Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів у складі головуючого Грушковського В.Ю., членів – Архіпова В.І., Коваленка А.А., Костенка С.К., Ковальчука О.М., Нечепоренка С.О., Піцика Ю.М., Погребняка С.П., Сергійчука С.О., Шемчука В.В. та Юсипа В.В., розглянувши висновок про наявність дисциплінарного проступку старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної Прокуратури України Атаманчука Андрія Миколайовича у дисциплінарному провадженні № 11/2/4-691дс-155дп-17,

В С Т А Н О В И Л А :

Атаманчук Андрій Миколайович в органах прокуратури працює з 2009 року, а на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної Прокуратури України – з 18 липня 2018 року. Обіймав посаду старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної Прокуратури України відповідно до наказу Генерального прокурора України від 12 квітня 2017 року № 404-ц.

Атаманчук А.М. характеризується позитивно, дисциплінарних стягнень не має.

До Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів 23 квітня 2018 року надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА1 про вчинення старшим слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної Прокуратури України Атаманчуком А.М. дисциплінарного проступку.

Цього ж дня за допомогою автоматизованої системи вказана скарга для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження визначена члену  Комісії Грушковському В.Ю., яким 5 травня 2018 року  прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 11/2/4-691дс-155дп-17 щодо Атаманчука А.М. 

За результатами перевірки членом Комісії Грушковським В.Ю. 22 червня 2018 року складено висновок про наявність дисциплінарного проступку.

Скаржник ОСОБА1 та слідчий Атаманчук А.М. про час та місце проведення засідання Комісії повідомлені належним чином. 

На засідання Комісії з’явилися скаржник ОСОБА1 та слідчий Атаманчук А.М., яким головуючим роз’яснені права та обов’язки учасників засідання. 

Заслухавши доповідача – члена Комісії Грушковського В.Ю., пояснення скаржника ОСОБА1, який повністю підтримав доводи дисциплінарної скарги, прокурора Атаманчука А.М., обговоривши висновок про наявність дисциплінарного проступку прокурора, матеріали перевірки, Комісія встановила такі обставини.

Із дисциплінарної скарги вбачається, що старшим слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної Прокуратури України Атаманчуком А.М. незаконно відмовлено в задоволенні клопотання про ознайомлення з окремими матеріалами досудового розслідування ОСОБА1, як захиснику ОСОБА2 у кримінальному провадженні № ___________.

Зазначена бездіяльність Атаманчука А.М. під час досудового розслідування, на думку скаржника, суперечить вимогам чинного процесуального законодавства та порушує право його підзахисного ОСОБА2 на захист, а тому Атаманчук А.М. підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у зв’язку з наявністю підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру». 

Під час дисциплінарного провадження встановлено, що Генеральною прокуратурою України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №________, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно ОСОБА2 за частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною першою статті 109, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 110, частиною першою статті 111 Кримінального кодексу України.

Згідно з постановою начальника слідчого відділу управління з питань представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим Генеральної Прокуратури України від 29 січня 2015 року здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні доручено старшому слідчому в особливо важливих справах слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної Прокуратури України Атаманчуку А.М.

ОСОБА1 3 липня 2017 року з підозрюваним ОСОБА2 укладено договір про надання правової допомоги у кримінальному провадженні.

В інтересах підзахисного ОСОБА1 25 липня 2017 року звернувся до Генеральної Прокуратури України з клопотанням про забезпечення права ОСОБА2 на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним захисника, на підтвердження чого надав належним чином засвідчені копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, договору про надання правової допомоги від 3 липня 2017 року та ордер.

В подальшому 7 лютого 2018 року ОСОБА1 звернувся з клопотанням до старшого слідчого Атаманчука А.М. у кримінальному провадженні № ________ про надання йому для ознайомлення окремих матеріалів кримінального провадження, а саме всіх письмових повідомлень про підозру, про зміну раніше повідомленої підозри, про нову підозру ОСОБА2 та документів, які підтверджують факт вручення або ознайомлення ОСОБА2 з цими документами. Одночасно у поданому клопотанні захисник просив забезпечити під час ознайомлення з окремими матеріалами досудового розслідування право робити виписки та копії.

Постановою старшого слідчого Атаманчука А.М. від 9 лютого 2018 року відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання.

В обґрунтування цього рішення слідчим зазначено, що ОСОБА1 в порушення частини першої статті 50 КПК України на підтвердження його повноважень до заяви про забезпечення участі у кримінальному провадженні не надано оригіналу договору із захисником, внаслідок чого в органу досудового розслідування відсутні правові підстави для допуску захисника до участі у кримінальному провадженні. 

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 березня 2018 року постанову Атаманчука А.М. про відмову в задоволенні клопотання адвоката скасовано та зобов’язано слідчого Генеральної Прокуратури України, уповноваженого здійснювати досудове розслідування у кримінальному провадженні №_______, надати ОСОБА1 для ознайомлення матеріали досудового розслідування цього кримінального провадження, за винятком тих, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню, а саме: всі письмові повідомлення про підозру, про зміну раніше повідомленої підозри, про нову підозру ОСОБА2 та всі документи, які підтверджують факт вручення або ознайомлення ОСОБА2 з підозрами чи їх змінами.

Таким чином судом підтверджено незаконність постанови старшого слідчого Атамачука А.М. та встановлено факт грубого порушення ним прав підозрюваного, передбачених статтями 42 та 221 КПК України, що призвело до необґрунтованого обмеження прав та законних інтересів учасників кримінального провадження та вимог процесуального закону.

Старший слідчий Атаманчук А.М. заперечив доводи дисциплінарної скарги та не погодився з висновком про наявність у його діях дисциплінарного проступку, підтвердивши раніше надані ним пояснення, згідно з якими постановою прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу управління процесуального керівництва Головної військової прокуратури Генеральної Прокуратури України ОСОБА3 про направлення кримінального провадження за підслідністю від 28 січня 2015 року до слідчого відділу управління з питань представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим Генеральної Прокуратури України для проведення подальшого досудового розслідування надійшли матеріали кримінального провадження № ______ за підозрою ОСОБА4, ОСОБА2, ОСОБА5, ОСОБА6, ОСОБА7, ОСОБА8, ОСОБА9 та ОСОБА10 у вчиненні злочинів, передбачених частиною четвертою статті 28, частиною першою 1 статті 109, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 110, частиною першою статті 111, частиною першою статті 255 КК України, ОСОБА11 та ОСОБА12 у вчиненні злочинів, передбачених частиною четвертою сттатті 28, частиною першою статті 109, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 110 та частиною першою статті 255 КК України. У зв’язку з ліквідацією вказаного управління та утворенням управління з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях Генеральної Прокуратури України, постановою заступника Генерального прокурора України – Головного військового прокурора від 26 квітня 2017 року підслідність у даному кримінальному провадженні визначено за слідчим відділом  управління. Постановою керівника органу досудового розслідування з 29 січня 2015 року проведення досудового розслідування доручено Атаманчуку А.М. Згідно з матеріалами кримінального провадження 4 березня 2014 року заступником Генерального прокурора України ОСОБА13 ОСОБА2 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 109 КК України. Постановою старшого слідчого в ОВС першого відділу першого управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА14 від 4 березня 2014 року підозрюваного оголошено в розшук. У подальшому, 10 липня 2014 року складено письмове повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підзору ОСОБА2 за вчинення злочинів, передбачених частиною четвертою статті 28, частиною першою  статті 109, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 110, частиною першою статті 255, частиною третьою статті 27, частиною четвертою статті 28, частиною другою статті 258, частиною третьою статті 27, частиною четвертою статті 28, частиною другою статті 279, частиною третьою статті 27, частиною четвертою статті 28 та статті 341 КК України. За результатами досудового розслідування 3 квітня 2017 року складено письмове повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру ОСОБА2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 28, частиною першою статті 109, частиною четвертою статті 28, частиною. третьою статті 110, частиною першою статті 111, частиною першою статті 255 КК України. У зв’язку з переховуванням підозрюваного від органів досудового розслідування слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва 5 грудня 2017 року надано дозвіл на проведення спеціального досудового розслідування. З метою виконання вимог КПК України 30 січня 2017 року Атаманчуком А.М. винесено постанову про залучення до кримінального провадження захисника за призначенням. У подальшому, 25 липня 2017 року до Генеральної Прокуратури України надійшов лист ОСОБА1, яким останній повідомляє про те, що він є захисником ОСОБА2. До вказаного листа адвокатом долучено завірені копії договору про надання правової допомоги № 03-07/04 від 3 липня 2017 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордер. Відповідно до частини першої  статті 50 КПК України повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Разом з тим, як зазначив Атаманчук А.М., у порушення вказаної правової норми, до заяви ОСОБА1 долучено не оригінал, а копію договору з ОСОБА2, внаслідок чого в органу досудового розслідування відсутні правові підстави для допуску його до участі у кримінальному провадженні як захисника. Жодних листів до слідчого Атаманчука А.М. про надання для огляду оригіналу договору не надходило. Вже після прийняття Касаційним кримінальним судом Верховного суду постанови від 6 лютого 2018 року у справі № 752/11464/16-к, якою визначено, що на підтвердження своїх повноважень захисники зобов’язані подавати або договір, або ордер, ОСОБА1 допущено до участі у кримінальному провадженні як захисника ОСОБА2, ОСОБА4 та ОСОБА5. Станом на 24 травня 2018 року досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено, матеріали досудового розслідування відкриті стороні захисту, у тому числі ОСОБА1. Ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 березня 2018 року надійшла до Генеральної Прокуратури України 16 квітня 2018 року. На виконання зазначеної ухвали суду 23 квітня 2018 року ОСОБА1 ознайомлено із запитуваними документами.

Вивчивши матеріали дисциплінарного провадження, Комісія приходить висновку, що прокурор Атаманчук А.М. вчинив дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», з огляду на таке.

Так, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з положеннями частини першої статті 9 КПК України під час кримінального провадження слідчий, прокурор, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. 

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право підозрюваного на захист гарантовано частиною другою статті 63 Конституції України та статтею 20 КПК України.

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Статтею 8 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має, зокрема, право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд.

Так, практика Європейського суду з прав людини, яка в силу частини другої статті 8 та частини 5 статті 9 КПК України підлягає обов'язковому застосуванню у кримінальному провадженні, виходить з того, що засоби, які повинен мати кожний обвинувачений у скоєнні злочину, передбачають можливість з метою підготовки до захисту ознайомитися з результатами проведеного розслідування («Хусейн та інші проти Азербайджану» (Huseyn and Others v. Azerbaijan), пункт 175; «ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії» (ОАО Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia), пункт 538). Обмеження доступу до матеріалів справи не повинно заважати обвинуваченому надати докази на досудовій стадії кримінального процесу, а також позбавляти обвинуваченого можливості коментувати докази через його адвоката за допомогою заяв («Оджалан проти Туреччини» [БП] (Ocalan v. Turkey [GC]), пункт 140). Відмова розкрити доказові матеріали сторони обвинувачення, що дозволяють обвинуваченому реабілітувати себе або добитися скорочення покарання, призводить до порушення права на захист, гарантованого підпунктом (Ь) пункту 3 статті 6 Конвенції. («Натуна проти Фінляндії» (Natunen v. Finland), пункт 43; «С.Г.П. проти Нідерландів» (ріш.) (CGP v. the Netherlands (dec.)).

Згідно з частиною першою статті 11 Загальної декларації прав людини 1948 року кожна людина, обвинувачена у вчиненні злочину, має право вважатися невинною доти, поки її винність не буде встановлена в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду, при якому їй забезпечують усі можливості для захисту.

У Міжнародному пакті про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 року, ратифікованому Указом Президії Верховної Ради Української PCP від 19 жовтня 1973 року N 2148-VIII, зазначено, що держава повинна - гарантувати кожному, чиї права і свободи порушено, ефективний засіб правового захисту, і таке право повинно встановлюватись судовим або будь-яким іншим компетентним органом, передбаченим правовою системою держави (стаття 2), та можливість вільного вибору обвинуваченим захисника (пункт 3 статті 14).

Крім того, згідно з Основними принципами, що стосуються ролі юристів, прийнятих восьмим Конгресом ООН з питань попередження злочинності і поводження з правопорушниками 27 серпня – 7 вересня 1990 року кожна людина має право звернутися до будь-якого юриста за допомогою для захисту і відстоювання своїх прав та захисту їх на всіх стадіях кримінального судочинства (принцип 1); жодний суд чи адміністративний орган, в якому визнається право на адвоката, не відмовляється визнавати права юриста відстоювати в суді інтереси свого клієнта (принцип 19).

Нормами національного законодавства встановлено, а саме статтею 45 КПК  України, що захисником є адвокат, який здійснює захист, зокрема, підозрюваного, обвинуваченого, засудженого.

Згідно з частиною четвертою статті 46 КПК України захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику, з моменту надання документів, передбачених статтею 50 цього Кодексу, слідчому, прокурору, слідчому судді, суду.

Статтею 50 КПК України встановлено, що на підтвердження своїх повноважень на представництво адвокатом має бути надано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю; ордер, укладений договір із клієнтом або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, документ, що посвідчує особу.

Також, вказана норма містить вказівку, що встановлення будь-яких додаткових вимог, крім пред'явлення захисником документа, що посвідчує його особу, або умов для підтвердження повноважень захисника чи для його залучення до участі в кримінальному провадженні не допускається.

Окрім цього, постановою Касаційного кримінального суду Верховного суду від 6 лютого 2018 року у справі № 752/11464/16-к визначено, що ордер і договір про надання правової допомоги є документами, які в рівному ступені посвідчують існування договірних відносин між адвокатом і його клієнтом. Таким чином, повноваження захисника мають вважатися підтвердженими, якщо на додаток до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю захисник надав хоча б один з документів – ордер або договір про надання правової допомоги.

Статтею 221 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор зобов'язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм всі матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 45 Закону України «Про прокуратуру» рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу  встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.

З дисциплінарної скарги та доданих до неї матеріалів установлено, що ОСОБА1 в порядку статті 303 КПК України оскаржував до суду бездіяльність Атаманчука А.М. у кримінальному провадженні щодо відмови в задоволенні клопотання про ознайомлення з окремими матеріалами досудового розслідування. Судовим рішенням встановлено факт порушення Атаманчуком А.М. прав учасників кримінального провадження та вимог процесуального закону, що у свою чергу вказує на вчинення ним дисциплінарного проступку.

Таким чином Атаманчук А.М., працюючи старшим слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної Прокуратури України, здійснюючи досудове розслідування у кримінальному провадженні № _______ в порушення вимог статтей 19, 59, 63 Конституції України та частини 4 статті 46, статтей 50, 221 КПК України незаконно відмовив ОСОБА1, як захиснику підозрюваного ОСОБА2, в задоволенні клопотання про ознайомлення з окремими матеріалами досудового розслідування від 7 лютого 2018 року, що призвело до порушення конституційних прав учасників кримінального провадження та вимог процесуального закону.

Вказаними діями Атаманчук А.М. вчинив дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру».

Факт вчинення Атаманчуком А.М. дисциплінарного проступку підтверджується копіями витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № _____, копією постанови про направлення кримінального провадження за підслідністю від 28 січня 2015 року, копією постанови про доручення здійснення досудового розслідування від 29 січня 2015 року, копією постанови про визначення слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування у кримінальному провадженні від 24 жовтня 2016 року, копією листа ОСОБА1 про надання документів, підтверджуючих повноваження захисника підозрюваного ОСОБА2, копією клопотання про ознайомлення з окремими матеріалами досудового розслідування, копією постанови слідчого про відмову у задоволенні клопотання від 9 лютого 2018 року, копією ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 березня 2018 року.

Обставини, що пом’якшують або обтяжують ступінь та характер дисциплінарної відповідальності Атаманчцука А.М. не встановлено.

Із дня вчинення Атаманчуком А.М. проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці, річний строк для накладення дисциплінарного стягнення не минув.

При наданні оцінки обставинам цього дисциплінарного провадження Комісія діє виключно в рамках встановленої Законом компетенції, а саме надає оцінку тільки фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність в діях прокурора складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини.

Визначаючи вид дисциплінарного стягнення Комісією враховано характер проступку, його наслідки, особа прокурора, в тому числі службова характеристика, ступінь його вини та інші обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.

Дисциплінарне правопорушення прокурора є очевидним, а тому Комісія вважає, що вказана обставина є підставою для застосування до прокурора Атаманчука А.М. дисциплінарного стягнення у виді догани. Такий вид стягнення є найбільш співрозмірним, вчиненому ним проступку.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, Комісією не встановлено.

З огляду на це, керуючись вимогами пункту 1 частини першої статті 43, статей 46, 47, 48, 50, 77, 78 Закону України «Про прокуратуру», пунктів 61-63, 120 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Комісія

В И Р І Ш И Л А :

Притягнути до дисциплінарної відповідальності старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної Прокуратури України Атаманчука Андрія Миколайовича та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді догани.

Копію рішення направити прокурору Атаманчуку А.М., скаржнику ОСОБА1 та Генеральному прокурору України для застосування дисциплінарного стягнення.

Рішення може бути оскаржене прокурором до адміністративного суду або Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня отримання його копії.