Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Кваліфікаційно-дисциплінарної комісія прокурорів у складі: головуючого Грушковського В.Ю., членів – Архіпова В.І., Коваленка А.А., Ковальчука О.М., Костенка С.К., Нечепоренка С.О., Піцика Ю.М., Погребняка С.П., Сергійчука С.О., Шемчука В.В. та Юсипа В.В., розглянувши висновок про наявність дисциплінарного проступку прокурора Близнюківського відділу Лозівської місцевої прокуратури Харківської області Ткаченка Олександра Юрійовича у дисциплінарному повадженні № 11/2/4-756дс-234дп-17, -

В С Т А Н О В И Л А :

Ткаченко Олександр Юрійович, (Конфіденційна інформація), в органах прокуратури працює з червня 2012 року.

Наказом прокурора Харківської області від 14.12.2015 № 3855к Ткаченка О.Ю. призначено на посаду прокурора Близнюківського відділу Лозівської місцевої прокуратури Харківської області.

За інформацією прокуратури Харківської області від 14.11.2017 та 21.12.2017 з Ткаченком О.Ю. правовідносини не припинено, він на цей час обіймає зазначену посаду.

Згідно зі службовою характеристикою Ткаченко О.Ю. послідовно обіймав посади: стажиста на посаді прокурора прокуратури Близнюківського району Харківської області, старшого прокурора прокуратури Близнюківського району, прокурора прокуратури Близнюківського району, прокурора Близнюківського відділу Лозівської місцевої прокуратури.

Заохочень та дисциплінарних стягнень не має.

До Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів 1 листопада 2017 року надійшла дисциплінарна скарга прокурора Харківської області Данильченка Ю.Б. про вчинення прокурором Близнюківського відділу Лозівської місцевої прокуратури Харківської області Ткаченком О.Ю. дисциплінарного проступку.

Згідно із дисциплінарною скаргою Ткаченко О.Ю., на думку скаржника, в порушення вимог пункту 4 частини 4 статті 19 Закону України «Про прокуратуру», статей 19, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів не уник особистих зв’язків, що можуть вплинути на неупередженість та об’єктивність виконання професійних обов’язків, скомпрометувати високе звання прокурора, вступив у позаслужбові стосунки з обвинуваченим по кримінальному провадженню ОСОБА-1 та неодноразово вів розмови щодо можливості пом’якшення покарання останнього, чим допустив дії, які зашкодили його репутації.

Автоматизованою системою розподілу дисциплінарних скарг для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження скарга розподілена голові Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Грушковському В.Ю. (протокол розподілу між членами Комісії від 01.11.2017).

Рішенням голови Комісії від 06.11.2017 відкрито дисциплінарне провадження № 11/2/4-756дс-234дп-17 щодо прокурора Близнюківського відділу Лозівської місцевої прокуратури Харківської області Ткаченка О.Ю.

Висновок у дисциплінарному проваджені складено 29 грудня 2017 року.

Відповідно до ст. 45 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі – Закон України «Про прокуратуру») дисциплінарне провадження – це процедура розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

Згідно зі ст. 44 вказаного Закону дисциплінарне провадження здійснюється Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів.

За статтями 46 та 47 Закону України «Про прокуратуру» після відкриття дисциплінарного провадження член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. Член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується. Висновок та зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та мають бути отримані його членами не пізніш як за п’ять днів до засідання, на якому такий висновок розглядатиметься. Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Скаржник прокурор Харківської області Данильченко Ю.Б. та прокурор Близнюківського відділу Лозівської місцевої прокуратури Харківської області Ткаченко О.Ю. про час та місце проведення засідання Комісії повідомлені належним чином листами від 2 лютого 2018 року № 11/2/4-756дс-234дп-17-3043вих-18, від 2 лютого 2018 року № 11/2/4-756дс-234дп-17-3042вих-18 відповідно, проте скаржник на засідання Комісії не з’явився, про причини неявки не повідомив. Ткаченко О.Ю. з’явився на засідання та надав пояснення.

14 лютого 2018 року Комісією продовжено розгляд висновку про наявність дисциплінарного проступку в діях Ткаченка О.Ю., однак у зв’язку з необхідністю отримання інформації про стан досудового розслідування у кримінальному провадженні № (Конфіденційна інформація) від 17 січня 2017 року та викликом представника прокуратури Харківської області, його перенесено. Сторонам направлено виклики на 28.02.2018.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів, заслухавши доповідача – голову Комісії Грушковського В.Ю., та обговоривши його висновок за матеріалами перевірки, заслухавши пояснення прокурора Ткаченка О.Ю., пояснення представника прокуратури Харківської області ОСОБА-2, дійшла висновку про наявність підстав для притягнення Ткаченка О.Ю. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.

Слідчим СВ Лозівського МВ ГУМВС України в Харківській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості № (Конфіденційна інформація) за фактом вчинення ОСОБА-1 кримінального правопорушення за частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України.

До групи прокурорів у вказаному провадженні, крім інших прокурорів, був включений Ткаченко О.Ю.

Повідомлення про підозру ОСОБА-1 складено 28 липня 2015 року слідчим СВ Лозівського МВ ГУМВС України в Харківській області та погоджено з прокурором Близнюківського району ОСОБА-3.

Згідно інформації прокуратури Харківської області від 21 грудня 2017 року № 11-1220вих-17 вказана справа перебуває у провадженні Близнюківського районного суду.

ОСОБА-1 17 січня 2017 року звернувся до Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України із заявою про незаконні дії прокурора Близнюківського відділу Лозівської місцевої прокуратури Ткаченка О.Ю., у зв’язку з чим Генеральною прокуратурою внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № (Конфіденційна інформація) від 17 січня 2017 року за частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України.

Згідно з відповіддю керівника Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України від 14 грудня 2017 року № 25/1/1-330вих-17 досудове розслідування у кримінальному провадженні № (Конфіденційна інформація) здійснюється відділом досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених прокурорами та працівниками органів прокуратури слідчого управління Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України.

Згідно з поясненнями, наданими під час службового розслідування 20 жовтня 2017 року ОСОБА-1, останній спілкувався з прокурором Ткаченком О.Ю. не менше 20 разів та ці зустрічі не були пов’язані з проведенням процесуальних дій. Таке спілкування проходило після засідань суду на вулиці, в магазині, в особистому автомобілі Ткаченка О.Ю. Ініціатором спілкування виступав прокурор Ткаченко О.Ю. Під час зустрічей Ткаченко О.Ю. ставив питання наступного змісту «Що будем вирішувати? Я можу допомогти тобі, але не безкоштовно». Спочатку Ткаченко О.Ю. пропонував за свою допомогу передати йому 10 тисяч доларів США. Однак під час однієї з наступних зустрічей повідомив, що питання щодо винесення вироку, не пов’язаного з реальною мірою покарання, можна вирішити за 5 тисяч доларів США. Обговорення грошового питання, а також питання про домовленість з регіональною прокуратурою відбувалося неодноразово.

Зазначені пояснення підтверджуються матеріалами кримінального провадження № (Конфіденційна інформація), зокрема протоколом огляду від 12 жовтня 2017 року. Під час виконання вказаної процесуальної дії оглянуто протокол за результатами проведення негласної слідчої дії аудіо-відео контролю особи в рамках кримінального провадження.

Так, згідно зі змістом інформації, отриманої в ході проведення заходу, зокрема 3 березня 2017 року (стор. 11-13 протоколу) 20 березня 2017 року (стор. 15-16), Ткаченко О.Ю. не тільки консультує ОСОБА-1, а одночасно обговорює вирішення питання щодо апеляційного оскарження, суму винагороди за це, та інформує ОСОБА-1 про перебіг домовленостей щодо вирішення питання на його користь.

Факт спілкування з ОСОБА-1 поза межами судового розгляду кримінального провадження та процесуальних дій Ткаченко О.Ю. підтвердив під час проведення службового розслідування, додатково пояснивши, що він намагався ОСОБА-1 роз’яснити суть кримінального правопорушення та особливості здійснення судового процесу.

На питання, чи відповідають дійсності зміст розмов, зафіксованих у протоколі огляду протоколів за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо- відео контролю, Ткаченко О.Ю. відповів, що в цілому текст розмов відповідає розмовам, що велись під час зустрічі із ОСОБА-1, однак зауважив, що вказані розмови велись лише за ініціативою ОСОБА-1 під його постійним нав’язуванням прохань допомогти, на які Ткаченко О.Ю. не реагував, а лише надавав роз’яснення. Жодних пропозицій або намагань отримати неправомірну вигоду від ОСОБА-1 не було.

Враховуючи викладене, виходячи з наявних матеріалів, Комісія вважає, що вказані пояснення Ткаченка О.Ю. не відповідають дійсності, оскільки останній у наданих поясненнях підтвердив факти розмов, зафіксованих у протоколі негласної (розшукової) дії. Заперечення окремих частин визнаної розмови, на переконання Комісії, свідчить про бажання уникнути відповідальності.

Ткаченко О.Ю. про позаслужбове спілкування з ОСОБА-1 своє керівництво не проінформував, що сам підтвердив у поясненнях. А отже, не бажав, щоб про зміст розмов ще хтось дізнався.

Представник прокуратури Харківської області ОСОБА-2 пояснив, що матеріалами кримінального провадження № (Конфіденційна інформація) від 17 січня 2017 року підтверджується, що Ткаченко О.Ю. вступив у позаслужбові стосунки з обвинуваченим ОСОБА-1. Доводи дисциплінарної скарги підтримав та просив притягнути Ткаченка О.Ю. до дисциплінарної відповідальності.

При наданні оцінки обставинам дисциплінарного провадження надається оцінка тільки фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність в діях прокурора складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини. Встановлені в ході дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для прийняття рішень Комісією в рамках своєї компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних, цивільних або кримінальних правопорушень.

Не надається оцінка доказам, отриманим іншими органами та їх посадовими особами, зокрема, в ході кримінального та інших видів проваджень, обґрунтованості підозр у вчиненні кримінальних та інших правопорушень. В той же час, відомості, необхідні для здійснення своїх повноважень, можуть бути отримані з будь-яких джерел в порядку встановленому законодавством.

Відповідно до пункту 2.1 наказу Генерального прокурора України № 17гн від 22 вересня 2014 року «Про організацію роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України», який діяв на час вчинення Ткаченком О.Ю. діяння, про дисциплінарну відповідальність, про які зазначено у дисциплінарній скарзі, до ганебних вчинків, скоєних прокурорами чи слідчими, слід відносити кримінальні, корупційні правопорушення, порушення Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури.

Однак згідно зі статтею 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З наявних матеріалів вбачається, що факт вчинення кримінального та (або) корупційного правопорушення не встановлений вироком суду. Таким чином, Комісія вважає, що не може бути вирішено питання про дисциплінарну відповідальність Ткаченка О.Ю. на підставі пункту 5 статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, до того часу, доки вина Ткаченка О.Ю. не буде встановлена обвинувальним вироком суду.

В той же час з наданих прокуратурою Харківської області матеріалів вбачається, що Ткаченком О.Ю. вчинено дисциплінарний проступок, а саме одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, що є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності згідно пункту 6 частини 1 статті 43 Закону України «Про прокуратуру».

Так, відповідно до Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, схваленого всеукраїнської конференцією працівників прокуратури 28 листопада 2012 року, та затвердженого наказом Генерального прокурора України від 28 листопада 2012 року № 123, який діяв на час вчинення Ткаченком О.Ю. діянь, про дисциплінарну відповідальність, за які зазначено у дисциплінарній скарзі до поведінки Ткаченка О.Ю., висувались такі вимоги. Згідно зі статтею 18 вказаного Кодексу, працівник прокуратури не має права використовувати своє службове становище в особистих інтересах або в інтересах інших осіб. У разі явного порушення закону, очевидцем якого став працівник прокуратури, він вживає усіх можливих передбачених законодавством заходів для припинення протиправних дій та притягнення винних осіб до відповідальності. Працівнику прокуратури слід уникати особистих зв'язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об'єктивність виконання професійних обов'язків, скомпрометувати високе звання працівника прокуратури, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс. Поза службою поводити себе коректно і пристойно.

Згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов’язків прокурорів, прийнятих Міжнародною Асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правилами та етикою їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.

Під час дисциплінарного провадження встановлено, що Ткаченко О.Ю. порушив вищевказані норми прокурорської етики фактом позаслужбових відносин з ОСОБА-1. та веденням перемовин з метою досягнення домовленостей щодо вирішення питання за певну винагороду.

У поясненнях, наданих під час проведення перевірки у дисциплінарному провадженні, Ткаченко О.Ю. зазначив, що ОСОБА-1 провокував на здійснення незаконних дій та отримання неправомірної вигоди.

В процесі дисциплінарного провадження встановлено, що дисциплінарна скарга прокурора Харківської області про вчинення Ткаченком О.Ю. дисциплінарного проступку є обґрунтованою. Ткаченко О.Ю. підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності та накладенню дисциплінарного стягнення у зв’язку з наявністю в його діях складу дисциплінарного проступку, а саме одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Грубе порушення правил прокурорської етики має місце, оскільки проігноровані Ткаченком О.Ю. етичні норми є основоположними нормами поведінки прокурора. Допущення подібної поведінки підриває авторитет самого прокурора, органів прокуратури, так і держави в цілому, тому що прокурори при здійсненні своїх повноважень представляють державу. Такі дії мають своїм наслідком зростання обурення в суспільстві діями органів влади, провокують соціальні конфлікти.

Відповідно до п. 22 частини першої ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них. Системне тлумачення Конституції дає підстави для висновку про єдину правову природу юридичної відповідальності. У Рішенні Конституційного Суду України від 30 травня 2001 р. № 7-рп/2001 у справі про відповідальність юридичних осіб зазначається, що загальновизнаним є поділ юридичної відповідальності за галузевою структурою права на цивільно-правову, кримінальну, адміністративну та дисциплінарну.

Ознаки складу правопорушення, насамперед у публічно-правовій сфері, як і зміст конкретних складів правопорушень повинні узгоджуватися з конституційними принципами демократичної правової держави і верховенства права, у тому числі вимогами справедливості, у її взаємовідносинах з фізичними і юридичними особами як суб’єктами юридичної відповідальності. Конструкція складу правопорушення передбачає притягнення до відповідальності не за будь-яке відхилення від нормативних положень, а лише за те, яке утворює реальну загрозу заподіяння шкоди об’єкту, що охороняється правом. При цьому загроза може вважатися реальною, якщо вона була дійсною (а не уявною) та шкода не була заподіяна лише випадково або завдяки своєчасно прийнятим заходам незалежно від волі (зусиль) особи, яка притягається до відповідальності.

Слід зазначити що дисциплінраний проступок – це винне, протиправне діяння (бездіяльність), яке посягає на трудову дисципліну у відповідному організованому колективі (підприємство, установа) шляхом невиконання чи неналежного виконання своїх трудових обов'язків, за яке передбачене застосування дисциплінарних санкцій, що визначені у чинному законодавстві.

Про дисциплінарний проступок можна говорити лише в тому випадку, коли правопорушення пов’язане з порушенням трудових обов’язків, але за своїм характером не представляє суспільної небезпеки.

До основних ознак дисциплінарного проступку відносять: протиправність дії (бездіяльності), що порушує дисципліну; винність особи, яка є суб’єктом трудових відносин; наявність шкідливих наслідків у широкому розумінні (соціальних, економічних та ін.) для підприємства, колективу, установи, суспільства; причинний зв’язок між протиправною дією (бездіяльністю) і шкідливими наслідками; дисциплінарна відповідальність у вигляді застосування дисциплінарних санкцій.

Загальним об’єктом дисциплінарного проступку виступає дисципліна – становище, за якого усі суб’єкти правовідносин влади і підпорядкування неухильно додержуються порядку і правил, встановлених законами, статутами, положеннями.

Об’єктивну сторону дисциплінарного проступку працівника характеризують такі елементи: протиправне діяння (бездіяльність), шкідливі наслідки, причинний зв’язок між діянням і шкідливими наслідками, а також час і місце діяння.

Протиправною слід вважати лише ту дію (бездіяльність) працівника, яку він вчинив у зв’язку з виконанням своїх трудових обов’язків. Деякі винятки з цього правила передбачено для окремих категорій працівників (прокурорів, суддів), негідна поведінка яких, хоч і не пов’язана з виконанням ними своїх трудових обов’язків, але принижує їх гідність як представників певних державних установ і тому вважається порушенням трудової дисципліни. Ознака протиправності тісно пов’язана з об’єктом та означає заборону діяння під загрозою застосування санкцій.

Суб’єктивну сторону дисциплінарного проступку характеризує вина.

У законодавстві про працю прямо не зазначається, що вина є обов’язковим елементом суб’єктивної сторони дисциплінарного проступку. Але судова практика України є послідовною у визнанні вини як обов’язкової умови дисциплінарної відповідальності. Для дисциплінарної відповідальності характерніша така форма вини, як необережність.

Під час проведення перевірки, ураховуючи пояснення, надані Ткаченком О.Ю. матеріали службової перевірки за фактом порушення вимог Присяги працівника прокуратури України встановлено умисну вину Ткаченка О.Ю. у порушенні правил прокурорської етики.

Грубе порушення правил прокурорської етики Ткаченком О.Ю. підтверджується такими документами:

- матеріалами перевірки у дисциплінарному провадженні № 11/2/4-756дс-234дп-17;

- матеріалами службової перевірки за фактом порушення вимог Присяги працівника прокуратури України;

Наявність вини є загальним принципом юридичної відповідальності в усіх галузях права, і будь-який виняток з нього має бути висловлений прямо і недвозначно, тобто закріплений безпосередньо в законі.

Порушення, допущене прокурором Близнюківського відділу Лозівської місцевої прокуратури Харківської області Ткаченком О.Ю., являється підставою для притягнення його до юридичної відповідальності, яка має виключно індивідуальний характер.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 77, частини 1 статті 45 Закону України «Про прокуратуру» до повноважень Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів віднесено розгляд дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження.

Пунктом 137 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів передбачено, що у разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів за результатами перевірки.

З комплексного аналізу вказаних та інших законодавчих норм щодо діяльності Комісії та здійснення дисциплінарного провадження вбачається, що перевірка за дисциплінарною скаргою здійснюється виключно щодо прокурора (прокурорів), якого/яких зазначено у скарзі.

При цьому член Комісії може під час перевірки виходити за межі доводів та підстав, визначених у дисциплінарній скарзі. Водночас здійснення перевірки щодо іншого прокурора, який не зазначений у дисциплінарній скарзі, в межах провадження у ній законодавством не передбачено.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення про можливість притягнення Ткаченка О.Ю. до дисциплінарної відповідальності, Комісією не встановлені.

Таким чином, комплексно аналізуючи сукупність всіх обставин, встановлених під час перевірки у дисципілнарному провадженні, у тому числі тих, які характеризують прокурора, Комісія дійшла висновку про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.

При вирішенні питання щодо виду дисциплінарного стягнення враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.

Порушення носить грубий характер, оскільки дотримання порушених Ткаченком О.Ю. правил прокурорської етики є очевидним та обов’язковим, прямо передбаченим пунктом 4 частини четвертої статті 19 Закону України «Про прокуратуру» .

Відповідно пункту 1 частини 4 статті 49 Закону України «Про прокуратуру» за результатами дисциплінарного провадження Комісія може прийняти рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора (крім Генерального прокурора) у разі якщо дисциплінарний проступок, вчинений прокурором, має характер грубого порушення.

Разом з цим, вид дисциплінарного стягнення має відповідати тяжкості вчиненого проступку. У цьому випадку факт надання/отримання неправомірної вигоди відсутній (виходячи із зібраних матеріалів), Ткаченко О.Ю. не заперечив факт позаслужбових стосунків із ОСОБА-1, а тому Комісія вважає, що звільнення з посади в органах прокуратури відповідатиме тяжкості вчиненого проступку, а отже має бути застосовано.

Із дня вчинення Ткаченком О.Ю. проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці, річний строк для накладення дисциплінарного стягнення не минув.

На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 43, 44, 47–50, 77 Закону України «Про прокуратуру», пунктів 61-63, 115-127 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Комісія,-

В И Р І Ш И Л А :

Притягнути у дисциплінарному провадженні № 11/2/4-756дс-234дп-17 прокурора Близнюківського відділу Лозівської місцевої прокуратури Ткаченка Олександра Юрійовича до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з займаної посади та з органів прокуратури.

Копію рішення направити прокурору Харківської області для застосування до прокурора накладеного дисциплінарного стягнення.

Копію рішення направити Ткаченку О.Ю. та скаржнику – прокурору Харківської області Данильченку Ю.Б.

Рішення Комісії за результатами дисциплінарного провадження може бути оскаржене прокурором, щодо якого воно прийняте, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.