицію про невинуватість ОСОБА-4.

Постанова від 6 серпня 2018 року про закриття кримінального провадження скасована 22 серпня 2018 року слідчим суддею Новомосковського міськрайонного суду. Суд відмітив, що прокурор взагалі не мав права закривати кримінальне провадження, а тим більше виконуючи ухвалу слідчого судді щодо зобов’язання закрити інше кримінальне провадження.

У зв’язку з такими діями прокурора захисниками потерпілої сторони було заявлено відвід прокурору Тузу І.І., який 30 серпня 2018 року задоволено судом.

Скаржник вважає, що вказані незаконні дії прокурор Туз І.І. виконував за вказівкою Носенка А.О.

Так, Носенком А.О., надавались формальні відповіді на звернення потерпілої сторони, однак, реально вказівки прокурору Тузу І.І. ним не надавались. Більш того, скаржник вважає, що Носенко А.О. заборонив прокурору Тузу І.І. проводити досудове розслідування у кримінальному провадженні, надавши йому гарантії, що останній не понесе жодної відповідальності за свої незаконні дії.

Вказане підтверджується тим, що керівник місцевої прокуратури проігнорував усі звернення потерпілої сторони, не вживав ніяких заходів до прокурора Туза І.І., не ініціював питання щодо його притягнення до відповідальності за відверті порушення вимог чинного законодавства, а, навпаки, потурав йому в цьому.

Більш того, Носенко А.О. надав захиснику потерпілою 3 серпня 2018 року відповідь, у якій повідомив, що 6 серпня 2018 року буде закрито кримінальне провадження, тобто за три дні до вказаної події. При цьому тексти, відповіді, датованої 3 серпня 2018 року, і самої постанови про закриття провадження від 6 серпня 2018 року є ідентичними.

Як вважає скаржник, вказане свідчить про незаконний вплив Носенка А.О. на підпорядкованого йому прокурора Туза І.І.

Таким чином, на думку скаржника, Носенко А.О. та Туз І.І. вчинили дисциплінарні проступки, передбачені пунктами 1, 2 та 5 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків; необґрунтоване зволікання з розглядом звернення; вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

У своїх поясненнях, наданих Комісії, Носенко А.О. повідомив, що скарга адвоката ОСОБА- 1 будується на припущеннях та відвертих звинуваченнях, які логічно пов’язані лише із незгодою представників потерпілої ОСОБА-2 з рішенням процесуального керівника про закриття кримінального провадження № _____, прийнятого 13 липня 2018 року та подальших дій, здійснених на виконання ухвали слідчого судді.

Вважає неконкретними звинувачення щодо його фальсифікації матеріалів кримінального провадження та здійснення тиску на прокурора Туза І.І. шляхом надання усних вказівок про непроведення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.

Стверджує, що вказівки ним надавались лише щодо вчинення процесуальних дій, про що повідомлялось адвокату ОСОБА-3.

Заперечує факт втручання до Єдиного реєстру досудових рішень, запевняючи, що ним внесено лише дані про продовження досудового розслідування до 3-х місяців.

З приводу обізнаності представників ОСОБА-4 без офіційного ознайомлення з матеріалами провадження пояснив, що насправді захисники ОСОБА-4 знайомились з матеріалами провадження. Більш того, вказав, що в газеті «Горожанин Днепропетровск» № 2 (32) було надруковано статтю, яка містить прямі посилання на процесуальні дії у кримінальному провадженні № _____, при цьому автор статті як на джерело інформації посилається на адвоката ОСОБА-3.

Щодо повідомлення у відповіді від 3 серпня 2018 року інформації про закриття 6 серпня 2018 року кримінального провадження пояснив це помилкою.

Додав, що під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № _____ ним не здійснювалось жодного впливу на прокурорів.

Зазначив також, що твердження скаржника про фальсифікацію у вищевказаному кримінальному провадженні є предметом досудового розслідування у провадженні № ______ розпочатому за заявою адвоката ОСОБА-3 за частиною першою статті 365 КК України.

Із висновками, викладеними в ухвалі слідчого судді від 22 серпня 2018 року про скасування постанови про закриття кримінального провадження № ____, про те, що прокурор Туз І.І. фактично проігнорував та невиконав ухвали слідчого судді від 25 та 27 липня 2018 року про скасування постанови про закриття кримінального провадження № _____ категорично не погодився. Зокрема зазначив, що судом не враховано особливості функціонування Єдиного реєстру досудових розслідувань та неможливість вчиняти будь-які дії кримінальному провадженні, що розглянуто судом (№ _____) та необхідності виконання вказаних судових ухвал. 

У своїх поясненнях, наданих Комісії, Туз І.І. вважає доводи скарги необґрунтованими, надуманими та в більшості голослівними.

Вказав, що в провадженні СВ Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області перебувало кримінальне провадження № _____ за підозрою ОСОБА-4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 358 КК України.

Досудове розслідування здійснювалось групою слідчих, а процесуальне керівництво групою прокурорів, до складу якої його включено. Старшим групою прокурорів визначено прокурора місцевої прокуратури ОСОБА-7.

У вказаному кримінальному провадженні 5 січня 2018 року слідчим за погодженням з процесуальним керівником – Тузом І.І. повідомлено про підозру ОСОБА-4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 358 КК України.

Зазначив, що повідомлення про підозру фактичного ґрунтувалось на свідченнях ОСОБА-5 та ОСОБА-6.

Проте в подальшому вказані свідки повністю змінили свої свідчення, а свідок ОСОБА-5 постійно змінював свої свідчення, у зв’язку з чим було призначено судово-психологічну експертизу ОСОБА-5.

Висновки експертиз не давали можливості посилатися на неоднозначні та суперечливі показання свідка ОСОБА-5.

Прокурор також повідомив про інші процесуальні дії, у тому числі доступ до документів і речей, які він вважає не надали доказів щодо доведеності вини ОСОБА-4.

З огляду на положення частини четвертої статті 17 КПК України, що усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи, 13 липня 2018 року ним було прийнято постанову про закриття кримінального провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України.

Однак, як зазначає Туз І.І., 30 липня 2018 року на адресу Новомосковської місцевої прокуратури надійшло дві ухвали слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду у кримінальному провадженні № _____.

Зі змісту першої ухвали слідчого судді від 25 липня 2018 року у справі № 183/6229/18, винесеної за заявою адвоката ОСОБА-9, що діяла в інтересах ОСОБА-4, вбачалось, що постанову від 13 липня 2018 року про закриття кримінального провадження № _____ з підстав пункту 3 частини першої статті 284 КПК України скасовано та зобов’язано винести постанову про закриття провадження з підстав пункту 2 частини першої статті 284 КПК України.

За змістом іншої ухвали слідчого судді від 27 липня 2018 року у справі № 183/6229/18 задоволено скаргу адвоката ОСОБА-3 в інтересах потерпілої ОСОБА-2, постанову від 13 липня 2018 року про закриття кримінального провадження № _____ скасовано.

За результатами розгляду цих ухвал ним виконано ухвалу від 25 липня 2018 року у справі № 183/6229/18, винесеної за заявою адвоката ОСОБА-9, що діяла в інтересах ОСОБА-4, та 6 серпня 2018 року винесено постанову про закриття провадження з підстав пункту 1 частини першої статті 284 КПК України.

Як повідомив Туз І.І., 22 серпня 2018 року за скаргою адвоката ОСОБА-3 вказана постанова скасована та задоволено заяву про його відвід.

Таким чином, прокурор вважає, що виникла колізія між рішеннями двох слідчих суддів.

Крім того, Туз І.І. зазначив, що своїми діями нікого не позбавляв можливості захищати свої права.

З того приводу, що захисники підозрюваного привозили до прокуратури свідків на допит, стверджує, що йому нічого невідомо.

Запевняє також, що керівником Новомосковської місцевої прокуратури Носенком А.О. йому надавались письмові вказівки щодо вжиття необхідних заходів для здійснення ефективного досудового розслідування.

Стверджує, що постанови про закриття кримінального провадження ним приймались на підставі оцінки наявних у кримінальному провадженні доказів. Жодних неправдивих відомостей у вказані постанови ним вносилось.

При цьому у поясненнях Туз І.І. повідомив, що від захисників потерпілої сторони йому постійно надходили погрози, однак він приймав законні рішення.

Аналізуючи вказані обставини, Комісія дійшла висновку, що доводи скаржника про вчинення Носенком А.О. дисциплінарного проступку не знайшли свого підтвердження. Водночас Комісією встановлено наявність у діях Туза І.І. дисциплінарного проступку, виходячи з такого.

Слідчим відділом Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № _____ за частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 358, частини першої статті 125 КК України за фактом замаху на придбання права на нерухоме майно та придбання права на квартиру ОСОБА-2 шляхом обману з використанням завідомо підроблених документів, спричинення умисних легких тілесних ушкоджень ОСОБА-10.

Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснювалось групою прокурорів у складі прокурора Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА-7 (старший групи), прокурорів цієї прокуратури Туза І.І. та ОСОБА-8. 

За результатами досудового розслідування 5 січня 2018 року ОСОБА-4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 358 та частиною першою статті 125 КК України.

Надалі, 13 липня 2018 року, у зв’язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості підозрюваного в суді процесуальним керівником – Тузом І.І. на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України винесено постанову про закриття кримінального провадження у частині кримінальних правопорушень за частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 358 КК України. 

Зокрема, із вказаної постанови вбачається, що повідомлення про підозру фактично ґрунтувались на свідченнях ОСОБА-5 та ОСОБА-6. Проте в подальшому вказані свідки повністю змінили свої свідчення, а свідок ОСОБА-5 постійно змінював свої свідчення, у зв’язку з чим було призначено судово-психологічні експертизи ОСОБА-5. Однак висновки експертиз не дали можливості посилатися на свідчення ОСОБА-5, оскільки вони були неоднозначні та суперечливі.

Того ж дня обвинувальний акт стосовно ОСОБА-4 за частиною першою статті 125 КК України скеровано до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області для розгляду по суті. 

За результатами судового розгляду 19 липня 2018 року судом на підставі пункту 7 частини першої, абзацу 2 частини сьомої статті 284 КПК України у зв’язку з відмовою потерпілого від обвинувачення винесено ухвалу про закриття вказаного кримінального провадження, яка набрала законної сили.

Не погоджуючись із підставами прийняття рішення про закриття кримінального провадження № _____, адвокат ОСОБА-9 в інтересах ОСОБА-4 оскаржила його до суду.

Ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду ОСОБА-11 від 25 липня 2018 року у справі № 183/6229/17 вказану скаргу задоволено. Скасовано постанову прокурора від 13 липня 2018 року про закриття кримінального провадження № _____. Одночасно зобов’язано прокурора Туза І.І. винести постанову про закриття цього кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення.

Крім того, постанову прокурора від 13 липня 2018 року про закриття кримінального провадження до суду було також оскаржено адвокатом ОСОБА-3 в інтересах потерпілої ОСОБА-2.

Ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду ОСОБА-11 від 27 липня 2018 року у справі № 183/6229/17 вказану скаргу задоволено частково, постанову про закриття кримінального провадження № _____ скасовано.

Відповідно до Новомосковської місцевої прокуратури надійшли дві ухвали слідчого судді ОСОБА-11 щодо прийняття взаємовиключних процесуальних рішень у кримінальному провадженні № _____.

Згідно з вимогами частини другої статті 21 КПК України вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов’язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.

Надалі, 3 серпня 2018 року, з метою виконання ухвали слідчого судді від 27 липня 2018 року Новомосковською місцевою прокуратурою внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та почато кримінальні провадження за тими ж фактами, щодо яких раніше були прийняті рішення про закриття № _____, № _____ та № _____ за частиною четвертою статті 358, частиною четвертою статті 190 та частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 190 КК України відповідно та об’єднано в кримінальне провадження № _____.

Крім того, з матеріалів кримінального провадження № _____ виділено матеріали за епізодами кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 358 КК України, та долучено до кримінального провадження № _____.

6 серпня 2018 року прокурором Тузом І.І. винесено постанову про закриття кримінального провадження № _____ за ознаками злочинів, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 358 КК України, мотивуючи це необхідністю виконання ухвали слідчого судді від 25 липня 2018 року у справі № 183/6229/17.

Водночас указану постанову прокурора ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду від 22 серпня 2018 року у справі № 183/4835/18 скасовано. Одночасно зобов’язано слідчого Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області провести слідчі дії, які направлені на всебічне, повне і неупереджене розслідування кримінального провадження № _____.

Під час досудового розслідування кримінального провадження № _____ адвокат ОСОБА-3 звернувся до суду із заявою про відвід прокурора Туза І.І. 

Ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2018 року у справі № 183/4835/18 вказану заяву задоволено.

За інформацією прокуратури Дніпропетровської області від 27 жовтня 2018 року досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні триває.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 45 Закону № 1697-VII рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.

Так, чинне законодавство надає прокурору повноваження, у здійсненні яких він є самостійним і відповідно несе відповідальність за вчинені дії.

При цьому частиною першою статті 36 КПК України передбачено, що прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Відповідно до статті 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення. При цьому жоден доказ не має наперед встановленої сили.

З аналізу змісту доводів дисциплінарної скарги вбачається, що вони фактично зводяться до порушення розумних строків та неефективності досудового розслідування кримінального провадження, незгоди із процесуальними рішеннями прокурора Туза І.І., які скасовані судом, однак вивчення відповідних рішень, якими скасовано процесуальні рішення прокурора не дає підстав для висновку про наявність факту винного порушення прокурором норм права чи його неналежного ставлення до службових обов’язків.

Комісія вважає, що незгода учасників процесу із процесуальними рішеннями прокурора та їх скасування не може автоматично мати наслідком їх дисциплінарну відповідальність. 

У Бордоській декларації «Судді та прокурори у демократичному суспільстві», яка була спільно розроблена Робочою Групою Консультативної ради  європейських суддів і Консультативної ради європейських прокурорів у м. Бордо (Франція) та офіційно прийнята у м. Брдо (Словенія) 18 листопада 2009 року, зазначено, що правоохоронні та, де це прийнятно, дискреційні повноваження прокуратури на етапі досудового слідства потребують, щоб статус прокурорів був гарантований законом на якомога вищому рівні, подібно до статусу суддів.

Як вказано у Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. 

Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки). 

Прокурор Туз І.І. діяв в межах встановлених для прокурора законом дискреційних повноважень, а саме, що прокурор вправі винести вмотивовану постанову про закриття кримінального провадження. Скасування відповідної постанови слідчим суддею не може само по собі свідчити про грубу недбалість з боку прокурора, оскільки, в цьому випадку такі процесуальні рішення ґрунтувались на відмінній від прокурора оцінці матеріалів кримінального провадження з боку слідчого судді. 

Крім того, не наведено відомості про порушення прокурором прав осіб або вимог закону і в ухвалі Новомосковського міськрайонного суду від 30 серпня 2018 року у справі № 183/4835/18, якою було задоволена заяву адвоката  ОСОБА-3 про відвід прокурора Туза І.І. у кримінальному провадженні № _____.

Під час перевірки обставин розгляду звернення (клопотання) адвоката ОСОБА-3 від 31 липня 2018 року встановлено, що воно розглянуто в порядку та спосіб визначений Законом України «Про звернення громадян», водночас у відповіді від 3 серпня 2018 року за №85-43-15 допущена описка щодо дати надання її надання (фактично відповідь надавалась 6 серпня 2018 року). 

З приводу доводів скаржника щодо неналежного контролю з боку керівника Новомосковської місцевої прокуратури за роботою підлеглого прокурора Туза І.І. необхідно зазначити таке. Дійсно, керівник несе відповідальність за роботу підпорядкованих йому працівників. Проте частиною першою статті 36 КПК України передбачено, що прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Так, чинне законодавство надає прокурору повноваження, у здійсненні яких він є самостійним і відповідно несе відповідальність за вчинені дії.

Не беруться до уваги доводи скарги щодо фальсифікації Носенком А.О. матеріалів кримінального провадження, розголошення прокурорами стороні захисту підозрюваного відомостей досудового розслідування, приховування підозри ОСОБА-4 та надання керівником місцевої прокуратури усних вказівок прокурору Тузу І.І. щодо непроведення досудового розслідування кримінального провадження, оскільки вказане не підтверджено документально.

Водночас вивчивши матеріали дисциплінарного провадження, Комісія дійшла висновку про наявність підстав для притягнення прокурора Туза І.І. до дисциплінарного відповідальності, з огляду на таке.

Відповідно до постанови прокурора Туза І.І. від 13 липня 2018 року про закриття кримінального провадження № _____ вбачається, що під час досудового слідства повторно допитаний свідок ОСОБА-5, 5 лютого 2018 року, тобто через місяць після повідомлення про підозру ОСОБА-4, повністю змінив свої покази на протилежні, щодо попередніх показів. Указаний свідок наголосив на тому що вимушено надав неправдиві свідчення під час допиту 26 липня 2017 року та впізнав за фотознімками осіб, яких ніколи не бачив, оскільки знаходився під стійким психологічним впливом з боку адвоката ОСОБА-3. 

Крім того, 5 лютого 2018 року повторно допитаний як свідок ОСОБА-6 також дав покази, аналогічним показам свідка ОСОБА-5 від 5 лютого 2018 року. Наголосив також, що 26 липня 2017 року ним надано неправдиві свідчення стосовно невідомих йому осіб та здійснено їх впізнання за фотознімками під протокол. Вказані покази він дав у зв’язку із погрозами та психологічним тиском на нього з боку адвоката ОСОБА-3.

Завідомо неправдивим показанням свідків (статті 384 КК України) прокурор належного значення не надав. 

Прокурор згідно зі статтею 25 КПК України зобов’язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. 

Положеннями частини першої статті 214 цього Кодексу (в редакції, що діяла на час подій, про які йдеться у рішенні Комісії) визначено, що прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. 

Покази ОСОБА-5 та ОСОБА-6 прокурор Туз І.І. не взяв до уваги та не вчинив дій, передбачених згаданими вище положеннями КПК України, зокрема не ініціював початок досудового розслідування за наведеним фактом, не вжив жодних заходів для встановлення події кримінального правопорушення та осіб, які його вчинили.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, у ході перевірки не виявлено. 

Вказаними діями прокурор Новомосковської місцевої прокуратури Туз І.І. вчинив дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, тобто неналежне виконання службових обов’язків.

Разом з тим, на підставі вищевикладеного у діях Туза І.І. відсутній склад дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2, 5 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII (необґрунтоване зволікання з розглядом звернення та вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури).

Крім того, у діях керівника Новомосковської місцевої прокуратури Носенка А.О. відсутній склад дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 2 та 5 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII (невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків; необґрунтоване зволікання з розглядом звернення; вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури), а відповідно відсутні підстави для накладення на нього  дисциплінарного стягнення.

Факт вчинення дисциплінарного проступку прокурором Тузом І.І. підтверджується, зокрема, такими документами: 

- постановою прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Туза І.І. від 13 липня 2018 року про закриття кримінального провадження № _____;

- показами Туза І.І.

Згідно з приписами частини четвертої статті 48 Закону № 1697-VII рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці. 

Наказом прокурора Дніпропетровської області від 14 серпня 2018 року № 1038к Тузу І.І. надано відпустка тривалістю 24 дня. 

З огляду на вищевикладене, з дня вчинення проступку, без урахування часу перебування Туза І.І. у відпустці, річний строк для накладення дисциплінарного стягнення не сплинув. 

При прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні щодо виду дисциплінарного стягнення Комісією, з огляду на вимоги частини третьої статті 48 Закону № 1697-VII, враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення. 

Визначаючи вид стягнення, що має бути застосоване до Туза І.І., Комісія враховує характеристику прокурора, не умисний характер проступку, нетривалий час роботи в органах прокуратури. При цьому врахуванню підлягає очевидність та грубість порушення, а також те, що воно підриває авторитет самого прокурора, органів прокуратури в цілому.

З огляду на наведене Комісія вважає пропорційним і достатнім застосування до Туза І.І. дисциплінарного стягнення у виді догани.

На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 43, 47-50, 77 Закону України «Про прокуратуру», пунктів 61-63, 115-127 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Комісія,

Притягнути прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Туза Ігоря Ігоровича до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді догани.

Дисциплінарне провадження № 11/2/4-1493дс-258дп-18 щодо керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Носенка Артема Олександровича закрити. 

Копію рішення направити прокурору Дніпропетровської області для застосування накладеного дисциплінарного стягнення, Генеральному прокурору, Тузу І.І., ОСОБА-1 та Носенку А.О. у тому числі, як керівнику Новомосковської місцевої прокуратури.

Рішення Комісії за результатами дисциплінарного провадження може бути оскаржене прокурором, щодо якого воно прийняте, до суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.